Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №369/12286/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 33/824/1334/2026

Справа № 369/12286/25

Головуючий в суді І інстанції Перекупка Г.А.

Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 травня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., за участі секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі 17000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в дохід держави в розмірі 605,60 грн.

ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 11 червня 2025 року о 12:45 керував транспортним засобом Opel д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Дачній, 2 с. Новосілки Фастівського району Київської області з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, нечітка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі, поданій 14 січня 2026 року засобами поштового зв`язку, ОСОБА_1 посилаючись на необґрунтованість постанови, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2025 року та закрити провадження в справі в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, поновити строк на апеляційне оскарження постанови.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказував, що вперше апеляційну скаргу на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2025 року ним було подано 11 грудня 2025 року, проте постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року його апеляційну скаргу було повернуто. Повідомляв, що копію постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2025 року отримав 02 грудня 2025 року особисто в приміщенні суду, що підтверджується копією постанови, а саму апеляційну скаргу було подано 11 грудня 2025 року, тобто в межах 10-денного строку, передбаченого ст. 249 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що мотивувальна частина постанови фактично відсутня. Суд не здійснив належного аналізу доказів, обмежившись загальними посиланнями на їх наявність, без будь-якої критичної оцінки. Загальні формулювання не містять жодного аналізу, не пояснюють, які саме докази були покладені в основу постанови, як саме вони спростовують його доводи, та чому суд вважає, що процедура огляду відповідала вимогам ст. 266 КУпАП.

Наводив зміст ст. 7, 245, 280 КУпАП, зазначав, що вказані вимоги закону під час розгляду справи в суді були порушені, суд не взяв до уваги його пояснення та доводи, викладені в поданому клопотанні.

Зазначав, що у протоколі, складеному відносно нього, зазначено декілька ознак сп`яніння, а саме тремтіння пальців рук, нечітка мова, поведінка, що не відповідає обстановці. Водночас з відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що поліцейський фактично називає лише одну ознаку - тремтіння пальців рук, матеріали відеозапису однозначно підтверджують відсутність інших ознак, які зазначені у протоколі. На відео видно, що поведінка ОСОБА_1 спокійна, мова чітка, реакція адекватна, координація не порушена.

Посилався на судову практику Київського апеляційного суду по аналогічним справам, зазначав, що за відсутності у особи передбачених Інструкцією № 1452/735 ознак сп`яніння, вимога поліцейського про проходження огляду на стан сп`яніння не є законною, а тому і відмова від проходження такого огляду не може бути караною.

Вважав, що як випливає зі змісту оскаржуваної постанови та письмових документів, що містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 252 КУпАП, оскільки обставини у справі, які впливають на об`єктивність та правильність застосування стягнення, належним чином встановлені не були, всебічно і повно судом не досліджувались. Суд формально підійшов до встановлення обставин, передбачених ч. 2 ст. 33 КУпАП, обмежившись лише прямою вказівкою про наявність доказів у постанові.

Наводив зміст ч. 2, 5 ст. 266 КУпАП, зазначав, що з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що фіксування розпочинається о 12:46:24, тобто вже після зупинки транспортного засобу. При цьому ввімкненню відеокамери очевидно передувала розмова між поліцейським та ОСОБА_1 , яка не була зафіксована, момент зупинки транспортного засобу відсутній, відсутня фіксація перевірки документів та представлення поліцейського, що прямо суперечить вимогам чинних нормативно-правових актів.

Більше того, у кінці відеозапису сам поліцейський пояснює, що причиною зупинки стало те, що, на його думку, ОСОБА_1 , виїжджаючи з вулиці, не увімкнув поворот, а також у нього нібито не працював лівий стоп-сигнал. Також поліцейський стверджує, що ОСОБА_1 , прийнявши вправо, знову не включив поворот. З цими твердженнями він категорично не погоджується, оскільки насправді поворот був увімкнений, про що він прямо зазначив поліцейському, що зафіксовано на відеозаписі. Саме після цього поліцейський підійшов до нього та заявив, що побачив у ОСОБА_1 виражене тремтіння пальців рук, що стало єдиною ознакою, яку він вказав у розмові.

Таким чином, момент фактичної зупинки транспортного засобу не зафіксований взагалі, що є істотним порушенням п. 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026.

Більше того, відсутність свідків під час складання протоколу, попри очевидні порушення порядку застосування технічних засобів відеофіксації, додатково свідчать про неналежність та недопустимість таких доказів, адже за приписами ч. 2 ст. 266 КУпАП у разі неможливості здійснення відеофіксації огляд має проводитися в присутності двох свідків, проте цього зроблено не було. Фактично ж у матеріалах справи міститься лише часткове відео, яке розпочинається після зупинки транспортного засобу та не відображає ключових процесуальних дій, що ставить під сумнів законність та достовірність викладених у протоколі обставин.

Таким чином, огляд та фіксація подій відбулися з істотними порушеннями вимог законодавства, що відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП робить проведений огляд та всі складені за його результатами матеріали недійсними, а протокол - таким, що не може бути покладений в основу обвинувачення в адміністративному правопорушенні.

Попри очевидність наведених порушень, суд першої інстанції не надав їм жодної оцінки, не дослідивши ні порядок відеофіксації, ні його відповідність вимогам ст. 266 КУпАП. Суд формально погодився з доводами поліції, фактично проігнорувавши встановлені порушення процедури, що є істотним, та самостійною підставою для скасування постанови.

Наводив зміст ч. 3, 5 ст. 266 КУпАП, п. 6 Порядку № 1103 та п. 6-7 розділу І Інструкції № 1452/735, яких дотримано не було, оскільки йому не пропонували пройти огляд у закладі охорони здоров`я, що чітко підтверджується відеозаписом; направлення йому не вручалось, і про його існування він дізнався вже у суді; на відео о 12:50 відсутні будь-які дії щодо складання направлення, хоча на документі зазначено саме цей час, що свідчить про його складання заднім числом; коли він підійшов до поліцейських і повідомив, що готовий пройти огляд у медичному закладі, поліцейський проігнорував його вимогу та не здійснив направлення, що може підтвердити свідок.

Навіть припускаючи, що поліцейський мав на увазі огляд не на місці, а саме огляд у медичному закладі, таку його відмову мало бути зафіксовано у присутності двох свідків. Однак зі змісту протоколу та відеозапису з бодікамери поліцейського слідує, що під час складання протоколу двоє свідків було відсутні. Таким чином, поліцейськими було порушено п. 8 Порядку № 1103 та п. 6 розділу Х Інструкції № 1395, а сам протокол є недопустимим доказом і не може бути покладений судом в основу постанови.

Крім того, під час відеозапису він повідомив поліцейському, що напередодні приймав заспокійливі препарати, які використовує через тривалий психоемоційний стрес, пов`язаний із проходженням військової служби та зникненням безвісти (загибеллю) його брата під час бойових дій, що підтверджується відповідними доказами. «Стреснол», який він вживає, не є лікарським препаратом, не містить речовин, що впливають на швидкість реакції та увагу, та не має протипоказань щодо керування транспортними засобами. Водночас емоційне виснаження ОСОБА_1 та постійний стрес цілком могли зумовити тремтіння пальців рук, на яке посилався поліцейський як на ознаку сп`яніння, що є природною реакцією організму на пережиту психотравмуючу ситуацію і жодним чином не пов`язане із уживанням алкоголю чи наркотичних речовин.

Посилався на принцип презумпції невинуватості, вважав, що притягнення його до адміністративної відповідальності є безпідставним, а провадження таким, що має бути закрите у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови ОСОБА_1 пропустив з поважних причин, оскільки, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2025 року була надіслана судом лише 02 грудня 2025 року, забезпечено надання загального доступу 03 грудня 2025 року, і 02 грудня 2025 року ОСОБА_1 отримав у суді копію зазначеної постанови. Вперше апеляційна скарга подана ним 11 грудня 2025 року, однак постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційний суд звертає увагу, що у справі «Соколов та інші проти України» ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відмовою в доступі до судів вищих інстанцій, оскільки апеляційний суд повертав апеляційну скаргу заявника як подану на постанову суду першої інстанції після закінчення встановленого строку, обґрунтовуючи це тим, що заявник був присутнім у засіданні та був проінформований про оскаржувану постанову в цей день. При цьому відхилив аргумент заявника про пропуск установленого строку з поважної причини, яка ґрунтувалася на тому, що повний текст оскаржуваної постанови йому було вручено пізніше, вже після того, як він та його захисник неодноразово зверталися до суду першої інстанції із заявами про її надання.

За наведених обставин та з метою забезпечення реалізації права ОСОБА_1 на допуск до правосуддя, в якому не може бути відмовлено з формальних підстав, апеляційний суд визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважає за необхідне поновити цей строк.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисник Пальчик М.О. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили її задовольнити.

Також в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_2 , який повідомив, що ОСОБА_1 вже після відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підійшов до поліцейських і повідомив, що готовий пройти огляд у медичному закладі, однак поліцейський відмовив йому в цьому.

Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція № 1452/735), щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак алкогольного сп`яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп`яніння та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов`язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Дотримання поліцейськими зазначеної процесуальної процедури судом першої інстанції перевірено.

Висновки суду першої інстанції про доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 358445, в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;

- диском із відеозаписом від 11 червня 2025 року, на яких зафіксовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в передбаченому законом порядку, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису № 859272 (п. 10 протоколу), і зазначене підтверджується переглянутим відеозаписом події, зробленим за допомогою нагрудної камери поліцейського, який є об`єктивним доказом у справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи.

Зокрема, на дослідженому відеозаписі, який починається з 12:46:24, зафіксовано спілкування працівника патрульної поліції зі ОСОБА_1 , який знаходиться на водійському сидінні транспортного засобу Opel д.н.з. НОМЕР_1 , працівник поліції запитує, куди їде ОСОБА_1 , на що останній відповідає, що пересувається по місту у власних справах. В подальшому працівник поліції повідомляє, що помітив у ОСОБА_1 явне тремтіння пальців рук, на що ОСОБА_1 відповів, що на ніч приймає заспокійливі засоби. О 12:47 працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти освідування на стан сп`яніння, а також роз`яснює наслідки такої відмови у вигляді складання протоколу за відмову від проходження огляду. О 12:48 ОСОБА_1 дзвонить по мобільному телефону і повідомляє, що його зупинила поліція. Після закінчення розмови о 12:49 ОСОБА_1 повідомляє працівнику поліції, що зараз підійде людина і підкаже, що йому робити. О 12:50 та о 12:52 працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 причини зупинки, а саме те, що він, виїжджаючи з вулиці, не увімкнув поворот, а також у нього нібито не працював стоп-сигнал, а також, прийнявши вправо, ОСОБА_1 знову не увімкнув поворот. О 12:51 підходить знайомий ОСОБА_1 і запитує, що сталось, ОСОБА_1 відповідає, що його зупинили за те, що він не увімкнув поворот. О 12:53 знайомий ОСОБА_1 радить йому пройти огляд, ОСОБА_1 відмовляється, і на повторну пропозицію працівника поліції о 12:54 пройти освідування відповідає, що відмовляється.

Доводи апеляційної скарги, що працівниками патрульної поліції взагалі не пропонувалося ОСОБА_1 пройти огляд в медичному закладі, чим порушено ст. 266 КУпАП та вимоги Інструкції № 1452/635, а отже порушено процедуру огляду, і згідно ст. 266 КУпАП такий огляд вважається недійсним, спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, з якого вбачається, що о 12:47 та о 12:54 на прямо поставлене запитання працівника поліції, чи згоден ОСОБА_1 пройти освідування, останній не надав згоди, а отже відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння будь-яким способом.

Отже, суд першої інстанції вірно визнав встановленим, що сукупність наданих доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, що підтверджує порушення ним п.2.5 ПДР.

Докази, наявні в матеріалах справи, узгоджуються між собою, у суду першої інстанції не було підстав вважати їх неналежними або недопустимими.

З наявної у справі сукупності доказів вбачається, що ОСОБА_1 як особа, яка керувала транспортним засобом та у якої працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, дійсно відмовився на вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд з метою встановлення стану сп`яніння, і вказані обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.

Доводи апеляційної скарги, що на відеоматеріалах зафіксовано, що ОСОБА_1 вів себе спокійно, його мова чітка, реакція адекватна, координація не порушена, отже він не мав ознак алкогольного сп`яніння, передбачених Інструкцією № 1452/735, ґрунтуються на особистій інтерпретації стану особи, зафіксованого на відеозаписі, і не спростовують відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, як не спростовують цих обставин і доводи апеляційної скарги, що тремтіння пальців рук ОСОБА_1 обумовлюється його емоційним виснаженням та постійним стресом через особисті сімейні обставини.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення зазначено три ознаки алкогольного сп`яніння, в той час як на відеозаписі водієві було озвучено лише одну з них, а саме виражене тремтіння пальців рук, апеляційний суд звертає увагу, що жодною нормою зі ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОН України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, Порядку направлення транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, не передбачено оголошення працівником поліції водієві конкретних виявлених у нього ознак алкогольного сп`яніння та не встановлено порядку їх виявлення.

При цьому виявлення вже однієї ознаки алкогольного сп`яніння є достатньою підставою для висування поліцейським вимоги водієві пройти в передбаченому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що за відсутності у особи передбачених Інструкцією № 1452/735 ознак сп`яніння, вимога поліцейського про проходження огляду на стан сп`яніння не є законною, а тому і відмова від проходження такого огляду не може бути караною.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не надав оцінки порушенням порядку відеофіксації, апеляційний суд враховує таке.

У пункті 5 Розділу ІІ, пункті 1 Розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зазначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов`язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.

Дійсно, відеозапис підтверджує, що камера працювала не безперервно. Разом з тим, події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення від 11 червня 2025 року серії ЕПР1 № 358445, а саме відмови ОСОБА_1 від проведення в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, зафіксовані на відеозаписі.

За даних обставин, оскільки поліцейським було застосовано технічні засоби відеозапису та матеріали відеозапису долучено до матеріалів справи, як і передбачено ст. 266 КУпАП, у працівника поліції не було передбачених законом підстав для залучення до огляду двох свідків, в зв`язку з чим апеляційний суд відхиляє необґрунтовані доводи апеляційної скарги щодо порушення ч. 2 ст. 266 КУпАП та вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, а також помилкові доводи апеляційної скарги, що для фіксації відмови ОСОБА_1 від проходження огляду згідно п. 8 Порядку № 1103 та п. 6 розділу Х Інструкції № 1395 мали бути залучені двоє свідків.

Відсутність на відеозапису моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а також причини зупинки транспортного засобу, з якими ОСОБА_1 не погоджується, не впливають на правильність встановлення судом першої інстанції винуватості останнього у порушенні п. 2.5 ПДР та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з огляду на те, що у апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує обставин керування ним транспортним засобом, що також підтверджується на відеозаписі його репліками під час спілкування з поліцейським.

Так, о 12:46 працівник поліції запитує, куди їде ОСОБА_1 , на що останній відповідає, що пересувається по місту у власних справах, о 12:48 ОСОБА_1 дзвонить по мобільному телефону і повідомляє, що його зупинила поліція, о 12:51 підходить знайомий ОСОБА_1 і запитує, що сталось, ОСОБА_1 відповідає, що його зупинили за те, що він не увімкнув поворот.

Апеляційний суд звертає увагу, що оформлення направлення водія на огляд у разі відмови останнього від проходження огляду вимогами ст. 266 КУпАП, Порядку № 1103 та Інструкції № 1452/735 не передбачено взагалі.

За даних обставин посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що направлення йому не вручалось, і про його існування він дізнався вже у суді, а також доводи, що на відео о 12:50 відсутні будь-які дії щодо складання направлення, хоча на документі зазначено саме цей час, що свідчить про його складання заднім числом, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР, що за відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виразилось у відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в передбаченому законом порядку.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 , що коли він підійшов до поліцейських і повідомив, що готовий пройти огляд у медичному закладі, поліцейський проігнорував його вимогу та не здійснив направлення, що може підтвердити свідок, апеляційний суд констатує, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення в даному випадку у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак алкогольного сп`яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп`яніння та відмови цієї особи від проходження огляду в установленому законом порядку.

Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду («Відмовляюсь») висловлена у формі, яка не передбачала двозначного трактування цієї відмови та не викликала сумніви у її дійсності.

Відтак, можлива зміна водієм думки щодо згоди на проходження огляду після початку оформлення працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення, що було підтверджено показами свідка ОСОБА_2 , наданими в апеляційному суді, правового значення вже не має.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.

При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.

Апеляційний суд враховує, що апеляційна скарга не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення.

Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що мотивувальна частина постанови фактично відсутня, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).

Оскаржувана постанова суду першої інстанції є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо обставин, які мають значення для вирішення спору. Розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події, при винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи.

Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

За таких обставин постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим суд залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кашперська Т.Ц.