Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №760/35377/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 760/35377/25 Головуючий у суді першої інстанції - Букіна О.М.

Номер провадження № 22-ц/824/7135/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Марченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Халупним Андрієм Вадимовичем , на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Букіної О.М., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року до ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якого просить суд зобов?язати відповідача відновити становище, яке існувало до порушення права, а саме: відновити порушену ним стіну будинку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом: демонтажу встановлених ним конструкцій та закладання стіни цеглою, відповідно до товщини будинку, а також демонтувати збудовані ним сходи та привести зовнішній вигляд будинку до стану, який існував до початку здійснення реконструкції квартири під офіс з влаштуванням вхідної групи за адресою: АДРЕСА_2 згідно містобудівних умов та обмежень, які затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14 травня 2025 року № 596 .

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача як співвласника багатоквартирного будинку внаслідок самовільного втручання відповідача у спільне майно співвласників та зміну зовнішнього вигляду фасаду будівлі внаслідок здійснення будівельних робіт з реконструкції квартири під офіс.

Разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати подальші будівельні роботи на об`єкті будівництва: реконструкція квартири під офіс з влаштуванням вхідної групи за адресою: АДРЕСА_2 .

Заява обґрунтована тим, що здійснення ОСОБА_3 будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_3 , проводиться з порушенням норм чинного законодавства, зокрема ст. 369 ЦК України та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», за відсутності згоди співвласників та належних дозвільних документів.

Позивач вказує, що станом на момент звернення до суду будівельні роботи тривають, що супроводжується втручанням у загальнобудинкові мережі (пошкодження громовідводу, перешкоджання доступу до магістральної газової труби, зафіксоване Актом від 30 жовтня 2025 року) та незворотною зміною фасаду будинку 1964 року забудови.

Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до непоправних наслідків для спільного майна, створити загрозу безпечній експлуатації будівлі та унеможливити або значно утруднити виконання рішення суду в частині відновлення попереднього стану об`єкта, враховуючи автентичність будівельних матеріалів первинної забудови.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Халупного А.В. про забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - Халупний А.В. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, щозаява про забезпечення позову обґрунтована продовженням відповідачем будівельних робіт та втручанням у спільне майно співвласників багатоквартирного будинку, що може призвести до подальшої зміни фасаду будинку та настання наслідків, які ускладнять або унеможливлять відновлення попереднього стану майна.

Застосування заходів забезпечення позову у даному випадку спрямоване на збереження існуючого стану спірного майна та забезпечення реального виконання можливого рішення суду, а не є вирішенням спору по суті.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

При апеляційному розгляді справи представник позивача ОСОБА_1 - Халупний А.В. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в повному обсязі.

Відповідач у справі ОСОБА_3 , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи не з`явився.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при розгляді заяви ОСОБА_1 , поданої представником Халупним А.В. про забезпечення позову зазначив, що задоволення клопотання про забезпечення позову у спосіб зазначений позивачем фактично містить вирішення справи по суті заявлених вимог, що є неприпустимим, з огляду на вимоги чинного законодавства, що регулюють порядок забезпечення позову.

На підставі викладеного, районний суд прийшов до висновку, що не знаходить підстав для задоволення поданої заяви.

Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - Халупного А.В. про забезпечення позову не відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Судом встановлено, що у грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, у якому просила суд зобов`язати відповідача відновити становище, яке існувало до порушення права, а саме: відновити порушену ним стіну будинку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом: демонтажу встановлених ним конструкцій та закладання стіни цеглою, відповідно до товщини будинку, а також демонтувати збудовані ним сходи та привести зовнішній вигляд будинку до стану, який існував до початку здійснення реконструкції квартири під офіс з влаштуванням вхідної групи за адресою: АДРЕСА_2 згідно містобудівних умов та обмежень, які затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.05.2025 № 596.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову представник ОСОБА_1 - Халупний А.В. просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачу здійснювати подальші будівельні роботи на об`єкті будівництва: «Реконструкція квартири під офіс з влаштуванням вхідної групи за адресою: АДРЕСА_2 ».

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу прийшов до висновку, що подана заява позивача про забезпечення позову фактично містить вирішення справи по суті заявлених вимог, що є неприпустимим, з огляду на вимоги чинного законодавства, тому вважав, що підстави для задоволення поданої заяви - відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки заява про забезпечення позову спрямована виключно на тимчасове збереження існуючого становища сторін та недопущення подальшого проведення будівельних робіт до вирішення спору по суті. Вказаний захід забезпечення позову спрямований на недопущення можливого ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому заявлені заходи забезпечення позову не вирішують питання щодо правомірності чи неправомірності здійснення реконструкції, не встановлюють прав та обов`язків сторін у спірних правовідносинах і не є тотожними заявленим позовним вимогам, які стосуються зобов`язання відповідача здійснити демонтаж конструкцій, відновити стіну будинку та привести об`єкт до попереднього стану, тобто спрямовані на остаточне вирішення спору між сторонами.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України.

Забезпечення позову у даній справі є пропорційним та відповідає меті застосування заходів забезпечення, свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін спору.

Суд апеляційної інстанції вказує, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку обґрунтованим та співмірним способом забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачу здійснювати подальші будівельні роботи на об`єкті будівництва: «Реконструкція квартири під офіс з влаштуванням вхідної групи за адресою: АДРЕСА_2 ».

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Халупним Андрієм Вадимовичем , задовольнити.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити відповідачу у вказаній справі ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснювати подальші будівельні роботи на об`єкті будівництва: Реконструкція квартири під офіс з влаштуванням вхідної групи за адресою: АДРЕСА_2 до вирішення судом вказаної справи по суті спору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Текст постанови складено 28 травня 2026 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв