Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №380/6379/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 рокусправа № 380/6379/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач, НОМЕР_1 прикордонний загін), у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі ОСОБА_1 із 01 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року – січень 2008 року;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 01 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі ОСОБА_1 із 01 березня 2018 року по 18 грудня 2025 року із урахуванням базового місяця березень 2018 року та без застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 грудня 2025 року у розмірі 4455,53 грн. на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2016 по день її фактичної виплати, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходила військову службу в різних органах Державної прикордонної служби України, і була звільнена з військової служби та виключена зі списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону з 17.12.2025 на підставі наказу від 18.12.2025 № 1686-ОС. Зазначає, що ознайомившись із копіями особистих карток грошового забезпечення, які отримала через адвокатський запит від Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби України та НОМЕР_1 прикордонного загону, виявила, що індексація грошового забезпечення за період її служби була нарахована з порушенням вимог чинного законодавства. Стверджує, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців у період до 28 лютого 2018 року включно мав бути січень 2008 року, оскільки саме у січні 2008 року на законодавчому рівні були встановлені посадові оклади військовослужбовців (постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294), і в подальшому до 01.03.2018 ці оклади не підвищувались. Із 01.03.2018, у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, базовим місяцем став березень 2018 року, але оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (7,62 грн) є значно меншим за суму можливої індексації (4463,15 грн), позивач має право на отримання індексації-різниці у розмірі 4455,53 грн щомісячно до дня звільнення зі служби. Також просить нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати та компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою від 13.04.2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що з 01.12.2015, у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, було змінено порядок проведення індексації грошових доходів населення. Стверджує, що, оскільки посадові оклади військовослужбовців підвищились лише у березні 2018 року (з прийняттям постанови № 704 від 30.08.2017), базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення у період з 01.11.2016 по 28.02.2018 не може бути січень 2008 року. Щодо індексації-різниці зазначає, що позивач не має права на її отримання у заявленому розмірі. Стосовно вимог про виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб зазначає, що такі вимоги є передчасними, оскільки позивач на момент звернення з позовом не перебуває на військовій службі та не отримує грошове забезпечення у відповідача. Щодо компенсації втрати частини доходів зазначає, що вона можлива лише за наявності нарахованого, але невиплаченого доходу, що в даному випадку відсутнє. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 проходила військову службу в органах Державної прикордонної служби України. Згідно з наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 18.12.2025 № 1686-ОС у зв`язку зі звільненням з військової служби позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення прикордонного загону. Остаточною датою закінчення військової служби визначено 17.12.2025.

Зазначені обставини підтверджуються витягом з наказу від 18.12.2025 № 1686-ОС, копіями особистих карток грошового забезпечення позивача за 2016-2025 роки, наданими Галузевим державним архівом Держприкордонслужби України та ІНФОРМАЦІЯ_1 на адвокатські запити, та сторонами по суті не оспорюються.

Із копій особистих карток грошового забезпечення вбачається, що за період з 01.11.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. Із 01.03.2018 індексація нараховувалась, проте з урахуванням підвищення посадового окладу позивача.

При вирішенні спору суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правовідносини, що виникають у зв`язку з проходженням військової служби та виплатою грошового забезпечення військовослужбовцям, врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою - четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (з 2016 року - 103%, до 2016 року - 101%).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

При вирішенні питання щодо визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців у спірний період суд враховує таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» було затверджено схему посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України, яка набрала чинності з 01.01.2008.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» було затверджено нову схему тарифних розрядів та коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, яка набрала чинності з 01.03.2018.

Із наведеного вбачається, що у період з 01.01.2008 по 01.03.2018 розмір посадових окладів військовослужбовців на законодавчому рівні не змінювався (не підвищувався).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, на яку посилається відповідач, було підвищено посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, проте оклади військовослужбовців ця постанова не зачіпала.

Відтак, у період з 01.11.2016 по 28.02.2018 жодного підвищення посадових окладів військовослужбовців, у тому числі позивача, не відбувалось, а тому базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за цей період має вважатися саме січень 2008 року - місяць останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців до подальшого підвищення в березні 2018 року.

Висновок про те, що січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців до моменту наступного підвищення посадових окладів (березень 2018 року), сформульований у численних постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 06.07.2023 у справі № 560/6684/22, від 19.10.2023 у справі № 380/9726/20.

Із досліджених матеріалів справи, а саме копій особистих карток грошового забезпечення позивача за 2016-2018 роки, вбачається, що індексація грошового забезпечення позивачу за період з 01.11.2016 по 28.02.2018 не нараховувалась та не виплачувалась.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у належному розмірі за період з 01.11.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року є протиправною та такою, що порушує права позивача.

Належним способом захисту порушеного права позивача у цій частині буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Як уже встановлено судом, з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців, а отже березень 2018 року є місяцем підвищення доходу (новим базовим місяцем) для проведення подальшої індексації.

Згідно з абзацом четвертим пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Аналізуючи положення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд у постановах від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.07.2023 у справі № 560/6684/22, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22 сформував наступний правовий висновок: для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 необхідно встановити: розмір підвищення доходу в місяці підвищення (А); суму можливої індексації грошового забезпечення в місяці підвищення (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Якщо розмір підвищення доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, то це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Розмір індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Із дослідженої судом особистої картки грошового забезпечення позивача за 2018 рік вбачається, що:

- грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року становило 7202,40 грн і включало такі постійні складові, які не мають разового характеру: посадовий оклад - 530,00 грн; оклад за військове звання - 30,00 грн; надбавка за вислугу років - 56,00 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань - 308,00 грн; надбавка за ОУС - 53,00 грн; премія - 3524,50 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода - 2700,90 грн;

- грошове забезпечення позивача в березні 2018 року становило 7210,02 грн і включало такі постійні складові: посадовий оклад - 2550,00 грн; оклад за військове звання - 530,00 грн; надбавка за вислугу років - 770,00 грн; премія - 3315,00 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода - 45,02 грн.

Суд звертає увагу, що до складу грошового забезпечення військовослужбовця, яке має постійний характер, входить, зокрема, щомісячна додаткова грошова винагорода, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, та правовій позиції Верховного Суду у постанові від 26.01.2022 у справі № 520/8887/2020.

Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) становить: 7210,02 грн - 7202,40 грн = 7,62 грн.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762 грн.

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, обчислена наростаючим підсумком за період з лютого 2008 року, станом на березень 2018 року становить 253,30%. Правильність цього показника підтверджена постановою Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку № 1078 сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018 року (Б) розраховується як: 1762,00 грн Ч 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (7,62 грн) є меншим за суму можливої індексації грошового забезпечення (4463,15 грн), позивач має право на отримання індексації-різниці, яка розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу: 4463,15 грн - 7,62 грн = 4455,53 грн.

Отже, починаючи з квітня 2018 року сума індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачу щомісяця в розмірі 4455,53 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу або до дня звільнення зі служби (18.12.2025).

Заперечення відповідача про те, що позивач не має права на отримання індексації-різниці, суд відхиляє як такі, що не відповідають правовій позиції Верховного Суду, сформованій у наведених вище постановах.

Доводи відповідача щодо застосування абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній до 02.04.2021, не спростовують права позивача на отримання індексації-різниці, оскільки відповідно до сталої практики Верховного Суду при підвищенні посадового окладу у березні 2018 року в розрахунок розміру підвищення доходу враховуються всі постійні складові грошового забезпечення, у тому числі щомісячна додаткова грошова винагорода.

При цьому, суд враховує, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (далі - Закон № 2710-IX) зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-XII.

Суд звертає увагу, що вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.

Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.

Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону № 1282-XII приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі.

При цьому, оскільки дію Закону № 1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діє протягом 2023 року.

З урахуванням наведеного, підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відсутні.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_1 прикордонного загону щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 18.12.2025 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період у розмірі 4455,53 грн на місяць (з урахуванням фактично виплачених сум) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Із системного аналізу пункту 2 Порядку № 44 вбачається, що право на отримання грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб мають як військовослужбовці, які перебувають на службі, так і особи, звільнені зі служби, за умови, що відповідні виплати грошового забезпечення стосуються періоду проходження служби.

Доводи відповідача про передчасність позовних вимог у цій частині суд відхиляє, оскільки індексація грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу, безпосередньо пов`язана з періодом проходження військової служби, а отже право на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих з цих сум, у позивача виникло.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, на неї поширюються положення Порядку № 44 щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих із зазначених сум.

Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одночасно з виплатою індексації грошового забезпечення компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з цих сум, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми донарахованого за цим рішенням грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичної виплати, суд зазначає таке.

Згідно статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), частина друга статті 2 Закону № 2050-III)).

Статтею 3 Закону № 2050-III визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Згідно пункту 2 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 300/544/19 та від 04 березня 2021 року у справі № 520/34/17.

Отже, враховуючи, що індексація грошового забезпечення позивачу ще не нарахована та не виплачена, суд дійшов висновку про відсутність виплати основної суми доходу в розумінні Закону № 2050-III, за наявності якої можлива виплата суми компенсації.

Таким чином, у цій частині позовні вимоги в цій частині є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року з базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум) за період з 01 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 18.12.2025 з урахуванням базового місяця - березень 2018 року та без застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 18.12.2025 у розмірі 4455,53 грн (чотири тисячі чотириста п`ятдесят п`ять гривень 53 копійки) на місяць, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.