Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №171/1715/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1715/26

1-кп/171/633/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Апостолове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026043090000111 від 21.05.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Костромка, Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого базову середню освіту, не одруженого, не працюючого, неповнолітніх дітей на утриманні немає, студент першого курсу Зеленодольського професійного ліцею м. Зеленодольськ, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2026 року приблизно о 21.40 годині ОСОБА_4 , йдучи по ґрунтовій дорозі, поблизу перехрестя вулиць Садова та Лікарняна в с. Велика Долина, Криворізького району Дніпропетровської області, побачив на землі ОСОБА_6 , який перебував в непритомному стані, внаслідок алкогольного сп`яніння та поблизу якого лежав, належний йому мобільний телефон «Samsung Galaxy A 17» 8/256 GB, IMEI: НОМЕР_1 , після чого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону «Samsung Galaxy A17» 8/256 GB, IMEI: НОМЕР_1 .

Далі, ОСОБА_4 , перебуваючи на вказаному місці, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись безпорадним станом ОСОБА_6 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, таємно, умисно, із корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, підійшов до ОСОБА_6 та здійснив крадіжку мобільного телефону «Samsung Galaxy A17» 8/256 GB, IMEI: НОМЕР_1 , який належав потерпілому ОСОБА_6 .

Після чого ОСОБА_4 з місця злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_6 спричинено майнову шкоду на суму 9666 гривень 03 копійки.

ОСОБА_4 вчинив злочин під час дії воєнного стану в Україні у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, який продовжений Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 12 січня 2026 року № 40/2026, затверджено Законом України від 14.01.2026 № 4757-IX.

По кримінальному провадженню №12026043090000111 від 21.05.2026 року між обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_3 22 травня 2026 року укладено угоду про визнання винуватості, яка скріплена підписами сторін.

Відповідно до п. 2 угоди підозрюваний ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні та зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Згідно із п. 3 угоди сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 4 ст.185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Частиною 2 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого.

За умовами ч. 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Прокурор просив затвердити угоду, укладену ОСОБА_4 , яка 22 травня 2026 року була підписана добровільно, йому зрозумілі наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди, передбачені ст. 473 КПК України.

Від потерпілого ОСОБА_7 до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Також надана заява про письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості.

Захисник ОСОБА_5 просив затвердити угоду про визнання винуватості.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, пояснив, що розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид і міру покарання, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Просить затвердити угоду про визнання винуватості, яку він уклав добровільно.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Судом установлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, а він має права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України; наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, зокрема про характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди судом; права, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України.

Вислухавши сторони кримінального провадження, оцінюючи викладені обставини кримінального провадження у їх сукупності, суд доходить висновку про те, що укладена сторонами угода є добровільною, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Крім цього, умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального кодексу України, та інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, при цьому обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Аналізуючи та оцінюючи обставини кримінального провадження та всі докази в їх сукупності, пояснення обвинуваченого, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 , слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин. Вид та міра покарання, на яку обвинувачений погоджується, обрана з урахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених ст.ст. 65-67 КК України. Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч. 7 ст. 474 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст.12 КК України діяння, передбачене ч.4 ст.185 КК України, є тяжким злочином.

Відповідно до ст. 66 КК України встановлено обставину, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових злочинів.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 угоди про визнання винуватості призначення обвинуваченим узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 124, 314, 368- 370, 373, 374, 472-475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 22 травня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за №12026043090000111 від 21.05.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Роз`яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому, надіслати потерпілому.

Суддя ОСОБА_1