Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №350/270/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/270/26

Номер провадження 2/350/432/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно -

установив:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом в цілому на спадкове майно - житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого на день смерті був її батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області, її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

14 грудня 1985 року вона уклала шлюб із ОСОБА_6 та змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ». Після укладення шлюбу вони разом зі своїм чоловіком стали проживати у будинку свого батька ОСОБА_4 , який отримав це будинковолодіння у спадщину від своїх батьків.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_4 , після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

ЇЇ мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вона, позивачка, після смерті батька вона прийняла спадщину, оскільки проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, продовжувала користуватися спадковим майном, утримувати його, а також звернулася до Другої Рожнятівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак листом №190/02-14 від 19 грудня 2025 року завідувач Другої Рожнятівської державної нотаріальної контори, державний нотаріус Левицька Г.В., відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 на спадкове домоволодіння по АДРЕСА_1 , мотивуючи це відсутністю документа, який посвідчує право власності спадкодавця на спадкове домоволодіння.

За таких обставин, її право на спадкове майно не може бути реалізоване у позасудовому порядку, а тому вона змушена звернутися до суду за захистом свого права шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

ІІ. Позиція сторін у судовому засіданні

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, подали до суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності. У поданих заявах зазначили, що позовні вимоги визнають, проти їх задоволення не заперечують, на спірне спадкове майно не претендують.

Суд враховує, що відповідно до положень статті 13 ЦПК України сторони користуються процесуальними правами на власний розсуд, у тому числі мають право визнавати позов, подавати заяви про розгляд справи за їх відсутності, підтримувати або заперечувати заявлені вимоги, надавати докази та пояснення суду.

З огляду на подані учасниками справи заяви, відсутність спору між сторонами щодо фактичних обставин справи та предмета позову, а також з урахуванням положень частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2026 року підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Сторони скористалися своїми процесуальними правами, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України, подали письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Судом установлено, що батько позивачки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Мати позивачки ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.29).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на все належне йому на день смерті майно, у тому числі на будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25-27).

Згідно з технічним паспортом, виготовленим ФОП ОСОБА_9 , спадкове будинковолодіння по АДРЕСА_1 , тобто житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, складається з житлового будинку літера А загальною площею 78,8 кв.м, житловою площею 48,8 кв.м, допоміжною площею 30,0 кв.м; господарських будівель і споруд: сараю літера Б площею 55,1 кв.м, погребу літера В площею 20,3 кв.м, гаража літера Г площею 31,9 кв.м, сараю літера Д площею 10,9 кв.м, вбиральні літера Е, криниці №1, воріт №2 та огорожі №3 (а.с.14-17).

Відповідно до довідки №01 від 05 лютого 2025 року, виданої сертифікованим оцінювачем ФОП ОСОБА_9 , загальна ринкова вартість будинковолодіння становить 123 131 грн. (а.с.20).

Довідкою Перегінської селищної ради №1236/02-76 від 26 листопада 2024 року підтверджується, що на день смерті ОСОБА_4 разом із ним були зареєстровані та проживали позивачка ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_6 та мати позивачки ОСОБА_5 (а.с.11).

Отже, судом установлено, що позивачка на момент відкриття спадщини після смерті батька постійно проживала разом із спадкодавцем у спірному будинковолодінні, продовжувала ним користуватися, підтримувала його в належному стані, не заявляла про відмову від спадщини, а тому вважається такою, що прийняла спадщину.

Листом №190/02-14 від 19 грудня 2025 року завідувач Другої Рожнятівської державної нотаріальної контори, державний нотаріус Левицька Г.В., відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на спадкове домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю документа, який посвідчує право власності спадкодавця на зазначене спадкове домоволодіння (а.с.13).

Таким чином, судом установлено, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно, позивачка є спадкоємцем першої черги за законом, спадщину після смерті батька прийняла, однак оформлення її спадкових прав у нотаріальному порядку є неможливим через відсутність правовстановлюючого документа на спадкове нерухоме майно.

За таких обставин позивачка позбавлена можливості оформити своє право на спадкове майно позасудовим способом та змушена звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно. Таким чином, між сторонами виник цивільно-правовий спір щодо визнання за позивачкою права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, який підлягає вирішенню судом.

IV. Оцінка суду

Вивчивши матеріали справи, дослідивши подані сторонами письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.1-4 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право громадян на власність, як важливий атрибут правової держави та демократичного суспільства, закріплено у Конституції України. Так, статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Крім того, відповідно до положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом.

Відповідно до роз`яснень пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, та чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями статей 13 та 81 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін.

Згідно зі статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна має право пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який посвідчує його право власності.

Отже, у випадку коли особа не може реалізувати своє право у позасудовому порядку, зокрема у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно, така особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців.

Згідно зі статтею 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого законом, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.4 ст.206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд приймає визнання позову відповідачами, оскільки таке визнання відповідає вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Дослідивши подані позивачкою докази, суд установив, що після смерті ОСОБА_4 , відкрилася спадщина, до складу якої входить будинковолодіння по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця та спадкоємцем першої черги за законом та відповідно до вимог ст.1261 ЦК України належить до спадкоємців першої черги за законом.

Судом також установлено, що позивачка звернулася до Другої Рожнятівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне будинковолодіння їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені у їх сукупності письмові докази, визнання відповідачами позову, а також те, що позивачка фактично прийняла спадщину після смерті спадкодавця, однак позбавлена можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку, суд приходить до висновку, що позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1-4, 206, 247, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на спадкове майно - будинковолодіння ( будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.05.2026.

Суддя: