Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №183/10016/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/10016/25

№ 2/183/3204/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Чабаненка Д.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Самар в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №00-9320928 від 27 серпня 2023 року в розмірі 17500 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 укладено договір №00-9320928 від 27.08.2023 року. 10 квітня 2024 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №1-10042024 у відповідності до умов якого ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» передає (відступає) ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до боржника за Договором №00-9320928 від 27.08.2023, на суму 17500 грн., з них: 5000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 12250 грн. сума заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимоги, 250 грн. сума заборгованості за комісіями. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у вищезазначеному розмірі, а також судові витрати.

Відповідачем відзиву не надано.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 укладено договір №00-9320928 від 27.08.2023 року, відповідно до якого кредит надається в загальному розмірі 5000 грн., строк кредитування коштами складає 120 днів, які починаються з 27.08.2023 та закінчується 25.12.2023 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Проценти за користування кредитом в розмірі 2,50% в день.

Договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором,

При цьому, відповідач зобов`язався повернути кредит у строки, що визначені цим пунктом та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього, Правилах та в Заявці на пролонгацію.

Вказаний договір було укладено в електронній формі в особистому кабінеті, внаслідок отримаймо відповіді про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) яку було нададано позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався кредитодавцем електронним повідомленням (смс- повідомлення) на мобільний телефонний номер (фінансовий номер) позичальника, а позичальник використовуючи одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) у вигляді CMC коду здійснив підписання договору, пропозиції про його укладення (акцепт), шляхом введення отриманого одноразового ідентифікатору у спеціально відведене віконце на сайті кредитодавця.

10 квітня 2024 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №1-10042024 у відповідності до умов якого ТОВ АВАНС КРЕДИТ передає (відступає) ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до боржника за Договором №00-9320928 від 27.08.2023 року.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В ході розгляду судом встановлено, що відповідач звернувся до ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» з метою отримання кредитних коштів, за результатами його звернення було підписано договір №00-9320928 від 27.08.2023, після підписання якого у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у первісного кредитора виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу а у відповідача виникло зобов`язання повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених договором.

Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, умовами кредитного договору, визначено строк кредитування 120 днів, позивач має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Однак, не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії, оскільки у Постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Оскільки з наданої позивачем виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 установлено, що позивачем нараховано відповідачеві до сплати комісію за розрахунково-касові операції, яку позивач просить стягнути з відповідача, - підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача комісії за договором суд не вбачає.

Аналізуючи вищевикладене, ураховуючи установлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем на час розгляду справи та перевіривши правильність розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача, на користь позивача підлягають стягненню: 5000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 12250 - сума прострочених платежів по процентах, а всього 17250 грн. У задоволенні іншої частини вимог належить відмовити.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Щодо витрат на правову допомогу суд приходить до наступних висновків.

Стаття 59 Конституції гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.

Зокрема, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджуються здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02 липня 2024 року, витяг з акту №17 від 31 серпня 2025 року, в якому зазначено, що оплата послуг позивачем в розмірі 9000 грн. Враховуючи умови договору про надання правової допомоги, складність справи, час, витрачений адвокатом та обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає за доцільне вимоги в цій частині задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

В решті вимог належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором про надання кредиту від 27 серпня 2023 року №00-9320928 у розмірі 17250 грн., з них: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12250 грн. - сума заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимоги, а також витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., а всього у розмірі 22672 (двадцять дві тисячі шістсот сімдесят дві) гривні 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: 03150, вулиця Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, м. Київ, електронна пошта:office@factoringp.in.ua).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26 травня 2026 року.

Суддя І.Г. Дубовенко