Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №420/5830/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5830/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов через підсистему «Електронний суд» адміністративний позов ОСОБА_1 (позов поданий представником позивача адвокатом Рева Д.С.) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

03.12.2025 року позивач сформував новий електронний військово-обліковий документ (далі ВОД) через застосунок Резерв+. У вказаному документі міститься інформація про те, що його розшукує ТЦК та СП за порушення правил військового обліку.

У тексті електронного ВОД зазначена «Причина розшуку» як «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК «Дата початку розшуку» - 10.09.2025 року.

Представник позивача вказує, що позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про закриття справи про адміністративне правопорушення, проте відповіді він не отримав. Щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення не складалось, відповідна постанова не виносилась.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що згідно зі ст. 259 КУпАП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення порушника може бути доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Представник позивача вказує, що згідно зі змістом електронного ВОД дата початку розшуку – 10 вересня 2025 року, в свою чергу, ця заява подається 20 січня 2026 року, тобто з дня початку розшуку до дня подання цієї заяви пройшло більш ніж три місяця.

На думку представника позивача, відповідач виявив адміністративне правопорушення не пізніше 10.09.2025 року, отже на момент подання цієї позовної заяви (20 січня 2026 року), відповідно до вимог статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю. Отже позивач ОСОБА_1 не був притягнутий до адміністративної відповідальності, тому у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів містяться недостовірні відомості щодо порушення позивачем правил військового обліку та відсутні підстави для здійснення заходів щодо адміністративного затримання та доставлення його до ТЦК та СП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову у зв`язку з ненаданням доказів в обґрунтування викладених у позові обставин.

Представник позивача адвокат Рева Д.С. подав до суду заяву, в який зазначив, що на його думку суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання мають вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу, до аналогічного висновку прийшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 31 серпня 2023 року по справі №990/114/23.

Ухвалою суду від 31.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі, враховуючи внесені зміни в КАС України, а саме частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Ухвала суду від 31.03.2026 року доставлена до електронного кабінету відповідача через підсистему «Електронний суд» 31.03.2026 року. Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов, інших заяв та клопотань від відповідача не надходило (згідно автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду вхідної кореспонденції по справі станом 29.05.2026 року не зареєстровано).

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянином України та військовозобов`язаним.

Згідно зі скріншотом із застосунку Резерв+, позивач перебуває на обліку в Київському ТЦК, а також наявні відомості про звернення до Нацполіції 10.09.2025 року, причина звернення – не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК, також наявний штам – порушення правил військового обліку.

Отже надані позивачем копії документів не містять інформації про розшук позивача, про що позивач стверджує у позові, тобто вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Між тим, представник позивач вважає, що відповідачем протиправно внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку та протиправно направлено звернення до Національної поліції щодо необхідності доставлення позивача до ТЦК, у зв`язку з чим до суду поданий цій позов.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу за позовною заявою в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (ч.1 ст. 2 Закону №1951-VIII).

За приписами ч.ч. 8, 9 ст.5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Отже відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.20-1 ч. 1 ст.7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених ч.1,3 ст.22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, ст.210-1 за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно зі ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Таким чином, процес притягнення особи до адміністративної відповідальності - це законодавчо врегульована процедура КУпАП, що включає виявлення (фіксацію) правопорушення, складання протоколу у встановлених КУпАП випадках, розгляд справи уповноваженим органом, винесення постанови та її виконання.

Відповідно КУпАП регламентує процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, визначаючи уповноважені органі, які фіксують (виявляють) вказані адміністративні правопорушення, розглядають та виносять постанови про накладення адміністративного стягнення або приймають інше рішення.

Відповідно до ст.235 КУпАП такими уповноваженими органами щодо адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦКСП).

Процедура притягнення до адміністративної відповідальності завершується відповідно до ст.284 КУпАП прийняттям уповноваженим органом постанови: - про накладення адміністративного стягнення; - про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу; - про закриття справи.

Постанова про закриття справи відповідно до ст.284 КУпАП виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст.247 цього Кодексу (в якій зазначено, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення).

Постанова уповноваженої особи може бути оскаржена до суду.

Адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Судом встановлено, що відносно позивача не прийнята будь-яка постанова, оскільки він до ІНФОРМАЦІЯ_5 не з`явився, навіть коли дізнався, що відносно нього внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про те, що він є особою, яка вчинила адміністративне правопорушення – порушення правил військового обліку.

Позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій Київського РТЦКСП щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про те, що він особою, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП не підлягають задоволенню, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_7 є уповноваженим на це суб`єктом владних повноважень відповідно до КУпАП, якій виявляє та фіксує адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.

Саме РТЦКСП відповідно до норм КУпАП є уповноваженими органами розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, та встановлювати наявність або відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Встановлений нормами КУпАП порядок розгляду справ передбачає як права та обов`язки уповноваженого органу та і права та обов`язки особи, яка притягується до відповідальності.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має обсяг прав, які визначені ст.268 КУпАП, у тому числі подавати докази, пояснення, оскаржувати прийняте рішення.

З урахуванням всіх обставин наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення встановлюється саме під час розгляду справи уповноваженим органом. Обставини, які викладає представник позивача ґрунтуються на припущеннях щодо дати та обставин скоєння адміністративного правопорушення.

Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправними дій Київського РТЦКСП щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про те, що він особою, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, оскільки за змістом позову питання по суті про наявність або відсутність в діях (бездіяльності) позивача складу правопорушення, зокрема щодо не проходження ним ВЛК, уповноваженим органом не вирішувалось. Позивачем відповідних належних доказів не надано. До позову позивачем надана лише копія ВОД в електронному вигляді.

Суд вважає неспроможними твердження представника позивача щодо можливості застосування строків притягнення до адміністративної відповідальності, та наявності обставин, які свідчать, що провадження в справі про адміністративне правопорушення позивачем не може бути розпочате Київським РТЦК, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки це є лише думкою представника позивача без надання відповідних доказів щодо обставин виявленого правопорушення, та таке рішення повинен прийняті уповноважений на це орган у порядку встановленому КУпАП.

Направляючи звернення до Нацполіції Київський ТЦК діяв у відповідності до законодавства, оскільки право на вказані дії відповідача в процесі притягнення особи до адміністративної відповідальності передбачені нормами КУпАП (ст.259 КУпАП) та ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як таки, щоб вирішити остаточно питання наявність або відсутність складу правопорушення в діях позивача та прийняття рішення у відповідності до вимог КУпАП. Таке право не оспорюється и позивачем у позові.

Загальновідомим є факт введення указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я.

Держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів із огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який ідеться.

Правовий режим воєнного стану зумовлює пріоритетність норм спеціального законодавства, яке залежить від безпекових потреб держави, у тому числі прийняття відповідних нормативно-правових актів та їх зміни для ефективного застосування в період воєнного стану.

Постановою КМУ від 16.05.2024 року №559 затверджений Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, якій під час воєнного стану зазнавав змін.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в електронній формі є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Не підлягають задоволенню як похідні вимоги про зобов`язання Київського РТЦКСП виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Отже контроль легальності дій відповідача це контроль за вирішенням ним вирішення ним питання наявності або відсутності в діях (бездіяльності) позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, яке повинно завершиться прийнятим рішенням. Такий контроль у відповідності до КАС України здійснює місцевий загальний суд як адміністративний.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що він не вчиняв адміністративних правопорушень, оскільки вчинення ним таких правопорушень відображено в Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів повноваженим органом, а відсутність складу правопорушення має бути встановлено компетентним, уповноваженим органом - РТЦКСП, або судом, але лише в порядку судового контролю за прийнятим рішенням.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені обставини дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних в суді можливостей.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.1997 року №4-зп зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох норм, які по-різному регулюють спірне питання повинні застосовуватися положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що ч.9 ст.18 КАС України, якою визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), прийнята пізніше ніж абз.1 ч.10 ст.243 КАС України, суд застосовує норму, яка прийнята пізніше.

Оскільки ухвалою суду при відкритті провадженні вирішено здійснити розгляд справи та її формування та зберігання в електронній формі суд викладає рішення в електронній формі.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.