Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №500/197/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/197/26

28 травня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу та отримував грошове забезпечення, однак стверджує, що у спірний період йому нараховувалася і виплачувалася індексація грошового забезпечення у неналежному розмірі. Вважає такі дії відповідача необґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, отже є протиправними, а тому просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 23.01.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 04.02.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 220 від 25.07.2024, капітана ОСОБА_1 , старшого помічника начальника штабу з кадрів та стройової частини військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №419 від 19.07.2024 на посаду офіцера організаційно-планового відділу штабу логістики управління, вважати, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. Поняття фіксованої суми індексації Порядком №1078 не передбачено. Посилання ОСОБА_1 на відсутність підвищення його грошового доходу в березні 2018 року не відповідає дійсності.

Оскільки в березні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були підвищені розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців, цей місяць (березень 2018 року) став базовим, і значення індексу споживчих цін у цьому місяці було прийнято за 1 або 100 відсотків.

При цьому, так як обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів, таке обчислення здійснювалось з квітня 2018 року.

Згідно із роз`ясненнями Мінсоцполітики №2144/0/290-21/51 від 09.04.2021 року, порівняння суми підвищення заробітної плати із сумою індексації здійснюється в умовах місяця, у якому відбулося таке підвищення.

Таким чином, якщо з 01.03.2018 року підвищено посадові оклади, то обчислення індексу для проведення індексації має здійснюватися з квітня 2018 року. Порівняння підвищення грошового забезпечення із сумою індексації здійснюється в умовах березня 2018 року, тобто береться грошове забезпечення березня до підвищення посадових окладів та грошове забезпечення березня після підвищення посадових окладів. При цьому, враховуються всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

За таких умов підстав для нарахування щомісячної фіксованої суми індексації немає.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Тобто, у 2024 році право на проведення індексації грошового забезпечення поновлюється.

Нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється з 1 січня 2024 року, і з цієї дати здійснюється обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. В той же час, відповідно до Закону № 3460-IX збереження раніше визначеної суми індексації не передбачено.

При цьому, суд враховує, що нарахування суми індексації за певний період належить до повноважень відповідача.

Враховуючи зазначене, відсутні підстави набуття права позивачем на конкретно заявлену ним суму індексації.

Щодо компенсації втрати частини доходів відповідно до вимог відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Згідно з статтею 7 Закону України від 19.10.2000 №2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Аналогічну норму містить пункт 8 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

У постанові від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а щодо аналогічних правовідносин Верховний Суд вказав, що з огляду на те, що у цій справі позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті компенсації, право позивача ще не було порушене суб`єктом владних повноважень, тому звернення його до суду з цим позовом є передчасним.

Застосовуючи зазначений правовий висновок, а також маючи на меті його уточнити, Верховний Суд у постановах від 09.06.2021 по справі №240/186/20 та від 17.11.2021 по справі №460/4188/20 вказав, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-III та Порядку №159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання в судовому порядку виплатити компенсацію.

Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати саме з моментом отримання повідомлення - відповіді про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159 пов`язується початок перебігу строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення щодо відмови у виплаті компенсації та зобов`язання її виплатити. Відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб`єктом владних повноважень права особи на отримання компенсації та зумовлює виникнення у неї права на судовий захист у формі звернення з позовом до адміністративного суду.

У постанові від 04.05.2022 по справі №200/14472/19-а щодо аналогічних правовідносин Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від цієї позиції.

Таким чином, законодавцем передбачене обов`язкове досудове врегулювання спору у правовідносинах щодо виплати компенсації втрати частини доходів шляхом подання заяви до уповноваженого органу, причому виключно відмову останнього за наслідком розгляду такого звернення особа може оскаржити у судовому порядку.

Позивач не вказує у позовній заяві як про сам факт письмового звернення до відповідача, так і щодо наявності відповідної відмови у виплаті компенсації.

Як вказав Верховний Суд у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати саме з моментом отримання повідомлення - відповіді про відмову у виплаті особі компенсації відповідно позивач набуває право на судовий захист у формі звернення з позовом до адміністративного суду.

Відтак, військова частина НОМЕР_1 доходить висновку про безпідставність позовних вимог, а тому такі задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 23.03.2026 продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у періоди з 13.06.2016 року по 16.07.2017 року та з 19.02.2019 року по 30.08.2024 рік включно.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №128 від 22.06.2016 зараховано до списків особового складу.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №130 від 24.06.2016 прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №146 від 14.07.2017 позивач посаду здав і вибув до нового місця служби до військової частини НОМЕР_2 , для подальшого проходження служби АДРЕСА_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №42 від 20.02.2019 зараховано до списків особового складу.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №220 від 25.07.2024 позивач посаду здав і вибув до нового місця служби до військової частини НОМЕР_3 , для подальшого проходження служби АДРЕСА_2 .

В подальшому військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 20.02.2019 року по 25.07.2024 року була виплачена індексація грошового забезпечення з врахуванням базового місяця «березень 2018 року» у розмірі 22296,47 грн.

Вважаючи протиправними дії військової частини щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення у спірний період у належному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 3 Конституції України права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно до завдань визначених у частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема в спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 20.12.1991 року №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII) законодавчо встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Статтею 1-2 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За змістом пункту 2-3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (надалі - Закон №1282- ХІІ).

Згідно з статтею 1 Закону №1282-ХІІ встановлено, що індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Частиною 2 статті 5 Закону 1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Постанова №1078).

Згідно з пункту 2 Постанови №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Верховним Судом з урахуванням того, що питання застосування норм права щодо визначення «базового місяця» для розрахунку індексації грошового забезпечення, має значення для формування єдиної правозастосовної практики відкрив касаційне провадження по декільком справам, зокрема, №400/103/21, №380/7071/21, №600/524/21-а, №120/2399/21-а, а правові висновки щодо застосування базового місяця січень 2008 року розрахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців до 28.02.2018 року викладені також в інших постановах Верховного Суду (справи №420/3593/20, №400/4491/20, №420/5976/20, №400/1118/21, №580/3335/21, №420/5976/20).

Верховний Суд в постанові від 19.05.2022 року по справі №400/103/21 зазначив, що висновку суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що з урахуванням пункту 5 Постанови №1078 індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року, виходячи з наступного.

Пунктом 5 Постанови №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Таким чином, відповідно до положень пунктів 2, 5 Постанови №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з пункту 10-2 Постанови №1078 (в редакції, яка застосовується з 01.12.2015) для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

З огляду на наведене встановлюється, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових, в даному випадку окладу), є базовим при проведенні індексації. Дана норма стосується також і новоприйнятих військовослужбовців, що передбачено пунктом 10-2 Постанови №1078.

На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року №1294 (надалі - Постанова №1294), яка набрала чинності 01.01.2008 та якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Постанова №1294 діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 (надалі - Постанова №704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме з 01.03.2018.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 26.01.2022 року по справі №400/1118/21.

Тобто січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям в тому числі для новоприйнятих або переведених на інші посади.

Не застосування Відповідачем у період з 2016 по 2017 роки базового місяця індексації січень 2008 року є протиправним, що порушує вимоги абзаців 1, 2 пункту 5 та пункту 10-2 Постанови №1078, якими визначено що таким місяцем повинен бути місяць підвищення тарифних ставок (окладів) та посадові оклади військовослужбовців за посадами з 01.01.2008 року по 28.02.2018 року були незмінними.

Дане узгоджується із позицією Верховного Суду, яка відображена в постанові від 20.04.2022 року по справі №420/3593/20 у якій зазначено:

« 40. Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави Суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

43. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

44. Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

45. Посадовий оклад позивача, який йому виплачувався за період служби, був встановлений із січня 2008 року та не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

47. Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 16 березня 2016 року».

Тобто, Верховним Судом було прямо зазначено, що базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року та така правова позиція є незмінною.

Виходячи з вищезазначеного не застосування відповідачем з 01.12.2015 року базового місяця індексації січень 2008 року є протиправним, оскільки посадові оклади військовослужбовців за посадами з січня 2008 року по лютий 2018 року - були незмінними.».

Аналогічні правові позиції щодо визначення базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення неодноразово були висловлені Верховним Судом, а саме від 12.05.2022 по справі №200/7006/21, від 28.09.2022 по справі №400/1119/21, від 28.09.2022 по справі №560/3965/21.

Крім того, слід врахувати також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 року по справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 року по справі №825/694/17, відповідно до яких: індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією Відповідача як органу, в якому Позивач перебував на грошовому забезпеченні. Саме на Відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

В свою чергу повноваження військової частини (установи, організації) щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Обмежене фінансування жодним чином не впливає на право Позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.05.2023 року по справі №260/6386/21.

Таким чином, згідно до викладеного у даному пункті позовної заяви та згідно до зазначених вище висновків Верховного Суду України вбачається протиправна бездіяльність Відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті Позивачу індексації грошового забезпечення за період з 2016 року по 2017 рік включно із застосуванням базового місяця січень 2008 року, оскільки посадові оклади військовослужбовців за посадами з січня 2008 року по лютий 2018 року - були незмінними.

Згідно з пункту 2 Постанови №1078 зазначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Поряд із цим, з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (надалі - Постанова №1013), якою було змінено порядок проведення індексації.

Пунктом 1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

Однак, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Стосовно застосування норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Постанови №1078 проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати та розміру так званої «фіксованої» індексації грошового забезпечення та наявності/відсутності у військової частини (установи, організації) дискреційних повноважень у цьому питанні, слід виходити з наступного.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Постанови №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Постанови №1078).

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (який діяв в період спірних правовідносин) і Постанови №1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Постанови №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 року у цьому Додатку, як і в цілому в Постанові №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Постанови №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Постанови №1078 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Постанови №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Постанови №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Постанови №1078, повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Постанови №1078 проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Постанови №1078 дають підстави вважати, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу Позивача військовій частині (установі, організації) належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Також, у цьому контексті, з огляду на абзац 4 пункту 5 Постанови №1078 Позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Верховний Суд, зокрема у постанові від 23.03.2023 року по справі №400/3826/21 дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Постанови №1078 суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Постанови №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Постанови №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Постанови №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Згідно пункту 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 (чинної станом на лютий- березень 2018 року), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Слід також визначити суму можливої індексації грошового забезпечення Позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Постанови №1078, вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.

Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», становив 1762 гривні.

Поряд з цим, Відповідачем не зазначено відомостей щодо приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року чим обмежився лише запереченнями стосовно правових підстав для нарахування та виплати індексації Позивачу.

Разом з цим, за нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення.

При кожному наступному перевищенні порога індексації приріст рахуватиметься за формулою:

ПІСЦн = ІСЦ1 х ІСЦ 2 х ... - 100%, де:

ПІСЦн - приріст індексу споживчих цін, %;

ІСЦ1- перевищення індексу споживчих цін уперше (розраховується наростаючим підсумком), %;

ІСЦ2 - перевищення індексу споживчих цін удруге (розраховується наростаючим підсумком), %.

При підрахунку показника ПІСЦ необхідно враховувати, що ІСЦ розраховується наростаючим підсумком. Також кількість ІСЦ залежить від того, скільки разів було перевищено поріг індексації за розглядуваний період (звісно, не перерваний підвищенням зарплати). Наприклад, ІСЦ перевищив поріг один раз - отже слід враховувати лише ІСЦ1, двічі - ІСЦ1 та ІСЦ2, тричі ІСЦ1, ІСЦ2, ІСЦ3 тощо.

Розрахунок величини приросту індексу споживчих цін слід починати з лютого 2008 року, як місяця наступного за тим, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців.

За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації перевищував 38 разів, а саме:

у 2008 році 9 разів: січень-травень, вересень-грудень;

у 2009 році 5 разів: січень, лютий, березень, червень, листопад;

у 2010 році 4 рази: січень, лютий, серпень, вересень;

у 2011 році 3 рази: січень, березень, квітень;

у 2012 році поріг індексації не перевищував 101%;

у 2013 році поріг індексації не перевищував 101%;

у 2014 році 8 разів: березень-червень, вересень-грудень;

у 2015 році 8 разів: січень-травень, вересень-листопад;

у 2016 році 1 раз: квітень;

у 2017 році поріг індексації не перевищував 103%;

у січні - березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.

Таким чином, розрахунок величини приросту індексу споживчих цін за вказаний період має наступний вигляд:

Лютий 2008 - 102,7% = 1,027; Березень 2008 - 103,8% = 1,038; Квітень 2008 - 103,1% = 1,031; Травень 2008 - 101,3% = 1,013; Вересень 2008 - 101,3% = 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) х 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008) = 1,013; Жовтень 2008 - 101,7% = 1,017; Листопад 2008 - 101,5% = 1,015; Грудень 2008 - 102,1% = 1,021;

Січень 2009 - 102,9% = 1,029; Лютий 2009 - 101,5% = 1,015; Березень 2009 - 101,4% = 1,014; Травень 2009 - 101,4% = 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009) = 1,014; Червень 2009 - 101,1% = 1,011; Жовтень 2009 - 101,4% = 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9% (жовтень 2009) = 1,014; Листопад 2009 - 101,1% = 1,011;

Січень 2010 - 102,7% = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010) = 1,027; Лютий 2010 - 101,9% = 1,019; Вересень 2010 - 103,5% = 100,9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010) = 1,035; Грудень 2010 - 101,6% = 100,5% (жовтень 2010) х 100,3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010) = 1,016;

Березень 2011 - 103,3% = 101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011) = 1,033; Квітень 2011 - 101,3% = 1,013; Червень 2011 - 101,2% = 100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011) = 1,012;

Березень 2014 - 101,98% = 98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100,2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% (червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100,1% (вересень 2012) х 100,0% (жовтень 2012) х 99,9% (листопад 2012) х 100,2% (грудень 2012) х 100,2% (січень 2013) х 99,9% (лютий 2013) х 100,0% (березень 2013) х 100,0% (квітень 2013) х 100,1% (травень 2013) х 100,0% (червень 2013) х 99,9% (липень 2013) х 99,3% (серпень 2013) х 100,0% (вересень 2013) х 100,4% (жовтень 2013) х 100,2% (листопад 2013) х 100,5% (грудень 2013) х 100,2% (січень 2014) х 100,6% (лютий 2014) х 102,2% (березень 2014) = 1,020; Квітень 2014 - 103,3% = 1,033; Травень 2014 - 103,8 = 1,038; Липень 2014 - 101,4% = 101,0% (червень 2014) х 100,4% (липень 2014) = 1,014; Вересень 2014 - 103,72% = 100,8% (серпень 2014) х 102,9% (вересень 2014) = 1,037; Жовтень 2014 - 102,4% = 1,024; Листопад 2014 - 101,9% = 1,019; Грудень 2014 - 103,0% = 1,030;

Січень 2015 - 103,1% = 1,031; Лютий 2015 - 105,3 = 1,053; Березень 2015 - 110,8% = 1,108; Квітень 2015 - 114% = 1,140; Травень 2015 - 102,2% = 1,022; Листопад 2015 - 101,55% = 100,4% (червень 2015) х 99,0% (липень 2015) х 99,2% (серпень 2015) х 102,3% (вересень 2015) х 98,7% (жовтень 2015) х 102,0% (листопад 2015) = 1,016;

Квітень 2016 - 105,79% = 100,7% (грудень 2015) х 100,9% (січень 2016) х 99,6 (лютий 2016) х 101,0% (березень 2016) х 103,5 (квітень 2016) = 1,058; Жовтень 2016 - 104,0% = 100,1% (травень 2016) х 99,8% (червень 2016) х 99,9% (липень 2016) х 99,7% (серпень 2016) х 101,8% (вересень 2016) х 102,8% (жовтень 2016) = 1,040;

Січень 2017 - 103,85% = 101,8% (листопад 2016) х 100,9% (грудень 2016) х 101,1% (січень 2017) = 1,038; Квітень 2017 - 103,74% = 101,0% (лютий 2017) х 101,8% (березень 2017) х 100,9% (квітень 2017) = 1,037; Липень 2017 - 103,13% = 101,3% (травень 2017) х 101,6% (червень 2017) х 100,2% (липень 2017) = 1,031; Жовтень 2017 - 103,12% = 99,9% (серпень 2017) х 102,0% (вересень 2017) х 101,2% (жовтень 2017) = 1,031; Січень 2018 - 103,44% = 100,9% (листопад 2017) х 101,0% (грудень 2017) х 101,5% (січень 2018) = 1,034. 1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х ,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 => 353,3%.

Отже величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року складала 253,30%. (353,3% - 100% = 253,3%).

Враховуючи абзац 5 пункту 4 Постанови №1078 сума індексації за березень 2018 року становить 4 463,15 грн. (1 762,00 грн. х 253,3% / 100, де 1 762,00 грн. - це прожитковий мінімум; 253,3 % - величина приросту індексу споживчих цін).

Таким чином, Верховним Судом, у постанові від 23.03.2023 року по справі №400/3826/21 зазначив, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Аналогічні правові висновки Верховного Суду висвітлені у постановах від 06.04.2023 року по справі №420/11424/21, від 12.04.2023 року по справі №560/13302/21, від 12.04.2023 року по справі №420/6982/21, від 03.05.2023 року по справі №160/10790/22, від 09.05.2023 року по справі №120/7243/21-а, від 09.05.2023 року по справі №560/538/22, від 22.06.2023 року по справі №520/6243/22.

Тобто, Верховний Суд надаючи роз`яснення щодо застосування норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Постанови №1078 дійшов висновку, що при визначенні розміру підвищення грошового доходу слід порівнювати повне, фактично виплачене грошове забезпечення в березні 2018 року з повним фактично виплаченим грошовим забезпеченням в лютому 2018 року за виключенням складових грошового забезпечення, які мають разовий характер.

В свою чергу для уникнень маніпуляцій з боку Відповідача щодо складових грошового забезпечення, які були виплачені Позивачу, слід зазначити, що «щомісячна додаткова грошова винагорода», яка була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (надалі - Постанова №889) є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та є складовою місячного грошового забезпечення, що неодноразово досліджувалося судами та підтверджується правовою позицією висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року по справі №522/2738/17 (провадження №11-806апп18), в якій здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10.03.2015 року (№21-70а15).

Верховним Судом у постанові від 26.02.2021 року по справі №620/3346/19 (адміністративне провадження №К/9901/14539/20) та у постанові від 10.11.2021 року по справі №825/997/17 (провадження №11-281апп21) було повторно розглянуто питання віднесення «щомісячної додаткової грошової винагороди» до щомісячних видів грошового забезпечення.

Отже, згідно до викладеного у даному пункті позовної заяви, вбачається протиправна бездіяльність Відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті Позивачу фіксованої індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період з 19.02.2019 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 30.08.2024 рік включно.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ (абзац 18 пункту 3 Прикінцевих положень) зупинено на 2023 рік дію: Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Однак, відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В свою чергу, слід відзначити, що Міністерство соціальної політики України (надалі – Мінсоцполітики) звернулось до Міністерства економіки України (надалі Мінекономіки) стосовно збереження сум індексації, які виникли за період до січня 2023 року на що Мінекономіки листом від 17.02.2023 року №4077-05/6809-03 повідомило наступне.

«Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін.

Підставою для проведення індексації є перевищення індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого цим Законом у розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону на 2023 рік зупинено.

Тобто, у 2023 році не проводиться нарахування сум індексації, які визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (зі змінами), роз`яснення норм якого надає Міністерство соціальної політики України.

В той же час, станом на грудень 2022 року різні категорії працівників отримували певні суми індексації, зокрема, заробітної плати та грошового забезпечення, які склалися внаслідок рівня інфляції за 2022 рік та попередні роки.

Згідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №423 (зі змінами), встановлено, що Мінсоцполітики забезпечує формування державної політики, зокрема, у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи.

Мінсоцполітики забезпечує надання роз`яснення з проведення індексації пенсій, соціальних стипендій та соціальних виплат.

Так, в подальшому відповідно до численних роз`яснень Мінсоцполітики для Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України, а саме від 02.05.2023 року №11/0/215-23, від 28.08.2023 року №12439/0/2-23/51, від 01.02.2024 року №2523/0/2-24/51, було зазначено наступне: «Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2023 рік” дію Закону України „Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі – Закон № 1282) на 2023 рік зупинено. Отже, обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється. При цьому внаслідок інфляції 2022 року та попередніх років склалися певні суми індексації, зокрема, заробітної плати, станом на грудень 2022 року".

Враховуючи викладене, Мінсоцполітики та Мінекономіки єдині в тому, що у 2023 році заробітна плата та грошове забезпечення виплачується із урахуванням індексації, яка склалася станом на грудень 2022 року.

Разом з тим, Мінфін зазначає, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2023 рік” зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282.»

Отже, Мінсоцполітики та Мінекономіки констатує зупинення на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в частині обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та нарахування сум індексації у 2023 році.

Тобто, не здійснюється обчислення індексу споживчих цін в наростаючому підсумку за 2023 рік, та відповідно і не здійснюються нарахування за такими обчисленнями у 2023 році.

Таким чином, вбачається протиправна бездіяльність Відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті Позивачу «індексації-різниці» грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно.

Відповідно до пункту 5 статті 10 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI (надалі - БКУ) встановлено, що видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету). Зазначена норма забезпечує прозорість, контроль та ефективність використання коштів. Класифікація повинна відповідати економічній сутності видатку.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету» (надалі - наказ МФУ №333) абзацом 1 пункту 1.1. глави 1 встановлено, що економічна класифікація видатків бюджету (надалі - КЕКВ) призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.

Підпункту 2.1.1.2 підпункту 2.1.1 пункту 2.1 глави 2 наказу МФУ №333 передбачено, що видатки за кодом 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» спрямовані на:

1) грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні та додаткові види виплат;

2) заохочення, передбачені законодавством;

3) відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, співробітниками Служби судової охорони та особами рядового і начальницького складу у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, згідно із законодавством;

4) одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу.

Підпунктом 9 пункту 2.6 глави 2 наказу МФУ №333 зазначено, що код 2800 «Інші поточні видатки» застосовується на виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), крім виплат, передбачених підпунктом 27 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 цієї глави цієї Інструкції, щодо: відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду; інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, у тому числі виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством. Перерахування (сплата) податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також інших податків і зборів, які у встановлених законодавством випадках підлягають нарахуванню/утриманню на/з сум виплат за рішеннями суду, здійснюються за цим кодом; відшкодування судових витрат.

Підсумовуючи викладене, слід зауважити, що видатки бюджету класифікуються не за формальним здійсненням виплати (наприклад, рішення суду), а за економічною сутністю такої виплати, що в свою чергу означає, що будь-які зобов`язання Відповідача перед Позивачем, щодо перерахунку, нарахування чи донарахування належного грошового забезпечення (основних та додаткових його видів) за економічною сутністю (природою) є нічим іншим як видатки за кодом економічної класифікації бюджету за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Поряд з цим, підпункт 9 пункту 2.6 глави 2 наказу МФУ №333 щодо використання коду 2800 «Інші поточні видатки» на виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу) суперечить вимогам статті 10 БКУ, оскільки ігнорує економічну сутність видатку. Підзаконний акт, а саме наказ МФУ №333 не може погіршувати положення громадян чи суперечити Бюджетному кодексу України.

Як вже зазначалось у попередньому розділі, «Грошове забезпечення військовослужбовців» згідно до підпункту 2.1.1.2 підпункту 2.1.1 пункту 2.1 глави 2 наказу МФУ №333 здійснюється за кодом економічної класифікації видатків - 2112.

За зазначеним КЕКВ також передбачено відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, а також подання відповідної звітності щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, яка включає податок на доходи фізичних осіб та його відшкодування, утриманий військовий збір.

Невиплата грошового забезпечення за належним кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ 2112) унеможливлює належне подання податкової та соціальної звітності (зокрема додатка Д1 до податкового розрахунку), внаслідок чого не відображається інформація про сплату єдиного соціального внеску (ЄСВ) до Реєстру застрахованих осіб та така інформація відповідно буде відсутня у системі Пенсійного фонду України.

Вказане прямо впливає на обсяг страхового стажу військовослужбовця, необхідного для подальшого (в майбутньому) призначення пенсії відповідно до статей 12, 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».

Слід відзначити, що Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Пунктом 4 статті 2 БКУ встановлено, що бюджетна програма - сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Пунктом 40 статті 2 БКУ передбачено, що паспорт бюджетної програми - документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), та цілей державної політики у відповідній сфері діяльності, формування та/або реалізацію якої забезпечує головний розпорядник бюджетних коштів.

Абзацом 3 частини 1 статі 119 БКУ визначено, що нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвенцій).

Відповідно до Правил складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2002 року №1098 Міністерством оборони України здійснюється щорічно затвердження паспортів бюджетних програм на відповідний рік за напрямком грошового забезпечення військовослужбовців по КПКВ 2101020.

Поряд з цим, Державна казначейська служба України листом від 02.12.2025 року №15-06-06/26645 повідомила Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України що нарахування і виплата грошового утримання (забезпечення) військовослужбовців та додаткових виплат на виконання рішень суду необхідно здійснювати за кодом економічної кваліфікації бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Таким чином, враховуючи все вище зазначене нарахування та виплата належного грошового забезпечення, яке було у зв`язку із протиправною бездіяльністю Відповідача невиплачено вчасно та в повній мірі, підлягає нарахуванню та виплаті із урахуванням проведених виплат та подальшого оподаткування такого грошового забезпечення за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Що стосується вимоги про нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення, суд виходить з того, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За змістом ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, тому компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата нарахованого грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Тобто, основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення) та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Поряд з цим, позивачем у позовній заяві не конкретизовано, на яку виплату повинна бути нарахована і виплачена компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

У разі, якщо під такими доходами позивач мав на увазі ненараховану і невиплачену індексацію за період з 13.06.2016 по 16.07.2017, з 19.02.2019 по 30.08.2024, то суд зазначає, що за відсутності виплати такого доходу, компенсація, у зв`язку з порушенням строку його виплати, проводитися не могла. Таким чином, звернення до суду з позовними вимогами в цій частині є передчасними.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №440/700/20, від 16.10.2023, №200/18159/21, від 18.05.2023 у справі №200/14129/19-а, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, 29.09.2022 у справі №520/1001/19.

Щодо позовних вимог в частині оподаткування суми індексації грошового забезпечення військовим збором за ставкою 1,5%, суд враховує, що право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України). Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм слідує, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття рішення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (ст.244 КАС України).

З огляду на наведене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Суд зауважує, що спору щодо оподаткування суми індексації на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, відповідно, відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач частково виконав процесуальний обов`язок доказування своєї позиції та частково довів правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача частково відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 13.06.2016 року по 16.07.2017 рік включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» індексації грошового забезпечення за період з 13.06.2016 року по 16.07.2017 рік включно із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та невиплати ОСОБА_1 за період з 19.02.2019 року по 30.08.2024 рік включно «індексації-різниці» грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» «індексацію-різницю» грошового забезпечення за період з 19.02.2019 року по 30.08.2024 рік включно, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 травня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 ).

Головуючий суддя Подлісна І.М.