Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №420/20322/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20322/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не виплаті Позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 і 2024 роки; грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік; премії у розмірі 400% від посадового окладу за особистий внесок у загальні результати служби, надбавку за особливості проходження служби військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, військового звання та вислугу років; одноразової грошової допомоги у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 7 повних календарних місяців служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

- Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 і 2024 роки; грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік; премію у розмірі 400% від посадового окладу за особистий внесок у загальні результати служби, надбавку за особливості проходження служби військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, військового звання та вислугу років; одноразову грошову допомогу у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 7 повних календарних місяців служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.07.2024 по 02.01.2025 року включно.

- Стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь позивача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.07.2024 по 02.01.2025 року включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.07.2024 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 54-РС від 19.06.2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 189 від 01.07.2024 року (по стройовій частині) Позивача з 01.07.2024 було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (за станом здоров`я). Згідно виписки по картковому рахунку Позивача вбачається, що у червні 2024 року військова частина НОМЕР_1 здійснила дві виплати за травень 2024 року: 07.06.2024 у розмірі 22887,98 грн (щомісячне грошове забезпечення за травень 2024), 20.06.2024 у розмірі 100 000,00 грн (за повний місяць травень 2024 участі Позивача у бойових діях). 20 липня 2024 військова частина НОМЕР_1 здійснила одну виплату за червень 2024 Позивачу у розмірі 135070,84 грн. Позивач за червень 2024 року має право на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період безпосередньої участі в бойових діях з 01.06.2024 по 21.06.2024 та з 29.06.2024 по 30.06.2024 (з розрахунку 100 000,00 грн місяць пропорційно дням безпосередньої участі), а також додаткової винагороди, передбаченої цієї ж постановою Кабміну, внаслідок стаціонарного лікування за фактом отримання травми від 21.06.2024 року, пов`язаної із захистом Батьківщини, за період з 22.06.2024 по 28.06.2024 (з розрахунку 100 000,00 грн місяць пропорційно дням стаціонарного лікування), що підтверджується довідкою за вих. № 5215 /25, виданою КНП Миколаївської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" від 28.06.2024 року, довідкою про обставини отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) за вих. № 270, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 від 31.01.2025 року, картою первинної медичної допомоги, довідкою за вих. № 264 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 від 31.01.2025 року (додаток 6). При звільненні Позивача з військової служби за станом здоров`я 01.07.2024 року Позивачу були здійснені виплати виключно за червень 2024 року, а саме додаткової винагороди за участь в бойових діях і за час стаціонарного лікування внаслідок бойової травми від 21.06.2024 року, вказані виплати передбачені Постановою Кабінету Міністрів України № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (що рівняється сумі 100 000,00 грн), а також місячного грошового забезпечення за червень 2024 року, передбаченого абзацом другого пункту 9 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 260. Проте, при звільненні Позивача з військової служби не було здійснено виплати, які передбачені витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 189 від 01.07.2024 року (по стройовій частині), що має наслідком затримку розрахунку при звільненні, а тому вимушені звернутись до суду за захистом прав Позивача.

Ухвалою від 01.07.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 29.01.2026 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів – відмовлено.

12.02.2026 року (вхід. від 13.02.2026 року) від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

Ухвалою від 17.03.2026 року витребувано від Міністерства оборони України відомості про те, хто є правонаступником військової частини НОМЕР_2 згідно Директиви МО від 24.11.2024 року № Д-321/109/дск або іншого розпорядчого документа.

Ухвалою від 07.04.2026 року витребувано від Міністерства оборони України відомості про те, в яку саме військову частину було переформовано військову частину НОМЕР_2 ?

Ухвалою від 19.05.2026 року замінено відповідача військову частину НОМЕР_2 на правонаступника - військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ). Відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залучення в якості відповідача Міністерства оборони України.

Ухвалою від 19.05.2026 року заяву представника ОСОБА_1 про зміну предмету позову від 12.02.2026 року (вхід. від 13.02.2026 року) - повернути заявнику без розгляду.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Згідно ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2024 № 189 виключено зі списків особового складу військової частини, із усіх видів забезпечення, молодшого сержанта ОСОБА_1 , заступника командира бойової машини-навідника оператора механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звільненого з військової служби у запас наказом командира військової частини НОМЕР_4 від « 19» червня 2024 року № 54-РС (по особовому складу), відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 (за станом здоров`я) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» без права носіння військової форми одягу, з 01 липня 2024 року виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Одеської області.

Також, вказаним наказом визначено:

- відповідно до абзацу 1 пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 3 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік та за 5 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік.

- виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення у сумі 22 887,98, відповідно до порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зі змінами).

- виплатити премію у розмірі 400 від посадового окладу за особистий внесок у загальні результати служби, набавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, військового звання та надбавки за вислугу років згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року та рішення Міністра оборони України №183/уд від 16.01.2024 року з 01.07.2024 по 01.07.2024 року включно.

- відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 7 (сім) повних календарних місяців служби, що складає 6408,63 гривень.

Згідно виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 військовою частиною НОМЕР_1 виплачено 135070,84 грн.

Згідно довідки військової частин НОМЕР_1 від 22.01.2026 року № 263-1364, в липні 2024 року ОСОБА_1 виплачено компенсацію відпустки у сумі 6103,44 грн., грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 22887,98 грн., одноразову грошову допомогу у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення в сумі 6408,63 грн., надбавку за особливості проходження служби (65 %) у розмірі 3145,17 грн., премію у розмірі 15642,43 грн.

Листом від 11.02.2026 року військовою частиною НОМЕР_1 у відповідь на скаргу представника ОСОБА_1 повідомлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 у липні 2024 року на особистий рахунок ОСОБА_1 перераховані кошти в розмірі 135 070,84 грн., які нараховані військовою частиною НОМЕР_2 та складалися з грошового та матеріального забезпечення за червень 2024 року, грошового забезпечення за липень 2024 року та належних виплат при звільненні з військової служби у липні 2024 року. Військовою частиною НОМЕР_1 перераховано ОСОБА_1 в повному обсязі нараховане військовою частиною НОМЕР_2 за червень, липень 2024 року грошове, матеріальне забезпечення, а також перераховано належні виплати при звільненні. Нарахування грошового забезпечення та обов`язкових виплат при звільненні ОСОБА_1 військова частина НОМЕР_1 не здійснювала.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не виплаті позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 і 2024 роки; грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік; премії у розмірі 400% від посадового окладу за особистий внесок у загальні результати служби, надбавку за особливості проходження служби військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, військового звання та вислугу років; одноразової грошової допомоги у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 7 повних календарних місяців служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Статтею 19 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Згідно п. 2, 4, 8 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Відповідно до частини 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно пунктів 1, 6 розділу XXIII Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Відповідно до пунктів 3, 6 розділу XХХI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 17 вересня 2014 р. № 460, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Абз. 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2024 № 189, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 зі служби та виключенням зі списків особистого складу визначено виплатити, зокрема, грошову компенсацію за днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік та 2024 рік, грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення у сумі 22 887,98 грн., премію у розмірі 400 від посадового окладу за особистий внесок у загальні результати служби, набавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, військового звання та надбавки за вислугу років, а також одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 7 (сім) повних календарних місяців служби, що складає 6408,63 гривень.

Згідно довідки військової частин НОМЕР_1 від 22.01.2026 року № 263-1364, в липні 2024 року ОСОБА_1 виплачено компенсацію відпустки у сумі 6103,44 грн., грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 22887,98 грн., одноразову грошову допомогу у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення в сумі 6408,63 грн., надбавку за особливості проходження служби (65 %) у розмірі 3145,17 грн., премію у розмірі 15642,43 грн.

Відповідно до графи «перераховано на картковий рахунок» за липень 2024 року, вказаної довідки, ОСОБА_1 виплачено грошові кошти у загальному розмірі 135070,84 грн.

При цьому, виплата вказаної суми (135070,84 грн.) підтверджується випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 , яка додана до позовної заяви.

Відтак, зібраними по справі доказами підтверджено, що позивачу ОСОБА_1 в повній мірі виплачено грошове забезпечення, яке визначене наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2024 № 189, що також не заперечується позивачем у заявах з процесуальних питань, які подавались до суду під час розгляду справи.

За таких підстав, станом на теперішній час відсутні підстави для зобов`язання відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 і 2024 роки; грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік; премію у розмірі 400% від посадового окладу за особистий внесок у загальні результати служби, надбавку за особливості проходження служби військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, військового звання та вислугу років; одноразову грошову допомогу у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 7 повних календарних місяців служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Одна, що стосується вимог щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.07.2024 по 02.01.2025 року включно, суд зазначає наступне.

Ані Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу”, ані Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, ані іншими підзаконними нормативними актами не врегульовані питання порушення роботодавцем строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення. Не врегульовані вказані правовідносини й іншими нормативними актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Ця позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15 та була підтримана у подальшому Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 вересня 2018 року у справі №810/1549/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 805/2948/17-а, від 08 листопада 2018 року у справі №821/1333/16, від 16 квітня 2020 року у справі № 822/3307/17, від 20 травня 2020 року у справі № 816/1640/17, від 16 липня 2020 року у справі № 400/2884/18.

Відтак, оскільки нормативними актами не врегульовано питання правових наслідків недотримання строку розрахунку при звільненні, суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців викладався, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №240/222/20, від 04 вересня 2020 року у справі №120/2005/19-а, від 09 жовтня 2020 року у справі №580/3988/19, від 03 серпня 2021 року у справі № 580/278/19.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

При цьому згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Суд зазначає, що визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні з вини роботодавця та факт проведення з ним остаточного розрахунку. У випадку вирішення спору на користь працівника, в тому числі в судовому порядку на спірну суму також підлягає нарахування середнього заробітку за час затримки, розмір якої визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Указаний правовий висновок щодо застосування положень ст. ст. 116, 117 КЗпП України викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 280/3370/21, від 29 вересня 2022 року у справі №160/2006/21, від 15 вересня 2022 року у справі №640/25949/19, від 20 травня 2020 року у справі № 816/1640/17, від 16 липня 2020 року у справі № 400/2884/18.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 та у подальшому підтримана у постановах Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі № 420/428/20, від 26 січня 2022 у справі №280/4816/20 року.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2024 № 189 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини, із усіх видів забезпечення, з 01.07.2024 року.

Однак, остаточний рахунок проведено лише 20.07.2024, що підтверджується випискою з карткового рахунку.

Відтак, враховуючи дату звільнення позивача зі служби (01.07.2024) та дату проведення остаточного розрахунку (20.07.2024), період затримки розрахунку при звільненні становить з 02.07.2024 року по 19.07.2024 року та складає 18 днів.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Абзацом третім пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.

За правилами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці служби, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про нараховане грошове забезпечення від 22.01.2026 року № 263-1364, розмір отриманого грошового забезпечення (без урахування додаткової винагороди) ОСОБА_1 травні 2024 року склав 22 773,54 грн., у червні 2024 року - 22 887,98 грн.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 748,55 грн. (45 661,52 грн. / 61 календарний день).

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02.07.2024 року по 19.07.2024 року складає 13 473,90 грн. (18 днів х 748,55 грн.)

За викладених обставин, суд доходить висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.07.2024 року по 19.07.2024 року включно у розмірі 13 473,90 грн. (тринадцять тисяч чотириста сімдесят три гривні 90 копійок).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то розподіл судових витрат у справі не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.07.2024 року по 19.07.2024 року включно.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.07.2024 року по 19.07.2024 року включно у розмірі 13473,90 грн. (тринадцять тисяч чотириста сімдесят три гривні 90 копійок).

У решті позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів