Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №380/7177/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 рокусправа № 380/7177/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі – відповідач, Національна академія), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 серпня 2016 року по 22 липня 2020 року в повному обсязі;

- зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення у розмірі 4153,55 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 22.07.2020 включно з врахуванням абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у період з 12.08.2016 по 22.07.2020. На адвокатський запит представника позивача відповідач листом № 738/134 від 14.04.2026 повідомив, що в період з 12 серпня 2016 року по грудень 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, а з 01.12.2018 по 22.07.2020 виплачувалась лише поточна індексація без нарахування індексації-різниці, передбаченої абз. 4-6 п.5 Порядку №1078. Позивач посилається на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078). На переконання позивача, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року – місяць, у якому набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, що встановила підвищені посадові оклади військовослужбовців. З 01.03.2018, у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, березень 2018 року став новим місяцем підвищення грошових доходів, у якому позивач набув права на отримання індексації-різниці у фіксованому розмірі 4153,55 грн. щомісячно до закінчення військової служби.

Ухвалою від 20.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Національна академія є бюджетною установою і утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому за відсутності відповідних асигнувань Міністерства оборони України – головного розпорядника фонду грошового забезпечення – фактично позбавлена можливості проводити індексацію грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідач також зазначає, що питання про те, який базовий місяць буде використаний при нарахуванні індексації, є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені, а повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі визначення базового місяця, покладається саме на відповідача. Стосовно нарахування індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 22.07.2020 відповідач вважає, що оскільки індексація за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивачу не нараховувалась, визначити розмір належної індексації-різниці неможливо, а вимога позивача є передчасною. Просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у період з 12.08.2016 по 22.07.2020, що не заперечується відповідачем.

На адвокатський запит представника позивача від 08.04.2026 відповідачем надано відповідь № 738/134 від 14.04.2026, з якої слідує, що у період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, а у період з 01.03.2018 по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась з огляду на те, що, на думку відповідача, березень 2018 року є базовим місяцем у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №704. Також вказано, що з грудня 2018 року по дату закінчення служби (22.07.2020) позивачу нараховувалась та виплачувалась лише поточна індексація грошового забезпечення без нарахування та виплати індексації-різниці.

Зазначені обставини підтверджуються картками особового рахунку ОСОБА_1 (Додаток 14), доданими до відповіді відповідача. Зокрема, з карток особового рахунку вбачається, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 6105,60 грн., у березні 2018 року – 6415,20 грн. (без врахування разових виплат).

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 серпня 2016 року по 22 липня 2020 року в повному обсязі, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі – Закон №1282-XII).

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з абзацом 1 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №1294), яка набрала чинності з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, було встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу за військовими (спеціальними) званнями.

Враховуючи, що з 01.01.2008 по 28.02.2018 не відбувалось підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період до 28.02.2018 включно.

Указана позиція повністю узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду.

У постанові від 19.05.2022 у справі №380/11904/21 Верховний Суд констатував, що для періоду 2016– 2018 років базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців є січень 2008 року. Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 у справі №825/565/17, від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 15.08.2023 у справі №520/1800/22, в яких Верховний Суд послідовно зазначає, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті, а базовим місяцем при проведенні такої індексації є місяць, з якого підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: січень 2008 року (Постанова №1294) та березень 2018 року (Постанова №704).

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що визначення базового місяця є його дискреційним повноваженням, а вимога позивача про застосування конкретного базового місяця є передчасною.

Базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення визначається не на розсуд роботодавця, а на підставі чітких приписів пункту 5 Порядку №1078, який чітко пов`язує початок обчислення індексу споживчих цін з місяцем фактичного підвищення тарифних ставок (посадових окладів). Жодного дискреційного повноваження щодо обрання іншого базового місяця у відповідача немає, оскільки питання його визначення вичерпно врегульовано Порядком №1078.

Указаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, в якій Верховний Суд однозначно зазначив про відсутність у військових частин (інших військових установ) дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. У зазначеному періоді базовим місяцем має бути саме січень 2008 року.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 в обґрунтування своєї позиції щодо передчасності вимоги про застосування конкретного базового місяця суд відхиляє, оскільки правовідносини у наведеній відповідачем справі не є подібними до правовідносин у даній справі. У справі №240/11882/19 спір стосувався ситуації, коли індексація позивачу взагалі не нараховувалась і не виплачувалась, і Верховний Суд лише вказав на необхідність первинного нарахування індексації відповідачем. У даній справі позивач, окрім вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування індексації, обґрунтовує необхідність застосування саме січня 2008 року як базового місяця з посиланням на більш пізню та сталу правову позицію Верховного Суду (постанови від 19.05.2022 у справі №380/11904/21, від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 та інші), яка прямо вказує на нормативне визначення базового місяця для періоду 2016– 2018 років.

Доводи відповідача про відсутність фінансування та залежність виплати індексації від асигнувань Міністерства оборони України суд також відхиляє з огляду на наступне.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, індексація грошового забезпечення військовослужбовців є державною соціальною гарантією, передбаченою законом. Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для незабезпечення державою гарантованих законом прав осіб. У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зазначено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, припиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Окрім того, статтею 9 Закону №1282-XII прямо передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Отже, обов`язок з нарахування та виплати індексації покладається саме на відповідача як роботодавця позивача, а посилання на відсутність фінансування не звільняє його від такого обов`язку.

За таких обставин, бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця є протиправною, а позовні вимоги в цій частині – підлягають задоволенню.

Щодо нарахування та виплати індексації-різниці, суд зазначає таке.

01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців. У зв`язку з прийняттям зазначеної постанови у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, у тому числі позивача.

Згідно з абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Системний аналіз положень пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що в разі, коли в місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума можливої індексації перевищує розмір такого підвищення, у військовослужбовця виникає право на отримання так званої «індексації-різниці», яка виплачується щомісячно до наступного підвищення посадових окладів або до дати звільнення з військової служби. До такої «індексації-різниці» додається «поточна» індексація, що нараховується після перевищення індексом споживчих цін порогу 103 відсотки.

Указана правова позиція підтверджена сталою судовою практикою Верховного Суду – зокрема, постановами від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі №260/6386/21, від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, від 07.12.2023 у справі №360/381/23, від 19.02.2025 у справі №420/2653/24.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки) зазначено, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: «поточної» та «індексації-різниці», і за абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078 індексація-різниця виплачується до наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.

Для застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 у даній справі необхідно встановити такі обставини:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

За даними карток особового рахунку ОСОБА_1 , грошове забезпечення позивача (без врахування виплат разового характеру) становило: у лютому 2018 року – 6105,60 грн., у березні 2018 року – 6415,20 грн. Таким чином, розмір підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (А) становить 309,60 грн. (6415,20 грн. – 6105,60 грн.).

Сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.03.2018 становив 1762,00 грн.

За офіційними даними Державної служби статистики України у період з січня 2008 року (базовий місяць згідно з Постановою №1294) по березень 2018 року поріг індексації перевищувався 38 разів. Обчислення індексу споживчих цін за вказаний період наростаючим підсумком дає величину приросту індексу споживчих цін на рівні 253,30%.

Таким чином, сума можливої індексації за березень 2018 року становить:

1762,00 грн. Ч 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Указаний розмір можливої індексації грошового забезпечення в розмірі 4463,15 грн., що припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовців (березень 2018 року), неодноразово досліджувався та підтверджувався судами, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.

Оскільки розмір підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (309,60 грн.) є меншим за суму можливої індексації, що склалась у березні 2018 року (4463,15 грн.), сума індексації-різниці у березні 2018 року, що належить позивачу, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, розраховується як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення грошового доходу: 4463,15 грн. – 309,60 грн. = 4153,55 грн.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №816/1728/16, де зазначено, що фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.

Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 розмір «індексації-різниці» грошового забезпечення в сумі 4153,55 грн. повинен був бути виплачений позивачу щомісячно по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), причому до такого розміру додається сума «поточної» індексації, яка виплачується коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг у розмірі 103 відсотки.

Оскільки у період з 01.03.2018 по 22.07.2020 (дата виключення позивача зі списків особового складу військової частини) чергового підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалось, право позивача на отримання «індексації-різниці» у розмірі 4153,55 грн. щомісячно зберігалось протягом всього зазначеного періоду.

З карток особового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач не нараховував та не виплачував позивачу «індексацію-різницю» в розмірі 4153,55 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 по 22.07.2020. У період з грудня 2018 року по 22.07.2020 відповідач нараховував та виплачував позивачу лише «поточну» індексацію, без врахування «індексації-різниці».

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що визначення розміру «індексації-різниці» є передчасним з огляду на необхідність первинного нарахування індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, оскільки таке твердження суперечить положенням пункту 5 Порядку №1078 та правовим висновкам Верховного Суду.

Розмір «індексації-різниці» в березні 2018 року є чітко визначеною величиною, що випливає з нормативного механізму, передбаченого пунктом 5 Порядку №1078, і не залежить від того, чи нараховувалась індексація за попередній період, а залежить виключно від розміру прожиткового мінімуму, величини приросту індексу споживчих цін наростаючим підсумком з січня 2008 року (як базового місяця) та розміру підвищення грошового доходу в березні 2018 року. Усі зазначені величини є об`єктивно встановленими та визначеними нормативно-правовими актами і офіційними даними державних органів.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу «індексації-різниці» грошового забезпечення у розмірі 4153,55 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 по 22.07.2020 є протиправною, а позовні вимоги в цій частині – обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про відновлення становища, яке існувало до порушення, а також про зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Як було встановлено судом, обов`язок з нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача, в тому числі визначення базового місяця та розміру «індексації-різниці», є нормативно врегульованим обов`язком відповідача, який не передбачає дискреційних повноважень. За таких обставин ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії з нарахування та виплати індексації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 22.07.2020 в повному обсязі.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, керуючись принципами верховенства права, законності, рівності та змагальності сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, то такі, в силу приписів ст. 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 серпня 2016 року по 22 липня 2020 року в повному обсязі.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (ЄДРПОУ 08410370) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (ЄДРПОУ 08410370) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4153,55 грн (чотири тисячі сто п`ятдесят три грн 55 коп) щомісячно за період з 01.03.2018 по 22.07.2020 включно з врахуванням абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Желік О.М.