Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №753/13036/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення плати за користування житлом

Дата: 26 травня 2026 р.

Справа: №753/13036/25

Суддя: Стрижеус Анатолій Миколайович

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м. Київ

Справа № 753/13036/25

Провадження №22-ц/824/6364/2026

Резолютивна частина постанови оголошена 27 травня 2026 року

Повний текст постанови складено 28 травня 2026 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Узлій М.М.

сторони: позивач Комунальне підприємство виконавчого органу

Київради (Київської міської державної

адміністрації) «Київтеплоенерго»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Шмаровим Олексієм Валерійовичем, на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року КП «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 120 749 грн. 54 коп.

Позов мотивовано тим, що 01.05.2018 р. КП «Київтеплоенерго» на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що розміщений в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085), здійснює надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води населенню з 01.05.2018 р.

30.09.2021 р. на офіційному веб-сайті позивача опубліковано типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, у зв`язку з чим з 01.11.2021 вказані договори вважаються укладеними та позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

Квартира АДРЕСА_1 , під`єднана до внутрішньо будинкової системи теплопостачання та водопостачання, а отже відповідач з 01.05.2018 р. є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 споживачем послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які надаються позивачем.

Свідченням повного і беззастережного акцепту умов вказаних договорів є факт отримання послуг споживачем. Факт відсутності письмового договору між сторонами не є підставою звільнення відповідача від оплати за спожиті послуги.

Позивач належним чином виконав перед відповідачем, своє зобов`язання щодо надання вищевказаних послуг за даною адресою, проте відповідач, будучи споживачем цих послуг неналежним чином здійснює їх оплату, в результаті чого станом на 30.04.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 93 998 грн. 11 коп., а також заборгованість по внескам за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 60 грн. 20 коп., заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 70 грн. 56 коп., заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397 грн. 46 коп., заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1 435 грн. 59 коп.

Крім того, позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» (Кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (новий Кредитор) прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих проте не оплачених до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 6 742 грн. 63 коп. та централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 333 грн. 06 коп.

Оскільки відповідач зобов`язання з оплати вартості наданих житлово-комунальних послуг, належним чином не виконав та має вищевказану заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14.07.2025 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року позов КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» (заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 120 749 грн. 54 коп., з яких:

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 6 742 грн. 63 коп., інфляційна складова боргу - 1 092 грн. 31 коп., 3% річних - 252 грн. 16 коп.;

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 333 грн. 06 коп., інфляційна складова боргу - 215 грн. 96 коп., 3% річних - 49 грн. 85 коп.;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 до 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 31 247 грн. 65 коп., інфляційна складова боргу - 5 062 грн. 12 коп., 3% річних - 1 160 грн. 87 коп.;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 до 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 7 684 грн. 59 грн., інфляційна складова боргу - 1 244 грн. 90 коп., 3% річних - 287 грн. 38 коп.;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 46 225 грн. 05 коп., інфляційна складова боргу - 5 273 грн. 09 коп., 3% річних - 1 228 грн. 83 коп., пеня - 1 495 грн. 07 коп.;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 5 877 грн. 01 коп., інфляційна складова боргу - 875 грн. 67 коп., 3% річних - 197 грн. 38 коп.; пеня - 240 грн. 15 коп.;

- заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397 грн. 46 коп.;

- заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1 435 грн. 59 коп.;

- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 60 грн. 20 коп.;

- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 70 грн. 56 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що встановлено факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 120 749 грн. 54 коп., є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Шмаров О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідач не проживає за адресою Квартира АДРЕСА_1 , оскільки 23 квітня 2014 року передав право власності на вказану квартиру на колишню дружину ОСОБА_2 , з якою був розлучений з 24 квітня 2014 року.

Крім того, посилається на те, що відповідач для особистого користування придбав квартиру 14 лютого 2018 року за адресою АДРЕСА_2 .

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Шмаров О.В. підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач КП «Київтеплоенерго» належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача КП «Київтеплоенерго».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла нступних висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судом установлено, що з 01 травня 2018 року позивач є виконавцем комунальних послуг, а саме з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, з 01 листопада 2021 року з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

На підставі типового договору опубліковано договір про надання послуг в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085).

заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 6 742 грн. 63 коп., інфляційна складова боргу - 1 092 грн. 31 коп., 3% річних - 252 грн. 16 коп.;

- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 70 грн. 56 коп.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (який введений в дію з 1 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 3-1, 6, підпункту 1, підпункту "б" підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року).

Згідно з визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

За приписами ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власність зобов`язує; власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 156, 162 ЖК України (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з п. 37 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85), розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Згідно з п. 32, 33, 35, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022), плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;

- плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право: на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

У п. 11 п. 45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Згідно з пп. 6 п. 48 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, виконавець зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за послугу в разі її ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги (постанова Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для правильного її вирішення (постанови Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 727/9295/16-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18)).

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження заборгованості позивачем було долучено розрахунок заборгованості, розрахунок заборгованості, корінці наряду на відключення та підключення вузла теплопостачання.

Таким чином на думку апеляційного суду позивачем було надано докази наявності заборгованості за сплатою комунальних послуг з відповідача.

Відповідач, як особа, місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , не звертався до КП «Київтеплоенерго» щодо документального оформлення факту її не проживання в квартирі, не користування послугами, а як наслідок оформлення звільнення від оплати комунальних послуг, також відповідач не був знятий з реєстрації у вказаній квартирі протягом спірного періоду.

Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг декларування та реєстрації місця проживання в Україні» № 1871-IХ від 05.11.2021 витяг з реєстру територіальної громади - документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу.

Відповідно до ч. 12 п. 1 Закону України № 1871-IХ від 05.11.2021, реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Пунктом 1 ст. 4 Закону України вищенаведеного закону, визначено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна» та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Отже, зважаючи на наведене, апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо тієї обставини, що відповідача на час виникнення заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги проживав за іншими адресами, а отже у нього відсутній обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг, що надає позивач.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні із споживачами усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).

Зважаючи на наведене, позивач, який стягує заборгованість за житлово-комунальні послуги, має право самостійно вибрати відповідача з числа повнолітніх зареєстрованих осіб, а відповідач виконавши солідарний обов`язок щодо сплати боргу, вправі пред`явити регресну вимогу до інших зареєстрованих осіб.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача та інформувала щодо свого місця проживання, щодо переоформлення особового рахунку на іншу особу, за який позивачем стягується заборгованість. Не додано таких доказів і до апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не є власником квартири та має у власності інше нерухоме майно, не свідчать про те, що він не проживав за вказаною адресою та не користувався комунальними послугами. При цьому відповідач із відповідними заявами до позивача не звертався, а сам факт наявності у нього іншого майна не підтверджує його проживання за іншою адресою.

Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку.

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року- без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Шмаровим Олексієм Валерійовичем - залишити без задоволення.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року-залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua