Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №369/7820/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 , потерпілого ОСОБА_11 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.03.2024,яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцям. Єрусалим, Ізраїль, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку із недоведеністю, що в його діях є склад цього кримінального правопорушення.

Цивільний позов представника ОСОБА_9 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України залишено без розгляду.

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком ОСОБА_6 визнано невинуватим у тому, що він 25 квітня 2021 року, близько 17:43 год. (більш точного часу не установлено), керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Соборній в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, зі сторони с. Білогородка у напрямку м. Київ. Рухаючись у вказаному напрямку, перед регульованим перехрестям вулиці Соборної з вул. Промисловою водій ОСОБА_6 зупинився на забороняючий сигнал світлофора та, розташовуючись у колоні транспортних засобів на проїзній частині вул. Соборної у смузі для руху до м. Києва, перед початком та зміною свого руху для виконання маневру - об`їзду попутного транспортного засобу справа проявив неуважність, не переконався у безпечності свого маневру, в результаті чого розпочав рух вправо й таким чином виїхав на асфальтоване узбіччя, де допустив зіткнення правою боковою частиною вказаного автомобіля з передньою лівою боковою частиною велосипеда марки «КЕLLYS-CLIF 70», під керуванням велосипедиста ОСОБА_11 , який рухався прямолінійно по асфальтованому узбіччю у попутному напрямку (до м. Києва), праворуч відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_11 впав на проїзну частину та отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому ліктьового виростку лівої ліктьової кістки, що згідно висновку судово-медичної експертизи №68/Е від 21.05.2021 року є середньої тяжкості тілесним ушкодженням.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_6 грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме п.п.: 1.3, 1.5, 2.3 «б», 2.10 «а»-«е», 10.1, що стало умовою та причиною виникнення і настання даної ДТП і знаходиться в прямому причинному зв`язку з її наслідками.

Прокурор Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема зазначає, що суд не надав будь-якої оцінки дослідженим доказам та не навів мотивів, з яких докази сторони обвинувачення не взяті до уваги. Вказує на помилковий висновок суду про те, що констатація перелому ліктя у потерпілого відбулася за його зверненням лише 18.05.2021, оскільки це спростовується довідкою КНП «Вишнівська міська лікарня» та журналом рентгенологічного дослідження від 26.04.2021. Вважає, що звернення потерпілого 18.05.2021 для проведення експертизи, не скасовує факту отримання ним тілесних ушкоджень 25.04.2021 під час ДТП. Стверджує, що показання потерпілого логічно співвідносяться з даними висновків експерта та переглянутими відеозаписами. Вважає, що суд безпідставно визнав протокол огляду місця події від 25.04.2021 недопустимим доказом, оскільки огляд був проведений з дотриманням встановленої кримінальним процесуальним законом процедури. Звертає увагу, що судом безпідставно визнано всі докази недопустимими, посилаючись на доктрину «плодів отруйного дерева», оскільки вони жодним чином не пов`язані з проведеним оглядом місця події 25.04.2021. Наголошує, що причиною ДТП є дії обвинуваченого, який керував транспортним засобом всупереч встановленим правилам ПДР України, що і призвело до заподіяння тілесного ушкодження потерпілому.

Потерпілий ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Задовольнити в повному обсязі позовну заяву та стягнути з ОСОБА_6 на його користь 270 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, 6000 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, 144 грн. комісійних витрат за банківські перекази.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги потерпілий посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що суд не надав оцінки дослідженим доказам. Наголошує, що на відеозаписах обставин ДТП чітко видно механізм виникнення події. Зокрема зафіксовано, що він їхав прямолінійно в попутному напрямку, а автомобіль під керуванням ОСОБА_6 вчинив зіткнення з велосипедистом під час зміни напрямку свого руху вправо. Вважає, що відеозаписи ДТП безумовно свідчать, що саме дії обвинуваченого перебувають у причинному зв`язку з виникненням даного ДТП, оскільки він впав разом з велосипедом внаслідок зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_6 . Зазначає, що суд не надав належної оцінки доводам сторони обвинувачення щодо існуючої заборони для руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6 по узбіччю згідно п. 1.10 ПДР України. Вказує на помилковість висновку суду про те, що він звернувся лише 18.05.2021 для проведення судово-медичної експертизи, оскільки це не спростовує факту отримання ним тілесних ушкоджень 25.04.2021 під час вчинення ДТП, адже за результатами рентгенологічного дослідження, проведеного 26.04.2021, у нього встановлено перелом ліктя. Стверджує, що проведений огляд автомобіля ОСОБА_6 не може бути доказом його невинуватості, адже проведений через тривалий час після ДТП. Вважає, що суд безпідставно визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події від 25.04.2021, адже він відповідає вимогам кримінального процесуального закону та був проведений з дотриманням встановленої КПК України процедури. Наголошує, що судом безпідставно визнано всі докази недопустимими, посилаючись на доктрину «плодів отруйного дерева», оскільки вони жодним чином не пов`язані з проведеним оглядом місця події 25.04.2021. Також зазначає, що суд безпідставно залишив без розгляду цивільний позов, оскільки обвинувачений повинен нести цивільно-правову відповідальність щодо відшкодування моральної шкоди, адже він керував джерелом підвищеної небезпеки у момент ДТП. Вважає, що витрати на проведення психологічного дослідження є матеріальними збитками, а не процесуальними витратами, а тому підлягають відшкодуванню обвинуваченим потерпілому.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, частково дослідивши докази за клопотанням прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, знайшло своє підтвердження за результатами судового та апеляційного розглядів.

Ухвалюючи рішення про виправдання обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України через недоведеність, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, суд першої інстанції зазначив, що досліджені докази не доводять факт порушення обвинуваченим правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення автомобіля під його керуванням із велосипедом, на якому рухався ОСОБА_11 .

На думку суду першої інстанції, досліджені докази підтверджують лише факт падіння велосипедиста ОСОБА_11 , однак даних, що свідчать про порушення ОСОБА_6 правил дорожнього руху і прямого причинного зв`язку між їх недотриманням і виникненням у потерпілого тілесних ушкоджень, не вбачається,жодних пошкоджень або даних про зіткнення на підставі протоколів огляду автомобіля та велосипеда не встановлено.

Факт констатації середньої тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_11 у виді перелому ліктьового виросту лівої ліктьової кісти відповідно до висновку судово-медичної експертизи відбувся за зверненням потерпілого лише 18.05.2021 року, тоді як в момент події 25.04.2021 року працівниками швидкої медичної допомоги зафіксовано лише забій ліктьового суглобу та відмову ОСОБА_11 від госпіталізації.

Окрім того, суд першої інстанції визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події від 25 квітня 2021 року, оскільки він був проведений до внесення відомостей в ЄРДР, а відомості внесено до ЄРДР лише 18 травня 2021 року, що свідчить про те, що така слідча дія не була невідкладною.

Недопустимість вказаного протоколу як доказу потягнула за собою недопустимість усіх зібраних в подальшому доказів.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Під час допиту в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_11 показав, що 25.04.2021 року приблизно о 17 год. 40 хв. їхав на велосипеді по вул. Соборній в с. Софіївська Борщагівка Київської області в напрямку села Святопетрівське. Перед перехрестям з вул. Промисловою об`їжджав автомобіль, який був припаркований біля правого краю проїжджої частини. Ліворуч стояли авто, які зупинились перед перехрестям на червоний сигнал світлофора. Він наближався до перехрестя, тримаючи інтервал близько одного метра від вказаних автомобілів. Несподівано один з цих автомобілів розпочав рух, різко повернув праворуч і зачепив своєю задньою правою частиною ліву частину керма керованого ним велосипеда, внаслідок чого кермо викрутилось, а його відкинуло праворуч з подальшим падінням на асфальт. Водій вказаного автомобіля не зупинився та продовжив рух далі. Під час падіння він пошкодив руку, а тому залишився на місці чекати на швидку медичну допомогу. На місці падіння лікарі швидкої попередньо діагностували у нього забій лівої ліктьової частини руки. Однак в після звернення до лікарні у нього було діагностовано перелом ліктьового виростку лівої ліктьової кістки. Також він звернувся до сільської ради з проханням надати йому відеозапис дорожньо-транспортної події з вуличних камер відеоспостереження, після чого звернувся до поліції, надавши у розпорядження слідчого відповідні докази, які він збирав самостійно. Зазначив, що з обох сторін керма велосипеда є гумові ручки, що повністю пояснює відсутність будь-яких пошкоджень на автомобілі «VOLKSWAGEN GOLF» р.н. НОМЕР_1 після зіткнення.

Подібні за змістом показання потерпілий давав під час допиту в суді першої інстанції.

Обвинувачений ОСОБА_6 як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не заперечував факт керування ним 25 квітня 2021 року, близько 17:43 год., автомобілем марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Соборній в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, зі сторони с. Білогородка у напрямку м. Київ. Однак заперечував зіткнення з велосипедом марки «КЕLLYS-CLIF 70», під керуванням велосипедиста ОСОБА_11 , під час проїзду перехрестя вул. Соборної з вул. Промисловою.

За результатами досліджених під час апеляційного розгляду відеозаписів, які були надані потерпілим ОСОБА_11 в розпорядження слідчого, встановлено, що наявні на DVD-R диску відеозаписи за своїм змістом повністю узгоджуються з обставинами дорожньо-транспортної пригоду, описаними у висунутому ОСОБА_6 обвинуваченні, включаючи розташування учасників ДТП на місцевості, обстановки події, марки, моделі, кольору, номерних знаків керованого обвинуваченим автомобіля, дій обох учасників зіткнення.

Зміст вказаних відеозаписів повністю узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_11 щодо обставин дорожньо-транспортної події та доводить, що причиною зіткнення стало порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п.: 1.3, 1.5, 2.3 «б», 2.10 «а»-«е», 10.1Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, який, керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед проїздом перехрестя несподівано змістився праворуч, здійснив зіткнення з велосипедом марки «КЕLLYS-CLIF 70», під керуванням велосипедиста ОСОБА_11 , внаслідок якого потерпілий ОСОБА_11 впав на проїжджу частину, а водій ОСОБА_6 залишив місце ДТП.

Колегія суддів визнає надані потерпілим відеозаписи допустимими доказами, оскільки вони були отримані ним на підставі повноважень, наданих йому положеннями ст.93 КПК України, шляхом витребування від органів місцевого самоврядування.

Достовірність вказаних відеозаписів не викликає у колегії суддів будь-яких сумнівів.

Відповідно до висновку експерта №68/Е від 21.05.2021 року за результатами проведення судово-медичної експертизи згідно наданої медичної документації та заключення консультанта рентгенолога КОБ СМЕ у потерпілого ОСОБА_11 мали місце ушкодження у вигляді перелому ліктьового виросту лівої ліктьової кісти. Описане ушкодження утворилося від дії тупого предмету, яке по давності може відповідати строку і обставинам вказаним в постанові, відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості, оскільки для зрощення перелому необхідний термін більше 21-го дня.

Колегія суддів не погоджується з думкою суду першої інстанції про сумнівність такого висновку експерта через те, що на місці події у ОСОБА_11 не було діагностовано перелому ліктьового виросту лівої ліктьової кісти, та вважає його надуманим, оскільки на місці події лікарі провели лише огляд потерпілого, а остаточний діагноз потерпілому було встановлено після його звернення до лікарні за результатами рентгенографічного обстеження.

Також колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 25.04.2021 через проведення його до внесення відомостей в ЄРДР та відсутності ознак невідкладності такої слідчої дії, оскільки за загальним правилом, встановленим ст. 214 КПК України, огляд місця події може проводитись до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а фіксація слідів зіткнення на проїжджій частині має очевидно невідкладний характер.

Разом з тим, колегія суддів не розцінює протокол огляду від 25.04.2021 як доказ, оскільки він не містить в собі будь-яких відомостей, які мають доказовий характер та можуть свідчити про обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення у цьому кримінальному провадженні.

Отже, висновки суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів визнає доведеним обвинувачення ОСОБА_6 у тому, що він 25 квітня 2021 року, близько 17:43 год. (більш точного часу не установлено), керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Соборній в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, зі сторони с. Білогородка у напрямку м. Київ. Рухаючись у вказаному напрямку, перед регульованим перехрестям вулиці Соборної з вул. Промисловою водій ОСОБА_6 зупинився на забороняючий сигнал світлофора та, розташовуючись у колоні транспортних засобів на проїзній частині вул. Соборної у смузі для руху до м. Києва, перед початком та зміною свого руху для виконання маневру - об`їзду попутного транспортного засобу справа проявив неуважність, не переконався у безпечності свого маневру, в результаті чого розпочав рух вправо й таким чином виїхав на асфальтоване узбіччя, де допустив зіткнення правою боковою частиною вказаного автомобіля з передньою лівою боковою частиною велосипеда марки «КЕLLYS-CLIF 70», під керуванням велосипедиста ОСОБА_11 , який рухався прямолінійно по асфальтованому узбіччю у попутному напрямку (до м. Києва), праворуч відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 впав на проїзну частину та отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому ліктьового виростку лівої ліктьової кістки, що згідно висновку судово-медичної експертизи №68/Е від 21.05.2021 року є середньої тяжкості тілесним ушкодженням.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_6 грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме п.п.: 1.3, 1.5, 2.3 «б», 2.10 «а»-«е», 10.1, що стало умовою та причиною виникнення і настання даної ДТП і знаходиться в прямому причинному зв`язку з її наслідками.

Дії ОСОБА_6 колегія суддів кваліфікує ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи і вимоги апеляційних скарг прокурора та потерпілого в частині скасування вироку суду першої інстанції та постановлення нового вироку, яким обвинуваченого слід визнати винуватим за ч.1 ст.286 КК України, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розміру покарання, яке слід призначити обвинуваченому, колегія суддів відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого,який раніше не судимий, працевлаштований, за місцем проживання характеризується позитивно, та вважає за необхідне призначити йому основне і додаткове покарання у виді та розмірі, запропонованому в апеляційній скарзі прокурором.

З урахуванням позитивних даних про особу обвинуваченого та відсутності обставин, що обтяжують покарання, колегія суддів не вбачає підстав для призначення обвинуваченому більш суворого покарання у розмірі, запропонованому в апеляційній скарзі потерпілого.

Разом з тим, відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

Згідно з положеннями ст. 12 КК України, інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, який вчинено ним 25 квітня 2021 року.

Відомостей щодо переривання або зупинення строків давності в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Отже, на час апеляційного розгляду минув трирічний строк притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений та його захисник заперечували проти застосування положень ст.49 КК України, наполягали на правильності оскаржуваного судового рішення, необґрунтованості апеляційних скарг та необхідності доведення апеляційного розгляду до кінця.

За таких обставин апеляційний суд був позбавлений можливості вирішити питання про звільнення обвинувачен6ого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

При цьому, положеннями ч.5 ст. 74 КК України передбачено, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання на підставі положень ст.ст. 49, 74 КК України.

Потерпілим ОСОБА_11 заявлено до ОСОБА_6 цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, а також комісійних витрат за банківські перекази.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

На думку колегії суддів, заявлений потерпілим ОСОБА_11 цивільний позов до ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, цивільний позов і додатки до нього повністю підтверджують витрати, що були понесені потерпілим, а тому суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_6 матеріальні збитки у розмірі 6000 грн. та комісійні витрати за банківські перекази у розмірі 60 грн.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань потерпілого, вимоги розумності та справедливості і приходить до переконання про необхідність стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_11 150 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що у даному провадженні проведено судову інженерно-транспортну експертизу №СЕ-19/111-21/23379-ІТ від 24.05.2021, вартість якої становить 1716, 20 грн.

Положеннями ч.1 ст.126 КПК України встановлено, що суд вирішує питання процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Згідно з п.3 ч.1 ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема з витрат, пов`язаних із залученням експертів.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової інженерно-транспортної експертизи в сумі 1716, 20 грн. у даному кримінальному провадженні, підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь держави.

Питання речових доказів підлягають вирішенню на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.404, 405, 420, 373, 374 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 задовольнити.

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_11 задовольнити частково.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.03.2024 щодо ОСОБА_6 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ч.5 ст.74, ст.49 КК України звільнити ОСОБА_6 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_12 Леонідовича150 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, 6000 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, 60 грн. комісійних витрат за банківські перекази, а всього 156 060 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 процесуальні витрати на проведення Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України судової експертизи № СЕ-19/111-21/23378-ІТ від 24.05.2021 у розмірі 1716 грн.20 коп. на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України по коду доходів 24060300 «Інші надходження» (МФО 899998).

Речові докази - автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_1 та велосипед марки «КЕLLYS-CLIF 70» - залишити у володінні власників.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

СУДДІ:

_________________ _________________ _________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3