Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №420/13413/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13413/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в письмьвому провадженні адміністративну справу за позовом

ІНФОРМАЦІЯ_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30.06.2025 у виконавчому провадженні № 78481385 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.;

у разі задоволення позовних вимог, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача судовий збір у розмірі 2662, 40 гривень.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначав, що ВП №78481385 відкрито 30.06.2025 на підставі виконавчого листа №420/10017/24 виданого 12.06.2025 Одеським окружним адміністративним судом. Також, згідно постанови від 30.06.2025 про стягнення виконавчого збору з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 32 000,00 грн. Херсонський зональний відділ ВСП наголошує, що державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору, оскільки спірні відносини, які розглядались у справі №420/10017/24, мають всі ознаки майнового спору, рішенням по цій справі зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 24.03.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; - з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Розмір виконавчого збору має становити 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, а не за ставкою як для немайнових спорів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №907/9/17 (провадження №12- 76гс18) та від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19 (провадження №12- 36гс200).

Позивач посилається на заборону здійснення виконавчих дій на території району бойових дій стосовно органу управління Військової служби правопорядку. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, оскільки абзацом 22 пункту 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень боржниками за якими є органи військового управління, можливе лише щодо рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом. Херсонський зональний відділ ВСП ЗСУ входить до складу Сил оборони держави та її особовий склад залучений до виконання бойових завдань щодо відсічі збройної агресії російської федерації. В умовах воєнного стану з позивача за будь яких умов не може бути стягнутий виконавчий збір у межах виконавчого провадження по стягненню грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки законодавцем зупинено здійснення примусових виконавчих дій за вказаною категорією рішень, а саме примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Позивач звертає увагу суду на порушення строку пред`явлення оскаржуваної постанови до Головного управління Казначейства. Відповідно до пункту 4 постанови про стягнення виконавчого збору, строк пред`явлення її до виконання становить три місяці. Вказаний пункт повністю узгоджується з частиною першою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження". Тримісячний строк пред`явлення постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн. від 30.06.2025 ВП № 78481385 сплив 30.09.2025. Оскільки до Головного управління Казначейства на виконання оскаржувана постанова надійшла 29.04.2026, то строк виконання є пропущеним, а постанова про стягнення виконавчого збору такою, що не підлягає виконанню.

Позивач також вказує про протиправність стягнення виконавчого збору у зв`язку із заявою стягувача про повернення виконавчого документа. Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі №2540/3203/18 від 11.03.2020 чітко визначила, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень та фактичне виконання виконавчого документа. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. Станом на дату звернення з цією позовною заявою, заходи вжиті державним виконавцем на виконання рішення не призвели до його фактичного виконання, що свідчить про необґрунтованість стягнення виконавчого збору. 04.05.2026 стягувач по ВП № 78481385 звернувся до ВПВР УЗПВР в Херсонській області подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Враховуючи вищезазначені правові позиції Верховної Суду, наявністю заяви третьої особи про повернення виконавчого документа, відсутністю повного та фактичного виконання рішення по справі № 420/10017/24, у відповідача відсутні підстави для стягнення виконавчого збору. Без реального стягнення боргу відсутні правові підстави для утримання виконавчого збору з боржника.

Ухвалою від 18.05.2026 відкрито спрощене провадження у справі, призначено розгляд справи на 27.05.2026 на 11 год. 00 хвил. в порядку ст. 287 КАС України.

21.05.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову. Зазначає, що згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/13430/26, відповідно до якого було видано виконавчий лист 420/13430/26 та відкрито ВП № 78935669, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення. В вищезазначеному рішенні судом не було визначено конкретної суми, яка підлягає виплаті, з якої можливо було б визначити 10 відсотків виконавчого збору. Зазначене рішення суду підтверджує, що на виконанні перебуває рішення не майнового характеру, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Грошова оцінка може з`явитися лише після виконання боржником дій зазначених у виконавчому документі. При цьому, ані мотивувальна частина, а ні резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/10017/24 не містять чітких сум грошового забезпечення, яке належало до виплати ОСОБА_1 за спірний в цій справі період.

Той факт, що вже під час виконання рішення суду у справі Херсонським зональним відділом була визначена сума боргу, не свідчить на користь висновків про те, що вказане рішення є рішенням майнового характеру. Більш того, на момент відкриття виконавчого провадження сума, що підлягала перерахуванню та виплати, не була відома ні сторонам, ані державному виконавцю.

Посилання на зупинення виконавчих дій відповідно до пункту 10-2 Розділу ХІІІ Закону №1404-ІІІ, відповідач вважає безпідставним. Разом з тим, дана норма містить виключення щодо рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку. В рамках виконавчого провадження №78481385 здійснюється виконання вимог виконавчого листа щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 . Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, відділ ПВР вважає, що виконавчі дії у ВП № 78481385 не підлягають зупиненню на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Щодо заборони здійснення виконавчих дій на території району бойових дій, відповідач вказує, що абзацом п`ятим підпункту 5 пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", що у період дії воєнного стану в Україні забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку). Дана норма Закону стосується саме заборони органам державної виконавчої служби (державним виконавцям) та у передбачених цим Законом випадках приватним виконавцям, здійснювати покладені державою на них функції з примусового виконання рішень судів та інших органів безпосередньо на тимчасово окупованих територіях або в зоні бойових дій.

Питання примусового виконання рішень органами державної виконавчої служби, компетенція яких поширюється на територію активних бойових дій та тимчасово окуповану територію України врегульовано пунктом 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція). Абзацами сьомим, восьмим та дванадцятим пункту 4 цього розділу Інструкції визначено, що під час дії воєнного стану виконання рішень, місцем виконання яких згідно з частиною першою статті 24 Закону є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на таку територію, за умови якщо такий орган змінив місцезнаходження/місцерозташування на іншу території України або органом державної виконавчої служби, визначеним Міністерством юстиції України за поданням / пропозиціями Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) знаходиться за адресою: вул. Богдана Хмельницького, буд. 34, м. Одеса, Одеська область, 65007. Отже, здійснює свої повноваження на підконтрольній території України відповідно до вимог чинного законодавства. Відкрито виконавче провадження у місті Одеса, а не на території територіальної Херсонської громади, яка перебуває у зоні активних бойових дій, тому на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження не поширюється заборона, передбачена абзацом п`ятнадцятим п. 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження". Аналогічна позиція щодо застосування відповідних положень пункту 102 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 904/3743/22, від 23.03.2023 у справі №905/2368/15, від 24.04.2023 у справі № 910/5953/17, від 10.05.2023 у справі № 904/1708/22.

За Законом України "Про виконавче провадження", постанови про стягнення виконавчого збору, витрат чи штрафів як виконавчий документ державою/ держорганом пред`являються у 3-місячний строк. Проте воєнний стан зупиняє цей перебіг (розділ ХШ Закону України Про виконавче провадження) на період дії військового стану.

Щодо протиправності стягнення виконавчого збору у зв`язку із заявою стягувача про повернення виконавчого документа, відповідач вказує, що ст. 27 Закону "Про виконавче провадження" передбачає конкретний перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується. Повернення виконавчого документа не є підставою не стягувати виконавчий збір.

Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

27.06.2026 представники сторін не прибули в судове засідання. Тому справа розглядається в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 по справі №420/13430/26 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 24.03.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; - з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

30.06.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кузьменком Ігорем Миколайовичем відкрито виконавче провадження № 78481385, про що винесено відповідну постанову.

Також, згідно постанови від 30.06.2025 про стягнення виконавчого збору з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 32000 грн.

Не погоджуючись із постановою від 30.06.2025 про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду.

Позивач стверджує, що не отримував копії постанови про стягнення виконавчого збору, дізнався про її прийняття при надходженні повідомлення про стягнення коштів від Головного управління Держказначейства 01.05.2026. Дане твердження відповідачем не спростовано. До суду позов надійшов 11.05.2026, тому суд вважає, що строк оскарження постанови не пропущений.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України "Про виконавче провадження", відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно зі ст.5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Статтею 18 Закону встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.5,6 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 4 ст.27 Закону визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частинами 1 та 2 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що виконавчий збір справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, за виключенням певних випадків. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Відтак, отримавши від представника стягувача заяву про відкриття виконавчого провадження із оригіналом виконавчого документа, яким є виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду № 420/10017/24 виданий 12.06.2025, враховуючи відсутність підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, державний виконавець у порядку та строки передбачені ст.26 та ст.27 Закону №1404-VІІІ виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору, що відповідає нормам Закону України "Про виконавче провадження" та вчинено в межах повноважень.

Аналогічно щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору Верховний Суд висловився у постанові від 27.04.2023 року у справі №640/26475/21: "… аналізуючи положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.".

Щодо невірно визначеного розміру судового збору, суд дійшов наступного висновку.

Судові рішення прийнято умовно поділяти на рішення майнового та немайнового характеру. Окремо можна виділити рішення зобов`язального характеру - тобто рішення, яким боржника зобов`язано вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення. Рішення зобов`язального характеру за своє суттю можуть бути як немайновими, наприклад "зобов`язати боржника не чинити перешкод", або ж майновими, які зобов`язують боржника передати стягувачу грошові кошти або майно.

Особливості виконання рішень немайнового характеру, тобто рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначені Розділом VIII Закону №1404-VIII. Зокрема, частинами 1, 2, 3 статті 63 Закону №1404-VIII установлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Пунктами 1 та 10 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 , установлено, що виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону. У разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

За змістом пункту 13 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу ІІІ та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.

У свою чергу, пункт 8 розділу ІІІ та пункт 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень визначають, що постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після їх винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Аналізуючи вищенаведені правові норми слід дійти висновку, що виконавчий документ з переліку, зазначеного у статті 3 Закону №1404-VIII, є підставою для початку примусового виконання рішення. Обов`язком виконавця є вжиття заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження". За умови відсутності підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, у державного виконавця виникає безальтернативний обов`язок винести постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій він зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (у випадку примусового виконання рішення немайнового характеру), а також зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII.

Обов`язок виконавця зазначити у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону цього ж Закону №1404-VIII є імперативним приписом частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII.

Стягнення з боржника виконавчого збору виконавчого провадження одночасно з відкриттям виконавчого провадження також є безумовним обов`язком державного виконавця та пов`язується з початком примусового виконання, яке, у свою чергу, розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець зобов`язаний вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Як видно з матеріалів справи, відповідач відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа, яким боржника зобов`язано вчинити дії. Також відповідач виніс оскаржену у цій справі постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, визначеному частиною 3 статті 27 Закону №1404-VIII - за примусове виконання рішення немайнового характеру.

Незважаючи на те, що Закон України "Про виконавче провадження" не містить чіткого визначення поняття "рішення немайнового характеру", за змістом статті 63 зазначеного закону, таким рішенням є рішення, за яким боржник зобов`язаний, зокрема, особисто вчинити певні дії.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, із тексту даної норми слідує те, що для її застосування державним виконавцем при обчисленні суми виконавчого збору, у виконавчому документі мають бути зазначенні або сума коштів. яка підлягає стягненню з боржника, поверненню боржником, або конкретне майно яке має бути передано стягувачу і вартість якого визначена у виконавчому документі. Водночас, у виконавчому листі Одеського окружного адміністративного суду № 420/10017/24 від 12.06.2025 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , тобто вчинити дії, які не мають грошової оцінки. Грошова оцінка може з`явитися лише після виконання боржником дій, зазначених у виконавчому документі. Ні мотивувальна частина, а ні резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/10017/24, не містять чітких сум грошового забезпечення, яке належало до виплати ОСОБА_1 за спірний в цій справі період. Тому таке судове рішення має усі ознаки рішення немайнового характеру. Той факт, що вже під час виконання рішення суду у справі Херсонським зональним відділом була визначена сума боргу, не свідчить на користь висновків про те, що вказане рішення є рішенням майнового характеру. На момент відкриття виконавчого провадження сума, що підлягала перерахуванню та виплати, не була відома ні сторонам, ані державному виконавцю.

Враховуючи викладене, суд вважає, що правові підстави для визначення суми виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню, відсутні.

Вищезазначені висновки підтверджуються позицію Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2026 року справа № 420/11248/24, яку було прийнято - по аналогічній справі щодо стягнення з боржника виконавчого збору.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №280/9443/21, суд вважає помилковим, оскільки воно було ухвалене за інших фактичних обставин. Зокрема, у справі №280/9443/21 боржник був зобов`язаний нарахувати та виплатити на користь позивача вихідну допомогу при звільненні в розмірі 24517,92 гривень, тобто, була чітко визначена сума коштів, яку боржник був зобов`язаний нарахувати та виплатити стягувачу, внаслідок чого таке рішення було віднесене судом касаційної інстанції до рішень майнового характеру.

Постанови Великої Палати Верховного Суду у постановах від 26 лютого 2019 року у справі №907/9/17 (провадження №12-76гс18) та від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс200), на які також є посилання у позовній заяві, сформовані в контексті визначення майнової та немайнової позовної вимоги для розрахунку судового збору при зверненні до суду, що не є аналогічним виконавчому збору.

Суд вважає необгрунтованими доводи позивача про те, що в умовах воєнного стану з нього за будь яких умов не може бути стягнутий виконавчий збір у межах виконавчого провадження по стягненню грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки законодавцем зупинено здійснення примусових виконавчих дій за вказаною категорією рішень, суд вважає необгрунтованим, оскільки пунктом 10-2 Розділу ХІІІ Закону "Про виконавче провадження", зокрема, передбачено, що зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень - ( крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно- промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій. Крім того, питання щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору не стосуються предмету спору - законності та обгрунтованості постанови про стягнення виконавчого збору.

Щодо заборони здійснення виконавчих дій на території району бойових дій з посиланням на абз.5 підпункту 5 пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" , що у період дії воєнного стану в Україні забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку).

Дана норма Закону стосується саме заборони органам державної виконавчої служби (державним виконавцям) та у передбачених цим Законом випадках приватним виконавцям, здійснювати покладені державою на них функції з примусового виконання рішень судів та інших органів безпосередньо на тимчасово окупованих територіях або в зоні бойових дій.

Питання примусового виконання рішень органами державної виконавчої служби, компетенція яких поширюється на територію активних бойових дій та тимчасово окуповану територію України врегульовано пунктом 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція). Абзацами сьомим, восьмим та дванадцятим пункту 4 цього розділу Інструкції визначено, що під час дії воєнного стану виконання рішень, місцем виконання яких згідно з частиною першою статті 24 Закону є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на таку територію, за умови якщо такий орган змінив місцезнаходження/місцерозташування на іншу території України або органом державної виконавчої служби, визначеним Міністерством юстиції України за поданням / пропозиціями Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. У разі якщо місцезнаходженням органу державної виконавчої служби є територія, включена до Переліку, такий орган повинен змінити місцезнаходження/ місцерозташування на іншу територію України та здійснювати примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція цього органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України письмово повідомляє адміністратора автоматизованої системи виконавчого провадження про зміну місцезнаходження/місцерозташування органу державної виконавчої служби. Інформація про зміну місцезнаходження органів державної виконавчої служби або про визначення органу державної виконавчої служби, на який покладатиметься повноваження з примусового виконання рішень, місцем 3 виконання яких є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в Переліку, публікується на вебсайті Міністерства юстиції України та вебсайтах міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України по мірі її оновлення. При цьому орган державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окуповану територію, може здійснювати примусове виконання рішень за умови зміни свого місцезнаходження/місце розташування, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції. У цьому випадку заборона відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень, встановлена абзацом п`ятим підпункту 5 пункту 102 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону не застосовується.

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) знаходиться за адресою: вул. Богдана Хмельницького, буд. 34, м. Одеса, Одеська область, 65007, тобто здійснює свої повноваження на підконтрольній території України відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо посилань на порушення строку пред`явлення оскаржуваної постанови до Головного управління Казначейства, суд зазначає, що воєнний стан зупиняє цей перебіг вказаного (розділ ХШ Закону України "Про виконавче провадження") на період дії військового стану.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється згідно з приписами статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-77, 139, 242-246, 259-262, 271, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30.06.2025 у виконавчому провадженні № 78481385 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА

.