Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №389/1130/26 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

20.05.2026

провадження № 2-а/389/15/26

ЄУН 389/1130/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі:

головуючого судді Українського В.В.

за участю секретаря судового засідання Гой І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності №193 від 04 березня 2026 року.

Вимоги обґрунтував тим, що 04 березня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 виніс постанову №193 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП України, якою накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 17000 грн. Вказано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час дії воєнного стану, в особливий період, у січні 2026 року АІТС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_2 (Знам`янка) сформована повістка №6638457 про виклик ОСОБА_1 до вказаного РТЦК на 25 лютого 2026 року для проходження медичної комісії та уточнення даних та направлена засобами поштового зв`язку. У зазначений у повістці строк, а саме 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Знам`янка) не прибув, про поважні причини не повідомляв, чим порушив вимоги частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року. Зазначеними діями позивач, за твердженням відповідача, порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час дії воєнного стану в особливий період.

Позивач вважає, що вказана постанова є необґрунтованою, не відповідає нормам КУпАП та підлягає скасуванню. 25 лютого 2026 року о 9.00 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Знам`янка) відповідно до оголошеної йому повістки. Позивач зареєструвався у журналі обліку відвідувачів та подав працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про прибуття за повісткою та звернення стосовно перевірки підстав необхідності уточнення його даних. Також позивач надав свій військово-обліковий документ, який дійсний до 18.02.2027, відповідно до якого його облікові дані уточнені, він виключений з військового обліку та не є військовозобов`язаним. Також позивач повідомив, що у нього багатодітна сім`я, на його утриманні перебуває троє дітей – двоє рідних та одна дитина дружини від першого шлюбу, та надав відповідні документи.

Отже факт неявки позивача за повісткою у визначений час 25 лютого 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 не відповідає дійсності, з огляду на що протокол від 25.02.2026 №193 складено безпідставно, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП підлягає скасуванню.

Представник відповідача подала суду відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. На спростування доводів позивача вказала, що відповідно до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.02.2026 №1/399 КП “Знам`янська обласна бальнеологічна лікарня” Кіровоградської обласної ради було уповноважено здійснити оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 25.02.2026 о 09.00 год. КП “Знам`янська обласна бальнеологічна лікарня” Кіровоградської обласної ради за результатами оповіщення ОСОБА_1 надіслала лист від 20.02.2026 року №83. Згідно даного листа ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки. Відповідно до положень чинного законодавства ОСОБА_1 вважається таким, що належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивачу було надано направлення для проходження військово-лікарської комісії №6698849 від 25.02.2026 року, однак медичний огляд ОСОБА_1 не пройшов. У зв`язку з вищезазначеними порушеннями у діях (бездіяльності) позивача вбачалися ознаки вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1КУпАП. Надала матеріали справи про адміністративне правопорушення. Вказала, що позивача законно було поновлено на військовому обліку, ІНФОРМАЦІЯ_4 діяв згідно чинного законодавства.

Просить також відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу адвоката.

Представник позивача надав відповідь на відзив, відповідно до якого вказала, що у відзиві жодним чином не спростовано, що 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Знам`янка) за повісткою, метою виклику у якій зазначено – «для уточнення даних». Позивач звертає увагу, що суть правопорушення, яка викладена в протоколі, така: « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час дії воєнного стану, в особливий період, 15.02.2026 отримав повістку (розпорядження) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зазначений в повістці (розпорядженні) строк, а саме 25.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, про поважні причини не повідомляв». Інші порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у вказаному протоколі не зазначені. Вказала на обґрунтування витрат на правову допомогу.

Позивач у судове засідання не з`явися, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник надав заяву, відповідно до якої підтирав вимоги позову та просить їх задовольнити, розглядати справу без його участі.

Відповідач у судове засіданні не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві просила відмовити у задоволенні позову.

Згідно з ч.4 ст.159 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб`єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що 25 лютого 2026 року представником ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол №193 щодо вчинення адміністративного правопорушення. Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час дії воєнного стану в особливий період 15.02.2026 отримав повістку (розпорядження) про виклик до відділу. У зазначений у повістці строк 25.02.2026 до відділу не з`явився, про поважні причини не повідомляв, чим порушив вимоги частини 3 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 3 ч.10 статті 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року. зазначеними діями Широкий порушив законодавство України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

04 березня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 виніс постанову №193 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП України, якою накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 17000 грн. Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час дії воєнного стану, в особливий період, у січні 2026 року АІТС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_2 (Знам`янка) сформована повістка №6638457 про виклик ОСОБА_1 до вказаного РТЦК на 25 лютого 2026 року для проходження медичної комісії та уточнення даних та направлена засобами поштового зв`язку. У зазначений у повістці строк, а саме 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Знам`янка) не прибув, про поважні причини не повідомляв, чим порушив вимоги частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року. Зазначеними діями позивач, за твердженням відповідача, порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час дії воєнного стану в особливий період.

Відповідно до постанови, під час розгляду адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_1 вчасно не оновив свої персональні дані, не пройшов військово-лікарську комісію і йому було достовірно відомо, що його викликають до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення персональних даних та проходження ВЛК, однак виклик проігнорував і не з`явився, про поважні причини не повідомляв.

Відповідно до матеріалів справи №168 про адміністративне правопорушення 25.02.2026 ОСОБА_1 було надано направлення №6698849 для проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до наданого витягу із військово-облікового документу Резерв+, ОСОБА_1 не є військовозобов`язаним, дата уточнення даних 17.07.2024. Довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 №245 від 25.11.2022 видана ОСОБА_1 про те, що він виключений із військового обліку відповідно до п.6 ч.6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

Відповідно до наданих розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Резерв+, сформованого 30.03.2026, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, дата уточнення даних 17.07.2024, дата взяття на облік 25.02.2026.

Частиною 1 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізації.

Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч.10 ст.1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки,

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів,

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно,

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі,

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Правилами військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, які затверджені Постановою КМУ №1487 під 30 грудня 2022 року, визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Згідно з пп.2,4,5 п.1, п.3 цих правил, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, проходити службу у військовому резерві.

Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України: з військового обліку військовозобов`язаних: які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання.

Відповідно до абз. 5 п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України на військовий облік військовозобов`язаних: військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно- територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

Відповідно до п. 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі – Порядок №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. N 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад", через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи

Відповідно до абзацу 2 частини 1 та частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі по тексту Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.

Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією № 3.

Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.

Згідно із пунктом 3 розділу ІІ Інструкції № 3, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції № 3, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи, обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 КУпАП).

Таким чином, на підставі досліджених доказів судом встановлено, що відповідачем не доведено належними та допустимим доказами те, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 25.02.2026. відповідно до матеріалів адміністративної справи навпаки встановлено, що ОСОБА_1 прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 25.02.2026. В це же день відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення за неявку без поважних причин. В протоколі позивач надав заперечення, написані власноручно, підписав протокол та отримав його копію. Вказане виключає та твердження відповідача про неявку позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 25.02.2026. Крім того, ставить під сумнів законність та обґрунтованість винесеного протоколу, на підставі якого приймалася оскаржувана постанова.

З урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п 1) ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідачем не доведено неспівмірності витрат позивача на правову допомогу адвоката, тому так витрати підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2,5,6,9,72,77,132-134,242,244-246,286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову №193 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення винесену 04 березня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП України.

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 532,64 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце знаходження АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Український В.В.