Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №346/1270/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1270/26

Провадження № 1-кп/346/565/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі головуючого - судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 20.01.2026 року за № 12026091180000040 щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , уродженки с. П`ядики Коломийського району Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, із середньою спеціальною освітою, одруженої, на утриманні троє неповнолітніх дітей, працюючої кухарем в Коломийській філії №6 імені Героя України ОСОБА_6 , не судимої,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

обвинувачена умисно заподіяла тяжкі тілесні ушкодження, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

20.01.2026 року близько 10:40 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, за місцем проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , розпочав словесний конфлікт з обвинуваченою – дружиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнім пасинком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час якого ОСОБА_4 взяв кухонний ніж, який демонстрував та погрожував вбивством обвинуваченій та неповнолітньому ОСОБА_7 , які сприймали дані погрози як реальні.

Сприймаючи дії ОСОБА_4 як реальну загрозу для свого здоров?я та здоров?я неповнолітнього сина ОСОБА_7 , не маючи змоги через фізичну перевагу останнього, іншої можливості уникнути подальшого насильства з його боку та спричинення більш тяжкої шкоди своєму здоров?ю та здоров?ю сина, захищаючись від суспільно небезпечного діяння з боку ОСОБА_4 , який намагався вчинити стосовно них протиправні дії, обвинувачена, з метою самозахисту, невірно оцінивши небезпечність посягання та обстановку захисту, маючи при цьому реальну можливість захистити свої інтереси та інтереси сина без заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, перевищуючи межі необхідної оборони, оскільки захист явно не відповідав характеру нападу, умисно, з мотивів самозахисту, схопила кухонного ножа та нанесла ним один удар в область шиї та грудної клітки з лівої сторони ОСОБА_4 , чим спричинила потерпілому тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення шиї та грудної клітки, з раною на шкірних покривах шиї в межах лівої надключичної ділянки та рановим каналом, який відходив від неї та проникав у грудну порожнину, з ушкодженням тканин межистіння та верхівки правої легені, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечне для життя.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнала повністю, заявила, що фактичні обставини справи не оспорює, її позиція є добровільною, та надала показання, згідно з якими вказала, що 20.01.2026 року приблизно біля 10:30 год. у неї з потерпілим виник конфлікт, під час якого останній, тримаючи ніж в руках, йшов до її сина ОСОБА_7 , а коли вона його покликала – розвернувся з ножем до неї, не опускаючи його. Переживаючи за себе та дитину, не розуміючи, що він надалі вчинить, вона взяла інший ніж та швидше вирішила завдату удару потерпілому. Зверху вниз нанесла йому один удар ножем в шию, який задля уникнення його кровотечі боялася витягнути до приїзду карети швидкої допомоги, яку викликав її син. Потерпілого госпіталізували в лікарню, де він перебував два тижні, вона його відвідувала, возила їжу, змінний одяг, а після лікарні він повернувся додому, де вони продовжують спільно проживати. До вказаної події конфліктів у неї з потерпілим не було, а лише дрібні побутові суперечки. Будь-якого домашнього насильства він щодо неї не вчиняв. Після вказаного випадку її син із ними не проживає та не спілкується з потерпілим, який є йому вітчимом. Обвинувачена у вчиненому щиро розкаюється, обіцяє в майбутньому не порушувати вимог закону. Просить не досліджувати усі докази, а обмежитися її та допитом потерпілого, а також її суворо не карати; послугами захисника під час розгляду кримінального провадження скорстатись не бажає.

Потерпілий в судовому засіданні пояснив, що за обставин, викладених в обвинувальному акті, між ним та обвинуваченою 20.01.2026 року виник конфлікт, під час якого він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, взяв ніж в руки, щоб налякати сина дружини (обвинуваченої ) - ОСОБА_7 , намагаючись навчити його не брехати. За нього вступилася дружина, яка вдарила потерпілого ножем в шию, а її син викликав швидку допомогу. В лікарні потерпілий лікувався два тижні. Конфліктів після вказаного випадку у них не було, діти дружини він першого шлюбу вже проживають окремо. Просить не карати обвинувачену, претензій до неї не має, вважає, що вона захищалася.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, роз`яснено учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Дії обвинуваченої суд кваліфікує за ст.124 КК України, оскільки вона умисно заподіяла потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.

Прокурор просить визнати обвинувачену винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та призначити покарання за ст.124 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, враховуючи наявність обставин, які пом`якшують його покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжуть покарання, а також вирішити питання про долю речових доказів.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст.124 КК України, є нетяжким злочином.

Суд вважає, що згідно зі ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої, є її щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також вчинення кримінального правопрушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, вказаних в ст.67 КК України, не встановлено.

Суд враховує особу винної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.п. 43); на обліках в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває (а.п. 48 зворот); одружена (а. п. 47); має на утриманні троє неповнолітніх дітей ( а.п. 44-46); думку потерпілого про несуворість її покарання, а також її відношення до вчиненого.

Суд також враховує досудову доповідь Коломийського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 27.05.2026 року, про те, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченої за місцем її проживання/навчання/роботи, умов її життєдіяльності відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчнення нею повторного кримінального правопорушення, а також її імовірної небезпеки для суспільства, свідчать про можливість її виправлення без ізоляції від суспільства. Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторно правопрушення (криміногенні потреби) у випадку прийняття судом рішення про призначення покарання у виді пробаційного нагляду або у випадку звільнення від відбування покарання з випробуванням, достатнім є покладення обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України/ ч.1 ст.76 КК України (а.п. 37-39). У витязі з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, проведеної з використанням підсистеми «Касандра» Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, від 26.05.2026 року щодо ОСОБА_5 , вказано, що рівень впливу історії правопорушень на протиправну поведінку оцінюється як середній; рівень небезпеки для суспільства – середній; ризик (завдання) шкоди життю і здоров`ю – середній ( існує ймовірність насильницьких дій, спрямованих на завдання фізичного болю або фізичного чи морального страждання, приниження людської гідності, сексуальне насильство ( у тому числі вчинення корисливих кримінальних правопорушень із застосуванням або погрозою застосування насильницьких дій; (а.п. 40)).

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченої.

Тому суд вважає, що обвинуваченій слід призначити покарання у межах санкції ст.124 КК України, а саме у виді пробаційного нагляду, з покладенням обов`язків, передбачених ч.2 ст. 59-1 КК України. Саме таке покарання, на переконання суду, буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченої, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Крім того, суд враховує позицію сторони обвинувачення про призначення обвинуваченій вказаного покарання.

Необхідності застосування до обвинуваченої запобіжного заходу до набрання цим вироком законної сили немає.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази слід вирішити згідно з правилами ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до правил ч. 4 ст. 174 КПК України скасуванню підлягає арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.01.2026 року, на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 100, 174, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України, і призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 ( один ) рік.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбування ОСОБА_5 призначеного покарання обчислювати з дня постановки її на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Питання про речові докази вирішити таким чином:

- металевий відбивач м?яса зі слідами речовини бурого кольору; предмет, схожий на ніж з дерев?яною рукояткою на лезі зі слідами речовини бурого кольору; предмет, схожий на ніж із рукояткою жовтого та чорного кольорів, футболку зеленого кольору із слідами речовини бурого кольору; кофту зеленого кольору із слідами речовини бурого кольору, – знищити.

Скасувати заходи забезпечення у виді арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.01.2026 року, на вищевказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій і прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1