Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №209/2718/22 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

Справа № 209/2718/22

Провадження № 2/209/305/23

РІШЕННЯ

іменем України

"28" травня 2026 р. м.Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Лобарчук О.О.

при секретарі Золотих Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду міста Кам`янського цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та вселення,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить суд: усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним їй на праві спільної часткової власності нерухомим майном, шляхом вселення її, ОСОБА_1 , у житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди у користуванні житловим приміщенням; стягнути з відповідача на її користь понесені нею витрати, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. та розходів, понесених при зверненні до суду, розрахунок яких буде надано додатково.

В обґрунтування свого позову вказала, що їй, ОСОБА_3 , на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина житлового будинку, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою отримання нею права власності є Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , видане державним нотаріусом Першої кам`янської державної нотаріальної контори Новіковою Л.В. 18 вересня 2020 року та зареєстроване в реєстрі за №1-1551, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 45776652 від 18 вересня 2020 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся, ОСОБА_4 , якій належав житловий будинок в цілому, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті заведена спадкова справа №217/2016 р. та прийняли спадщину у вигляді 1/2 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , вона - онука померлої, ОСОБА_1 , так як син спадкодавця, а її батько - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, до смерті спадкодавця, та другий син спадкодавця, а її рідний дядько, ОСОБА_6 , який став співвласником іншої частки житлового будинку по АДРЕСА_1 . Після отримання свідоцтва про право власності на житловий будинок, вона та ОСОБА_6 мали намір, як співвласники, мирним шляхом вирізнити питання спільного проживання та користування будинком. Але, не встигли в інтересах обох сторін вирішити питання стосовно користування будинком остаточно, так як ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на належну йому 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємці першої черги за законом - його дружина ОСОБА_2 та неповнолітній син ОСОБА_7 , прийняли спадщину, згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого 20 грудня 2021 року державним нотаріусом Першої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощій Н.Г., номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 45776652 від 20 грудня 2021 року. У теперішній час їй, ОСОБА_1 , належить 1/2 частина в праві спільної часткової власності, ОСОБА_2 належить 1/4 частина в праві спільної часткової власності, неповнолітньому ОСОБА_7 , законним представником якого є ОСОБА_2 , також належить 1/4 частка в праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , який має наступні технічні характеристики: загальна площа становить 70,2 кв.м., житлова площа-48,2 кв.м. Складається будинок із коридору, площею 5,9 кв.м., кімнати, площею 17,9 кв.м., кімнати площею 7,6 кв.м., кімнати, площею 8,7 кв.м., кімнати, площею 20,0 кв.м., кухні, площею 9,3 кв.м., коридору, площею 6,8 кв.м. На земельній ділянці, площею 512 кв.м., розташовано житловий будинок A-1, літня кухня Б-1, вбиральня В-1, сарай Г-1, огорожі №2,4,6, колодязь №1, водопровід №5, зливна яма №3, тротуар І. У добровільному порядку домовитись про проживання і користування житловим будинком з відповідачкою, як співвласником, неможливо, для неї не існує принципів добросусідства, вона чомусь вважає себе єдиною власницею будинку тільки з відомих їй обставин. Тому відповідно себе поводить, не дозволяє їй та членам її сім`ї зайти в будинок, не дає ключи від вхідних дверей, хоча вона неодноразово зверталась до неї з метою мирним шляхом вирішити питання спільного користування будинком, визначення порядку користування чи виділом 1/2 частки будинку в окремий об`єкт. Ніякої відповіді стосовно її пропозицій вона не отримала, до будинку її впускати відповідачка категорично відмовляється, при цьому погрожуючи застосуванням до неї фізичної сили не тільки на словах, але і реально вчиняючи перешкоди у доступі до будинку, провокуючи скандали. При цьому у будинку, без її відома і дозволу, мешкають незнайомі їй сторонні особи, що хвилює її і з точки зору цілісності та неушкодженості нерухомого майна та накопичення боргів за користування комунальними послугами у будинку, що також порушує її права співвласника. Із заявою про чинимі перешкоди у користуванні належним їй будинком вона зверталась 09 вересня 2022 року до ВП №1 Кам`янського РУП, в якій просила прийняти відповідні міри реагування. Допомогу від правоохоронних органів вона не отримала, у відповіді відділення поліції за матеріалами ЄО №9507 від 09.09.2022 року зазначено, що « ОСОБА_2 відмовляється давати будь-які пояснення з даного приводу і буде спілкуватись з заявницею лише в суді». При цьому їй рекомендовано звернутись до суду із позовною заявою про вселення. На теперішній час судовий захист її порушених прав власника є єдиним засобом захисту, з подальшим виконанням рішення суду відділом державної виконавчої служби. Вона має законні вимоги та бажає без перешкод з боку відповідачки володіти та користуватись належним їй нерухомим майном, адже зараз вона не може зайти до будинку та проживати там, не може виділити свою долю в праві спільної часткової власності в окремий об`єкт, оскільки для цього необхідне проведення будівельно-технічної експертизи і експерт повинен мати доступ у будинок, куди не має доступу навіть вона - співвласник будинку.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст.274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 20 грудня 2022 року відкрито провадження у справі і постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.(а.с.29)

28 лютого 2023 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Донець В.В. подана зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , , треті особи: Кам`янська міська рада, Служба у справах дітей Кам`янсьткої міської ради про виділення в окремий самостійний об`єкт нерухомого майна та визнання права власності (а.с.36-37)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 06 березня 2023 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви поданої представником відповідача в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_7 - адвокатом Донець Віталія Валерійовича до ОСОБА_1 , треті особи: Кам`янська міська рада, Служба у справах дітей Кам`янсьткої міської ради про виділення в окремий самостійний об`єкт нерухомого майна та визнання права власності. (а.с.58-59)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 06 березня 2023 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду. (а.с.60)

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. Надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позові. Просить розглядати справу у її відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась.Належним чином про час та місце розгляду повідомлена.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_8 . (а.с.9)

Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , 12 квітня 2003 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та отримала прізвище після одруження « ОСОБА_10 ». (а.с.10)

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_11 у віці 75 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.11)

Згідно довідки про народження, ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_12 , його батьками є ОСОБА_13 та ОСОБА_11 . (а.с.12)

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть. (а.с.13)

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.09.2020 року, посвідченого державним нотаріусом Першої кам`янської державної нотаріальної контори Новіковою Л.В., спадкоємцем майна ОСОБА_11 , 1940 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько якої, ОСОБА_12 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 – частка; син – ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який проживає/зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 – частка. Спадщина, на яку у вказаних частках видано це свідоцтво, складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами номер 96, А-1 житловий будинок, розмір житлової площі 48.ю2 кв.м., загальної площі 70,2 кв.м., Б-1 літня кухня; В-1 вбиральня; Г-1 сарай; №2,4,6 огорожі, №5 водопровід, №3 зливна яма, І тротуар, що розташований: АДРЕСА_3 , та належав померлій на праві приватної власності. (а.с.14)

Вказане свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №1-1551, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 45776652 від 18 вересня 2020 року. (а.с.17-18)

Згідно технічного паспорту, виданого ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 : на земельній ділянці, площею 512 кв.м., розташовано житловий будинок A-1, літня кухня Б-1, вбиральня В-1, сарай Г-1, огорожі №2,4,6, колодязь №1, водопровід №5, зливна яма №3, тротуар І. (а.с.19-23)

Згідно довідки за матеріалами ЄО № 9507 від 09.09.2022 року, до ЧЧ ВП №1 Кам`янського РУП 09.09.2022 року із заявою звернулась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про те, що у своїй власності вона має частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , а інша частина будинку належить ОСОБА_2 та її сину ОСОБА_7 , яка не пускає її до даного домоволодіння та самостійно без її відома впустила до будинку тимчасових мешканців. В ході опитування ОСОБА_2 встановлено, що вона відмовляється давати будь-які пояснення з даного приводу і буди спілкуватись з заявницею лише у суді. (а.с.25)

Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз даних норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Дана правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-92цс15 та постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі № 727/11132/14-ц.

Згідно ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частиною 4 ст. 84 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» в ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію «законів».

В п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ґрунтуючись на засадах верховенства права, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень та які були досліджені у судовому засіданні, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач довела, що вона є власником частини будинку, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, і діями відповідача порушується її право власності та законне володіння спірним будинком.

Позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 992,40 грн. та 4500 грн. витрат за надання їй правової допомоги, про що свідчить квитанція, договір про надання правової допомоги від 23.11.2022 року, акт приймання виконаних робіт за договором №617 від 23.11.2022 року про надання юридичних послуг, акт приймання виконаних робіт за договором №144 від 01.03.2023 року про надання юридичних послуг додані до матеріалів справи.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Таким чином на користь позивача з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4500 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 316-319, 321, 328, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та вселення – задовольнитиповністю.

Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на праві спільної часткової власності нерухомим майном, шляхом вселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди у користуванні житловим приміщенням.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 гривень та понесені нею витрати за надання правової допомоги у розмірі 4500,00 грн., а всього 5492 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто дві гривні) 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційногго суду до або через Дніпровський районний суд міста Кам`янського шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 28.05.2026 року.

Суддя Лобарчук О.О.