Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №320/35902/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Київ справа №320/35902/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №40 від 20.06.2025, про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.06.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду поданих документів, протоколом № 40 від 20.06.2025 року комісією ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а саме здійснення догляду за бабусею, яка не є інвалідом І чи ІІ групи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідачем під час подання заяви відповідно до п. 14 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не виконано вимоги Порядку № 560 та не надано відповідачу документи, що підтверджують статус його бабусі інваліда І чи ІІ групи, за якою необхідно здійснювати постійний догляд.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

Позивачем було заявлено клопотання про витребуван6ня від відповідача, яке обґрунтовано тим, що вказані документи містять відомості та обставини, що входять до предмету доказування по справі.

Зокрема, позивач просив витребувати: Протокол комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 №40 від 20.06.2025; документи, що стали підставою ухвалення комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформленого протоколом № 40 від 20.06.2025; документів про утворення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка приймала вказане рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформленого протоколом № 40 від 20.06.2025; документів щодо персонального складу комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка приймала рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформленого Протоколом № 40 від 20.06.2025; документів щодо результатів голосування членів комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 за прийняття рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформленого Протоколом №40 від 20.06.2025 за прийняття вказаного рішення.

Розглянувши подане клопотання, суд вважає, що відсутні підстави для його задоволення, оскілки документи, які позивач просить витребувати суд, як-то склад комісії, яка приймала рішення, документи щодо результатів голосування членів комісії, їх персональний склад по суті не впливають на прийняте відповідачем рішення, яке вмотивовано нормами діючого на час розгляду заяви законодавства.

Відтак, у задоволення заявленого клопотання відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16.06.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в порядку п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Підставою звернення з вказаною заявою є те, що позивач здійснює догляд за своєю бабусею – ОСОБА_2 , яка через невиліковні хвороби зазнала порушень функцій організму, через що вона не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися, і потребує догляду. Такий догляд здійснює позивач. При цьому інших членів сім?ї, крім позивача, бабуся не має.

20.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняв рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 № 40. Вказане рішення вмотивовано тим, що позивач не підтвердив те, що особа, за якою він здійснює догляд, є інвалідом І чи ІІ групи.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.

В подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений та триває на момент розгляду даної справи.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з вказаним Указом, мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №3543-XII:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначено статтею 22 Закону №3543-XII.

Зокрема, приписами частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни України зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України- Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина п`ята статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до положень пункту 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

При цьому, статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, серед іншого визначає також алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Додатком 5 до Порядку №560 затверджено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, відповідно до Додатку 5 до Порядку № 560 для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстав передбачених п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надаються:

- для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

- для особи, за якою здійснюється догляд, - один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

З наведених норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» слідує, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається військовозобов`язаному за умови необхідності здійснення догляду за членом сім`ї другого ступеня споріднення.

Так, судом встановлено, що згідно протоколу засідання ЛКК КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня» № 142 від 30.05.2022, ОСОБА_2 через неврологічні захворювання, ішемічний інсульт, не може самостійно обслуговуватися та потребує постійного стороннього догляду.

Вказаний протокол разом із іншими документами був наданий відповідачу для розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу.

Судом встановлено, що відмовою у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу зазначено про те, що позивач здійснює догляд за бабусею, яка не є інвалідом І чи ІІ групи.

Суд зауважує, що в редакції Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що діяла до 18.05.2024, була наявна норма, відповідно до якої відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надавалась особі, зайнятій постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров?я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Проте, з 18 травня 2024 року набули чинності зміни до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закон № 3633-IX), зокрема щодо підстав та кола осіб, які мають право на відстрочку.

За новою редакцією статті, п. 14 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» викладений наступним чином: не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Тобто, для отримання відстрочки від призову на військову службу, військовозобов`язаному необхідно здійснювати постійний догляд за особою-членом сім`ї другого ступеня спорідненості з інвалідністю I або II групи.

Водночас, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що бабуся позивача- ОСОБА_2 є інвалідом І чи ІІ групи, що мало бути підтверджено відповідним висновком медико-соціальної комісії або лікарського-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Вказані обставини не спростовуються і позивачем у поданому адміністративному позові.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що відмовляючи у відстрочці від призову на військову службу під час мобілізації, з підстав, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідач діяв обґрунтовано та з дотриманням положень норм чинного законодавства.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 10.03.2022 по 07.07.2022 рр. проходив службу в лавах ЗСУ у ІНФОРМАЦІЯ_5 на посаді стрільця 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 .

07.07.2022 року позивач буз звільнений у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 ЗУ «Про військовий обов?язок і військову службу» «через сімейні обставини або інші поважні причини - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд», зокрема, через необхідність здійснення догляду за своєю бабусею - ОСОБА_2 .

Суд не приймає вказані доводи до уваги та зауважує, що питання звільнення з військової служби та питання надання відстрочки регулюються різними нормативно-правовими актами, а саме Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та передбачають самостійні правові підстави, умови та порядок їх застосування.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №40 від 20.06.2025, про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак, з урахуванням зазначеного, зважаючи на не доведення наявності у позивача підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у суду відсутні правові підстави для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.06.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення

Суддя Білоноженко М.А.