Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №380/763/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 рокусправа № 380/763/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) із вимогами:

- визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач без складення щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення та без винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронної системи «Оберіг») відомості про порушення позивачем правил військового обліку, які відображені у графі «Порушення правил військового обліку» в електронному військово-обліковому документі позивача у мобільному застосунку «Резерв+». На переконання позивача, такі дії здійснені без належних правових підстав та поза межами вичерпного переліку відомостей, що підлягають внесенню до Реєстру згідно зі статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а тому є протиправними та порушують його права і законні інтереси, у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою судді від 19.01.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечено. Заперечення відповідача зводяться до того, що позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 ; змінивши місце проживання шляхом оформлення статусу внутрішньо переміщеної особи у м. Львові, позивач у встановлений законом семиденний строк не повідомив відповідача про зміну місця проживання та не став на військовий облік за новим місцем проживання, чим порушив частину третю статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487. Відповідач зазначає, що оголошення в розшук та внесення відповідних відомостей не є заходом юридичної відповідальності чи покаранням, а має організаційно-обліковий характер та спрямоване на забезпечення виконання військовозобов`язаним своїх обов`язків; складення процесуальних документів про адміністративне правопорушення є неможливим без присутності позивача, у зв`язку з чим відповідачем вжито заходів щодо встановлення його місцезнаходження. Відповідач вважає, що діяв у межах наданих законом повноважень, а позивач не довів реального порушення своїх прав, а тому в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 ), є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , що сторонами не заперечується та підтверджується військово-обліковим документом, сформованим у мобільному застосунку «Резерв+».

Згідно з відомостями військово-облікового документа позивача, сформованого у застосунку «Резерв+» 04.11.2025, у графі статусу зазначено «Порушення правил військового обліку»; категорія обліку - військовозобов`язаний; орган обліку - ІНФОРМАЦІЯ_7 ; номер у реєстрі «Оберіг» - 230520250688132904236; адресою проживання зазначено: АДРЕСА_1 .

Як слідує з довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1306-7500272960, виданої 20.04.2022 Залізничним ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР м. Львова, позивач узятий на облік як внутрішньо переміщена особа; фактичним місцем проживання (перебування) зазначено: АДРЕСА_1 , тоді як зареєстрованим місцем проживання залишається: АДРЕСА_2 ; місцем народження - м. Каховка Херсонської області.

Не погоджуючись із внесенням до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку, представник позивача - адвокат Прилипко Д.С. звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 05.11.2025 № 05.11.-25-2, в якому, зокрема, просив надати інформацію про наявність порушень правил військового обліку з боку позивача, належно засвідчені докази таких порушень; інформацію про те, чи внесено відомості про порушення правил військового обліку до Реєстру; чи виносились стосовно позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та чи складались протоколи про адміністративні правопорушення; а також у разі відсутності складу адміністративного правопорушення, відкритої адміністративної справи й винесеної постанови - виключити інформацію про порушення правил військового обліку з боку позивача з реєстру «Оберіг».

Згідно з описом вкладення у цінний лист та інформацією про відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта» № 0505397810989 адвокатський запит вручено відповідачу 13.11.2025.

Як зазначає позивач і що не спростовано відповідачем, відповіді по суті адвокатського запиту, у тому числі належно засвідчених копій протоколу про адміністративне правопорушення та/або постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем надано не було.

Спірними у цій справі є дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведене конституційне положення означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі своїх прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише визначені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Правові та організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з частинами восьмою та дев`ятою статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

За змістом статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною першою статті 7 Закону № 1951-VIII визначено вичерпний перелік відомостей, що належать до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, які вносяться до Реєстру. Зокрема, згідно з пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець передбачив можливість внесення до Реєстру відомостей, пов`язаних із порушенням правил військового обліку, виключно у вигляді відомостей про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із зазначенням дати, номера та короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення. Натомість серед визначеного частиною першою статті 7 Закону № 1951-VIII вичерпного переліку персональних даних такої відомості, як «порушення правил військового обліку», не міститься.

Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані, зокрема, з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку (стаття 210), порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (стаття 210-1). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності. Таким чином, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підлягають внесенню дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.05.2021 у справі № 824/1164/18-а, згідно з якою притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складення протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності; прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, що передбачає встановлення наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення та, відповідно, застосування санкції чи закриття справи, що відповідає положенням статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як установлено судом та не спростовано відповідачем, щодо позивача протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не виносилась. Доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку відповідачем суду не надано, хоча відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Оскільки факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності не було, суд доходить висновку, що відомості про порушення правил військового обліку внесено до Реєстру стосовно позивача безпідставно, поза межами вичерпного переліку відомостей, визначеного статтею 7 Закону № 1951-VIII.

Доводи відповідача про те, що позивач, оформивши статус внутрішньо переміщеної особи у м. Львові, у встановлений семиденний строк не повідомив відповідача про зміну місця проживання та не став на військовий облік за новим місцем проживання, чим порушив частину третю статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, суд оцінює критично з огляду на таке.

Сам по собі факт неприбуття особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи невиконання нею обов`язків, передбачених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», не є тією відомістю, яка підлягає внесенню до Реєстру. Як зазначено вище, до Реєстру вноситься лише факт притягнення особи до адміністративної відповідальності, оформлений протоколом та/або постановою про адміністративне правопорушення. Посилання відповідача на порушення позивачем правил військового обліку без дотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності не може слугувати самостійною підставою для внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку, оскільки це не є фактом притягнення до відповідальності у розумінні пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII.

Доводи відповідача про те, що внесення відомостей до Реєстру та оголошення в розшук не є заходом юридичної відповідальності, а має організаційно-обліковий характер, суд відхиляє, оскільки навіть за такого характеру дій суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом (стаття 19 Конституції України). Перелік відомостей, що підлягають внесенню до Реєстру, є вичерпним і не може бути розширений на власний розсуд органу ведення Реєстру. Відображення у військово-обліковому документі позивача статусу «Порушення правил військового обліку» за відсутності визначеної законом підстави створює для позивача негативні наслідки, зокрема ризик застосування заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, а тому такі дії не можуть бути визнані судом формальними та такими, що не порушують прав позивача.

Суд також враховує, що згідно з посиланням позивача дані, які відображаються у мобільному застосунку «Резерв+», беруться безпосередньо з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг»), а тому відображення статусу про порушення правил військового обліку в застосунку «Резерв+» є наслідком внесення відповідних відомостей саме до Реєстру органом його ведення, яким у цьому випадку є відповідач.

За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини та наведені вище приписи чинного законодавства, суд робить висновок, що дії посадових осіб відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, відображених у графі «Порушення правил військового обліку» в електронному військово-обліковому документі позивача (у мобільному застосунку «Резерв+»), за відсутності факту притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, вчинені всупереч наведених положень законодавства, а відтак такі дії підлягають визнанню судом протиправними. З огляду на викладене позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 245 цього Кодексу суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Засіб захисту має бути ефективним як у законі, так і на практиці. Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Оскільки судом установлено протиправність дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача виключити з Реєстру відомості про порушення позивачем правил військового обліку, що є найбільш ефективним способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача. При цьому такий спосіб захисту не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки за встановлених обставин у відповідача відсутні законні підстави для збереження у Реєстрі спірних відомостей.

Суд також звертає увагу на правові висновки Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (пункти 70, 71), згідно з якими принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок та сприятимуть юридичній визначеності; державні органи, які не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків, а ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу і не може виправлятися за рахунок осіб, яких він стосується.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Водночас суд враховує, що при вирішенні справи по суті може зважати на наявність чи відсутність детального аналізу кожного аргументу сторін, оскільки міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Інші доводи та аргументи сторін не спростовують наведених вище висновків суду та не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, згідно з пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлено у розмірі 3328,00 грн.

Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, оскільки позовну заяву подано за допомогою підсистеми «Електронний суд» в електронній формі, то позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн (3328,00 * 0,4 * 0,8).

Позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 1331,20 грн.

Таким чином, позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі.

Суд зазначає, що позивач має право відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» подати клопотання про повернення судового збору у зв`язку з внесенням його в більшому розмірі.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 ).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.