Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №400/9054/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 р. № 400/9054/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- позивач) до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) (далі - відповідач) з вимогами:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати належного грошового забезпечення період з 01.01.2020 по 19.05.2023.;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, що підлягає виплаті відповідно до рішення суду у справі №400/8320/24 за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), яка полягає у не компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 за період служби з 01.01.2020 по 19.05.2023 у відповідності до рішення суду у справі №400/8320/24;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) компенсувати суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 за період служби з 01.01.2020 по 19.05.2023 у відповідності до рішення суду у справі №400/8320/24 виходячи із суми 227097,03 грн;

стягнути з Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при виключенні зі штату (закінченні служби) в сумі 111 814,20 грн.

ІІ. Виклад позицій учасників справи

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/8320/24 від 22.11.2024 військовою частиною НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) зроблено перерахунок грошового забезпечення, яке не було виплачено за час служби, зокрема було нараховано 227097,03 грн. В зв`язку з цим у позивача, на його думку, виникло право на отримання компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати належного грошового забезпечення, компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно, стягненні з відповідача середнього заробітку по день звернення до суду. Бездіяльність щодо невиплати вказаних компенсацій позивач вважає протиправною.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити з задоволенні позовних вимог в повному обсязі з тих мотивів, що позивач не надав доказів порушення прав на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації та грошового забезпечення за весь час затримки виплати. Оскільки при нарахуванні та виплаті позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні. З прийняттям судових рішень, якими присуджено на користь позивача певні суми коштів, статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов`язання роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Тобто, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення КЗпП України передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

У відповіді на відзив позивач навів перелік рішенні Верховного Суду в підтвердження своєї позиції щодо того, що фактична виплата сум, які належали працівнику при звільненні, не є передумовою для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати належного грошового забезпечення та стягнення середнього заробітку.

ІІІ. Рух справи

Ухвалою від 26.08.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі, визначив, що розгляд справи буде відбуватись у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив строки для подання сторонами заяв по суті.

Справу розглянуто у письмовому провадженні.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом

проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), що сторонами визнається, а також підтверджується відомостями військового квитка позивача НОМЕР_3 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 155 від 01.06.2024 позивача звільнено з військової служби в запас.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/8320/24 від 22.11.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) задоволено частково, зокрема:

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 до 31.12.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум:

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2022 до 12.11.2022 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 до 19.05.2023 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 року у справі №400/8320/24 Апеляційні скарги ОСОБА_1 , військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі № 400/8320/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – без змін.

Військовою частиною НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) на підставі рішення суду зроблено перерахунок грошового забезпечення, яке не було виплачено за час служби, зокрема було нараховано 227097,03 грн.

Матеріали справи не містять доказів, що зазначена сума позивачу виплачена.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати належного грошового забезпечення, компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, середнього заробітку, позивач звернувся до суду.

V. Джерела права і оцінка суду

Щодо нарахування та виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року за № 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку № 159.

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що грошове забезпечення є доходом, а у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1, 3 Закону № 2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 року у справі № 803/203/17, від 14.05.2020 року у справі № 816/379/16, від 30.09.2020 року у справі № 280/676/19 та від 13.09.2021 року у справі № 639/3140/17, від 15.10.2020 року у справі № 240/11882/19 та ухвалах Верховного Суду від 05.03.2024 року у справі № 240/30946/21, від 07.03.2024 року у справі № 120/12219/23, від 18.03.2024 року у справі № 120/8449/23 та інші.

Узагальнення наведених норм дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв`язку з порушенням строків його виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Як свідчать матеріали справи, відповідач на виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі № 400/8320/24 здійснив перерахунок грошового забезпечення позивача, та нарахував 227097,03 грн.

Відтак, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення.

Щодо визначення коду економічної класифікації видатків при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333 затверджено "Інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету" (далі Інструкція № 333).

Виплата належного позивачу грошового забезпечення не була здійснена у період проходження позивачем військової служби.

Відповідно до пункту 2.1.1.2. Інструкції № 333 виплата грошового забезпечення здійснюється за кодом економічної класифікації видатків (далі - КЕКВ) 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", за яким також передбачено відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, а також подання відповідної звітності щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, яка включає податок на доходи фізичних осіб та його відшкодування, утриманий військовий збір.

Невиплата грошового забезпечення за належним кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ 2112) унеможливлює належне подання податкової та соціальної звітності (зокрема додатка Д1 до податкового розрахунку), внаслідок чого не відображається інформація про сплату єдиного соціального внеску (ЄСВ) до Реєстру застрахованих осіб та така інформація відповідно буде відсутня у системі Пенсійного фонду України.

Вказане прямо впливає на обсяг страхового стажу військовослужбовця, необхідного для призначення пенсії відповідно до статей 12, 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби".

Суд зазначає, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, ця виплата має іншу правову природу та фактично являє собою спеціальний вид відповідальності відповідача за несвоєчасну виплату грошового забезпечення та не пов`язана з виконанням позивачем безпосередніх обов`язків військової служби, а відтак суд не вбачає підстав для визначення коду "2112" для її виплати.

При цьому суд зазначає, що спір в цій частині фактично виник щодо права позивача на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Суд звертає увагу, що станом на час розгляду справи відсутній спір щодо віднесення сум, які мають бути нараховані на виконання цього рішення суду до конкретного виду економічної класифікації видатків бюджету, а тому відсутні підстави для задоволення зазначених вимог позивача як таких, що заявлені передчасно.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в цій частині належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплатити позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення.

Щодо нарахування та виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Відповідно до пунктів 2 - 6 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відтак, з урахуванням наведених вище норм, нарахування та виплата невиплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі № 400/8320/24 має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 у справі № 380/813/22, від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21.

Водночас, наразі відповідачем не порушено право позивача на отримання компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки перераховане грошове забезпечення ще не виплачено. Відтак, позов в цій частині не підлягає задоволенню

Щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Так, у позовні заяві позивач з посиланням на постанови Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 640/11699/21, від 26.09.2023 у справі № 640/2534/21, від 28.09.2023 у справі № 640/36441/21 зазначає, про відсутність передчасності вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за статтею 117 КЗпП України у випадку коли вона заявлена одночасно з вимогою про стягнення на користь позивача сум, які належали останньому при звільненні.

Суд погоджується з тим, що у зазначених постановах Верховний Суд допускав можливість одночасного пред`явлення обох вимог.

Однак суд звертає увагу на те, що в усіх вказаних справах позивачами одночасно з вимогою про стягнення середнього заробітку була заявлена первинна вимога про стягнення належних при звільненні сум, зокрема:

- у справі № 640/11699/21 вимога про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки;

- у справі № 640/2534/21 вимога про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку;

- у справі № 640/36441/21 вимога про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток.

Разом з тим, при розгляді цієї справи позивачем не заявлено вимог про стягнення сум (зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення), що належали останньому при звільненні.

Щодо посилання позивача на постанови Верховного Суду від 29.05.2025 у справі №320/974/23, від 22.05.2025 у справі № 300/3219/23, від 08.05.2025 у справі № 380/10158/24, від 27.03.2025 у справі № 560/5923/24, від 07.03.2025 у справі № 480/1321/23, від 06.03.2025 у справі № 160/14479/24, від 20.02.2025 у справі № 320/26511/23, від 10.04.2024 у справі № 360/380/23, то суд зазначає, що у вказаних справах позивачам було виплачено грошове забезпечення.

Разом з тим, в межах розгляду цієї справи позивачу було лише нараховано грошове забезпечення, а фактичної виплати на час розгляду не здійснено.

Враховуючи зазначене, посилання позивача на наведені постанови Верховного Суду є нерелевантними для вирішення цієї справи.

Отже, до проведення позивачу фактичної виплати грошового забезпечення на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі № 400/8320/24 є передчасними позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, вимога позивача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не підлягає задоволенню.

Крім того, твердження позивача про те, що нарахування та виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, здійснюється не більше ніж за 6 місяців без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, є необґрунтованим, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 вказала, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 відступила від висновків Верховного Суду у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22, а також інших висновків у подібних справах.

VІ. Висновки суду

Таким чином при нарахуванні та виплаті середнього заробітку за період після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення, згідно рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі № 400/8320/24.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення, згідно рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі № 400/8320/24

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко