Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №560/17443/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/17443/25

РІШЕННЯ

іменем України

28 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання не стягувати надміру виплачені кошти.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо нарахування переплати в сумі 476742,95 грн за період з 01.10.2016 по 31.03.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не стягувати з ОСОБА_1 надміру виплачені кошти в сумі 476742,95 грн за період з 01.10.2016 по 31.03.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач безпідставно здійснив нарахування переплати за період з 01.10.2016 по 31.03.2025 в сумі 476742,95 грн, оскільки будь-яких зловживань з боку позивача не було.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що згідно з випискою з акта огляду Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією від 14.09.2016 серії АВ №0842243 позивача визнано особою з інвалідністю другої групи на термін з 01.10.2016 безтерміново. Проте, відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 16.01.2025 № ЦО 554 Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» рішення МСЕК про встановлення позивачу групи інвалідності з 01.10.2016 скасовано. Виплата пенсії по інвалідності ОСОБА_1 припинена з 01.04.2025. Тому за період з 01.10.2016 по 31.03.2025 утворились надміру виплачені кошти в сумі 476742,95 грн. Відрахування з пенсії має проводилось відповідно до статті 50 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), як повернення переплаченої пенсії.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.10.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін та про залучення третьої особи на стороні відповідача відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Згідно з випискою з акта огляду Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією від 14.09.2016 серії АВ №0842243 позивача визнано особою з інвалідністю другої групи на термін з 01.10.2016 безтерміново.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 16.01.2025 № ЦО 554, який надійшов на адресу пенсійного органу 28.03.2025, рішення МСЕК про встановлення позивачу групи інвалідності з 01.10.2016 скасовано.

Виплата пенсії по інвалідності ОСОБА_1 припинена з 01.04.2025.

Враховуючи зазначене, за період з 01.10.2016 по 31.03.2025 утворилась переплата в сумі 476742,95 грн.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 15.06.2025 повідомлено позивача про можливість добровільного повернення переплати пенсії.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону №1058-IV.

Частиною 1 статті 30 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначений статтею 50 Закону №1058-IV.

Згідно з частиною 1 цієї статті суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4 (далі - Порядок №6-4), цей Порядок визначає механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення.

Переплата пенсії - сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством (пункт 2 Порядку №6-4).

Згідно з пунктом 3 Порядку №6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії (додаток 1).

Зі змісту наведених норм слідує, що сума пенсії, яка надміру виплачена, повертається пенсіонером або стягується на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку у двох випадках: коли вона виплачена внаслідок зловживань з боку пенсіонера або у разі подання страхувальником недостовірних відомостей.

З огляду на це, чинним законодавством передбачені дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок, залежно від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на страхувальника.

У той же час, відповідальність може бути покладена на пенсіонера на підставі статті 50 Закону №1058-IV виключно внаслідок зловживання з боку особи, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними/неправдивими відомостями. Відтак, умовою відповідальності є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним, тому, для вирішення питання правомірності утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, повинен встановити факт переплати пенсії у зв`язку саме з поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та того з чиєї вини нараховані суми виплат у розмірі, що не відповідає вимогам закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №688/742/17.

Як зазначено, відрахування надміру виплаченої особі суми пенсії можливе лише у зв`язку із зловживаннями з боку пенсіонера або поданням страхувальником недостовірних даних.

У той же час, відповідачем не надано належних доказів, та не обґрунтовано факти зловживання з боку позивача або подання ним недостовірних даних, які стосуються пенсійного забезпечення.

Отже, оскільки відповідач не довів того, що переплата пенсії виникла в результаті зловживання з боку пенсіонера, і суд їх також не встановив, пенсійним органом необґрунтовано вирішено питання щодо нарахування переплати за період з з 01.10.2016 по 31.03.2025 в сумі 476742,95 грн. Отже, позовні вимоги в частині визнання дій протиправними слід задовольнити.

Разом з тим, щодо позовних вимог зобов`язального характеру, то суд зазначає, що будь-якого стягнення станом на цей час не відбулось. Доказів протилежного не надано.

При цьому, в порядку адміністративного судочинства належать захисту лише порушені права, і потрібно враховувати, що суд не повинен вирішувати вимоги на майбутнє. Тому права позивача в цій частині не порушені, така вимога є передчасною, і, відповідно, задоволенню не належить.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає та враховує таке.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Предметом позову є одна вимога немайнового характеру (одна з вимог є похідною і окремо судовим збором не оплачується), яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.

Частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 гривні.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, належний до сплати розмір судового збору за подання позовної заяви у цій справі становив 968,96 грн. При цьому, позивач сплатив 969,00 грн судового збору.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд роз`яснює позивачу право подати клопотання про повернення судового збору в розмірі 0,04 грн (969,00 грн - 968,96 грн).

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо нарахування ОСОБА_1 переплати за період з 01.10.2016 по 31.03.2025 в сумі 476742,95 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк