Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №209/5230/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 27 травня 2026 р.

Справа: №209/5230/25

Суддя: Рунчева О. В.

Справа № 209/5230/25

Провадження № 2/0182/5184/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.05.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФК АЙКОНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 06.09.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1026028 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується їх дотримуватись. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту 3000.00 грн; строк кредиту - 30 днів; цільове призначення на споживчі потреби; стандартна процентна ставка 1.90% в день.

28.04.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-28/04/2021, згідно умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором №1026028 від 06.09.2020 року укладеним з ОСОБА_1

28.04.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відступило право вимоги до відповідача ТОВ «ФК АЙКОНС», у зв`язку з чим останнє набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Взяті на себе зобов`язання, відповідно до кредитного договору відповідач не виконав, тобто не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 21.03.2025 року утворилась заборгованість, що у загальному розмірі становить 9840,00 грн, яка складається: 3000.00.грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1710,00 грн. заборгованість за комісіями і відсотками; 5130.00 грн. прострочена заборгованість за процентами.

На підставі наведеного представник позивача просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК АЙКОНС» суму заборгованості за договорами, судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою про відкриття провадження від 22.10.2025 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

31.10.2025 року до суду від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.

03.11.2025 року від представника відповідача Дончака Д.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

05.11.2025 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповіль на відзив.

06.11.2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшли заперечення (на відповідь на відзив).

10.11.2025 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши в сукупності письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, суд доходить наступного.

Судом встановлено,що 06.09.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №1026028 про надання коштів на умовах фінансового кредиту. Даний договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора С235, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Відповідно до п. 1.2. договору на умовах, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту 3000,00 грн. Строк кредиту 30 днів (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 1.4.1. знижена процента ставка становить 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку надання кредиту, якщо в цей строк клієнт здійснить погашення заборгованості.

За п. 1.4.2. стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.3 цього договору, якщо в цей строк клієнт не виконає умови для застосування зниженої процентної ставки.

Згідно п. 2.1 договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

ТОВ «Лінеура Україна» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, перерахувавши 06.09.2020 року о 11:22:05 суму 3000,00 грн. на карту № НОМЕР_2 в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 21.05.2025 року. Доказів зворотного матеріали справи не містять та такі не були надані стороною відповідача.

28 квітня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіті Фінанс Груп» було укладено договір факторингу за № 1-28/04/2021, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає за плату належне йому право вимоги, а ТОВ «Сіті Фінанс Груп» приймає право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Згідно Витягу з реєстру права вимоги до договору факторингу № 01-28/04/2021 від 28.04.2021 року розмір заборгованості складає 9840,00 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за кредитом, 1710 грн. заборгованість за процентами та 5130,00 грн. заборгованість за простроченими процентами.

28 квітня 2021 року між ТОВ «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК «Айконс» було укладено договір факторингу № 1-28/04/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Сіті Фінанс Груп» передає за плату належне йому право вимоги, а ТОВ «ФК «Айконс» приймає право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Згідно Реєстру прав вимог до договору факторингу № 01-28/04/2021 від 28.04.2021 року розмір заборгованості складає 9840,00 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за кредитом, 1710 грн. заборгованість за процентами та 5130,00 грн. заборгованість за простроченими процентами.

Отже, до ТОВ «ФК «Айконс» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 9840,00 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України установлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно ст. 3 цього ж Закону електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Як визначено у ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, останній був підписаний відповідачем електронними підписами одноразовим ідентифікатором, що був направлений йому у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 06.09.2020 року із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання позики, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умови договору вимогам законодавства без їх обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Враховуючи вищевикладене, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та додаткових договорів до нього, які були оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовими ідентифікаторами.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому грошові кошти, шляхом зарахування на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 коштів у розмірі 3000,00 грн.

Відповідач, заперечуючи факт отримання коштів, не надав жодного документального підтвердження зворотного, зокрема виписки по рахунку, яка могла б підтвердити або спростувати факт зарахування грошових коштів на відповідну картку.

Відповідно, відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо подання доказів, передбачених ч. 1 ст. 80 та ч. 1 ст. 83 ЦПК України.

Посилання представника відповідача на відсутність первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно дост.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" також не заслуговують на увагу.

Передача коштів при укладенні електронних кредитних договорів (особливо з мікрофінансовими організаціями) зазвичай підтверджується комплексом доказів, що демонструють факт переказу коштів від кредитора до позичальника через платіжну систему або інші канали.

У постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20 Верховний Суд, відхиляючи доводи касаційної скарги про відсутність у справі бухгалтерських документів про видачу кредиту, зазначив таке. Відповідно до пункту 1статті 13 Закону України «Про електронну комерцію»(далі - Закон) розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно дозаконів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку. Зазначивши, щоЗаконє спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд визнав посилання заявника настаттю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»безпідставним.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до вимог статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно достатті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина першастатті 95 ЦПК України).

Відповідно достатті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 751/861/17 (провадження № 61-28582ск18).

Відповідно до наданої позивачем виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 1026028 розмір заборгованості відповідача становить 9840,00 грн, а саме: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5130,00 грн – прострочена заборгованість за відсотками, 1710,00 грн. строкова заборгованість за процентами.

Водночас позивачем не надано суду обгрунтованого розрахунку заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2020 у справі №911/19/19 висловив правову позицію, за якою суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Обґрунтований розрахунок заборгованості повинен надавати суду можливість здійснити його перевірку. З огляду на наведене, такий розрахунок повинен містити, зокрема: обчислення суми боргу, ставки проценту, початок періоду нарахування основного боргу або процентів, закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів, кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, розрахунок основного боргу або процентів, розмір основного боргу або процентів та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості та підстави такого нарахування, передбачені умовами договору.

Разом з тим, ТОВ «ФК Айконс» не надало суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № 1026028 від 06.09.2020 за боржником ОСОБА_1 , з якого би вбачалося здійснення боржником останньої оплати за кредитом, відомостей, яким саме чином була нарахована сума відсотків за користування кредитними коштами та за який період, тощо.

Тобто, позивачем не наданий розрахунок заборгованості, а наявна у матеріалах справи виписка з особового рахунку не містить порядку нарахування процентів, як складової частини заборгованості відповідача, що позбавляє суд можливості здійснити перевірку такого розрахунку та вважати доведеною загальну суму процентів за кредитним договором у розмірі 5130,00 грн.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.17 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції згідно із Законом№ 3498-IX від 22.11.2023) тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинностіЗаконом України"Провнесення зміндо деякихзаконів Українищодо удосконаленнядержавного регулюванняринків фінансовихпослуг",установити,що максимальнийрозмір денноїпроцентної ставкине можеперевищувати: протягомперших 120днів -2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Згідно зстаттею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Суд зауважує, що Договором № 1026028 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 про надання коштів на умовах фінансового кредиту визначений строк кредиту, який становить 30 днів, і саме впродовж цього строку повинні були нараховуватися відповідачу відсотки.

З урахуванням визначеної договором відсоткової ставки - 1,90% - розрахована за 30 днів сума відсотків складає 1710,00 грн (3000,00 грн * 1,9% *30= 1710,00 грн), яка підлягає стягненню.

Щодо стягнення відсотків за період після закінчення строку дії договору № 1026028 від 06.09.2020 суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо пролонгації строку кредитування після 06.10.2020 відповідно до розділу 4 договору. Так, в матеріалах справи відсутні докази звернення позичальника про продовження строку користування кредитом та додаткові угоди, укладення яких передбачено пунктами 4.1, 4.2 договору.

Оскільки після спливу визначеного договором позики строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за договором кредиту № 1026028 від 06.09.2020 за період з 06.10.2020 задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 відсотків у розмірі 5130,00 грн. задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором № 1026028 від 06.09.2020 року в загальному розмірі 4710,00 грн.,з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн, заборгованість за відсотками- 1710,00 грн.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

31.10.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Айконс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн. В обґрунтування розміру понесених позивачем ТОВ «ФК Айконс» витрат на правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір № 16/06/2025 про надання правової допомоги від 16.06.2025, укладений між ТОВ «ФК Айконс» та адвокатом Пархомчуком С.В.; акт про отримання правової допомоги від 21.10.2025, відповідно до якого надані послуги адвоката на суму 10500,00 грн; рахунок № 21.10.2025-38 за послуги правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 16.06.2025; копією платіжної інструкції від 21.10.2025 про переказ коштів на суму 10500,00 грн (призначення платежу правнича допомога згідно договору про надання правової допомоги від 16.06.2025, рахунок 21.10.2025-38).

Частинами 1 та 2ст. 141 ЦПК Українивизначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що частка задоволених позовних вимог складає 47,8%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1157,90 грн (2422,40 грн* 48,25/100) та 5019,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (10500,00 грн* 48,25/100).

Згідно Договору про надання юридичних послуг №2-28/10/25 від 28.10.2025 року, укладеного між відповідачем ОСОБА_1 та ФОП адвокатом Дончак Д.М., копію Акта приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання юридичних послуг №2-28/10/25 від 28.10.2025 року, відповідно до якого сторони за договором погодили надання правничих послуг на суму 7000 грн; копію фіскального чека на суму 2000 грн., платіжна інструкція від 30.10.2025 року на суму 5000,00 грн.

З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено на 52,2% від ціни позову, то витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем ОСОБА_1 підлягають стягненню з ТОВ «ФК АЙКОНС» у розмірі 3654 грн.

На підставі ст.ст. 525,526,530,549,611,624,629,1048-1050,1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 81,141,259,263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» заборгованість за кредитним договором №1026028 від 06.09.2020 року у розмірі 4710 грн. 00 коп. (чотири тисячі сімсот десят грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» судовий збір у розмірі 1157 грн. 90 коп. (одна тисяча сто п`ятдесят сім грн. 90 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» витрати на правову допомогу у розмірі 5019 грн. 00 коп. (п`ять тисяч дев`ятнадцять грн. 00 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правову допомогу у розмірі 3654 грн. 00 коп. (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири грн. 00 коп.).

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева

Оригінал: reyestr.court.gov.ua