Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №500/280/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/280/26

28 травня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 14.01.2021 проходив військову службу за контрактом, а 29.04.2022 під час її проходження уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на 3 роки. На дату укладення контракту позивачу не виповнилося 25 років (дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 ). За час проходження військової служби під час дії воєнного стану в Україні до 13.02.2025 позивач брав безпосередню участь в бойових діях за сукупністю днів більше шести місяців, проте, вказана довідка в позивача відсутня.

Позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000 грн, проте отримав відмову з мотивів того, що він проходив військову службу за контрактом осіб рядового складу з 14.01.2021, а з 29.04.2022 уклав контракт на військову службу для осіб сержантського і старшинського складу пізніше, що нібито виключає його з переліку осіб, на яких поширюється дія Постанови №153. Позивач вважає таке тлумачення помилковим, оскільки Постанова №153 не містить обмежень щодо осіб, які продовжили строкову службу за контрактом, а сам контракт укладено під час воєнного стану. У зв`язку з цим, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду.

Ухвалою судді від 28.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду 06.02.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Військової частини НОМЕР_1 проти позову заперечив. У відзиві відповідач зазначає, що Постанова №153 поширюється на осіб, які до набрання нею чинності у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану. Оскільки позивач був призваний на строкову військову службу 14.01.2021, тобто до введення воєнного стану, а контракт уклав 29.04.2022, на нього, за позицією відповідача, дія Постанови №153 не поширюється. На переконання відповідача, у Військової частини НОМЕР_1 відсутні повноваження щодо самостійної виплати винагороди, оскільки таке погодження здійснюється вищим командуванням, а тому її дії не можуть бути визнані протиправними.

Ухвалою суду від 23.03.2026 продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.

Справа розглянута з урахування періоду перебування головуючої судді у основній щорічній плановій відпустці.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Лейтенант ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу 29.04.2022, коли між ним і Міністерством оборони України, в особі командира військовою частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на 3 роки, який діяв по 19.10.2024, коли позивачем було укладено контракт про проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу, який діє і по сьогодні.

До 29.04.2022 позивач проходив як строкову військову службу, так і військову службу за контрактом осіб рядового складу.

На момент прийняття на військову службу осіб сержантського і старшинського складу позивачу було 21 рік.

За час проходження військової служби під час дії воєнного стану в Україні до 13.02.2025 позивач брав безпосередню участь в бойових діях за сукупністю днів більше шести місяців, проте, вказана довідка в нього відсутня.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XI (надалі – Закон №2011), визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1 ст. 9 Закону №2011).

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (надалі – Постанова №153) якою реалізовано експериментальний проект щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Відповідно до пункту 4 Постанови №153 установлено, що: особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Також було зазначено про те, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним вище, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, та проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”. До кримінальної, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, не притягався.

15.01.2026 позивачем був направлений рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про виплату йому грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах, який зареєстрований за №690/1558-в від 16.01.2026.

Відповіддю від 16.01.2026 №690/1676 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив, що виплата позивачу не може бути здійснена, у зв`язку із тим, що він проходив військову службу за контрактом з 14.01.2021.

Не погоджуючись із відмовою у виплаті, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд керується таким.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

11.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова №153), яка набрала чинності 13.02.2025.

Метою цієї постанови є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил України, Національної гвардії та Державної прикордонної служби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього, а також забезпечення належного матеріального стимулювання тих військовослужбовців відповідної вікової категорії, які вже проходять службу під час воєнного стану та беруть участь у бойових діях.

Абзацом другим пункту 4 Постанови №153 (у первинній редакції) установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі – бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі – винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Абзацом четвертим пункту 4 Постанови №153 передбачено, що у повному обсязі винагорода виплачується військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися у полон).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153» (далі – Постанова №942), яка набрала чинності 07.08.2025, до пункту 4 Постанови №153 внесено зміни, якими прямо розширено коло осіб, що мають право на одноразову грошову винагороду. Зокрема, право на винагороду визнано також за військовослужбовцями, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу, а також за військовослужбовцями, які були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання «молодший лейтенант», або мали спеціальні звання чи класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Отже, після набрання чинності змінами, внесеними Постановою №942, законодавець однозначно визначив, що на одноразову грошову винагороду в розмірі 1000000 грн мають право, серед інших, військовослужбовці, які до набрання чинності Постановою №153 у віці до 25 років були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій.

Аналізуючи фактичні обставини справи у системному взаємозв`язку з наведеними нормами права, суд дійшов таких висновків.

Суд зазначає, що на дату укладення контракту 29.04.2022 позивачу виповнилося 22 роки, тобто на момент прийняття на військову службу за контрактом він не досяг 25-річного віку, що відповідає віковому критерію, передбаченому абзацом другим пункту 4 Постанови №153.

Також суд враховує, що контракт про проходження військової служби позивачем укладено 29.04.2022, тобто під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, що відповідає умові щодо прийняття на військову службу під час воєнного стану.

Суд критично оцінює доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, про те, що «укладення контракту відбулося до введення воєнного стану». Така позиція відповідача суперечить об`єктивним фактичним обставинам, оскільки воєнний стан в Україні введено 24.02.2022, а контракт із позивачем укладено 29.04.2022, тобто через два місяці після введення воєнного стану. Навпаки, очевидним є те, що контракт укладено саме під час воєнного стану, що відповідає одній із ключових умов застосування Постанови №153.

Крім того, за час проходження військової служби під час дії воєнного стану в Україні до 13.02.2025 позивач брав безпосередню участь в бойових діях за сукупністю днів більше шести місяців, проте, вказана довідка в нього відсутня.

Та обставина, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом із числа осіб, які проходили строкову військову службу та службу за контрактом осіб рядового складу до 29.04.2022 , не може бути підставою для відмови у виплаті винагороди. Постановою №942 від 30.07.2025 законодавець прямо включив таких осіб до кола отримувачів винагороди. При цьому, суд враховує, що Постанова №942 не запроваджує нового, додаткового кола осіб, а лише уточнює та розширює перелік тих, на кого Постанова №153 повинна поширюватися з огляду на її мету. Враховуючи однакові фактичні обставини служби та однакову мету правового регулювання, інше тлумачення суперечило б принципу рівності перед законом, закріпленому статтею 24 Конституції України, та призводило б до невиправданої дискримінації військовослужбовців, які до 13.02.2025 проявили волю продовжити військову службу шляхом укладення контракту під час воєнного стану.

Суд звертає увагу, що згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба проходиться громадянами як за призовом, так і за контрактом.

Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону до видів військової служби належить, зокрема, строкова військова служба та військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу. Особи, які продовжили проходження військової служби після строкової на умовах контракту, є повноправними учасниками правовідносин, що складаються з приводу проходження військової служби, та мають однакові права на соціальний і правовий захист.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність у військовій частині НОМЕР_1 повноважень щодо самостійної виплати винагороди. Як суб`єкт владних повноважень, військова частина НОМЕР_1 , у якій проходить службу позивач, є органом, відповідальним за нарахування та виплату йому грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153. Залучення до цього процесу інших військових органів (для погодження) не звільняє безпосереднього відповідача від обов`язку забезпечити дотримання прав військовослужбовця і не позбавляє позивача права вимагати такого виконання у судовому порядку.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що позивач не відповідає критеріям, передбаченим пунктом 4 Постанови №153 (із змінами, внесеними Постановою №942), або що щодо нього існують обставини, передбачені абзацом п`ятим пункту 4 Постанови №153, які виключають виплату винагороди (зокрема, два і більше разів за сукупністю притягнення до кримінальної відповідальності, наявність чинних дисциплінарних стягнень тощо). Будь-яких доказів притягнення позивача до кримінальної чи адміністративної відповідальності за військові правопорушення, а також наявності у нього чинних дисциплінарних стягнень матеріали справи не містять.

Враховуючи, що позивач відповідає всім критеріям, визначеним пунктом 4 Постанови №153 (із змінами, внесеними Постановою №942), суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 грн, передбаченої пунктом 4 Постанови №153, є протиправною та такою, що порушує права позивача на справедливе грошове забезпечення.

Ефективним способом захисту порушених прав позивача суд вважає зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, то такі, в силу приписів ст. 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 травня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 ).

Головуючий суддя Подлісна І.М.