Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №380/9897/24 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 рокусправа № 380/9897/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування наказів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. № 41010) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 111 від 03.05.2024 в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та його відправлення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 626-ОС від 06.05.2024 в частині зарахування на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період до списків особового складу загону та всі види забезпечення солдата запасу ОСОБА_1 .

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02.05.2024 під час руху на автомобілі в напрямку міста Львова його було затримано посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 , які позбавили його особистої свободи та примусово доставили до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Зауважує, що у віці 20 років, не проходивши строкової військової служби, він не підлягав примусовому призову за мобілізацією без його добровільної згоди. Наголошує, що його силоміць направили на військово-лікарську комісію. При цьому медичний огляд на визначення придатності до військової служби відбувався неповно та необ`єктивно, оскільки лікарі проігнорували пояснення про обмежено придатного, не надали можливості надати відповідні підтвердні медичні документи та не провели необхідних додаткових досліджень. Додатково позивач вказує, що про факт його протиправного затримання посадовими особами ТЦК матір негайно повідомила Кременецький районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

У зв`язку із зазначеним вважає призов на військову службу протиправним, що й стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою від 14.05.2024 судді ОСОБА_2 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ) 05.06.24 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що дії відповідача були законними та вчиненими у межах чинного законодавства. Відповідач вказує, що Указами Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та № 65/2022 в Україні введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію. Згідно з пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби, громадяни проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. У межах мобілізаційних заходів, відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, призваних ІНФОРМАЦІЯ_7 від 03.05.2024 № 7801, до військової частини НОМЕР_1 прибув солдат ОСОБА_1 . Підпунктом 2.10 наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 06.05.2024 № 626-OС солдата запасу ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано на військову службу за мобілізацією в розпорядження начальника загону з 03.05.2024. З урахуванням викладеного відповідач 2 вважає, що права позивача порушено не було, а позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

На підставі розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 №57/р та пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено повторний автоматизований розподіл справи № 380/9897/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024, справу № 380/9897/24 передано для розгляду судді Кузану Р.І.

Ухвалою судді від 28.10.2024 адміністративну справу прийнято до провадження; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

ІНФОРМАЦІЯ_8 24.09.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви. Відзив обґрунтований тим, що відповідач вжив усіх передбачених законом заходів для встановлення наявності чи відсутності законних підстав, які звільняють позивача від призову на військову службу за мобілізацією. Оскільки таких підстав встановлено не було, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) щодо призову, відправлення та зарахування солдата ОСОБА_1 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 є законним та правомірним. З огляду на викладене відповідач 1 вважає, що права позивача порушено не було, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_3 . На момент призову йому виповнилося 20 років.

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_4 , виданого 01.02.2022, рядовий солдат ОСОБА_1 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 зарахований у запас військовозобов?язаних згідно з протоколом № 17р від 27.10.2021. На підставі графи І статті 64в розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402.

Позивач взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_10 з 01.02.2022.

ОСОБА_1 02.05.2024 направлений на медичний огляд ВЛК, за результатами якого його визнано придатним до військової служби.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 03.05.2024 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 03 травня 2024 року призвано за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_7 та відправлено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на підставі поіменного списку від 03.05.2024 (вих. № 7801).

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 6 травня 2024 року № 626-ОС, відповідно до Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 (зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306), солдата запасу ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_3 , зараховано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період до списків особового складу загону та на всі види забезпечення. Військовослужбовця зараховано у розпорядження начальника загону з 03 травня 2024 року. Підставою для видання наказу слугували поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.05.2024 № 7801 та абзац 2 пункту 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу».

Відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_11 від 20.05.2024 № 5249, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військово-лікарську комісію в ІНФОРМАЦІЯ_12 не проходив та станом на момент надання відповіді на військовому обліку в цьому центрі не перебуває.

Згідно з відповіддю Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 15.05.2024 № 10110/109/01-2024, 02.05.2024 на лінію « 102» до Кременецького РВП надійшло повідомлення від ОСОБА_3 щодо факту затримання її сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 . Це повідомлення було зареєстроване в інформаційній системі ІНФОРМАЦІЯ_13 за ЄО № 3464 від 02.05.2024. Зазначені матеріали надіслано за належністю для подальшого розгляду до Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області (вихідний № 9177/109/01-2024 від 08.05.2024).

Не погоджуючись із вказаними наказами в частині, що стосується його призову та зарахування до списків особового складу, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом про їх визнання протиправними та скасування.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан.

В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

У статті 1 Закону № 3543-XII (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містяться визначення понять «мобілізація» та «особливий період», відповідно до яких:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальна мобілізація, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ закріплені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Громадяни зобов`язані, в тому числі:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частин третьої, четвертої та п`ятої вищезазначеної статті під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-друга статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною 9 статті першої № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Поняття та види, порядок ведення військового обліку, постановка на військовий облік, а також зняття та виключення з нього визначені статтями 33 - 37 Закону № 2232-XII.

У відповідності до частини першої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни України, зокрема, які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.

Часиною 1 статті 18 Закону № 2232-XII передбачено, що від призову на строкову військову службу звільняються, зокрема громадяни України, які визнані особами з інвалідністю або за станом здоров`я непридатними до військової служби в мирний час.

Суд встановив, що призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 позивач визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

Згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_4 позивач з 01.02.2022 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_12 та був зарахований в запас військовозобов`язаних відповідно до протоколу №17р від 27.10.2021.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин позивач перебував у статусі військовозобов`язаного (а не призовника), на якого було покладено обов`язок щодо дотримання правил військового обліку військовозобов`язаних.

Згідно з пунктом 3 Додатку № 2 до Порядку № 1487 (Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;

особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Надаючи правову оцінку аргументам позивача про те, що його призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період з порушенням норм законодавства, суд враховує таке.

Призовний вік громадян встановлений у частині 1 статті 15 Закону N 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка визначає, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).

Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України № 1153/2008, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (далі – Положення №1153/2008) громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

На підставі пункту 254 Положення №1153/2008, доукомплектування особовим складом Збройних Сил України в особливий період здійснюється за рахунок призову військовозобов`язаних, громадян призовного віку чоловічої статі та резервістів, а також прийому громадян на військову службу за контрактом.

Згідно з статтею 18-1 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.

Відповідно до статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закон № 3543-XII).

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Тобто, правовою підставою для залучення громадян України до військової служби у порядку призову під час мобілізації в особливий період є:

1) перебування на військовому обліку військовозобов`язаних (або резервістів);

2) відсутність діючого бронювання чи відстрочки.

Відповідно до статті 23 Закону № 3543-XII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Бюро економічної безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому – дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Особи, зазначені в абзаці другому частини першої та в абзацах четвертому - дев`ятому частини третьої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Суд встановив, що ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин перебував на військовому обліку в статусі військовозобов`язаного та не мав оформленого у встановленому законодавством порядку бронювання чи інших підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у зв`язку з введенням воєнного стану та загальної мобілізації в Україні на військову службу за призовом можуть бути залучені особи, які досягли призовного віку (18 років), та перебувають у статусі військовозобов`язаних.

Щодо доводів позивача про порушення порядку проходження ним військово-лікарської комісії суд зазначає таке.

Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це, зокрема, медичний огляд допризовників, призовників; визначення ступеня придатності до військової служби.

Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Так, п. 3.1 глави 3 Розділу ІІ Положення № 402 визначено, що Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП.

Суд встановив, що за наслідками проведеного ВЛК медичного огляду позивача внесено запис про його придатність до військової служби.

Суд звертає увагу на те, що при розгляді цієї справи суд не досліджує медичний критерій (стосовно діагнозу та його достовірності чи то придатності до військової служби), а лише юридичну процедуру прийняття і відповідність постанови військово-лікарської комісії вимогам законодавства.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України та перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів

Відповідно до пункту 2.4.10 Положення № 402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у Центральну військово-лікарську комісію (ЦВЛК) або у судовому порядку.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, тому суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ.

Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зазначив про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення № 402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

У будь-якому разі при наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він мав право звернутися до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови або до суду.

В межах розгляду цієї справи судом не встановлено, що позивачем вчинялися дії щодо оскарження висновку про придатність його до військової служби до Центральної ВЛК або ж до суду, тому підстав вважати, що таке рішення ВЛК є протиправним чи за суттю, чи за процедурою його прийняття наразі суд не вбачає.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 30.11.2021 у справі № 826/17175/18.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять встановлених фактів того, що позивача шляхом незаконного затримання та позбавлення волі примусово доставлено для проходження військово-лікарської комісії. Водночас, в тексті позовної заяви позивач самостійно зазначає, що за результатами медичного огляду його визнано придатним до військової служби. Вказана обставина сторонами не заперечується, що відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України звільняє від доказування.

При цьому, доказів наявності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ні відповідачу, ні суду позивач не надав.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів суд відхиляє доводи позивача про те, що він у віці 20 років не може бути призваний за мобілізацією, суд відхиляє.

При вирішенні цього спору суд застосовує правові висновки Верховного Суду, викладені у Постанові від 14 листопада 2025 року у справі № 460/5251/24. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що особи призовного віку, які за станом здоров`я були визнані непридатними до служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час і зараховані у запас із видачею тимчасового посвідчення, набувають правового статусу військовозобов`язаних.

Суд касаційної інстанції чітко роз`яснив, що віковий критерій заборони мобілізації (до 25 років) застосовується виключно до категорії призовників. Натомість на осіб, які перебувають на обліку військовозобов`язаних у запасі, покладаються загальні мобілізаційні обов`язки. Законодавство України станом на травень 2024 року не передбачало для військовозобов`язаних осіб права на відстрочку від призову з підстави недосягнення ними 25-річного віку.

З 4 травня 2024 року Законом № 3621-IX було скасовано статус «обмежено придатний», а перехідними положеннями визначено обов`язок таких осіб пройти повторний огляд ВЛК. Оскільки ВЛК на момент огляду (02.05.2024), за результатами цього повторного огляду, визнала позивача придатним до військової служби за станом здоров`я відповідно до Положення № 402 і позивач не мав інших законних підстав для відстрочки (передбачених ст. 23 Закону № 3543-XII), він підлягав мобілізації на загальних підставах, незважаючи на вік у 20 років. Закон № 3621-IX додатково підтвердив ліквідацію концепції обмеженої придатності.

Таким чином суд дійшов висновку, що дії відповідачів щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації в період воєнного часу є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірний наказ № 111 від 03.05.2024 є правомірним, що нівелює правові підстави для скасування похідного наказу відповідача 2 № 626-ОС від 06.05.2024. Тому правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За правилами ч. ч. 1–3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище, суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування наказів – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан