Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №344/5763/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5763/26

Провадження № 1-кп/344/944/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яворів Косівського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, непрацюючого, не одруженого, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_2 , з середньою освітою, непрацюючого, не одруженого, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 299 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили хуліганство, тобто грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, та вчинили дії, які виразились в жорстокому поводженні з тваринами, що призвело до тілесних ушкоджень, вчинене з хуліганських мотивів, групою осіб, за наступних обставин.

Так, 02 січня 2026 року близько 16 год. 40 хв. на прибудинковій території за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Пасічна, 62, у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник неправомірний умисел на вчинення хуліганських дій по відношенню до ОСОБА_7 , який зробив зауваження останнім. Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на вчинення хуліганських дій по відношенню до потерпілого ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, грубо порушуючи громадський порядок, діючи умисно, демонструючи свою безкарність та зверхність, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, з хуліганських спонукань, групою осіб, з особливою зухвалістю повалили ОСОБА_7 на землю.

Продовжуючи свої неправомірні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, групою осіб, проявляючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, бажаючи самоствердитися за рахунок приниження інших осіб, з хуліганських спонукань, з особливою зухвалістю одночасно почали завдавати ударів ногами та руками в область голови та тулуба потерпілого ОСОБА_7 .

Хуліганські дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 носили явно виражений характер, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, порушували суспільні відносини, які забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільної діяльності, спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки в побуті, безпечний громадський порядок, охорону здоров`я, честі та гідності людини, в результаті чого потерпілому ОСОБА_7 заподіяно легкі тілесні ушкодження.

Крім цього, 02 січня 2026 року близько 16 год. 45 хв. на прибудинковій території за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Пасічна, 62, у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник неправомірний умисел на жорстоке поводження з тваринами. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зайшли до вольєру, в якому перебувала собака на прізвисько « ОСОБА_8 » та яка належить потерпілому ОСОБА_7 , діючи умисно, групою осіб, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, нехтуючи існуючими правилами і нормами поведінки в суспільстві відношенням до тварин, діючи всупереч вимогам п. 6 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», з хуліганських мотивів із застосуванням жорстоких методів, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень собаці почали умисно наносити численні удари ногами та руками в ділянку голови та тулуба собаки.В результаті неправомірних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 собаці були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забоїв м`яких тканин, численних гематом, черепно-мозкової травми, анізокарії, вибитого правого верхнього різця.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю і беззастережно та, не заперечуючи кваліфікацію свої дій, суду пояснив, що 02 січня 2026 року він вживав алкогольні напої разом з ОСОБА_9 . Після чого, приблизно о 16 год., вони йшли по вулиці і конфліктували. З подвір`я вийшов потерпілий, який зробив їм зауваження. Між ними з цього приводу виник конфлікт, вони зайшли на подвір`я ОСОБА_7 побили його і собаку. Сусіди викликали працівників поліції, які приїхали і все припинили. Він погано все пам`ятає через стан сп?яніння. У вчиненому обвинувачений щиро каявся, просив також врахувати, що завдані збитки він добровільно відшкодував і потерпілий немає до нього будь-яких претензій. Належні висновки він зробив і просив суворо його не карати, волі не позбавляти.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю і беззастережно та, не заперечуючи кваліфікацію свої дій, суду пояснив, що пояснив, що 02 січня 2026 року вживав алкогольні напої разом з ОСОБА_10 . Після чого приблизно о 16 год. вони йшли по вулиці і побачили подвір`я, на якому гавкала собака. Вийшов потерпілий, який зробив їм зауваження і між ними з цього приводу виник конфлікт, під час якого вони його побили. Потім приїхала поліція. Він погано все пам`ятає через стан сп?яніння. В поліції їм показували відеозапис. У вчиненому обвинувачений щиро каявся, просив також врахувати, що завдані збитки він добровільно відшкодував і потерпілий немає до нього будь-яких претензій. Належні висновки він зробив і просив суворо його не карати.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються і визнаються самими обвинуваченими. Суд обмежився допитом обвинувачених, дослідженням письмових доказів, які характеризують їх особу, дають можливість вирішити долю речових доказів. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження та кваліфікує їх дії за ч. 2 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, та за ч. 3 ст. 299 КК України, як дії, які виразились в жорстокому поводженні з тваринами, що призвели до тілесних ушкоджень, вчинене з хуліганських мотивів, групою осіб.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином (ч. 2 ст. 296 КК України) та тяжким злочином (ч. 3 ст. 299 КК України); дані про особу винного; його молодий вік; стан здоров`я та його майновий стан; він не одружений; не працює; позитивно характеризується за місцем навчання та проживання; на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває;раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає повне та беззастережне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Крім цього, в досудовій доповіді Косівського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області про обвинуваченого ОСОБА_4 зазначено середній рівень ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, що свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити ОСОБА_4 із застосуванням ст. 70 КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням - з іспитовим строком на 2 роки, потерпілого, яка викладена у заяві, обвинуваченого та захисника, які погодилися із запропонованим прокурором покаранням, суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 2 ст. 296 та ч. 3 ст. 299 КК України, з урахуванням ст. 70 КК України, без конфіскації тварини, оскільки її власником є потерпілий ОСОБА_7 , і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

В той же час враховуючи особу винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності та до нього відсутні будь-які претензії у потерпілого, крім цього він, будучи колишнім військовослужбовцем - строковиком фінансово підтримує ЗСУ, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому до нього слід застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на нього відповідні обов`язки.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином (ч. 2 ст. 296 КК України) та тяжким злочином (ч. 3 ст. 299 КК України); дані про особу винного; його молодий вік; стан здоров`я та його майновий стан; він не одружений; не працює; позитивно характеризується за місцем проживання; на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває; раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає повне та беззастережне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Крім цього, в досудовій доповіді Чортківського районного сектору № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області про обвинуваченого ОСОБА_5 зазначено середній рівень ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, що свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити ОСОБА_5 , із застосуванням ст. 70 КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням - з іспитовим строком на 2 роки, потерпілого, яка викладена у заяві, обвинуваченого та захисника, які погодилися із запропонованим прокурором покаранням, суд, виходячи з принципуіндивідуалізації покарання, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 2 ст. 296 та ч. 3 ст. 299 КК України, з урахуванням ст. 70 КК України, без конфіскації тварини, оскільки її власником є потерпілий ОСОБА_7 , і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

В той же час враховуючи особу винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності та до нього відсутні будь-які претензії у потерпілого, крім цього він, будучи колишнім військовослужбовцем - строковиком фінансово підтримує ЗСУ, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, а тому до нього слід застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на нього відповідні обов`язки.

Цивільний позов не заявлявся. Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 299 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

-за ч. 3 ст. 299 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України визначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 299 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

-за ч. 3 ст. 299 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України визначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: оптичні диски з відеозаписами (постанови слідчого від 31 січня 2026 року), – зберігати в матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку вручити обвинуваченим та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники мають право отримати його копію.

Головуючий-суддя ОСОБА_11