Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №560/18299/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/18299/25

РІШЕННЯ

іменем України

28 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту ”г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

2. 3обов`язати відповідача військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби на підставі підпункту ”г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рідний брат позивача ОСОБА_2 є інвалідом 3 групи довічно і сам потребує постійного стороннього догляду, а тому не може доглядати матір. Онук ОСОБА_3 не проживає разом із бабусею, не здійснює за нею жодного догляду, жодних відносин із нею не підтримує понад 15 років і не виявляв бажання такий догляд здійснювати. Крім того, батько онука (брат позивача) сам потребує догляду, що фактично покладає цей обов`язок на онука щодо свого батька. Позивач зареєстрований та проживає з матір`ю з народження і є єдиною особою, яка реально здійснює за нею догляд.

На думку позивача, умова відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, передбачена абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 зазначеного Закону, має тлумачитися розширено, як об`єктивна неможливість такою особою здійснювати догляд, а не лише її фізична відсутність.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні). Витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії рапорту позивача про звільнення від 29.09.2025, а також документів, які були додані до цього рапорту.

Ухвалою суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №560/18299/25 відмовлено.

Представник відповідача подав до суду відзив, в якому проти позову заперечив. Зазначив, що після отримання рапорту позивача командування частини належним чином звернулось до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання акту перевірки сімейного стану військовослужбовця. Актом № 117 від 10 жовтня 2025 року встановлено, що у матері позивача, інваліда 2 групи, яка потребує постійного стороннього догляду, є член сім`ї другого ступеня споріднення, повнолітній онук ОСОБА_3 , який може здійснювати за нею догляд. На підставі цього акту у звільненні було правомірно відмовлено.

На думку відповідача, норма абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» містить вичерпний перелік підстав для звільнення: або інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення юридично не існує, або вони самі потребують постійного догляду за відповідним медичним висновком. Розширеного тлумачення поняття «відсутність» закон не передбачає, і підстав для відступу від буквального змісту норми немає.

Відповідач також зазначив, що доказів об`єктивної неможливості онука здійснювати догляд (зокрема, висновку ЛКК або МСЕК щодо його стану здоров`я) до рапорту додано не було. Посилання позивача на небажання онука доглядати бабусю та відсутність між ними стосунків не є підставою, передбаченою законом. Водночас відповідно до ст. 266 Сімейного кодексу України повнолітні онуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу чи діда за відсутності інших осіб, які можуть надавати їм належне утримання.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подала до суду клопотання про долучення додаткових письмових доказів, в якому зазначає, ОСОБА_3 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто відстрочку надано саме у зв`язку із здійсненням ним постійного догляду за своїм батьком, ОСОБА_2 . Відповідно до акту № 1904 від 4 грудня 2025 року про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, ОСОБА_3 фактично здійснює постійний сторонній догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , тобто фізично не може одночасно доглядати бабусю.

Таким чином, представник позивача наголошує, що онук ОСОБА_3 не лише фактично, а й юридично зайнятий здійсненням постійного догляду за своїм тяжко хворим батьком, у зв`язку з чим він об`єктивно позбавлений можливості доглядати бабусю, а відтак єдиною особою, здатною реально забезпечити матері постійний сторонній догляд, є позивач.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

17 вересня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після мобілізації позивач проходить військову службу як військовослужбовець-курсант навчального взводу навчального курсу навчального центру військової частини НОМЕР_1 .

29 вересня 2025 року позивач подав по команді рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю - особою з інвалідністю 2 групи, яка не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися. До рапорту було додано такі документи: копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , копія паспорту ОСОБА_1 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , копія паспорту ОСОБА_2 , копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 , копія паспорту ОСОБА_5 , копія картки платника податків ОСОБА_5 , Витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні №3280/0409, Акт обстеження, виданий об`єднанням співвласників будинку «Світанок-2008», копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0863204 ОСОБА_2 , копія висновку про порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №212 від 23.09.2025 р., копія заключення ЛКК №212, копія висновку про порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №200 від 18.09.2025 р, копія заключення ЛКК №200, копія довідки серії МСЕ №091950.

Суд встановив, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною матір`ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданим відділом РАЦС Кам`янець-Подільського міськвиконкому, де матір`ю дитини записано ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання довічно, що підтверджується довідкою серії МСЕ № 091950, виданою 6 лютого 2006 року Кам`янець-Подільською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією. Матір позивача потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується висновком № 200 від 18 вересня 2025 року КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, та заключенням лікарсько-консультативної комісії № 200 від 18 вересня 2025 року того самого закладу, відповідно до якого ОСОБА_5 потребує постійного стороннього догляду.

ОСОБА_5 зареєстрована та постійно проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом № 3280/0409 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданим 24 травня 2024 року Департаментом правового супроводу та контролю Кам`янець-Подільської міської ради.

Батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 . З часу смерті чоловіка ОСОБА_5 у шлюбі не перебуває та є вдовою.

Крім позивача, у ОСОБА_5 є ще один син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 . ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання довічно, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ № 0863204, виданою 22 лютого 2017 року Кам`янець-Подільською міжрайонною МСЕК.

ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується висновком № 212 від 23 вересня 2025 року та заключенням лікарсько-консультативної комісії № 212 від 23 вересня 2025 року КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня», згідно з якими він не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

07 жовтня 2025 року командування військової частини НОМЕР_1 за вих. № 655/6895 направило рапорт позивача з доданими документами до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проведення перевірки сімейного стану військовослужбовця. 11 жовтня 2025 року на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшов Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця № 117 від 10 жовтня 2025 року, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначеним актом встановлено, що у ОСОБА_5 наявний член сім`ї другого ступеня споріднення - повнолітній онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який може здійснювати за нею догляд.

На підставі вказаного акту листом № 7482 від 15 жовтня 2025 року командир військової частини НОМЕР_1 відмовив позивачу у звільненні з військової служби, посилаючись на наявність члена сім`ї другого ступеня споріднення, який може здійснювати догляд за матір`ю позивача.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

За приписами частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170). Додатком 19 до цієї Інструкції є Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Підпункт 28 пункту 5 зазначеного Переліку визначає документи, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, передбачених частиною дванадцятою статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, а саме, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): інвалідність такої особи, її потребу в постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді;

З наведеної норми слідує, що умовами для звільнення з військової служби на зазначеній підставі є одночасна наявність таких обставин:

інвалідність І чи ІІ групи у члена сім`ї другого ступеня споріднення;

потреба здійснювати постійний догляд за такою особою, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді;

відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи (якщо такі наявні - вони мають самі потребувати постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що мати позивача ОСОБА_5 є особою з інвалідністю 2 групи довічно (довідка МСЕ № 091950) та потребує постійного стороннього догляду (висновок № 200 та заключення ЛКК № 200 від 18 вересня 2025 року). Отже, перші дві умови, необхідні для звільнення, є беззаперечно дотриманими та підтвердженими належними і допустимими доказами.

Суд зазначає, що відповідач мотивував відмову виключно посиланням на наявність у ОСОБА_5 повнолітнього онука ОСОБА_3 як члена сім`ї другого ступеня споріднення, який нібито може здійснювати догляд.

Частиною 1 статті 264 Сімейного кодексу України передбачено, що внуки, правнуки зобов`язані піклуватися про своїх бабу, діда, прабабу, прадіда.

Повнолітні внуки, правнуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу (стаття 266 Сімейного кодексу України).

Водночас, суд зауважує, що поняття обов`язку утримання та обов`язку здійснення постійного догляду не є тотожними. Утримання особи - це надання матеріальної допомоги. Постійний догляд - це форма догляду за особою з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.

Між тим, у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 викладено правовий висновок, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа вважається відсутньою у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Суд застосовує наведений правовий висновок Верховного Суду до обставин цієї справи і зазначає таке.

Щодо онука ОСОБА_3 суд встановив, що він є сином ОСОБА_2 , тобто онуком ОСОБА_5 (другий ступінь споріднення). Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 : проживає у м. Києві, разом із бабусею не зареєстрований і не проживає, має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто юридично оформлену відстрочку саме по догляду за батьком. Відповідно до акту № 1904 від 4 грудня 2025 року ОСОБА_3 фактично здійснює постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , який сам потребує постійного стороннього догляду.

Таким чином, ОСОБА_3 , здійснюючи постійний догляд за своїм тяжко хворим батьком, об`єктивно позбавлений можливості одночасно здійснювати постійний догляд за бабусею. За своїм правовим змістом така ситуація є саме тим випадком «юридичної наявності» члена сім`ї, який реально не може здійснювати догляд з об`єктивних причин, про який йдеться у постанові Верховного Суду від 27.02.2025.

Посилання відповідача на ст. 266 Сімейного кодексу України щодо обов`язку онуків утримувати непрацездатних бабу чи діда суд відхиляє, оскільки норма Сімейного кодексу регулює майнові аліментні відносини і не є підставою для відмови у звільненні з військової служби, яке регулюється спеціальною нормою Закону № 2232-ХІІ. Посилання відповідача на акт перевірки сімейного стану № 117 від 10.10.2025 також не може бути визнано достатнім, оскільки на момент складання цього акту не були враховані наявність у онука юридично оформленої відстрочки по догляду за батьком та подальше підтвердження факту здійснення такого догляду актом № 1904 від 04.12.2025.

Відмовляючи позивачу у погодженні рапорту фактично з підстав відсутності документів, які на той момент не могли бути надані, відповідач поклав на позивача надмірний тягар доказування. Натомість відповідачем застосовано суто формальний підхід та не надано належної оцінки всій сукупності документів, долучених до рапорту.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем подано сукупність належних і допустимих доказів, якими підтверджено відсутність у матері позивача осіб першого та другого ступеня споріднення, які могли б фактично здійснювати постійний догляд за нею, а також об`єктивну неможливість виконання такого догляду її сином та онуком.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 (щодо меж дискреційних повноважень військового командування при звільненні) зазначено, що закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів дій суб`єкта владних повноважень за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця у разі встановлення судом факту наявності підстав для його звільнення.

Отже, враховуючи те, що позивачу протиправно відмовлено у звільненні з військової служби, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на відповідача обов`язку звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відповідно до статті 90 КАС України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Разом з тим, суд зауважує, що друга заявлена позовна вимога є похідною та взаємопов`язаною з першою, тому на користь позивача необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Решта суми надмірно сплаченого судового збору може бути повернута позивачу на підставі його клопотання.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 паспорт серії НОМЕР_5 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )

Головуючий суддя В.К. Блонський