Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №280/3141/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 травня 2026 року Справа № 280/3141/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Відповідача що полягають у невиплаті позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати Відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Суддею встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він підпадає під умови визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», у зв`язку з чим звернувся до відповідача з питання направлення документів до Міністерства оборони України для отримання одноразової грошової допомоги. Однак, пізніше позивачу стало відомо про те, що згідно витягу з протоколу засідання комісії відповідача щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 від 21 березня 2026 року позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги зв`язку із його звільненням з військової служби до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153. Вказує, що така відмова відповідача порушує його права та законні інтереси. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 13 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін в порядку статті 262 КАС України. Крім того, вказаною ухвалою судді відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву. Також, вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано докази по справі.

14 квітня 2026 року від представника відповідача на адресу суду надійшла заява щодо витребуваних ухвалою судді від 13 квітня 2026 року документів.

15 квітня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позов, який містить заперечення проти його задоволення та в обґрунтування якого вказано, що відповідач діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Наголосив на тому, що ОСОБА_1 звільнився з військової служби 30 серпня 2024 року і таким чином перейшов з розряду військовослужбовців в розряд військовозобов`язаних, а про військовозобов`язаних та виплати їм одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в Постанові Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 року ніде не вказується. В задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 28 жовтня 2020 року був призваний на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 і направлений для проходження до Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України.

07 квітня 2023 року між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України було контракт на проходження військової служби в Національній гвардії України до оголошення демобілізації.

21 червня 2023 року позивача було переміщено до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України та наказом командира від 22 червня 2023 року № 185 (по стройовій частині) було зараховано до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

30 серпня 2024 року з Позивачем було припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, на підставі підпункту “б” пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ “Про військовий обов`язок і військову службу” у відставку за станом здоров`я.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України № 5198 від 16 серпня 2025 року було сформовано комісію щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - Комісія).

11 лютого 2026 року та 23 березня 2026 року позивач через свого представника звернувся до Військової частини НОМЕР_5 НГУ із запитом про надання інформації щодо включення до проєкту наказу на виплату одноразової грошової винагороди ОСОБА_1 .

До запитів представником позивача додані наступні документи: копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копія ордеру на надання правничої допомоги, витяг з послужного списку, довідка №1475 від 02 березня 2026 року «про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», копія контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України, свідоцтво про хворобу №955/66 від 26 липня 2024 року, витяг з журналу бойових дій 1-го батальйону оперативного призначення НОМЕР_6 бригади оперативного призначення (далі – витяг з ЖБД 1 боп 15 броп) за 24 лютого 2023 року, витяг з ЖБД 1 боп 15 броп за 06 вересня 2023 року, витяг з ЖБД 1 боп 15 броп за 09 вересня 2023 року, витяг з ЖБД 1 боп 15 броп за 15 вересня 2023 року, витяг з ЖБД 1 боп 15 броп за 25 вересня 2023 року, витяг з ЖБД 1 боп 15 броп за 05 жовтня 2023 року, витяг з ЖБД 1 боп 15 броп за 15 жовтня 2023 року, витяг з ЖБД 1 боп 15 броп за 25 жовтня 2023 року, витяг з ЖБД 1 боп 15 броп за 04 листопада 2023 року, витяг з ЖБД 1 боп 15 броп за 14 листопада 2023 року.

Рішенням Комісії 3029 НГУ від 21 березня 2026 року, що оформлене Протоколом за № 11, було розглянуто вищезазначений запит та було прийнято рішення про відмову про включення позивача до наказу про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, оскільки позивач був звільнений з військової служби 30 серпня 2024 року, тоді як положення Постанови № 153 були розповсюджені на осіб, які прийняті на військову службу за контрактом, з числа осіб, які проходили строкову військову службу, лише з 07 серпня 2025 року (набранням чинності Постановою № 942 від 30 липня 2025 року).

Не погоджуючись з діями відповідача в частині відмови здійснити виплату одноразової грошової допомоги позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, №341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, № 254/2023 від 01 травня 2023 року, № 451/2023 від 26 липня 2023 року, № 734/2023 від 06 листопада 2023 року, № 49/2024 від 05 лютого 2024 року, № 271/2024 від 06 травня 2024 року, № 469/2024 від 23 липня 2024 року, № 740/2024 від 28 жовтня 2024 року, № 26/2025 від 14 січня 2025 року, № 235/2025 від 15 квітня 2025 року, №478/2025 від 14 липня 2025 року строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Постанова № 153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) (далі Постанова №153).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Міністерство оборони;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Також, у пункті 4 Постанови № 153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

У свою чергу, згідно пункту 19 Постанови № 153 у разі припинення (розірвання) контракту з підстав, визначених підпунктами “а” або “б” пункту 2, підпунктами “б” або “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, за умови наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, через які військовослужбовець не зміг виконати умови контракту щодо обов`язкової безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій протягом шести місяців, невиплачена частина/частини одноразової грошової допомоги виплачується/виплачуються в повному обсязі у день його виключення із списків особового складу військової частини.

З аналізу вказаних положень Постанови № 153 суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. надається у зв`язку з дотриманням таких вимог:

- військовослужбовці повинні бути особами рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

- особи проходять військову службу, тобто є діючими військовослужбовцями на дату набрання чинності Постанови № 153;

- особи брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

У разі звернення особи із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі пункту 19 Постанови КМУ № 153 така особам мала проходити військову службу станом на дату набрання Постановою КМУ № 153 чинності.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивача станом на дату набрання чинності Постанови № 153, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 НГУ (по стройовій частині) від 30 серпня 2024 року за № 257 виключено зі списків особового складу та всіх видів Військової частини НОМЕР_2 НГУ та направлений для взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, станом на дату набрання чинності Постанови №153 та на дату звернення із запитами щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, позивач не проходить військову службу та не є діючим військовослужбовцем.

Тобто, позивач не відповідає всім необхідним вимогам, визначеним Постановою № 153.

Крім того, суд вважає за належне зазначити, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22,57,58,94 та 152 Конституції України). Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.

Принцип легітимних очікувань властивий, головним чином, для публічно-правових спорів, що вирішуються адміністративними судами, оскільки у сукупності з принципами правової визначеності та належного урядування створює надійну основу для гарантування реалізації в Україні основної ідеї/мети системи адміністративних судів, а саме, захисти «малої людини» від «великої держави», в особі її багаточисленних суб`єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу.

Легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм; не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).

Правовим підґрунтям для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норми права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору.

Проте, відсутність у законі приписів щодо певного права, яке слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач реалізував своє право на звільнення з військової служби ще у серпні 2024 року, тоді як експериментальний проект запроваджено 11 лютого 2025 року.

З огляду на вказане, відсутні підстави вважати, що відповідачем порушений принцип легітимних очікувань позивача.

В іншому випадку, це буде не відповідати меті експериментального проекту, підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних дій та докази, надані сторонами у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За практикою Європейського суду з прав людини пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі стаття 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових витрат з урахуванням положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -відмовити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне судове рішення складено 28 травня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов