Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №340/1058/24 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1058/24

провадження № 2-ап/340/11/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі-позивач) до військової частина НОМЕР_2 (надалі - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (код ЄДПРОУ НОМЕР_3 ), що полягає у невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) за період з 21.06.2022 по 03.03.2023 грошового забезпечення та додаткової винагороди з розрахунку 100000 гривень в місяць, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДПРОУ - НОМЕР_3 ) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) за період з 21.06.2022 по 03.03.2023 грошове забезпечення та додаткову винагороду з розрахунку 100000 гривень в місяць, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (код ЄДПРОУ НОМЕР_3 ), що полягає у невиплаті відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №62 від 03.03.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ): надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 03.03.2023 по 03.03.2023 року; компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік; одноразової грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДПРОУ - НОМЕР_3 ), відповідно Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №62 від 03.03.2023, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ): надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 03.03.2023 по 03.03.2023 року; компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік; одноразову грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДПРОУ НОМЕР_3 ), що полягає у невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДПРОУ - НОМЕР_3 ) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 16.10.2020 по 03.03.2023 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 .

У період з 21.06.2022 по 03.03.2023 приймав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Однак відповідач безпідставно не виплатив йому грошове забезпечення за наведений період, а також додаткову грошову винагороду в розмірі 100000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі - постанова №168).

Крім цього, при виключенні зі списків військової частини (03.03.2023) йому не було виплачено надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за 03.03.2023; компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік; одноразову грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Разом із позовною заявою представник позивача подав суду клопотання про поновлення строку звернення до суду та витребування доказів.

Ухвалою суду від 28.02.2024 позовну заяву залишено без руху.

04.03.2024 позивач подав суду заяву про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою від 11.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 – повернуто без розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №340/1058/24 скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

05.01.2026 матеріали адміністративної справи №340/1058/24 надійшли до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 09.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано у відповідача докази по справі.

29.01.2026 ухвалою суду замінено у справі №340/1058/24 відповідача – військову частину НОМЕР_2 на правонаступника - військову частину НОМЕР_1 .

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

В обгрунтування заперечень зазначає, що позивач із 16.10.2020 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , де до червня 2022 року в повному обсязі та своєчасно отримував грошове забезпечення. Водночас наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 21.06.2022 №172 зафіксовано відмову ОСОБА_1 від виконання бойового завдання та самовільне залишення військової частини. За вказаним фактом командування звернулося до органів Державного бюро розслідувань, внаслідок чого 02.07.2022 до Єдиного державного реестру досудових розслідувань внесено відомості за №42022052100000596 за ознаками злочину, передбаченого частиною іншою статті 408 Кримінального кодексу України (дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану). 03.03.2023 ОСОБА_1 самостійно повернувся до військової частини НОМЕР_2 та цього ж дня переведений до військової частини НОМЕР_5 .

Вказує, що оскільки позивач 21.06.2026 самовільно залишив частину та повернувся лише 03.03.2023 підстави для виплати грошового забезпечення за спірний період відсутні.

Зауважує, що виплата компенсації за дні невикористаної відпустки та вартості за неотримане речове майно здійснюється особі лише при звільненні з військової служби, натомість у даному випадку позивач був направлений для продовження проходження військової служби до іншої військової частини.

Заперечуючи проти вимог у частині виплати допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, відповідач звертає увагу, що згадані виплати здійснюються на підставі відповідного рапорту військовослужбовця. Водночас позивач із такими рапортами до командування військової частини НОМЕР_2 не звертався,

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №290 від 16.10.2020 був зарахований з 16.10.2020 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (а.с. 120).

21.06.2022 позивач подав на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 рапорт про те, що не може виконувати свої функціональні обов`язки та накази командирів через важкий морально-психологічний стан (а.с. 116зв.)

Відповідно до підпункту 3.42 пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №172 від 21.06.2022 вказано вважати ОСОБА_1 дезертиром, та таким, що в умовах воєнного стану відмовився від виконання наказу щодо виконання бойових завдань, а також припинити виплату грошового та здійснення речового забезпечення (а.с. 121).

У зв`язку самовільним залишення місця служби та відмови від виконання наказів та проходження військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №180 від 21.06.2022 призначено службове розслідування (а.с. 104-105).

Також, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №172 від 21.06.2022 позивача з 01.07.2022 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , з 21.06.2022 знято з усіх видів забезпечення та припинено виплату грошового забезпечення (а.с. 121зв.)

За результатами службового розслідування складено акт, згідно якого встановлено, що у період з 17.06.2022 по 27.06.2022 року в м. Костянтинівка Донецької області самовільно залишили місце служби та зникли в невідомому напрямку, залишивши рапорти на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 про відмову від виконання наказів та проходження військової служби, не діждавшись їх розгляду командиром військової частини, військовослужбовці, зокрема ОСОБА_1 . Після цього вони здали зброю та майно і залишили розташування військової частини в АДРЕСА_1 . Встановлено, що подія сталася внаслідок неналежного виконання вимог Статутів Збройних Сил України та наказів командира військової частини в умовах воєнного стану. Запропоновано відповідно до пункту 10 рішення Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 не виплачувати, у тому числі позивачу, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 за червень 2022 року, з 21.06.2022 припинити нарахування грошового забезпечення (а.с. 105зв.-113)

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по основній діяльності) №199 від 21.09.2022 за відмову від виконання наказів командира військової частини НОМЕР_2 та самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану в Україні, порушення вимог статтей 2, 11, 14, 15, 30 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, статтей 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України наказано ОСОБА_1 після повернення до місця несення служби оголосити дисциплінарне стягнення «сувора догана», не виплачувати додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 за червень 2022 року, припинити нарахування грошового забезпечення з 21.06.2022 (а.с. 114-116).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42022052100000596 від 17.11.2022 за результатами розгляду заяви військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (з дислокацією у АДРЕСА_1 ) Територіального управління ДБР, розташованого у АДРЕСА_1 , внесено 02.07.2022 відомості до ЄДРДР щодо вчинення, зокрема ОСОБА_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України у зв`язку з самовільним залишенням території тимчасового розташування підрозділу в районі АДРЕСА_1 (а.с. 118).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №62 від 03.03.2023 позивача наказано вважати таким, що 03.03.2023 прибув та приступив до виконання службових обов`язків, виплачувати щомісячну премію в розмірі 590%, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років (а.с. 122).

Цим же наказом ОСОБА_1 з 03.03.2023 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення у зв`язку з переведенням для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_6 окремої механізованої бригади. Вказано виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від належних сум за 03.03.2023. Крім того, констатовано, що щорічну основну відпустку за 2020 рік (5 діб) та за 2021 рік (30 діб, з яких 15 діб — надмірно) використано повністю, а за 2022 та 2023 роки відпустка не надавалася. Також зазначено, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік військовослужбовцю не виплачувалися.

Згідно картки особового рахунку військовослужбовця у період з 21.06.2022 по 03.03.2023 включно ОСОБА_1 грошове забезпечення не нараховувалось та не виплачувалось (а.с. 124).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно частини 1 - 4, 12, 14 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України;

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Кожен громадянин України, вперше вступаючи на військову службу до Збройних Сил України, інших військових формувань, особисто складає Військову присягу на вірність Українському народу і скріплює її власноручним підписом. Іноземець або особа без громадянства, який (яка) вперше приймається на військову службу до Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту або Національної гвардії України, бере офіційне зобов`язання неухильно додержуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати обов`язки військової служби.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України визначений Положенням №1153/2008.

Згідно із пунктами 5, 6 Положення №1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев`ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення №1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається зокрема в разі, якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.

Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов`язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).

Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.

Згідно пункту 144-1 Положення №1153/2008, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Згідно пункту 144-4 Положення №1153/2008, у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з`ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командування військової частини або орган управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснює супроводження військовослужбовця до органу досудового розслідування.

Згідно з пунктом 4.17 розділу IV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб здійснюється з урахуванням таких особливостей:

- звільнення з посади і зарахування в розпорядження проводяться за підставами, визначеними пунктом 116 Положення, наказом посадової особи, до номенклатури посад якої належить посада військовослужбовця, або наказом прямого командира (начальника) цієї посадової особи;

- зарахування проводиться в розпорядження посадової особи, до компетенції якої належить вирішення питання дальшого службового використання військовослужбовця, або, в разі неможливості вирішення цього питання, - у розпорядження прямого командира (начальника);

- звільнення з посад і зарахування військовослужбовців у випадках, визначених підпунктами 8, 10, 12-1, 13, 14 пункту 116 Положення, проводяться в стислі строки в розпорядження посадової особи, до номенклатури посад якої належить посада військовослужбовця.

Відповідно до пункту 33 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, виключення із списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки: військовослужбовців, звільнених з військової служби, призначених для проходження військової служби до інших військових частин (у тому числі ті, які в установленому порядку направлені для подальшого проходження військової служби навчання за кордон на строк понад один рік), зарахованих на навчання до військових навчальних закладів, обраних народними депутатами України, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, а також направлених для проходження військової служби до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування), - з дня вибуття; військовослужбовців, військову службу яким призупинено та яких звільнено з посади, у разі, якщо військовослужбовець на момент отримання військовою частиною повідомлення про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, перебував на посаді, - після надходження витягу з наказу по особовому складу.

Пунктом 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі - Порядок №260), передбачено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV до загальних обов`язкові військовослужбовців відноситься необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Закону №548).

Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Згідно матеріалів справи позивач з 16.10.2020 зарахований до списків особового складу та проходив військову службу по контракту у військовій частині НОМЕР_2 . Водночас, 21.06.2022 подав на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 рапорт про те, що не може виконувати свої функціональні обов`язки та накази командирів через важкий морально-психологічний стан. Того ж дня самовільно залишив розташування військової частини в АДРЕСА_1 .

Враховуючи факт відсутності військовослужбовця за місцем несення служби наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №172 від 21.06.2022 ОСОБА_1 з 01.07.2022 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , з 21.06.2022 знято з усіх видів забезпечення та припинено виплату грошового забезпечення.

Наведені обставини самовільного залишення позивачем військової частини встановлені та підтверджені матеріалами службового розслідування.

До військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 повернувся лише 03.03.2023, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №62 від 03.03.2023.

Таким чином, у період з 21.06.2022 по 02.03.2023 позивач фактично був відсутній за місцем проходження служби та проводив час на свій розсуд. Докази зворотнього у матеріалах справи відсутні.

Також суд враховує, що 02.07.2022 Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення №42022052100000596, передбачене частиною 4 статті 408 Кримінального Кодексу України відносно сержанта ОСОБА_1 за фактом самовільного залишенням ним території тимчасового розташування підрозділу в районі АДРЕСА_1 .

Таким чином, з огляду на відсутність позивача за місцем проходження служби з 21.06.2022 по 02.02.2023 без поважних причин, у відповідача були відсутні підстави для нарахування та виплати грошового забезпечення, а з урахуванням пункту 15 розділу І Порядку №260, виплати поновлюються з дня повернення військовослужбовця до військової частини.

У даному випадку інше застосування наведених приписів законодавства зумовило б виплату грошового забезпечення незалежно від належного виконання військовослужбовцем військового обов`язку.

Зі своєї сторони позивач не надав суду доказів на спростування фактів самовільного залишення місця несення служби або доказів поважності відсутності на службі.

Зважаючи на встановлені судом обставини самовільного залишення позивачем місця розташування підрозділу, останньому правомірно припинено виплату грошового забезпечення з 21.06.2022.

Щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, у тому числі і надбавки за особливості проходження служби за 03.03.2023, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, у зв`язку із самовільним залишенням позивачем військової частини НОМЕР_2 , нарахування та виплату грошового забезпечення останньому було правомірно припинено з 21.06.2022.

Водночас 03.03.2023 ОСОБА_1 повернувся до розташування військової частини та приступив до виконання службових обов`язків.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №62 від 03.03.2023 позивача вказано виплачувати йому щомісячну премію в розмірі 590%, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.

За приписами Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 260, грошове забезпечення виплачується за весь період військової служби до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу включно.

Оскільки в день добровільного повернення (03.03.2023) позивач був офіційно зарахований на забезпечення військової частини НОМЕР_2 , останній набув права на отримання усіх належних йому сум грошового забезпечення.

Проте, як свідчать матеріали справи, зокрема надана відповідачем картка особового рахунку військовослужбовця нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 за 03.03.2023 не проводилась.

За таких обставин суд дійшов висновку, що військова частина НОМЕР_2 протиправно не здійснила повний розрахунок із позивачем в день його виключення зі списків особового складу. Отже, позовні вимоги до частини зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення (включаючи надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65%) за 03.03.2023 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується виплати додаткової з розрахунку 100000,00 гривень в місяць відповідно до постанови №168 суд зазначає, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України Постановою №168, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Пунктом 1 постанови №168 (в редакції станом на 01.04.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. 168» було внесено зміни у пункт 1 постанови №168. Зокрема, у абзаці першому цього пункту зазначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 доповнено постанову №168 також пунктом 2-1 такого змісту: "Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".

У обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 і №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.

Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за №382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (далі - Окреме доручення).

Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 постанови №168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

У період виникнення спірних правовідносин з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення, яке застосовується з 01.06.2022 та визначає умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.

У пункті 1 Окремого доручення Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

У пункті 3 цього Окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Пунктом 5 Окремого доручення Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).

Відповідно до підпунктів 9.4 та 9.7 пункту 9 Окремого доручення до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень, передбачено не включати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника); відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).

Визначення військової дисципліни міститься у статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі- Дисциплінарний статут), що означає бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту. Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири.

За приписами статті 45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Як встановлено судом, додаткова винагорода, передбачена постановою №168 у період з 01.06.2022 по 03.03.2023 не нараховувалась та не виплачувалась у зв`язку з самовільним залишенням місця служби, що встановлено Актом службового розслідування.

Зокрема, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по основній діяльності) №199 від 21.09.2022 за відмову від виконання наказів командира військової частини НОМЕР_2 та самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану в Україні наказано не виплачувати додаткову винагороду, передбачену постановою №168 за червень 2022 року.

Суд звертає увагу, на те, що вказаний наказ не є предметом спору, позивачем не оскаржується, є чинними та не скасованим. Доказів протилежного суду не надано.

За таких обставин, зважаючи на факт самовільного залишення військової частини 21.06.2022, а також відсутність документального підтвердження прийняття ним безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підстави для виплати додаткової грошової винагороди у спірний період відсутні.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити виплату одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення за 2023, суд зазначає таке.

Пунктами 1, 2, 6 розділу XXIII Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Отже, з наведених норм законодавства слідує, що військовослужбовець має право на отримання грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, яка у випадку невиплати її протягом року (незалежно від вибуття у щорічну основну відпустку), виплачується на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Така допомога надається незалежно від подання чи неподання рапорту військовослужбовцем.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу у 2023 році щорічна відпустка не надавалась, грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік також не отримував.

Разом з тим, сама по собі наявність статусу військовослужбовця на дату виключення зі списків особового складу не є безумовною підставою для виплати грошової допомоги для оздоровлення, оскільки визначальним є набуття особою права на щорічну основну відпустку у відповідному календарному році.

Судом встановлено, що позивач самовільно залишив військову частину, у зв`язку з чим з 21.06.2022 виплату грошового забезпечення йому було припинено. Лише 03.03.2023 позивач добровільно прибув до військової частини та цього ж дня був зарахований на усі види забезпечення, після чого виключений зі списків особового складу військової частини у зв`язку з направленням до нового місця проходження служби.

Отже, фактично у 2023 році позивач перебував на військовій службі у відповідача лише один день, що об`єктивно не свідчить про набуття ним права на щорічну основну відпустку за 2023 рік.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави для нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік у відповідача були відсутні.

Щодо виплати грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2023 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1-2 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов`язків за посадами.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п. 7 розділу XXIV Порядку №260).

Згідно із пунктом 9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Отже, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира та за відповідності військовослужбовця визначеним окремим дорученням Міністра оборони України у 2023 році умовам.

Окремим дорученням Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 встановлено, що у 2023 році матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності підстав, які прописані в п. 6 даного окремого доручення.

Пунктом 6 Окремого доручення визначено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:

смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;

поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:

онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);

захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;

безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;

сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.

Судом не встановлено наявності передбачених Окремим дорученням підстав для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Крім цього, матеріали справи не містять доказів його звернення до відповідача із відповідною заявою (рапортом).

Відтак, враховуючи відсутність належних та достовірних доказів звернення позивача із рапортом про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, суд доходить висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання здійснити нарахування грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, права на виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічного основного відпустки виникає саме у разі звільненням особи з військової служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не був звільнений з військової служби, а був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 у зв`язку з направленням для подальшого проходження служби до НОМЕР_6 окремої механізованої бригади.

Саме по собі виключення військовослужбовця зі списків особового складу однієї військової частини у зв`язку з направленням до нового місця служби не свідчить про припинення проходження ним військової служби загалом. За таких обставин право позивача на використання днів невикористаного щорічного основного відпустку не припинилося, а підлягає реалізації за новим місцем служби.

Оскільки чинним законодавством виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки передбачено виключно при звільненні військовослужбовця з військової служби, правових підстав для її нарахування при переведенні позивача до іншої частини не було. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати зазначеної компенсації, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині також задоволенню не підлягають.

Щодо компенсації за недоотримане речове майно суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини (п. 3 Порядку №178).

Відповідно до пунктів 4-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), в якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Абзаци 1, 3 пункту 242 Положення №1153/2008, установлюють, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 4 розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (у редакції на дату виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

Таким чином, військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються виключно відповідним зверненням (рапортом, заявою) військовослужбовця на підставі наказу, у тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Як уже зазначено судом вище, у даному випадку позивач не був звільнений з військової служби, а вибув до нового місця служби - до НОМЕР_6 окремої механізованої бригади, з відповідним рапортом (заявою) до відповідача не звертався, тому вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до військової частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії — задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, в тому числі надбавки за особливості проходження служби, за 03.03.2023.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , як правонаступника військової частини НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за 03.03.2023, включаючи надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 відсотків посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 травня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК