Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №380/6869/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 рокусправа № 380/6869/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) із вимогами:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/11807/24 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №380/11910/24;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми, виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/11807/24, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №380/11910/24;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/11807/24, та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №380/11910/24;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми, виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/11807/24 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №380/11910/24.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/11807/24 (залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року) на відповідачів покладено обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за відповідні періоди із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб; рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №380/11910/24 (залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року) на відповідачів покладено обов`язок здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди. Зазначає, що на виконання вказаних рішень суду військова частина НОМЕР_2 16.01.2026 виплатила йому 182 560,30 грн, 05.03.2026 - 4 634,76 грн, а військова частина НОМЕР_1 27.02.2026 здійснила виплати у розмірі 97 402,41 грн та 6 239,89 грн. Водночас при здійсненні виплат відповідачі застосували ставку військового збору 5 % замість встановленої підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України ставки 1,5 %, оскільки виплачений дохід є грошовим забезпеченням військовослужбовця, нарахованим за період проходження військової служби. Вважає, що втрата ним статусу військовослужбовця на час виплати грошового забезпечення не змінює його правової природи і не звільняє відповідачів від обов`язку застосовувати ставку військового збору 1,5 %, оскільки саме дії відповідачів призвели до виплати такого доходу після звільнення з військової служби. У зв`язку із цим звернувся до суду.

Ухвалою від 13.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; відповідачам встановлено 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечено. В обґрунтування заперечень вказано, що військова частина НОМЕР_1 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначено, що з 01 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX, яким підвищено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб. У січні та лютому 2026 року, у місяцях виконання рішень суду, ОСОБА_1 військову службу у військовій частині НОМЕР_1 не проходив та статусу військовослужбовця або працівника не мав, а тому для застосування ставки 1,5 %, передбаченої підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, підстав не було. Військова частина НОМЕР_1 виконувала обов`язки податкового агента, тому утримання військового збору здійснено за ставкою, чинною у місяці виплати. Просить у задоволенні позову відмовити.

Від ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) також надійшов відзив на позовну заяву із аналогічними запереченнями. Додатково повідомлено, що з метою з`ясування правильності застосування ставки військового збору 22.05.2025 управління звернулося до Головного управління ДПС у Львівській області із запитом про надання індивідуальної податкової консультації. Згідно з індивідуальною податковою консультацією ДПС України від 19.06.2025 №3352/ІПК/99-00-24-03-03 у разі якщо дохід нараховується та виплачується на підставі рішення суду звільненому військовослужбовцю, у тому числі колишньому військовослужбовцю, який працює цивільним працівником, то сума такого доходу включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується військовим збором за ставкою 5 відсотків, незалежно за який період зазначений дохід нараховується. Просить у задоволенні позову відмовити.

Також просив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження за участю представника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки вказане клопотання не відповідає загальним вимогам до форми та змісту будь-якої письмової заяви чи клопотання, встановленим статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), таке судом не розглядається.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

Згідно з витягом з наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.11.2021 №510-ОС припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) відділу активних заходів управління оперативно-розшукової діяльності.

Згідно з витягом з наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.12.2021 №577-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 та всіх видів забезпечення з 29 грудня 2021 року.

У спірний період проходження військової служби позивач перебував на грошовому забезпеченні: з грудня 2015 року по травень 2017 року включно та із серпня 2018 року по травень 2019 року включно - у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ); з червня 2017 року по липень 2018 року включно та із червня 2019 року по 29 грудня 2021 року включно - у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/11807/24, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ). Зокрема, визнано протиправними дії та бездіяльність відповідачів і зобов`язано їх нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за відповідні періоди із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №380/11910/24, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до тих самих відповідачів та зобов`язано їх здійснити перерахунок і виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у березні 2016 року, квітні 2017 року та лютому 2018 року, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/11807/24 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №380/11910/24 здійснені такі виплати:

- 16.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_2 ) на картковий рахунок позивача зараховано 182560,30 грн - індексація грошового забезпечення згідно з рішенням від 29.10.2024 у справі №380/11807/24, що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 05.02.2026 та платіжною інструкцією від 15.01.2026 №42. Згідно з довідкою-перерахунком ЗхРУ ДПСУ від 09.01.2026 №09/17 сума нарахованої індексації становила 158983,97 грн, утримано військовий збір 5% - 7949,20 грн, компенсовано ПДФО 18% - 28617,11 грн; згідно з другою довідкою-перерахунком - сума нарахованої індексації-різниці становила 33237,40 грн з відповідними утриманнями;

- 27.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) на картковий рахунок позивача зараховано 97402,41 грн - індексація грошового забезпечення згідно з рішенням від 29.10.2024 у справі №380/11807/24. Згідно з довідкою-розрахунком в/ч НОМЕР_1 нараховано 102581,48 грн, утримано військовий збір 5% - 5129,07 грн, нараховано ПДФО 18464,67 грн із одночасною компенсацією тієї ж суми;

- 24.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) на картковий рахунок позивача зараховано 6239,89 грн - доплата допомоги на оздоровлення згідно з рішенням від 23.10.2024 у справі №380/11910/24. Згідно з довідкою про виплачені суми нараховано допомогу на оздоровлення за 2016 рік - 1698,11 грн та за 2017 рік - 4903,21 грн; утримано військовий збір (5 %) - 330,07 грн, ПДФО (18 %) - 1188,24 грн із одночасною компенсацією ПДФО;

- 05.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_2 ) на картковий рахунок позивача зараховано 4634,76 грн - доплата допомоги на оздоровлення за лютий 2018 року згідно з рішенням від 23.10.2024 у справі №380/11910/24. Згідно з довідкою ЗхРУ ДПСУ від 03.03.2026 №09/33 нараховано 4903,21 грн, утримано військовий збір (5 %) - 245,16 грн, ПДФО (18 %) - 882,58 грн із одночасною компенсацією ПДФО.

Зі змісту листів ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також доданих до них довідок-перерахунків та довідок-розрахунків слідує, що при здійсненні зазначених виплат відповідачі при утриманні військового збору застосували ставку 5 %.

Вважаючи дії відповідачів щодо утримання військового збору за ставкою 5 % замість встановленої законом ставки 1,5 % протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Як визначено пунктом 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПКУ) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПКУ, тобто, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

Об`єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, є доходи, визначені статтею 163 ПКУ (підпункт 1 підпункту 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану», який набрав чинності з 01 грудня 2024 року, та Законом України від 04 грудня 2024 року № 4113-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», з 01 грудня 2024 року збільшено базову ставку військового збору до 5 % від об`єкта оподаткування.

Водночас Законом № 4113-IX встановлено особливе правило (виняток) для доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат військовослужбовцям та працівникам визначених у законі військових формувань.

Так, відповідно до підпункту 1 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ ставка військового збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, становить 5 % від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, КРІМ доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Згідно з підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань ставка військового збору становить 1,5 % з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що визначальною ознакою застосування ставки військового збору 1,5 %, передбаченої підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, є природа виплаченого доходу, а не статус особи на момент здійснення виплати.

Знижена (1,5 %) ставка військового збору застосовується саме за критерієм «дохід, одержаний у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України» для відповідних військовослужбовців. Тобто законодавець у наведеній нормі визначає об`єкт оподаткування за його правовою природою (грошове забезпечення військовослужбовця Державної прикордонної служби України), а не за моментом фактичної виплати такого доходу.

Аналогічний підхід випливає й із системного аналізу правового регулювання статусу грошового забезпечення військовослужбовця: відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення є гарантією, яка нараховується за період проходження військової служби; саме фактом проходження військової служби обумовлюється виникнення права на грошове забезпечення та його складові, у тому числі на індексацію грошового забезпечення та грошову допомогу на оздоровлення.

Згідно з пунктом 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Таким чином, обов`язок забезпечити повний розрахунок із військовослужбовцем за всіма видами належного йому грошового забезпечення виникає до моменту виключення зі списків особового складу. Своєчасне виконання такого обов`язку покладається на військову частину. Невиконання військовою частиною свого обов`язку щодо виплати у повному обсязі грошового забезпечення в період проходження особою військової служби та необхідність судового стягнення зазначених сум не змінює правової природи цих виплат як грошового забезпечення військовослужбовця.

За змістом рішень Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/11807/24 та від 23 жовтня 2024 року у справі №380/11910/24, які набрали законної сили, на відповідачів покладено обов`язок здійснити нарахування та виплату позивачу саме грошового забезпечення (його складових - індексації грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення) за період проходження ним військової служби. Виплати, здійснені на виконання вказаних судових рішень, за своєю правовою природою є саме грошовим забезпеченням військовослужбовця Державної прикордонної служби України, право на яке виникло у позивача в період проходження ним військової служби.

Та обставина, що такі виплати фактично здійснені після звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу, обумовлена виключно протиправною бездіяльністю самих відповідачів, які належним чином і своєчасно не виконали покладений на них законом обов`язок щодо повного розрахунку з військовослужбовцем за час проходження ним військової служби, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Суд враховує, що згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин дії відповідачів, що звелися до того, що звільнений військовослужбовець внаслідок саме їхньої тривалої бездіяльності зазнав збільшеного податкового тягаря у вигляді військового збору, утриманого за ставкою 5% замість 1,5%, не узгоджуються із принципом справедливості оподаткування та з природою спірних виплат як грошового забезпечення військовослужбовця.

Дозволити відповідачам застосовувати знижену ставку військового збору (1,5%) лише до тих військовослужбовців, грошове забезпечення яким своєчасно і в повному обсязі виплачено в період проходження ними військової служби, та водночас застосовувати загальну ставку 5 % до тих, кому таке грошове забезпечення довелося стягувати в судовому порядку, означало б поставити осіб у нерівні умови залежно від обставин, які не залежать від їхньої волі, а навпаки, цілком зумовлені поведінкою самих суб`єктів владних повноважень. Такий підхід вочевидь не відповідає принципам рівності платників податків перед законом та неупередженості нарахування податку (підпункти 4.1.2 і 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 ПКУ).

Крім того, відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПКУ податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Тому будь-які сумніви щодо тлумачення положень підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ мають вирішуватися на користь платника військового збору.

Стосовно посилань відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 на індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 19.06.2025 №3352/ІПК/99-00-24-03-03, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Індивідуальна податкова консультація не є нормативно-правовим актом, не має ознак джерела права та не може підміняти закон. Адміністративний суд, що здійснює судовий контроль за діяльністю суб`єктів владних повноважень, не пов`язаний висновками контролюючого органу, викладеними в індивідуальній податковій консультації, і самостійно встановлює та оцінює правовий зміст норм податкового законодавства.

Більше того, як слідує із самої індивідуальної податкової консультації ДПС України від 19.06.2025 №3352/ІПК/99-00-24-03-03, контролюючий орган у відповіді на четверте питання прямо вказав: «У разі якщо виплати за рішенням суду, наведені у вашому зверненні, включаються до грошового забезпечення військовослужбовця та нараховані і виплачені у під час проходження ним служби (незалежно від повторного призиву на військову службу), то дохід у вигляді таких виплат включається до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як грошове забезпечення та оподатковується військовим збором за ставкою 1,5 відсотка». Цим самим контролюючий орган визнав, що визначальним є кваліфікація доходу як грошового забезпечення військовослужбовця, а не момент його фактичної виплати.

Висновок ДПС України про те, що в разі виплати такого доходу звільненому військовослужбовцю він підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 5 %, не ґрунтується на нормах підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, який визначає об`єкт оподаткування за зниженою ставкою саме за критерієм характеру виплат (грошове забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України тощо), а не за критерієм наявності у особи статусу військовослужбовця на момент виплати.

За викладеного, суд дійшов висновку, що грошове забезпечення військовослужбовця Державної прикордонної служби України - індексація грошового забезпечення та грошова допомога на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, нараховане та виплачене позивачу на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/11807/24 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №380/11910/24 за період проходження ним військової служби, в силу положень підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5 %.

Відтак, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо утримання військового збору за ставкою 5 % з сум грошового забезпечення, виплачених позивачу на виконання вказаних судових рішень, є протиправними.

Стосовно належного способу захисту порушеного права позивача суд зазначає таке.

Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі №420/7110/19 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З огляду на те, що внаслідок застосування відповідачами ставки військового збору 5% замість 1,5% з суми виплаченого позивачу грошового забезпечення зайво утримано 3,5% військового збору, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити йому надлишково утриманий військовий збір у розмірі 3,5% від сум, виплачених на виконання рішень судів. Такий спонукаючий спосіб захисту здатний забезпечити реальне поновлення прав позивача.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, ґрунтуються на нормах матеріального права, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачами не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ураховуючи, що позивач у цій справі звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/11807/24 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №380/11910/24.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) надлишково утриманий військовий збір у розмірі 3,5% від сум, виплачених на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/11807/24 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №380/11910/24.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/11807/24 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №380/11910/24.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_2 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) надлишково утриманий військовий збір у розмірі 3,5% від сум, виплачених на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/11807/24 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №380/11910/24.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.