Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №380/6613/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 рокусправа № 380/6613/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 № 153;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 № 153.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу в лавах Державної прикордонної служби України у віці до 25 років (дата народження — ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Зокрема, під час дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, він добровільно уклав контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на три роки — з 21 березня 2022 року по 20 березня 2025 року.

Позивач наголошує, що під час проходження військової служби за контрактом він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації. Виконання бойових завдань здійснювалося безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій на території Донецької області (зокрема в н.п. Богородичне, Краматорськ, Тетянівка, Григорівка, Дронівка, Серебрянка) загальним строком понад 6 місяців, що беззаперечно підтверджується довідкою військової частини від 21.03.2025 № 08/833.

З 21 березня 2025 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

На переконання позивача, відповідно до приписів пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 30.07.2025 № 942), він набув права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень. Позивач стверджує, що повністю відповідає всім встановленим Урядом критеріям: він був прийнятий на службу за контрактом у віці до 25 років під час дії воєнного стану, не мав дисциплінарних чи кримінальних стягнень, брав участь у бойових діях понад 6 місяців та, що є визначальним, прямо підпадає під категорію осіб, «які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу» (доповнення, внесене Постановою КМУ № 942).

Незважаючи на це, відповідач добровільно відповідну виплату не здійснив, а у відповідь на адвокатський запит листом від 16.12.2025 безпідставно відмовив у нарахуванні винагороди. Свою відмову військова частина мотивувала тим, що до укладення контракту позивач вже проходив строкову військову службу, а тому нібито не вважається таким, що був прийнятий на службу «вперше» під час воєнного стану. Позивач вважає таку позицію відповідача і таку бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною, дискримінаційною та такою, що порушує його права на належне соціальне та матеріальне забезпечення.

Ухвалою від 09 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 22.04.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

Правова позиція військової частини НОМЕР_1 ґрунтується на тому, що позивач був призваний на строкову військову службу ще 15.05.2021, тобто задовго до введення правового режиму воєнного стану (24.02.2022). На момент підписання контракту (21.03.2022) позивач уже мав чинний статус військовослужбовця.

На переконання відповідача, системне тлумачення пункту 4 Постанови КМУ № 153 свідчить про те, що законодавець мав на меті встановити спеціальний порядок заохочення (мотивації) саме тих громадян, які прийняли рішення про вступ на службу безпосередньо в умовах воєнного стану (за підвищеного ризику та навантаження). Відповідач наполягає, що визначальним критерієм для застосування положень вказаної Постанови є саме факт прийняття або призову на військову службу «вперше» під час воєнного стану. Оскільки укладення контракту позивачем було лише формою продовження його існуючої військової служби (а не новим вступом), норми Постанови № 153 на нього нібито не поширюються. Крім того, відповідач вказує на те, що на момент звернення за виплатою позивач уже був виключений зі списків особового складу військової частини.

Представник позивача не погодився з правовою позицією суб`єкта владних повноважень та 24.04.2026 подав до суду відповідь на відзив, у якій детально спростував аргументи військової частини.

Представник позивача наголосив, що саме з метою усунення прогалин у законодавстві та недопущення дискримінації між різними категоріями військовослужбовців Уряд прийняв постанову від 30.07.2025 № 942. Цим нормативно-правовим актом пункт 4 Постанови № 153 доповнено новим абзацом, яким чітко передбачено, що право на отримання 1 млн. грн винагороди мають також особи, які «були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу».

Позивач вказує, що таке пряме законодавче доповнення повністю нівелює будь-які маніпулятивні тлумачення відповідача щодо неможливості отримання винагороди колишніми строковиками. Інше тлумачення приписів Постанови № 153, на думку позивача, не лише суперечило б її текстуальному змісту, а й спотворювало б саму мету її прийняття. Щодо факту виключення зі списків особового складу, представник позивача послався на офіційні роз`яснення Міністерства оборони України (рішення № 5601/уд від 26.09.2025), де прямо передбачено механізм виплати такої винагороди звільненим особам шляхом внесення відповідних змін до наказу про виключення зі списків частини.

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення сторін, детально дослідивши та оцінивши надані письмові докази в їх сукупності, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , (дата народження — ІНФОРМАЦІЯ_4 ), розпочав своє проходження військової служби ще до введення в Україні правового режиму воєнного стану.

Зокрема, з 15 травня 2021 року позивач призваний та проходив строкову військову службу.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 19.03.2022 № 96-ОС, молодший сержант строкової служби ОСОБА_1 прибув та був зарахований для подальшого проходження військової служби до вказаної військової частини.

Надалі, вже під час дії правового режиму воєнного стану, позивач виявив добровільне бажання продовжити службу в лавах ДПСУ на професійній основі. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.05.2022 № 213-ОС позивача прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Між позивачем та Державною прикордонною службою України укладено відповідний контракт про проходження військової служби терміном на три роки. Строк дії вказаного контракту визначено з 21 березня 2022 року по 20 березня 2025 року.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем та підтверджується у поданому суду відзиві.

Суд окремо акцентує увагу на тому юридично значимому факті, що на момент укладення контракту про проходження військової служби (21 березня 2022 року) позивачу було повних 20 років. Тобто, він належав до категорії громадян віком до 25 років.

Під час проходження служби за контрактом позивач брав безпосередню участь у бойових діях. Ця обставина беззаперечно підтверджується наявною у матеріалах справи Довідкою військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2025 за № 08/833 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з указаним офіційним документом, ОСОБА_1 брав участь у бойових діях, перебуваючи безпосередньо на території Донецької області (зокрема, в населених пунктах Богородичне, Краматорськ, Тетянівка, Григорівка, Дронівка, Серебрянка), у такі періоди:

з 01 жовтня 2022 року по 11 січня 2023 року;

з 19 травня 2023 року по 22 жовтня 2023 року;

з 25 березня 2024 року по 10 липня 2024 року. Шляхом математичного підрахунку вказаних періодів судом встановлено, що сумарна кількість днів безпосередньої участі позивача у бойових діях безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій становить понад 6 (шість) місяців.

По завершенню строку дії контракту, відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.03.2025 № 375-ОС, старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України. Цим же наказом позивача виключено зі списків особового складу загону та з усіх видів забезпечення з 21 березня 2025 року.

Суд також дослідив питання наявності чи відсутності обставин, які б виключали право позивача на отримання заохочувальних фінансових виплат (зокрема, дисциплінарних чи кримінальних стягнень).

Так, згідно з наданим до матеріалів справи Витягом з інформаційно-аналітичної системи Міністерства внутрішніх справ України, станом на момент звільнення з військової служби будь-які відомості про притягнення позивача до кримінальної відповідальності чи наявність у нього судимості відсутні.

Зі свого боку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, також не надано жодних належних та допустимих доказів притягнення позивача до дисциплінарної або адміністративної відповідальності за вчинення військових правопорушень, які могли б стати перешкодою для виплати йому грошової винагороди згідно з умовами Постанови № 153.

Вважаючи, що позивач після звільнення набув право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень, його представник звернувся до військової частини з офіційною заявою-вимогою здійснити відповідне нарахування та виплату.

Листом від 06.12.2025 за № 02.5/С-5432/4700 відповідач ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відмовив у задоволенні цього звернення. Свою позицію військова частина мотивувала тим, що до моменту підписання контракту позивач мав статус строковика, для яких така цільова виплата не передбачалася, а на час розгляду звернення він уже був виключений зі списків особового складу частини, що, на хибне переконання відповідача, унеможливлює здійснення будь-яких донарахувань.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжений та триває до цього часу.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах,

Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01.04.2025 № 387 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153», якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, підпункт 1 пункту 3 Постанови № 153 викладено в такій редакції: « 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.».

Тобто, до кола учасників експериментального проекту додано, зокрема, громадян України від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом.

Також абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4 Постанови № 153).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Разом з тим, абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови № 153.

Відповідно до абзаців другого-дев`ятого пункту 4 Постанови № 153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналізуючи вищевказані положення пункту 4 Постанови № 153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням вищевказаних змін), суд зазначає, що для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані такі умови:

- громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні»;

- така особа проходить військову службу (станом на момент набрання чинності вказаною постановою) та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

- вказана особа не входить до кола військовослужбовців, які визначені абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153, яким винагорода не виплачується.

При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вищевказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:

- якщо такий строк сукупно становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 у зв`язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто також у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Суд зазначає, що вносячи зміни до Постанови № 153 шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942, Кабінет Міністрів України чітко та недвозначно врегулював статус військовослужбовців, які до введення воєнного стану проходили строкову військову службу, а вже під час дії правового режиму воєнного стану уклали контракт. Законодавець прямо поширив дію експериментального проекту на вказану категорію осіб з метою усунення дискримінації та підвищення їхньої мотивації.

Як достовірно встановлено судом з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 повністю відповідає всім наведеним вище критеріям, а саме:

1. на момент укладення контракту (21.03.2022) перебував у віці до 25 років (повних 20 років);

2. був прийнятий на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

3. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій сумарно понад 6 місяців;

4. станом на дату набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025) проходив військову службу (був звільнений пізніше — 21.03.2025);

5. не притягувався до кримінальної та/або дисциплінарної відповідальності, що унеможливлювало б таку виплату.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не має права на винагороду, оскільки розпочав строкову військову службу до введення воєнного стану.

Такі твердження військової частини ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні норм права, оскільки відповідач повністю ігнорує пряму імперативну вказівку Постанови КМУ від 30.07.2025 № 942, яка спеціально доповнила пункт 4 Постанови № 153 абзацом сьомим та включила осіб, які уклали контракт з числа строковиків під час воєнного стану, до переліку отримувачів такої винагороди.

Щодо аргументу відповідача про те, що позивача вже виключено зі списків особового складу, суд зазначає наступне.

Несвоєчасна виплата належних військовослужбовцю сум грошового забезпечення або інших соціальних гарантій у період проходження служби є порушенням з боку військової частини, а не правомірною підставою для позбавлення особи її законних прав після звільнення.

Більше того, відповідно до роз`яснень Міністерства оборони України № 5601/уд від 26.09.2025 (п. 13), передбачено чіткий механізм виплати такої винагороди особам, які звільнилися після 13.02.2025 і не отримали її, шляхом внесення змін до наказу командира про виключення зі списків особового складу.

Суд зазначає, що виплата грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, лише особам, які проходять військову службу на період воєнного стану, буде дискримінаційним відносно осіб, які до 25 років прийняті на службу та проходять військову службу за контрактом до введення воєнного стану, та після введення воєнного стану також виявили бажання продовжувати військову службу, подовживши дію укладеного контракту в період воєнного стану.

Частинами першою та другою статті 24 Конституції України визначено загальний стандарт рівності та заборони дискримінації, що є важливим елементом забезпечення верховенства права. Так, цими нормами визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 №14-рп/2004).

При цьому, суд зазначає, що запроваджений Кабінетом Міністрів України експериментальний проект має на меті саме підвищення мотивації до проходження служби осіб, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, до яких відноситься і позивач.

У зв`язку з чим, бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови №153 є протиправною, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами не довів правомірності своєї відмови (бездіяльності) щодо невиплати позивачу спірної винагороди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач набув законного права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 гривень. Відтак, бездіяльність відповідача щодо її ненарахування та невиплати є протиправною, а адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити вказану суму.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач, як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням його соціальних прав.

З матеріалів справи встановлено, що судовий збір при поданні позову не сплачувався.

Доказів понесення інших документально підтверджених судових витрат (зокрема, витрат на правничу допомогу із наданням детального опису робіт та доказів фактичної оплати послуг адвоката) матеріали справи не містять.

Відтак, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 № 153.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку письмового провадження.

Повний текст рішення складений 28 травня 2026 року.

Суддя Коморний О.І.