Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №612/332/26 — Близнюківський районний суд Харківської області

612/332/26

1-кп/612/43/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року с-ще Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Близнюки Харківської області кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Добровілля Близнюківського району Харківської області, громадянина України, із вищою освітою, фізична особа-підприємець, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню динину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інваліда 3 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об?єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб?єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов?язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об?єктами і спорудами, зв?язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.

Стаття 11 Закону України "Про трубопровідний транспорт" зазначає, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об?єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.

Положення статті 112 Земельного кодексу України визначають, що охоронні зони створюються: б) уздовж ліній зв?язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об?єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного-впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об?єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об?єктів магістральних трубопроводів» до охоронних зон об?єктів магістральних трубопроводів відноситься територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про правовий режим земель охоронних зон об?єктів магістральних трубопроводів", для забезпечення безпечної експлуатації та виключення можливості ушкодження об?єктів магістральних нафтопроводів, нафтопродуктопроводів встановлюються охоронні зони вздовж магістральних нафтопроводів з обох боків від їх осі залежно від класу (умовного діаметра).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про правовий режим земель охоронних зон об?єктів магістральних трубопроводів", охоронні зони об?єктів магістральних трубопроводів зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічному обґрунтуванні використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об?єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншій визначеній законом документації із землеустрою. Охоронні зони об?єктів магістральних трубопроводів зазначаються в документації із землеустрою з моменту надання земельної ділянки для будівництва об?єкта магістрального трубопроводу. Власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства магістральних трубопроводів вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об?єктів магістральних трубопроводів.

Статтею 8 Закону України "Про правовий режим земель охоронних зон об?єктів магістральних трубопроводів" закріплено обмеження прав на земельні ділянки в межах охоронних зон об?єктів магістральних трубопроводів. На використання власником або користувачем земельної ділянки чи її частини в межах земель охоронних зон об?єктів магістральних трубопроводів встановлюються обмеження в обсязі, передбаченому цим Законом. Обмеження на використання земельних ділянок у межах земель охоронних зон об?єктів магістральних трубопроводів встановлюються і діють з дня введення відповідного об?єкта магістрального трубопроводу в експлуатацію. Перехід права власності чи користування земельною ділянкою не є підставою для припинення дії обмежень на використання земельної ділянки в межах земель охоронних зон об?єктів магістральних трубопроводів.

Відповідно до п. 12 Постанови Кабінету міністрів України № 1747 від 16 листопада 2002 року «Про затвердження правил охорони магістральних трубопроводів», будівельні, ремонтні, земляні, геологорозвідувальні, бурові, підривні гірничі, землечерпальні та поглиблювальні роботи на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, у місцях, де магістральні трубопроводи проходять через ріки, водойми та болота, торфорозробка та організація кар?єрів для добування корисних копалин проводяться лише за письмовою згодою підприємств магістрального трубопровідного транспорту та відповідних органів державного нагляду і контролю.

Згідно ст. 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт» від 15.05.1996 землі трубопровідного транспорту зо земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об?єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.

Так, відповідно до п. 11 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 16.11.2002 № 1747, обмеження господарської та іншої діяльності в охоронних зонах застосовуються відповідно до вимог статті 22 Закону України "Про правовий режим земель охоронних зон об?єктів магістральних трубопроводів" (далі - Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону власники та користувачі земельних ділянок при здійсненні ними господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об?єктів магістральних трубопроводів зобов?язані дотримуватися особливого режиму господарської діяльності та обмежень, які поділяються на загальні обмеження, що діють в охоронних зонах об?єктів магістральних трубопроводів незалежно від внутрішніх зон безпеки, та особливі обмеження, що встановлюються в охоронних зонах об?єктів магістральних трубопроводів залежно від категорії зони безпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону, будівельні, ремонтні, земляні, геологорозвідувальні, бурові, вибухові, гірничі та днопоглиблювальні роботи на земельних ділянках, розташованих в охоронних зонах, у місцях, де магістральні трубопроводи проходять через водні об?єкти, болота, торфорозробки та місця видобутку корисних копалин, а також всі інші роботи, пов?язані з розробкою грунту на глибину більше 30 сантиметрів на таких земельних ділянках, проводяться лише на підставі письмового погодження з підприємствами магістральних трубопроводів.

Згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України № 562 від 07.11.2005 Про затвердження стандарту Міністерства палива та енергетики України "Правила безпечного виконання робіт в охоронних зонах магістральних та міжпромислових трубопроводів", пунктом 6.1.11 передбачено, що під час виконання сільськогосподарських робіт в охоронних зонах магістральних або міжпромислових трубопроводів із застосуванням машин і механізмів не дозволяється обробіток грунту на глибині понад 0,45 м.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про трубопровідний транспорт», 7 порушення законодавства України про трубопровідний транспорт тягне за собою встановлену законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Таким чином безпосередньо на земельних ділянках, які входять до захисних смуг уздовж нафтопроводів та над ними забороняється розорювання земель, будівництво споруд різних форм власності та призначення без відповідного на це дозволу, ведення господарської діяльності, тощо.

Встановлено, що на території Близнюківської селищної територіальної громади Лозівського району Харківської області протяжністю 420 км проходить магістральний нафтопровід Лисичанськ - Кременчук. Трубопровід прокладено підземно на глибині не менш 1,2 м (до верху труби), у тому числі під земельною ділянкою з кадастровим номером: 6320680500:03:000:0088 та земельними ділянками, розташованими поруч із нею.

Так, ОСОБА_4 , на початку червня 2025 року, маючи умисел на зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно для себе розуміючи, що ним не отримано відповідного рішення уповноваженого органу та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки в охоронній зоні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, в порушення вищевказаних норм діючого законодавства, самовільно зайняв земельну ділянку площею 1,9714 га, яка розташована в охоронній зоні магістрального нафтопроводу Лисичанськ - Кременчук, поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером: 6320680500:03:000:0088, поблизу с. Рясне Близнюківської селищної територіальної громади Лозівського району Харківської області, яка перебуває в комунальній власності Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, здійснивши на вказаній земельній ділянці посів сільськогосподарської культури - соняшнику, що потребує певного обробітку землі (оранка, дискування, чизельний обробіток, культивація тощо), внаслідок чого заподіяв майнову шкоду Близнюківській селищній раді Лозівського району Харківської області на суму 22 104,86 грн.

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_4 , вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, розкаявся у скоєному, погодився із кваліфікацією органом досудового розслідування у вчинені ним діянні, не оспорював встановлених в ході досудового розслідування фактичних обставин справи на підставі яких йому пред`явлені обвинувачення. Пояснив про обставини справи, як викладено вище у вироку.

Представник потерпілого просив розглянути справи без його участі.

Прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, судом відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив учасникам кримінального провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд, переконавшись у правильності розуміння вказаних положень закону сторонами кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, а також винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Вина обвинуваченого у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 197-1 КК України – самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.

При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_4 суд враховує відсутність обтяжуючих обставин відповідно ст. 67 КК України. Щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку відповідно до ст. 66 КК України є обставинами, які пом`якшують його покарання.

Згідно класифікації кримінального правопорушення, передбаченої ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 , за ч. 2 ст. 197-1 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Вивченням особи ОСОБА_4 судом встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, фізична особа-підприємець, має на утриманні неповнолітню динину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалід 3 групи, позитивно характеризується за місцем мешкання.

При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність і достатність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у межах ч. 2 ст. 197-1 КК України, що буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

При цьому, суд враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки діяння, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, згідно яких він позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставини, що обтяжує покарання, вважає можливим виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, та дійшов висновку про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України.

На думку суду, призначене покарання відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також є достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На період іспитового строку суд покладає обов`язки на ОСОБА_4 , передбачені ст. 76 КК України.

Запобіжний захід не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не має.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не пред`являвся.

Арешт на майно не накладався.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

У відповідності до вимог ст. 76 КК України на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_4 не обирати.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1