Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №520/23809/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 травня 2026 року справа № 520/23809/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Григоров Д.В.

при секретарі судового засідання Глівінська Ю.О.,

за участю:

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) третя особа: Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_5 ) , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 14.11.2022, з 27.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 14.11.2022, з 27.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.

При цьому позовна заява містила посилання на довідку командира військової частини НОМЕР_4 від 20.01.2023 №4464, згідно якої старший сержант ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області, у періоди з 28.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 20.01.2023. Вказувалося, що позивач, перебуваючи у відрядженні до військової частини НОМЕР_4 брав безпосередню участь у бойових діях та військова частина НОМЕР_4 не заперечує цей факт.

Ухвалою суду від 23.09.2025р. відкрито спрощене провадження у вказаній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 13.11.2025р. у справі призначено судове засідання з метою з`ясування обгрунтування підстав позовних вимог, а ухвалою від 16.12.2025р. визнано обов`язковою явку до суду позивача або його представника. Крім того, ухвалами суду від 24.09.2025р., 23.10.2025р., 24.02.2026р., 07.04.2026р. судом витребувалися докази, необхідні для розгляду справи. Ухвалою суду від 24.02.2026р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача залучено ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_7 ).

Представником Військової частини НОМЕР_2 до суду подано відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа – військова частина НОМЕР_4 надала до суду пояснення, згідно яких зазначалося, що Довідка від 20.01.2023 №4464 не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168. Зі змісту наведеної довідки вбачається, що вона була видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 №165 гриф, за яким позивача було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування до НОМЕР_8 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ). Наведена довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.

Отже, як вказував представник військової частини НОМЕР_4 , вказана довідка не може бути належним доказом участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів.

Третя особа, залучена судом до участі у справі, надала письмові пояснення, згідно яких результатами перевірки інформації про безпосередню участь у бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки, оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф проти України в наявних журналах службово-бойових (бойових) дій встановлено, що відносно ОСОБА_2 за період з 01.10.2022 по 31.12.2023 відповідних відомостей не обліковано. Також до суду було надано Довідку № 02.5/7173/26-ВН від 05.03.2026р., згідно якої вказувалося, що за результатами перевірки інформації про безпосередню участь у бойових діях, необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони України в наявних журналах службово-бойових дій приккшр НОМЕР_9 прикордонного загону, а саме: № 214 від 08.08.2022р., № 137 від 23.11.2022р. та з книги прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_9 прикордонного загону № 215 дск від 01.10.2022р. за період з 01.10.2022р. по 31.12.2022р. відносно ОСОБА_1 , відповідних відомостей не обліковано.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Мандрик В.В. заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Представник відповідача Захарова Ю.О. проти позову заперечувала та просила в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.08.2018 №429-ОС «Про особовий склад» був зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31.08.2018. Згідно наказу начальника загону від 09.10.2024 №967-ОС «Про особовий склад» позивач облікований таким, що відбуває покарання в дисциплінарному батальйоні з 03.10.2024.

Спірні правовідносини виникли за період з 01.10.2022 по 31.12.2022. На підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби від 16.09.2022 №165 (гриф) військовослужбовці відділу прикордонної служби №2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) позивач вибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ) на ділянку україно – білоруського кордону в межах Чернігівської області в оперативне підпорядкування начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ).

За доводами позовної заяви, позивач, перебуваючи у відрядженні, брав безпосередню участь у бойових діях, а відтак, у зв`язку з безпосередньою участю у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн., відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р., за визначений у позовних вимогах період.

На обгрунтування цього позовна заява містила посилання на надану ОСОБА_1 . Довідку командира військової частини НОМЕР_4 від 20.01.2023 №4464, згідно якої старший сержант ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області, у періоди з 28.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 20.01.2023. Також вказувалося і на те, що військова частина НОМЕР_4 безпосередню участь позивача у бойових діях не заперечує, зазначалося, що представник позивача неодноразово звертався з заявами та адвокатськими запитами, на що йому, зокрема, була надана відповідь військовою частиною НОМЕР_2 від 21.06.2025 №02.5/М-1945/2041 та військовою частиною НОМЕР_4 стосовно нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за якими повідомлено, що ОСОБА_1 протягом жовтня – грудня 2022 року під час виконання обов`язків військової служби, отримував в повному обсязі додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень в незалежності від виконання ним бойових (спеціальних) завдань, пов`язаних із безпосередньою участю у бойових діях чи під час безпосереднього зіткнення з противником. Наявність факту безумовного отримання ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень не ставить законодавцем військовим частинам прямого обов`язку автоматичного нарахування збільшеної додаткової винагороди до 100000 гривень.

Не погодившись з наведеним, позивач звернувся до суду в цій справі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в України», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-Х на території України ведений воєнний стан через акт відкритої агресії з боку Російської Федерації та проведенням активних бойових дій на території Київської, Харківської, Херсонської, Донецької та Луганської областей, продовженого Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022, Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 та низкою інших. Воєнний стан триває до теперішнього часу.

Відповідно до п.2,3 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в України» військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в первісній редакції) (далі постанова №168) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 1 постанови №168 (в редакції зі змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 №793) було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально- виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зі змісту пункту 1 постанови КМУ №168 вбачаються обов`язкові умови/підстави виплати передбаченої нею додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби у розмірі до 100000 грн: період дії воєнного стану, безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосереднє перебування в районах у період здійснення зазначених заходів – ГЗСУ визначає райони ведення бойових дій.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» була доповнена пунктом 2-1 (зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168»), яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», вказаний пункт 2-1 постанови №168 підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року.

В свою чергу, на виконання постанови №168 та з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та підвищення рівня їх соціального захисту Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято наказ від 30.07.2022 №392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», застосовується з 01 серпня 2022 року (наказ 392 АГ) та наказ від 09.12.2022 №628-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (наказ 628 АГ), який набрав чинності та застосовується з 01.12.2022 (цей наказ застосовувався за період грудень 2022 року – січень 2023 року).

Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 р. у справі № 200/193/23 сформував висновок щодо питання застосування наказів Адміністрації Держприкордонслужби № 392-АГ та № 628-АГ у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою КМУ № 168.

Зокрема, Верховним Судом зазначено, що у спірний період виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби (незважаючи на те, що вони не пройшли державну реєстрацію в Мін`юсті у встановленому порядку) визначали механізм реалізації постанови КМУ № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану, адже наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 р. № 36 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 року за № 196/39252) набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовувався з 01.02.2023 року, тобто не підлягав ретроспективному застосуванню до спірних правовідносин. Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення наказів 392-АГ, 628-АГ. Підстав для відступлення від цього правового висновку не має. Відповідно дії органів охорони державного кордону щодо застосування вказаних наказів є вірними.

Відповідно до п. 11 наказу 392 АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.

Таким чином, для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди необхідна інформація про військовослужбовців, про дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, зокрема про позивача, у відповідності до Додатку 2 пункту 11 наказу 392 АГ, з зазначенням підстав.

В цій справі вбачається, що на адресу відповідача надходили донесення від НОМЕР_8 прикордонного загону від 08.11.2022 № Т/22-4313-22-Вих та від 04.12.2022 № Т/22-4933-22-Вих (період жовтень – листопад 2022 року), в яких зазначено, що підтверджуюча інформація відповідно до вимог пункту 2 підпунктів 1-8 наказу 392 АГ відсутня. Додатний рапорт не відповідає Додатку 2 пункту 11 наказу 392 АГ.

Відповідно до п. 8 наказу 628 АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.

За період - грудень 2022 та січень 2023 (до 20.01.2023) на адресу відповідача донесення із додатком за формою наведеною у п. 8 наказу 628 АГ від начальника НОМЕР_8 прикордонного загону не надходили, з огляду на що, з урахуванням положень пункту 11 наказу 392-АГ та пункту 8 наказу 628-АГ, у військової частині не було підстав для нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою 168 лише на підставі довідки, виданої іншою частиною, оскільки пунктом 11 наказу 392-АГ та пунктом 8 наказу 628-АГ встановлений алгоритм дій органів охорони державного кордону (військових частини) щодо порядку підтвердження безпосередньої участі у бойових діях.

Що стосується довідки №4464 від 20.01.2023, на якій грунтувалися позовні вимоги, слід зазначити, що відповідно до п. 7 наказу 628 АГ, для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 3 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.

У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 3 цього наказу.

Згідно з додатком 1 наказу 628 АГ, в якому встановлена форма довідки, в останній має бути чітко зазначено, що повинно бути у підставах, зокрема бойовий наказ, запис журналу бойових дій та рапорт начальника підрозділу.

В свою чергу, в зазначеній довідці вказувалося лише наказ АДПСУ 165 гриф, відповідно до якого військовослужбовці 2 відділу прикордонної служби вибули/прибули до НОМЕР_8 прикордонного загону.

Копія зазначеного наказу була витребувана судом та досліджена. За наслідком цього судом встановлено, що вказаний наказ є організаційно – розпорядчим документом, стосується порядку вибуття/прибуття військовослужбовців у місце визначене цим наказом. Наказ АДПСУ 165 гриф прийнятий на підставі наказу ГЗСУ від 15.09.2022 №6650 з метою забезпечення заходів заміни (ротації) підрозділів в районах активних бойових дій в межах угрупувань військ (сил), в якому зазначено, про необхідність організувати та забезпечити передачу (приймання) в оперативне підпорядкування з 27.09.2022 по 30.09.2022 командувачу оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » оперативно–стратегичного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » 2 та 3 відділів прикордонної служби НОМЕР_10 прикордонного загону (виконують завдання на ділянках 94 та НОМЕР_11 прикордонного загонів Західного регіонального управління) з підпорядкуванням коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_9 прикордонного загону, для дій на ділянці відповідальності НОМЕР_8 прикордонного загону (в межах Чернігівської області). Наказ АДПСУ 165 гриф не стосується лише підрозділів НОМЕР_10 прикордонного загону. Заходи ротації відбувались по всіх органах охорони державного кордону, наприклад з Донецької області вибували у Західний регіон, з Західного регіону вибували на кордон з Республікою Білорусь або в Донецьку/Харківську/Запорізьку області, тобто проводились ротаційні дії, з метою заміни одних підрозділів на інші.

Зміст зазначеного наказу не містить жодних відомостей про участь позивача у бойових діях. В той же час, наведена довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо. Більш того, вона містить період січня 2023 року, при тому, що райони ведення воєнних (бойових) дій визначається щомісячно наказом Головнокомандувача Збройних Сил України, а у період до 31.12.2022 Чернігівська область входила до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій. З 01.01.2023 відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» Чернігівська область виключена з переліку районів ведення воєнних (бойових) дій.

При цьому сам по собі факт віднесення Чернігівської області до районів ведення воєнних (бойових) дій не свідчить про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди у її збільшеному розмірі.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 360/568/23 (п.62).

З огляду на наведене, слід дійти висновку, що Довідка від 20.01.2023 №4464 не відповідає вимогам наказу 628 АГ, оскільки у ній не зазначено відомості, підтверджуючі документи, передбачені пунктом 3 наказу 628 АГ), тому вона не може бути взята до уваги як безумовне підтвердження участі у бойових діях в контексті визначення права на виплату збільшеної додаткової винагороди.

Отже, вказана довідка не може бути належним доказом участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що давало би право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн., передбаченої Постановою №168.

Що стосується посилань позовної заяви на те, що військова частина НОМЕР_4 не заперечує факт участі позивача у бойових діях, судом за наслідками розгляду справи встановлене протилежне. Зокрема, як зазначалося вище, військова частина НОМЕР_4 надала до суду пояснення, згідно яких зазначалося, що Довідка від 20.01.2023 №4464 не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168. Зі змісту наведеної довідки вбачається, що вона була видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 №165 гриф, за яким позивача було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування до НОМЕР_8 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ). Наведена довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.

Зазначене узгоджується з тим, що відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби від 19.12.2022 №229 та бойового наказу начальника НОМЕР_8 прикордонного загону від 17.01.2023 №263 військовослужбовці відділу прикордонної служби №2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ), зокрема, і позивач, вибули до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) 20.01.2023.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. Тобто Законом України «Про оборону України» не визначено, що в районі ведення бойових дій постійно ведуться бойові дії, там зазначено «певний час ведуться або можуть вестися», а можуть взагалі не вестися, а територія може входити до району ведення бойових дій.

Таким чином, віднесення Чернігівської області до району ведення бойових дій за період жовтень – грудень 2022 не надає автоматичне право на отримання додаткової винагороди в розмірі 70000 гривень щомісячно, оскільки доказів що в районі бойових дій (Городнянська ОТГ Чернігівського району) впродовж певного часу велись бойові дії не надано. Всі вогневі ураження або бойові дії мають фіксуватися в розділі ІІ Журналу службово-бойових дій.

Стосовно інших доказів, які могли підтверджувати участь позивача у бойових діях, суд зауважує, що при зверненні до суду жодних з них надано не було.

Судом виконано обов`язок з офіційного з`ясування всіх обставин справи, визначений ст. 9 КАС України шляхом витребування доказів.

За підсумком збирання доказів вбачається, що відповідно до витягів з рапортів, начальник відділу прикордонної служби № 2 клопотав перед першим заступником начальника загону комендантом прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 70000,00 грн., зокрема, позивачу за період з 01.10.2022 по 31.12.2022, тобто, за кожен день в цей період. Підставою для складання вказаних вище рапортів зазначено: БР коменданта ПКШР 24 прикз №601-ДСК від 30.09.2022, БР коменданта ПКШР 24 прикз №668-ДСК від 21.10.2022, БР коменданта ПКШР 24 прикз №690-ДСК від 26.10.2022, БР коменданта ПКШР 24 прикз №699-ДСК від 28.10.2022, БР коменданта ПКШР 24 прикз №814-ДСК від 30.11.2022, БР коменданта ПК « ІНФОРМАЦІЯ_7 » №13-ДСК від 05.12.2022, Журнал бойових дій №53 дск, ст. 20-26; 67-72.

В свою чергу, зміст бойових розпоряджень не відомий, доказів, що позивачу визначались завдання, за які належить до виплати додаткова винагорода у збільшеному розмірі судом не здобуто.

В свою чергу, начальником загону стосовно військовослужбовців НОМЕР_12 відділу прикордонної служби у період жовтень 2022 року – січень 2023 бойові розпорядження не приймались. Також, у рапортах як на підтвердження безпосередньої участі, окрім рапортів зазначений Журнал службово-бойових дій відділу прикордонної служби №2 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 вересня 2022 року № 53-ДСК.

Щодо журналу службово- бойових дій слід зазначити, що відповідно до вимог Інструкції з ведення Історичного формуляру, Історичної довідки та Журналу бойових дій, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.10.2020 № 363 до облікових даних Журналу службово-бойових дій відділу прикордонної служби №2 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 вересня 2022 року № 53-ДСК вносяться бойові розпорядження, з 26.09.2022, зокрема, внесені бойові розпорядження коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (розділ 1 Журналу службово-бойових дій) за період з вересня 2022 по січень 2023 року.

До розділу 2 Журналу службово-бойових дій за період з вересня 2022 по січень 2023 року вносились загальні дані обстановки вздовж українсько – білоруського кордону в межах Городянської ОТГ Чернігівського району на ділянці відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_8 .

З первинних документів – Журналу службово-бойових дій відділу прикордонної служби №2 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 вересня 2022 року № 53-ДСК (на підставі яких і повинні бути сформовані рапорти або довідки) не вбачається виконання позивачем бойових дій (завдань), які визначені підпунктами 1-8 пункту 2 Наказу №392 (підпунктами 1-7 пункту 2 Наказу №628) та які б давали право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн, передбаченої Постановою №168.

Так, з витягу з журналу службово-бойових дій відділу прикордонної служби №2 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 вересня 2022 року № 53-ДСК не вбачається виконання позивачем бойових дій (завдань), які визначені підпунктами 1-8 пункту 2 Наказу №392 (підпунктами 1-7 пункту 2 Наказу №628) та які б давали право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн, передбаченої Постановою №168.

В розділі І « ІНФОРМАЦІЯ_9 в охороні (обороні) державного кордону або веденні бойових дій» містяться наступні відомості:

- Бойове розпорядження №601 (ДСК) від 30.09.2022 (Коменданта ПКШР НОМЕР_9 прикз), 01.10.2022 - 20.10.2022 участь в стабілізаційній операції по рубежу Ключи вздовж державного кордону Мости, шляхом створення системи віртуального контролю за ДК, виставлення «ВЗ» та «СП», зайняття ВОП;

- БР Коменданта ПКШР 24 прикз №668-ДСК від 21.10.2022, 21.10.2022 - 25.10.2022 участь в стабілізаційній операції, охорона та прикриття ділянки ДК у смузі з розмежувальними лініями в межах впс « ІНФОРМАЦІЯ_10 » праворуч: іп/т 623 – ліворуч іп/т 670. В межах впс « ІНФОРМАЦІЯ_11 » праворуч іп/т №844 – ліворуч іп/т 926;

- Бойове розпорядження Коменданта ПКШР НОМЕР_9 прикз №690-ДСК від 26.10.2022, 26.10.2022 - 27.10.2022 участь в стабілізаційній операції, охорона та прикриття ділянки ДК у смузі з розмежувальними лініями в межах впс « ІНФОРМАЦІЯ_10 »: праворуч іп/т №623, вздовж р. Цата, вздовж р. Снов, Нові Боровичі, ліворуч: іп/т №670, (вик) Пльохів, (вик) Хрінівка, (вик) пер. доріг АДРЕСА_5 ; на глибину до першого рубежу оборони ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », в межах ділянки відповідальності впс « ІНФОРМАЦІЯ_12 »: праворуч – іп/т №844, (вик) Деревани, Перепис, ОСОБА_3 ; ліворуч – іп/т №926, Володимирівка, (вик) Олександрівка, (вик) Бурівка; на глибину до першого рубежу оборони ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 »;

- Бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 прикз №699-ДСК від 28.10.2022, 28.10.2022 - 29.11.2022 участь в стабілізаційній операції, виконання завдання у складі ешелону охорони та прикриття ділянки ДК у смузі: праворуч іп/т №844, (вик) Деревини, Перепис, Хоробочі. Ліворуч іп/т №926 Володимирівка, (вик Олександрівка, (вик) Бурівка; шляхом створення візуального контролю за ДК, виставлення «ВЗ» та «СП» зайняття ВОП; - БР коменданта ПКШР 24 прикз №814-ДСК від 30.11.2022 до 20:00 цієї ж дати перейти в оперативне підпорядкування коменданта ПК « ІНФОРМАЦІЯ_7 »;

- БР коменданта ПК « ІНФОРМАЦІЯ_7 » №13-ДСК від 05.12.2022 – участь в стабілізаційній операції, виконання завдань у складі ешелону охорони та прикриття ділянки ДК в межах ділянки відповідальності прикзас «Ваганичі» шляхом створення системи візуального контролю за ДК, виставлення «ВЗ» та «СП», зайняття « ІНФОРМАЦІЯ_13 ».

В розділі І « ІНФОРМАЦІЯ_9 в охороні (обороні) державного кордону або веденні бойових дій» містяться записи щодо позивача в частині вибуття та прибуття з відпусток та відряджень.

В розділі ІІ «Облік ведення бойових дій»:

в стовбці, в якому передбачено опис бойових дій міститься:

- 01.10.2022 - Відділ прикордонної служби №2 приймає участь у бойових діях з відбиття збройної агресії рф, участь в стабілізаційній операції по Рубежу Клюси вздовж державного кордону Мости, шляхом створення системи візуального контролю за ДК, виставлення «ВЗ» та «СП», зайняття ВОП. Список особового складу згідно пункту 5, розділу 1;

- 06.10.2022 - Відділ прикордонної служби №2 приймає участь у бойових діях з відбиття збройної агресії рф, «ВЗ» між н. п. Хрінівка та н. п. Гірськ у складі м нт ОСОБА_4 , солд. ОСОБА_5 , солд. ОСОБА_6 , солд. ОСОБА_7 , прослуховували 7 вибухів (прильотів) ймовірно САУ, в р-ні н. п. Сеньківка, відстань від обстрілів до «ВЗ» 3-4 км, від ДКУ 1-2 км. Втрат не має. Список особового складу згідно пункту 5, розділ 1;

- схожі записи наявні в деякі дні жовтня 2022 року, проте прізвище позивача відсутнє;

- за кожен інший день протягом спірного періоду (і навіть протягом січня 2023 року): загальна фраза «ВСП №2 приймає участь у бойових діях з відсічі збройної агресії рф. Список особового складу згідно пункту 65, розділу І».

Отже, в журналі службово-бойових дій відділу прикордонної служби №2 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 вересня 2022 року № 53-ДСК стосовно позивача відсутні конкретні відомості щодо бойових дій (завдань), які визначені підпунктами 1-8 пункту 2 Наказу №392 (підпунктами 1-7 пункту 2 Наказу №628).

Оскільки вказані рапорти не підтверджені змістом документів, якими вони обґрунтовані, такі рапорти не можуть бути належними доказами участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що давало би право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн, передбаченої Постановою №168.

Підсумовуючи наведене, суд не погоджується з доводами представника позивача про те, що невиплата спірної грошової допомоги виникла через неузгодженість дій військових частин та протиправну бездіяльність відповідача. Суд звертає увагу на тому, що за наслідками розгляду справи не було встановлено належних та достатніх доказів, які б свідчили про безпосередню участь позивача у бойових діях у спірний період. Суд також звертає увагу, що адміністративна справа вирішується судом на підставі доказів, якими в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, суд не вправі вважати встановленими ті обставини, які не підтверджено належними доказами, посилаючись лише не поведінку учасників спірних правовідносин.

Згідно із сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандартами доказування обставин спору:

1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Суд відмічає, що у силу ч.4 ст.44, ч.2 ст.78, ч.3 ст.78, п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161, ч.4 ст.162 КАС України обов`язок повідомлення суду усіх обставин справи та підтвердження доводів про існування цих обставин відповідними доказами покладений, насамперед на учасників справи – сторони спору.

Окрім того, суд згідно з ч.4 ст.9 КАС України обтяжений законодавцем обов`язком встановити об`єктивну істину у кожному спорі за власною ініціативою безвідносно до стану виконання учасниками справи – сторонами спору згаданого вище процесуального обов`язку.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024р. у справі №400/1217/23:

1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі;

2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності;

3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.;

4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити. 0

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2026р.

Головуючий суддя Д.В. Григоров