Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №182/2731/24 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2731/24

Провадження № 2/0182/1149/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

20.05.2026 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря Паламарчук П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

20.05.2024 року до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся з позовом адвокат Рудик Володимир Михайлович, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.2-4, 25-27) який 13.08.2025 року уточнив (а.с. 58-61) та остаточно просив суд:

- звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 05 червня 2018 року в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 05 червня 2018 року, шляхом реалізації предмета іпотеки на електронних аукціонах відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, що має бути визначена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження, а саме на: цегляний житловий будинок літ. «А», №11/3 (одинадцять дріб три), що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , розміром житлової площі 56,0 кв.м., загальної площі 111,5 кв.м., ґанок, Е-метал гараж, Ж-бетон. Підвал, №1-3,6,7,1 - спорудження, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 289261712116, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0,0906 гектарів, кадастровий номер 1211600000:03:046:0052; житловий будинок літ. «А», №11/2 (одинадцять дріб два), що знаходиться по АДРЕСА_1 , розміром житлової площі 43,9 кв.м, загальної площі 80,2 кв.м., тамбур а4, відкрита тераса а1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 289322312116 та земельну ділянку кадастровий номер якої: 1211600000:03:046:0058, площею 0,1474 га, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), опис меж земельної ділянки: від А до Б - землі Нікопольської міської радим» (вул. Корбута); від Б до В - землі ОСОБА_3 ; від В до А - землі Нікопольської міської ради (проїзд); експлікація земельних угідь: площа земельної ділянки - 0,1474 га: у тому числі за земельними угіддями, гектарів: під житловою забудовою одно та двоповерховою - 0,0758, під житловою забудовою одно та двоповерховою 0,0640, під житловою забудовою одно та двоповерховою - 0,0076; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 541658112116, що знаходигься в АДРЕСА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Орджонікідзевським МВ УМВС України у Дніпропетровській області 01 жовтня 2003 року, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКІШ - НОМЕР_2 понесені ним судові витрати.

Свої віимоги мотивує тим, що 05 червня 2018 року в приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса Бойко Л.П., приватного нотаріуса Покровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ( АДРЕСА_4 ) було укладено договір позики між Позикодавцем (Позивач - ОСОБА_1 ) та Позичальником (Відповідач - ОСОБА_2 ).

Відповідно до умов договору позики, зазначає наступне: позикодавець при укладенні цього договору передав у власність Позичальникові строком до 05.10.2018 року, а Позичальник прийняв від нього у власність строком до 05.10.2018 року грошові кошти у розмірі 1 200 000.00 (один мільйон двісті тисяч гривень 00 коп.). Таку ж саме суму грошових коштів, а саме 1 200 000.00 (один мільйон двісті тисяч гривень 00 коп.) Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві до 05.10.2018 року.

За кожен місяць користування грошовими коштами Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцеві 10 (десять) процентів від зазначеної суми. За домовленістю сторін виплата процентів за користування грошовими коштами здійснюється Позичальником кожного наступного місяця до 05 числа включно у розмірі 120 000.00 (сто двадцять тисяч грн. 00 коп.).

Сума позики, встановлена пунктом 1 даного договору, отримана Позичальником від Позикодавця до моменту підписання даного договору в повному обсязі.

Позичальник зобов`язуєгься повернути Позикодавцеві одержані у позику грошові кошти у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Факт одержання повернутої позики підтверджується заявою Позикодавця, складеною у письмовій формі та нотаріально засвідченою. Без цієї заяви борг вважається таким, що не повернутий.

У разі прострочення виконання зобов`язання Позичальником за даним договором, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також десять процентів щомісячних від простроченої суми.

Станом на 05.04.2024 року Позичальник сплатив тільки відсотки, передбачені Договором позики до 05 липня 2019 року включно (тобто за користування грошовими коштами за 12 місяців, але основну суму боргу за договором позики так і не було повернуто).

Задля забезпечення виконання зобов`язання повернення Договору позики від 05 червня 2018 року було укладено договір іпотеки від 05 червня 2018 року, відповідно до якого:

Іпотекодавець (Відповідач) передав в заставу Іпотекодержателю (Позивачу) наступне нерухоме майно (предмет іпотеки):

Цегляний житловий будинок літ. «А», №11/3 (одинадцять дріб три), що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , розміром житлової площі 56,0 кв.м., загальної площі 111,5 кв.м., ґанок, Е-метал гараж, Ж-бетон. Підвал, №1-3,6,7,1 - спорудження, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 289261712116, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0,0906 гектарів, кадастровий номер 1211600000:03:046:0052; житловий будинок літ. «А», №11/2 (одинадцять дріб два), що знаходиться по АДРЕСА_1 , розміром житлової площі 43,9 кв.м, загальної площі 80,2 кв.м., тамбур а4, відкрита тераса а1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 289322312116 та земельну ділянку кадастровий номер якої: 1211600000:03:046:0058, площею 0,1474 га, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), опис меж земельної ділянки: від А до Б - землі Нікопольської міської ради (вул. Корбута); від Б до В - землі ОСОБА_3 ; від В до А - землі Нікопольської міської ради (проїзд); експлікація земельних угідь: площа земельної ділянки - 0,1474 га: у тому числі за земельними угіддями, гектарів: під житловою забудовою одно та двоповерховою - 0,0758, під житловою забудовою одно та двоповерховою 0,0640, під житловою забудовою одно та двоповерховою - 0,0076; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 541658112116, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Однак відповідач свої зобов`язання згідно договору позики в обумовлені строки не виконав. Він неодноразово звертався до нього з вимогою повернути гроші, однак Відповідач гроші не повертає. Це змусило його звернутися за захистом порушеного права до суду.

Розрахунок заборгованості:

Розрахунок відсотків за користування позикою:

У період з 05.04.2019 року по 05.08.2025 року Позичальник прострочив виконання свого зобов`язання по оплаті відсотків за користування грошовими коштами на 73 календарних місяці.

Тому сума відсотків станом на 05.08.2025 року складає:

120 000.00 грн. * 72 календарних місяців = 8 760 000.00 гри.

Інфляційне збільшення за період з 05.04.2019 року по 23.02.2022 року:

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = (II1 : 100) X (ІІ2 : 100) X (ІІ3 : 100) х ... (ІІZ : 100)

II1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення.

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

ІІс (101,00 : 100) X (100,70 : 100) х (99,50 : 100) х (99,40 : 100) х (99,70 100) X (100,70 : 100) X (100,70 : 100) х (100,10 : 100) х (99,80 : 100) х (100,20 100) X (99,70 : 100) х (100,80 : 100) х (100,80 : 100) х (100,30 : 100) х (100,20 100) X (99,40 : 100) х (99,80 : 100) х (100,50 : 100) х (101,00 : 100) х (101,30 100) X (100,90 : 100) X (101,30 : 100) х (101,00 : 100) х (101,70 : 100) х (100,70 100) X (101,30 : 100) X (100,20 : 100) х (100,10 : 100) х (99,80 : 100) х (101,20 100) X (100,90 : 100) X (100,80 : 100) х (100,60 : 100) х (101,30 : 100) х (101,60 : 100) = 1.20779429

Інфляційне збільшення:

1 200 000,00 X 1.20779429 - 1 200 000,00 = 249 353,15 грн.

Загальна вартість заборгованості Позичальника станом на 05.07.2025 року:

1 200 000.00 (основна сума боргу) + 8 760 000.00 грн. (відсотки за користування грошовими коштами) + 249 353,15 грн. (інфляційне збільшення) = 10 209 353.15 грн.

Відповідно до договору іпотеки від 05 червня 2018 року укладено між Іпотекодержателем (Позивачем) та Іпотекодавцем (Відповідачем), а саме п.4:

Узгоджена Сторонами вартість Предмету іпотеки становить 1 200 000.00 грн. (один мільйон двісті тисяч грн. 00 коп.)

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей, або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, шо були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, ш;о встановлені договором

Стаття 526 Цивільного кодексу України регламентує, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття З Закону України «Про іпотеку»).

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набутгя права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини третьої статгі 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 521/6555/14-ц вказав, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України. статтіЗі4 ЩІК України у вказаній редакції Кодексу).

Окрім цього, оскільки в даному випадку позичальник та іпотекодавець є однією і тією ж фізичною особою, наявні підстави для стягнення з боржника наявної заборгованості одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення цієї заборгованості. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6- 1080дс15.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня (постанова № 361/7543/17 від 19.05.2020 Велика Палата Верховного Суду).Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-ІХу зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту: «5- 2. у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».Ураховуючи, що на момент ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні ще триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Отже, Позивач приходить до висновку, що зазначені норми права не втратили свою чинність, оскільки не були виключені з тексту зазначеного Закону України «Про іпотеку», а спеціальним законом лише запроваджене зупинення виконання цих правил на певний період, та надалі у разі припинення запровадження воєнного стану дія згаданих правил відновить свою дію без окремого рішення та закону.

Тобто, зупинення положень Закону України «Про іпотеку» в частині реалізації предмета іпотеки є фактично відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак такі положення не передбачають втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеїси у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє реалізацію предмета іпотеки шляхом продажу на електронних аукціонах.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22 червня 2022 року № 296/7213/15.

Пунктом 9 Договору іпотеки від 05 червня 2018 року визначено наступне:

За вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Вчинений нотаріусом виконавчий напис може бути оскаржено Іпотекодавцем виключно у судовому порядку; задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»:продаж Іпотекодержателем від свого імені Предмету Іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та з дотриманням інших вимог чинного законодавства.

Пунктом 7.3 Договору іпотеки також зазначено наступне:

Права Іпотекодержателя: вимагати від будь-яких третіх осіб припиненні посягань на предмет Іпотеки; вимагати від Іпотекодавця вжиття заходів, необхідних для захисту Предмету іпотеки від посягань з боку третіх осіб; звернути стягнення на Предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України, у разі коли в момент настання терміну виконання Іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених Іпотекодавцем цим Договором, вони не будуть виконані.

22 березня 2024 року та 30 квітня 2024 року Позикодавець на поштову адресу Позичальника цінним листом з описом вкладення направлялися вимоги про усунення порушення згідно договору позики від 05 червня 2018 року.

Але зазначені цінні листи так і не були отримані. Відповіді на них він теж не отримав.

30.01.2026 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить суд розглядати справу за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечують (а.с.76).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини його неявки суду не відомі (а.с.77-78).

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направив.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд на підставі ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 05 червня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав у позику грошові кошти у сумі 1 200 000 грн зі строком повернення до 05 жовтня 2018 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між сторонами 05 червня 2018 року було укладено договір іпотеки, предметом якого виступило нерухоме майно відповідача.

Звертаючись до суду, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на електронних торгах у рахунок погашення заборгованості за договором позики.

При цьому позивач зазначає, що загальна сума заборгованості станом на 05 липня 2025 року становить 10 209 353,15 грн, з яких:

1 200 000 грн — основна сума боргу;

8 760 000 грн — проценти за користування позикою;

249 353,15 грн — інфляційні втрати.

Оцінюючи доводи позивача щодо поновлення строку звернення до суду, суд виходить з такого.

У заяві про поновлення строку позивач посилається на положення статті 127 ЦПК України, карантинні обмеження, запроваджені у зв`язку з поширенням COVID-19, а також введення воєнного стану в Україні.

Разом з тим суд зазначає, що положення статті 127 ЦПК України регулюють питання поновлення процесуальних строків, тобто строків на вчинення процесуальних дій у межах судового провадження, а не строків позовної давності, які є інститутом матеріального права та регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

Отже, посилання позивача на статтю 127 ЦПК України як на підставу поновлення строку звернення до суду є безпідставним та юридично помилковим.

Судом встановлено, що строк виконання основного зобов`язання за договором позики настав 05 жовтня 2018 року.

Саме з цього моменту у позивача виникло право вимоги як щодо повернення суми позики, так і щодо реалізації способів захисту, передбачених договором іпотеки та Законом України «Про іпотеку».

Однак позивач звернувся до суду лише у 2025 році, тобто після тривалого періоду бездіяльності.

При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів існування об`єктивних перешкод для звернення до суду у період з 2018 року до введення карантинних обмежень та воєнного стану.

Саме по собі посилання на введення карантину та воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення чи продовження строку звернення до суду.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що запровадження воєнного стану саме по собі не свідчить про автоматичне поновлення строків, а питання поважності причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням наявності причинного зв`язку між відповідними обставинами та неможливістю своєчасного звернення до суду.

Разом з тим позивачем не доведено:

які саме обставини об`єктивно перешкоджали зверненню до суду;

чому позивач не звернувся до суду упродовж 2018–2021 років;

які конкретні дії вчинялися позивачем для захисту свого права;

чому протягом тривалого часу не використовувалися передбачені договором способи захисту.

Крім того, суд враховує, що відповідно до умов договору іпотеки позивач мав право звернути стягнення на предмет іпотеки також у позасудовому порядку та шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, однак доказів вчинення будь-яких реальних дій щодо захисту свого права матеріали справи не містять.

Суд також враховує правову природу іпотеки як акцесорного (похідного) зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека є способом забезпечення виконання основного зобов`язання та не може існувати окремо від такого зобов`язання.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки є способом задоволення вимог кредитора, що випливають саме з основного зобов`язання.

Суд звертає увагу, що позивач фактично не заявляє вимоги про стягнення заборгованості за договором позики, а просить лише звернути стягнення на предмет іпотеки.

При цьому обраний позивачем спосіб захисту не може використовуватися як механізм обходу наслідків тривалого невчинення дій щодо захисту права за основним зобов`язанням.

Судом також встановлено, що за умовами договору позики проценти за користування позикою становлять 10% щомісячно від суми позики.

Позивачем нараховано 8 760 000 грн процентів за період тривалістю понад шість років.

При цьому суд враховує, що таке значне збільшення розміру заборгованості відбулося саме внаслідок тривалого невжиття позивачем заходів щодо захисту свого права.

Згідно зі статтями 3, 13 ЦК України учасники цивільних правовідносин повинні діяти добросовісно та утримуватись від дій, спрямованих на зловживання правом.

На переконання суду, тривале невжиття позивачем заходів щодо захисту свого права з одночасним багаторічним нарахуванням надмірних процентів суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Крім того, суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами кредитора та правом відповідача на мирне володіння майном.

За обставин даної справи звернення стягнення на предмет іпотеки після багаторічної бездіяльності кредитора та за наявності нарахованої заборгованості, яка у декілька разів перевищує суму основного боргу, призводило б до явно непропорційного втручання у право власності відповідача.

Суд також враховує принцип правової визначеності як складову верховенства права.

Тривале невчинення кредитором дій щодо захисту свого права не може створювати для боржника стан постійної невизначеності щодо можливості примусового звернення стягнення на його майно через значний проміжок часу.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності правових підстав для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 10 - 13,76 - 81, 263 - 265,268,273,280 - 283, 293,294,315-319 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева