Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №752/26133/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року місто Київ

Справа № 752/26133/25

Провадження № 33/824/1209/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Стрижеуса А.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Касяненка Дмитра Леонідовича на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 284077, що ОСОБА_1 08 жовтня 2025 року приблизно о 14:57, перебуваючи у магазині «Bershka» в ТРЦ «Республіка», за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 1, вчинила дрібне викрадання чужого майна на загальну суму 1686 грн. 00 коп. без ПДВ, а саме штани жіночі у кількості 1 шт., вартістю 1049 грн. 25 коп. без ПДВ, штани жіночі у кількості 1 шт., вартістю 636 грн. 75 коп. без ПДВ, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 51 КУпАП.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотань захисників про закриття провадження у справі.

ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Касяненко Д.Л.подав апеляційну скаргу, в якій він просив постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року скасувати та справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що постанова суду не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та такою, що підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Необґрунтованість та невідповідність нормам процесуального та матеріального права полягає в наступному.

Вказує, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення.

Зазначає, що відсутні належні і допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення, оскільки відсутній запис події, відсутні покази будь-яких свідків.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 винесла товари за межі магазину.

Зауважує, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про спосіб та обставини нібито вилучення товару, та відсутні докази що майно вибуло з-під фактичного контролю магазину.

Зазначає, що у матеріалах справи відсутні відомості про власника майна та кому воно належало.

В судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку ОСОБА_1 та її захисник адвокат Халупко С.В. підтримали доводи апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 51 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст. 51 КУпАП, дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п`яти до десяти діб.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 284077, що ОСОБА_1 08 жовтня 2025 року приблизно о 14:57, перебуваючи у магазині «Bershka» в ТРЦ «Республіка», за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 1, вчинила дрібне викрадання чужого майна на загальну суму 1686 грн. 00 коп. без ПДВ, а саме штани жіночі у кількості 1 шт., вартістю 1049 грн. 25 коп. без ПДВ, штани жіночі у кількості 1 шт., вартістю 636 грн. 75 коп. без ПДВ, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 51 КУпАП.

Відповідно до заяви заступника директора магазину «Bershka» ОСОБА_2 від 08 жовтня 2025 року, остання просить притягнути винну особу до відповідальності з чинним законодавством України.

Відповідно до Акту інвентерезації від 08 жовтня 2025 року вартість викраденого майна становить 1 686,00 грн.

Стосовно складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій за які передбачена адміністративна відповідальність та його невід`ємні складові частини повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення.

При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних та допустимих доказів.

З огляду на те, що суд розглядає справу лише в межах складеного відносно ОСОБА_1 протоколу, встановленню та перевірці підлягали саме обставини, викладені у диспозиції протоколу, а саме, що ОСОБА_1 08 жовтня 2025 року приблизно о 14:57, перебуваючи у магазині «Bershka» в ТРЦ «Республіка», за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 1, вчинила дрібне викрадання чужого майна на загальну суму 1686 грн. 00 коп. без ПДВ, а саме штани жіночі у кількості 1 шт., вартістю 1049 грн. 25 коп. без ПДВ, штани жіночі у кількості 1 шт., вартістю 636 грн. 75 коп. без ПДВ

Відеозаписом, долученим до матеріалів справи, зафіксовано тільки опитування ОСОБА_1 та складення щодо неї протоколу про адміністративні правопорушення 08 жовтня 2025 року. В цей день жодної крадіжки ОСОБА_1 не вчиняла.

Долученими до справи довідками, лише підтверджена ціна товару.

На відеозаписі та у своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 не визнає свою вину у вчиненні крадіжок.

Апеляційний суд погоджується з доводами захисника що наявні в матеріалах справи відеозапис затримання, заява, довідка та рапорт про те, що ОСОБА_1 вчинила крадіжку з магазину «Bershka» не дають можливості безумовно встановити, що саме ОСОБА_1 викрала товар з магазину.

Відтак зазначені обставини, відсутність відеозапису, на якому б було зафіксовано крадіжку зазначених товарів у день, що вказується в протоколі, або інші докази вчинення ОСОБА_1 крадіжки, пояснення працівників охорони магазину, чи інших свідків, підкріплені відеозаписами, або акти огляду та вилучення поза касою магазину товарів, що не були проплачені, позбавляють суд можливості стверджувати, що ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» вчиняла будь-які крадіжки.

Крім того, слід зазначити, що довідка про вартість викраденого майна не може бути належним доказом викрадення майна, чи завдання магазину матеріальної шкоди. Така довідка складена та підписана ОСОБА_3 , яка вказана як заступник керуючого, однак в матеріалах відсутні належні докази, які б вказували, що на балансі магазину знаходились товари з відповідними артикулами. Також відсутні і докази, які б вказували на виявлений факт нестачі вказаного товару. Відсутні докази проведення аудита та виявлення факту нестачі, тощо.

Таким чином, долучені до протоколу докази не узгоджуються між собою, є суперечливими, а також з їх аналізу неможливо беззаперечно дійти висновку про те, що ОСОБА_1 здійснила крадіжку.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція КСУ відповідає і правовій позиції ЄСПЛ, який у своєму рішенні Маліге проти Франції від 23.09.1998 визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації № R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Стосовно складеного на ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Таким чином, слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, а саме дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП.

За наведених обставин суд апеляційної приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП.

За встановлених обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Касяненка Дмитра Леонідовича - задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року скасувати.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 51 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: А.М. Стрижеус