Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №400/2578/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 р. № 400/2578/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання протиправними та скасування наказів від 31.05.2022 №153, від 10.06.2022 №163, від 14.06.2022 №235, від 05.07.2024 №193 в частині, від 20.05.2024 №1178 в частині,

ВСТАНОВИВ:

Позивач- ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №153 від 31.05.2022 року, наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №163 від 10.06.2022 року, наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №235 від 14.06.2022 року, наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 05.07.2024 року - в частині самовільного залишення військовоїчастини молодшим сержантом призваним по мобілізації ОСОБА_2 , навідником 3 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону, визнання протиправним та скасування наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №1178 від 20.05.2024 року - в частині визнання смерті молодшого сержанта призваного по мобілізації ОСОБА_2 , військовослужбовця 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 такою, що наступила, після вчинення самовільного залишення місця несення служби бойових позицій поблизу АДРЕСА_3 , яка не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби чи захисту Батьківщини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні накази вважаються актом індивідуальної дії, що спрямовані виключно на її загиблого сина, результатом його винесення стало обмеження права родини загиблого захисника України на отримання соціальних допомог, пільг та компенсацій. У контексті виниклих між сторонами правовідносин, оскаржувати результати службового розслідування може нe тільки військовослужбовець, відносно якого воно проведено, а також члени його сім`ї, оскільки оскаржуваний наказ безпосередньо впливає на їх права та інтереси. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 18.02.2021 у справі №804/4633/17. Станом на день звернення до суду з відповідним позовом (як і станом на день винесення спірних наказів про визнання ОСОБА_2 таким, що вчинив самовільне залишення військової частини та місця несення служби), обвинувального вироку та/або постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності - не існує. У сукупності встановлених обставин, актом службового розслідування та виданим спірним наказом зроблено безпідставний та передчасний висновок щодо самовільного залишення ОСОБА_2 військової частини 31.05.2022 року, оскільки фактичними с обставини, що молодший сержант призваний по мобілізацій ОСОБА_2 , під час несення служби в районі проведення воєнних (бойових) дій - загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Довгеньке Ізюмського району Харківської області. Позивач зазначає, що жодних доказів ( в тому числі рапорту ОСОБА_2 на ім`я командування НОМЕР_3 стосовно відмови виконання ним бойового розпорядження), що взагалі мали місце дії її сина із залишення місця військової служби, а тим паче що ці дії були навмисними та такими, що мали на меті ухилення від несення служби ОСОБА_2 , відповідачем не надавалися. У публічно-правових відносинах, де одним із суб`єктів виступають органи публічної влади, особливого значення набуває принцип захисту особи від свавільних чи необгрунтовано обтяжливих дій державних органів. Відповідно до цього принципу будь-які сумніви, що виникають через нормативну невизначеність, не можуть трактуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень державних органів або їх посадових осіб. Навпаки, усі сумніви мають вирішуватися на користь приватної особи.

Відповідач відзив суду не надав. Ухвала суду від 17.03.2026 про відкриття провадження у справі надсилалась через е-суд та була отримана 18.03.2026.

Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

ОСОБА_1 є матір`ю загиблого військовослужбовця В/Ч НОМЕР_1

ОСОБА_2 .

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 04.04.2022 року, ОСОБА_2 з 04.04.2022 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою- командир відділення десантно-штурмового взводу десантна-штурмової роти 1 десантно- штурмового батальйону з посадовим окладом 3170,00 грн., у військовому званні молодший сержант.

29.05.2022 року син позивачки востаннє був з нею на телефонному зв`язку, після цієї дати - зв`язок повністю обірвався, у зв`язку з чим вона 04.07.2022 року звернулася до 1 Відділення Поліції Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.115 КК України (витяг з ЄРДР №12022152170000124 від 04.07.2022 ).

На запит позивача від 28.02.2024 військова частина НОМЕР_1 29.03.2024 року повідомила, що згідно рапорту командира НОМЕР_5 десантно-штурмового батальйону штурмового батальйону підполковника ОСОБА_3 , вхід. № 2956 від 31.05.2022, стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17.00 під час перевірки наявності особового складу 2 десантно-штурмової роти НОМЕР_5 десантно- штурмового батальйону на бойових позиціях поблизу населеного пункту Довгеньке Харківської області, було виявлено відсутність військовослужбовців 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_6 серед яких був молодший сержант ОСОБА_2 . Відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2022 N5 291, заступником командира 1 десантно-штурмового батальйону з морально- психологічного забезпечення капітаном ОСОБА_4 було проведено службове розслідування по даному факту.

Листом від 29.03.2024 № 813/7307 відповідач повідомив позивачку, що на підставі рапорту від 31.05.2022 стало відомо, що 31.05.2022 о 17-00 під час перевірки наявності особового складу на бойових позиціях населеного пункту Довгеньке Харківської області було виявлено відсутність ОСОБА_2 , наказом № 291 від 31.05.2022 було призначено службове розслідування, на підставі рапорту від 07.03.2024 з метою встановлення обставин, а також уточнення причин та умов загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 призначено службове розслідування на підставі наказу командира частини № НОМЕР_7 від 13.04.2024.

Витяг з наказу командира військової частини №153 від 31.05.2022 свідчить, що молодшого сержанта ОСОБА_2 вважати таким, що самовільно залишив військову частину 31.05.2022.

Наказ командира військової частини №163 від 10.06.2022 свідчить, що молодшого сержанта ОСОБА_2 10.06.2022 вважати таким, що зарахований у розпорядження командира військової частини на підставі пп.14 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби в ЗСУ, в зв`язку із самовільним залишенням військової частини.

У наказі №235 від 14.06.2022 зазначено, що було проведено службове розслідування по факту самовільного залишення військової частини поблизу населеного пункту АДРЕСА_3 , 12 військовослужбовцями, в т.ч. і ОСОБА_2 . В ході службового розслідування було встановлено в діях 5-ти військовослужбовців, в т.ч. ОСОБА_2 наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.407 КК України « Самовільне залишення військової частини».

На підставі рапорту начальника групи цивільно- військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_5 (вхід. № 813/3506 від 07.03.2024) з метою встановлення обставин, а також уточнення причин та умов загибелі за особливих обставин військовослужбовця 1 десантно- штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_2 призначено службове розслідування, (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2024 № 1101).

Згідно акта службового розслідування (без номеру та дати), складеного 2024, було встановлено, що майор ОСОБА_6 в особистих поясненнях зазначив, що 31.05.2022 він виконував бойове завдання на командно-спостережному пункті поблизу населеного пункту Довгеньке, Харківської області та керував діями зведеної групи військовослужбовців, в яку входив ОСОБА_2 31.05.2022 в першій половині дня, перебуваючи на командно-спостережному пункті став свідком того, що на цей пункт прибули особовий склад в кількості 5 військовослужбовців, до яких входив ОСОБА_2 та повідомили, що через масовані мінометні, артилерійські обстріли, у зв`язку з переважаючою силою противника, що вів штурмові дії на їх напрямку оборони, а також через низький морально-психологічний стан, вони самовільно залишили займані бойові позиції, на яких виконували бойові завдання з оборони та стримування противника. Вищезазначений особовий склад також повідомив, що здав свою особисту зброю і в повному складі убуває в тил- н.п. Слов`янськ, Донецькової області. Майор зазначив, що ним до 16:00 проводились заходи переконання та примусу, з необхідністю подальшого виконання бойового завдання. 31.05.2022 приблизно о 16:00 під час перевірки особового складу виявлено відсутність молодшого сержанта ОСОБА_2 . Особисту зброю військовослужбовці залишили без нагляду.

В діях молодшого сержанта призваного по мобілізації ОСОБА_2 органом досудового слідства вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.

Вказані вище неправомірні дії призвели до порушення встановленого порядку проходження військової служби, зниження боєздатності підрозділу в умовах воєнного стану та мають прямий причинно-наслідковий зв`язок з настанням смерті.

П.5.2 визнано смерть молодшого сержанта призваного по мобілізації ОСОБА_2 такою, що наступила, після вчинення самовільного залишення місця несення служби-бойових позицій поблизу АДРЕСА_3 , під час проведення часу на власний розсуд і яке не пов`язане з виконанням обов`язків військової служби чи захисту Батьківщини.

П.2 наказу командира військової частини № НОМЕР_8 від 20.05.2024 визнана смерть молодшого сержанта призваного по мобілізації ОСОБА_2 , військовослужбовця 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 такою, що наступила, після вчинення самовільного залишення місця несення служби - бойових позицій поблизу АДРЕСА_3 , яка не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби чи захисту Батьківщини.

П.54 Наказу № 193 від 05.07.2024 молодшого сержанта призваного на військову службу під час мобілізації ОСОБА_2 , колишнього навідника 3 десантно- штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону, який перебуває у розпорядженні командира військової частини у зв`язку із самовільним залишенням військової частини та який загинув “31” травня 2022 року в н.п. Довгеньке Ізюмського району Харківської області, - з “31” травня 2022 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направити документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Причина смерті: Інші неточно визначені та неуточнені причини смерті. Ушкодження внаслідок військових дій, неуточнені.

Смерть настала внаслідок: ушкодження внаслідок дій передбачених законом та воєнних операцій.

06.02.2024 року слідчий СВ Ізюмського РуП ГУНП в Харківській області виніс постанову про встановлення особи трупу, в якій зазначив, що розглянувши матеріали кримінального провадження 12022152170000124, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідування за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України встановив, що поблизу Ізюмського району, Харківської області під час бойового зіткнення безвісти зник військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_3 (ВЧ НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 . Відомості про вказане кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України внесено до ЄРДР під №12022152170000124, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Постановив, що труп чоловічої статі визнаний, як військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач зверталася до ВЧ НОМЕР_1 з заявою, про виключення відомостей стосовно її сина ОСОБА_2 відносно самовільного залишення ним військової частини НОМЕР_1 , на що відповідач 16.04.2025 року листом за №813/15827 відмовив в задоволенні заяви, повідомив при цьому що військова частина НОМЕР_1 не складала жодних адміністративних матеріалів стосовно загиблого сина позивача.

Адвокат позивача звернувся до Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, стосовно надання інформації щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення військовослужбовцем В/Ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 -31.05.2022 р.с.) злочину передбаченого ст.407 КК України ,та (або) ч.4 ст.408 КК України та з інших питань, на що листом від 01.12.2025 року за №62 704 було повідомлено, що процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях відносно ОСОБА_2 Житомирською спеціалізованою прокуратурою не здійснюється.

03.12.2025 року Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Офісу Генерального прокурора у відповіді на адвокатський запит поданий на підставі ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повідомлено, що відповідно до Положення про Єдиний реестр досудових розслідувані,, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298 , облік осіб, які вчинили кримінальні правопорушення та які підозрюються в їх вчиненні, в інформаційній системі здійснюється з моменту набуття особами процесуального статусу підозрюваного, за результатами опрацювання масиву даних Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі Реєстр), кримінальних проваджень, в яких містяться дані щодо повідомлення про підозру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не встановлено.

Згідно витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 11 вересня 2024 року № 6683 смерть молодшого сержанта ОСОБА_2 , 1980 року народження: "Інші неточно визначені та неуточнені причини смерті, ушкодження внаслідок військових дій, неуточнені", помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про виключення зі списків особового складу військової частини від 05.07.2024 № 193.

Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_9 від 03.06.2024 Братського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) свідчить, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Україна, Харківська область, Ізюмський район, село Довгеньке.

Лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 від 20.05.2024 № 69/НЕ, яке видане КЗ "Дніпровським обласним бюро судово- медичної експертизи" Дніпропетровської обласної ради Новокадацьким відділенням", підтверджено, що смерть настала у зоні військових(бойових) дій, місце смерті: Україна, Харківська область, Ізюмський район, село Довгеньке,

Витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ від 11.09.2024 № 6683 свідчить, що смерть молодшого сержанта ОСОБА_2 свідчить», що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , смерть, так, пов`язана з проходженням військової служби.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та четвертою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року №548-XIV .

При цьому статтею 340 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що особовому складові чергової зміни під час несення бойового чергування заборонено, зокрема самовільно залишати бойовий пост чи інше місце несення бойового чергування.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2027 № 608 передбачено: розділ ІІ. Підстави призначення та предмет службового розслідування

1. Службове розслідування може призначатися у разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

3. Службове розслідування проводиться для встановлення:

неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

ступеня вини військовослужбовця;

порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;

ІІІ. Порядок проведення службового розслідування

1. Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

3. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

ІV. Повноваження осіб під час службового розслідування

1. Особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

V. Оформлення результатів службового розслідування

1. За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

2. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

3. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються:

посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;

неправомірні дії військовослужбовця;

зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є);

вина військовослужбовця;

причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;

вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;

причини та умови, що сприяли правопорушенню;

заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

4. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються:

висновки службового розслідування;

пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності;

інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

VІ. Прийняття рішення за результатами службового розслідування

1. За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

2. Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Суд погоджується з доводами позивача, що місцем загибелі її сина ОСОБА_2 , є саме с. Довгеньке Ізюмського району Харківської області, що є місцем виконання бойового завдання її загиблого сина, відповідно бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 згідно якого особовий склад 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , бере участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, виконував бойове завдання в районі ведення бойових (воєнних) дій, поблизу населеного пункту Довгеньке, Харківської області, з метою стримування штурмових дій противника та недопущення його просування з напрямку Кам`янка, Харківської області в напрямку Довгеньке Долина – Слов`янськ.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 року №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окуповані російською федерацією. Відповідно до вказаного Переліку станом на 29 червня 2022 року та станом на 05 липня 2022 року, с. Довгеньке Оскільської сільської територіальної громади Ізюмського району Харківської області входить до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

У рапорті ОСОБА_3 про виявлення відсутності особового складу від 31.05.2022 зазначено про відсутність 12 військовослужбовців. В акті службового розслідування 2024 року зазначено, з пояснень ОСОБА_6 , що 5 військовослужбовців 31.05.2022 прийшли на командно-спостережний пункт, з якими він проводив до 16:00г 31.05.2022 заходи переконання подальшого виконання бойового завдання, але чим закінчилась бесіда акт службового розслідування не містить інформації та хто саме з військовослужбовців повідомляв, що вони покинули бойову позицію та йдуть в тил в матеріалах службового розслідування не зазначено. Потім в акті зазначено, що доля 3-х військовослужбовців, в т.ч. ОСОБА_2 невідома.

В наказі №1178 від 20.05.2024 зазначено, що з особистих пояснень начальника групи цивільно-військового співробітництва майора ОСОБА_5 , стало відомо, що у вересні 2022 року в ході пошукової роботи тіл загиблих військовослужбовців у АДРЕСА_3 , пошуковою групою військової частини НОМЕР_1 було знайдено тіла невідомих військовослужбовців. В подальшому вищезазначені тіла, були переміщені в бюро судово-медичної експертизи міста Слов`янськ, Донецької області. Групою транспортування та пошуку тіл загиблих військовослужбовців, з зони ведення бойових (воєнних) дій, вищезазначені тіла невстановлених військовослужбовців доставлені до Дніпропетровського обласного бюро судово- медичної експертизи, де з поміж інших, було встановлено труп ОСОБА_2 , що підтверджується повідомленням від Слідчого відділу Ізюмського районного управління поліції про молекулярно-генетичну експертизу від 30.11.2023 №2194/2422~МГ.

Але в зв`язку з тим, що відповідач не надав суду відзив та всіх матеріалів службового розслідування неможливо встановити долю інших військовослужбовців, яких у рапорті було 12, а в поясненнях ОСОБА_7 та чи відбирались у них пояснення. З пояснень ОСОБА_5 не вбачається точне місце знаходження тіла ОСОБА_2 у вересні 2022 від пункту тимчасового розташування командно-спостережного пункту та бойових позицій поблизу н.п. Довгеньке, Харківської області, які вони займали станом на день гибелі сина позивача 31.05.2022. Наявність неповних матеріалів службового розслідування та відсутність інформації стосовно наданих пояснень військовослужбовців та зібраних доказів, приводить до того, що суд не може погодитись з викладеними обставинами в акті службового розслідування та спірних наказах.

День гибелі сина позивача 31.05.2022 та дата рапорту про самовільне залишення позивачем військової частини 31.05.2022 о 17:00. Свідоцтво про смерть не містить часу загибелі сина позивача. Місце гибелі, вказане у свідоцтві про смерть Україна, Харківська область, Ізюмський район, село Довгеньке співпадає з місцем виконання ОСОБА_2 бойового завдання.

Також відповідач надав довідку від 20.05.2025 року за №3638/убд про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що загиблий (померлий) молодший сержант ОСОБА_2 дійсно брав (брала) безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Довгеньке Ізюмського району Харківської області, на підставі витягів із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.04.2022 № 94, від 31.05.2022 N1153, від 05.07.2024 № 193. Ця довідка є підставою для надання особі статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України. Також в ній зазначено, що ОСОБА_2 на підставі наказу від 31.05.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Суд наголошує, що визначальною ознакою для встановлення факту самовільного залишення військової частини і місця служби є доведеність вини військовослужбовця, якому такий поступок ставиться у провину.

Водночас Суд указує, що в акті проведення службового розслідування міститься інформація лише про те, що « з метою незаконного ухилення від військової служби, без поважних причин, в умовах воєнного стану, молодший сержант призваний по мобілізації ОСОБА_2 , 31.05.2022 приблизно о 16:00 залишивши без нагляду особисту зброю, самовільно залишив місце несення служби бойові позиції поблизу п.п. Довгеньке Харківської області, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи з обов`язками військової служби, був безпідставно відсутній на службі з 31.05.2022 - помер. Смерть не пов`язана з виконанням службових обов`язків, в діях молодшого сержанта призваного по мобілізації ОСОБА_2 органом досудового слідства вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України).

Суд зазначає, що у разі не встановлення обставин при яких молодший сержант ОСОБА_2 залишив місце служби, для визнання військовослужбовця таким, що зробив це самовільно, необхідно перевірити наявність чи відсутність фактів, умов, чинників тощо, які б давали обґрунтовані підстави стверджувати про відсутність інших причин відсутності військовослужбовця на місці служби.

Не з`ясування обставин і причин, за яких молодший сержант ОСОБА_2 залишив місце несення служби бойові позиції, а також відсутність доказів, які б підтверджували самовільне залишення бойової позиції поблизу п.п. Довгеньке Харківської області , свідчить про відсутність підстав для висновку про самовільне залишення цим військовослужбовцем військової частини.

Суд також ураховує, що відповідачем не надано жодного доказу про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вчинення молодшим сержантом ОСОБА_2 кримінального правопорушення самовільне залишення військової частини.

Отже суд зазначає, що в матеріалами службового розслідування факт самовільного залишення військової частини молодшим сержантом ОСОБА_2 не підтверджений.

Спірні накази безпосередньо впливають на права та інтереси позивачки, тому вона має право їх оскаржити до суду.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням зазначеного, суд уважає, що ефективним і належним способом правового захисту прав позивачки у цьому випадку буде визнання протиправними і скасування спірних наказів ( аналогічні висновки містяться у постанові ВС№ 804/4633/17 від 18.02.2021).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач всупереч ст.77 КАС України не надав суду належних та допустимих доказів правомірності прийнятих спірних наказів.

За таких обставин, позов належить задовольнити.

Судовий збір відповідно до ст.139 КАС України підлягає поверненню позивачу за рахунок коштів відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п.7 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №153 від 31.05.2022 року, п.13 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №163 від 10.06.2022 року, п.54 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 N 193 від 05.07.2024 року, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №235 від 14.06.2022 року в частині самовільного залишення військовоїчастини молодшим сержантом призваним по мобілізації ОСОБА_2 , навідником 3 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону.

Визнати протиправним та скасувати п.2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №1178 від 20.05.2024 року - в частині визнання смерті молодшого сержанта призваного по мобілізації ОСОБА_2 , військовослужбовця 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 такою, що наступила, після вчинення самовільного залишення місця несення служби бойових позицій поблизу АДРЕСА_3 , яка не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби чи захисту Батьківщини.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 ( 55452, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Улянівка, РНОКПП НОМЕР_11 ) судовий збір в сумі 1331,20грн. ( одна тисяча триста тридцять одна грн. 20коп.), сплачений квитанцією 1249-7856-6961-6450 від 10.03.2026.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко