Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №420/3487/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3487/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 14.08.2025 р. № 87-РС в частині зазначення підстави звільнення ОСОБА_1 з військової служби, а саме: підпункту “б” (за станом здоров`я з переглядом через шість місяців) пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 14.08.2025 р. № 87-РС в частині зазначення підстави звільнення ОСОБА_1 з військової служби, зазначивши належну підставу звільнення: підпункт “б” пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.09.2025 р. № 270 в частині, що стосується підстави звільнення ОСОБА_1 з військової служби, а саме: підпункту “б” (за станом здоров`я з переглядом через шість місяців) пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 17.09.2025 р. № 27 в частині, що стосується підстави звільнення ОСОБА_1 з військової служби, зазначивши належну підставу звільнення: підпункт “б” пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач протиправно невірно зазначив підставі звільнення позивача «підпункт «б» пункт другий частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», який передбачає, що під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за ПРИЗОВОМ ПІД ЧАС МОБІЛІЗАЦІЇ, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); однак позивач проходив військову службу за КОНТРАКТОМ.

Таким чином підстава звільнення повинна бути зазначена «підпункт «б» пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яким визначено, що під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Позивач вважає такі дії Відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси.

Ухвалою суду від 11.02.2026 року поновлено позивачу строк звернення до суду з даним адміністративним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

До суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, в якому представником відповідача зазначено, що позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача вказує, що контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України який позивач уклав 25.02.2022 автоматично припиняється (розривається) з підстав передбачених пп. 1 п. 28 Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України 29.10.2012 №618/2012. Відтак, ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією під час дії воєнного стану з числа осіб резервістів.

Представник відповідача зазначає, що позивачем також не надано доказів, які би вказували на факт укладання ним контракту про проходження військової служби, під час мобілізації або під час безпосереднього проходження військової служби.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 25.02.2021 року між державою, від мені якого виступає ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України.

В контракті визначено, що контракт укладений на 3 роки, набирає чинності з 25 лютого 2021 року та припиняє дію 25 лютого 2024 р. або достроково з підстав та у порядку, визначених Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України.

25.02.2021 року військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ № 15, яким вирішено вважати контракт про проходження громадянином України ОСОБА_1 служби у військовому резерві Збройних Сил України на посаду головного сержанта розвідувального взводу НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_3 дійсним з 25.02.2021 року, військове звання «старший матрос».

Згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 24.02.2022 року на підставі наказу Президента України «Про загальну мобілізацію» призваний у Збройні Сили України, та наказом командира військової частини НОМЕР_3 зарахований у списки особового складу.

25.02.2024 року командиром військової частини НОМЕР_3 видано наказ № 56, яким відповідно до ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» продовжено контакт на проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посаді штаб-сержанта 3 категорії групи розвідки штабу, сержанта ОСОБА_1 , строком до завершення воєнного стану.

14.08.2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 87-РС, яким відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби, зокрема, у запас за пп. «б» (за станом здоров`я з переоглядом через 6 місяців) старшого сержанта ОСОБА_1 . Колишнього штаб-сержанта 3 категорії групи розвідки штабу військової частини НОМЕР_3 .

17.09.2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 270 (по стройовій частині), яким старшого сержанта ОСОБА_1 , колишнього штаб-сержанта 3 категорії групи розвідки штабу військової частини НОМЕР_3 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 14.08.2025 року № 87-РС у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я з переглядом через шість місяців) відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати таким, що справи та посаду здав, з 17.09.2025 р. виключити зі списків особового складу, усіх видів грошового забезпечення.

Не погодившись із підставою звільнення (пунктом та підпунктом ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), позивач звернувся до суду.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до Закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України", на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави".

Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VШ (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VШ), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232- XII (далі Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Закінчення контракту з військовою службою під час дії воєнного стану в Україні має певні особливості.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-ХІІ визначені наступні види військової служби:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до п.10 ст. 2 Закону №2232-ХІІ на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період у визначеному цим Законом порядку для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань призиваються громадяни України, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву.

Згідно з частиною шостої ст.23 Закону №2232-ХІІ для громадян України, які призвані на військову службу, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні:

для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, - до 18 місяців;

для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, - до строків, визначених рішенням Президента України, у тому числі у зв`язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації;

для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, - на строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.

Порядок проходження військової служби у військовому резерві та виконання військового обов`язку у запасі регламентується розділом V Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до ч.2 ст.26-2 Закону №2232-ХІІ контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України або інших військових формувань не може бути припиненим (розірваним) в особливий період, а громадянин, який його уклав та зарахований до військового оперативного резерву, продовжує службу у військовому резерві Збройних Сил України або інших військових формувань на умовах, визначених законодавством, до завершення особливого періоду.

Частиною 4 ст. 26-1 Закону №2232-ХІІ визначено, що особливості проходження служби у військовому резерві, в тому числі виконання резервістами обов`язків служби у військовому резерві, визначаються цим Законом та відповідними положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України затвердженим Указом Президента України від 29.10.2012 №615/2012 (далі Положення №615/2012).

Відповідно до пункту 8 Положення №615/2012 початком проходження резервістом служби у військовому резерві вважається день видання наказу керівника органу військового управління, командира (начальника) військової частини (установи) (далі - командир (начальник) військової частини (установи)) про прийняття (зарахування) громадянина на службу у військовому резерві і призначення на посаду, яка комплектується резервістами.

Закінченням проходження резервістом служби у військовому резерві вважається день закінчення строку контракту або інший день, зазначений у пункті 30, абзаці другому пункту 120-1-цього Положення, але не раніше дня видання наказу командира (начальника) військової частини (установи) про звільнення резервіста зі служби у військовому резерві.

Пунктом 16 Положення №615/2012 визначено, що у разі прийняття громадянина на службу у військовому резерві з ним укладається контракт за формою, що додається. Контракт - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, військова частина Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, для встановлення правових відносин під час проходження служби у військовому резерві.

Згідно з п.17 Положення №615/2012 контракт укладається у двох примірниках, підписується громадянином і посадовою особою Міністерства оборони України, військової частини Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, яка має право видавати накази по особовому складу та до повноважень якої належить право призначення на відповідні посади згідно з цим Положенням. Підпис зазначеної посадової особи скріплюється відповідною гербовою печаткою. Дата набрання чинності контрактом зазначається у першому і другому його примірниках.

Пунктом 20 Положення №615/2012 визначено, що перший контракт укладається, зокрема, із резервістами, прийнятими на посади рядового складу, - строком на 3 роки.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі визначає Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Відповідно до п. 2 розділу І Положення № 1153/2008, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять:

військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти);

військову службу за контрактом осіб рядового складу;

військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять:

строкову військову службу;

військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно підпункту “б” пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

під час дії воєнного стану:

за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.

Відповідно до підпункт “б” пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:

під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:

за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.

З аналізу вищевикладеного слідує, що чинним законодавством визначено та виокремлено різні види військової служби, зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за контрактом, а також військова служба за призовом осіб із числа резервістів.

При цьому, звільнення з військової служби врегульовано різними нормами Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” в залежності від виду військової служби військовослужбовця.

З матеріалів справи слідує, що 25.02.2021 року між державою, від мені якого виступає ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України.

Тобто, 25.02.2021 року позивачем ОСОБА_1 укладено контакт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України, відповідно до Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України затвердженим Указом Президента України від 29.10.2012 №615/2012.

Суд звертає увагу, що у військовому квитку серії НОМЕР_4 , міститься запис про призов ОСОБА_1 24.02.2022 року у Збройні Сили України на підставі наказу Президента України «Про загальну мобілізацію».

Вказаний військовій квиток не містить записів про прийняття ОСОБА_1 на військову службу за контрактом.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між ОСОБА_1 та відповідним уповноваженим органом укладався контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України, згідно Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, суду не надано.

При цьому, укладення контакту про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України жодним чином не може ототожнюватися з укладенням контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України, а тому посилання позивача на приписи підпункт “б” пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” як на підставу для звільнення з військової служби та, як наслідок, на невірне зазначення підстав звільнення у наказах від 14.08.2025 р. № 87-РС та від 17.09.2025 р. № 270 не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

За таких підстав, наведені у сукупності обставини у взаємозв`язку із визначеним позивачем предмет судового розгляду свідчать про необґрунтованість позовних вимог та як наслідок, відсутності підстав для їх задоволення.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя П.П. Марин

.