Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №200/10071/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Справа№200/10071/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 19.02.2015 по 10.10.2024 проходив військову службу на посадах Управління військових сполучень на Донецькій залізниці, яке перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року відповідач не проводив позивачу нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №200/7693/24 ухвалено: «Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням абз. 4¬6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078 у розмірі 175 162 (сто сімдесят п`ять тисяч сто шістдесят дві) грн, 90 коп.». 30.09.2025 на банківський рахунок позивача було зараховано кошти в розмірі 166354,76 гривень на виконання рішення суду від 27.11.2024 у справі №200/7693/24. Позивач зауважив, що його представником на адресу відповідача було надіслано адвокатський запит від 01.10.2025 з вимогою повідомити чи проводився розрахунок та виплата компенсації втрат частини його доходів при виплаті коштів на виконання рішення суду від 27.11.2024 у справі №200/7693/24 відповідно до норм Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 про Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати при виплаті вищезазначених сум. Відповідач своїм листом від 17.10.2025 повідомив, що на його думку не має підстав для проведення позивачу компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати індексації грошового забезпечення та надав довідку-розрахунок щодо виплати коштів позивачу згідно рішення суду №200/7693/24 від 27.11.2024 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/7693/24 визнано за позивачем право на індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року. Враховуючи специфіку фінансування ІНФОРМАЦІЯ_2 , порядку підпорядкування та виконання управлінських директив, індексацію грошового забезпечення військовослужбовці реалізовували виключно через судові рішення, що мало місце і у випадку позивача. З набранням судовим рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/7693/24 законної сили, останнє виконано відповідачем в частині зобов`язання здійснити виплату індексації-різниці грошового забезпечення та з надходженням цільових коштів за наданою заявкою, 30.09.2025 року індексація- різниця грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року виплачена позивачу в повному обсязі. Таким чином, право на перерахунок індексації-різниці грошового забезпечення у позивача виникло на підставі судового рішення, яке було ухвалено вже після його звільнення. Відповідач зауважив, що відповідно до п. 2 Закону України від 11.02.2003 року № 2050-ІІІ «Про компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Закон 2050-ІІІ в редакції до 26.02.2021 року не містив таких виплачених доходів, як індексація грошових доходів громадян. Спірний період виплати індексації грошового забезпечення був з 01.03.2018 року по 31.12.2022 рік, отже в частині спірного періоду, а саме з 01.03.2018 року по 26.02.2021 рік діяв Закон 2050-ІІІ в редакції від 11.02.2003 року та виключав грошовий дохід – індексацію, а отже право на отримання компенсації втрати частини доходів за цей період у позивача – відсутнє. Відповідач зазначив, що на час звільнення позивача з військової служби спірна сума йому ще не належала, а вина відповідача у її не виплаті була відсутня, що виключає його вину у несвоєчасному перерахунку індексації-різниці грошового забезпечення. Право на виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків здійснення перерахунку індексації-різниці грошового забезпечення позивачем не доведено. При звільненні з позивачем був своєчасно проведений повний розрахунок з дотриманням чинного законодавства та жодних заперечень щодо розрахунку від нього не надходило. Отже, 30.09.2025 року як день останнього фактичного розрахунку позивачем визначений безпідставно. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Позивача було звільнено від сплати судового збору. Встановлений відповідачу строк для надання на адресу Донецького окружного адміністративного суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; довідку в якій зазначити суми виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/7693/24.

Про відкриття провадження у справі, учасники справи були повідомлені належним чином, відповідно до наявності у позивача, його представника та відповідача реєстрації кабінету електронного суду, про що свідчить відповідна відмітка де в графі «доставлено» зазначена дата 29.12.2025 року.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вже було встановлено Донецьким окружним адміністративним судом по справі №200/7693/24 та зазначено у його рішенні від 27.11.2024 року, ОСОБА_1 громадянин України, паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серія НОМЕР_3 від 03.06.2015.

Відомості витягу з послужного списку особової справи підполковника ОСОБА_1 свідчать, що протягом періоду з 19.02.2015 по 10.10.2024 позивач перебував на військовій службі та займав посади в Управлінні військових сполучень на Донецькій залізниці.

10 жовтня 2024 року наказом № 197 звільнений у відставку за пп. «б» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з виключенням з військового обліку.

24 жовтня 2024 року адвокат Берестень В. В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся із адвокатським запитом № 10/2024-40 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за змістом якого просив повідомити чи проводилась у період з 01.03.2018 по 31.12.2022 розрахунок та виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з урахуванням положень абз. 4-6 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» від 07.07.2003 № 1078, та у якому розмірі.

Також, 24 жовтня 2024 року адвокат Берестень В. В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся із адвокатським запитом № 10/2024-41 до начальника Управління військових сполучень на Донецькій залізниці за змістом якого просив повідомити чи проводились у період з 01.03.2018 по 31.12.2022 розрахунок та виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з урахуванням положень абз. 4-6 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» від 07.07.2003 № 1078, та у якому розмірі.

Листом від 28.10.2024 № 09/02/1060 у відповідь на адвокатський запит № 10/2024-40 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив таке.

Поточна індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 нарахована з грудня 2018 року.

Нарахування індексації припинено 01.01.2023 у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ.

Щодо індексації-різниці.

ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад до 01.03.2018 у розмірі 1 310,00 грн., а з 01.03.2018 – 6 770,00 грн.

Грошове забезпечення до березня 2018 року складало 4 815,50 грн., а з 01.03.2018 – 15 189,5 грн. Сума підвищення грошового забезпечення склала 10 374,00 грн., що перевищує суму індексації у березні 2018 року по базовому місяцю січень 2008 року – 4 463,15 грн.

З наявної у матеріалах справи архівної відомості про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення судом установлено таке (з урахуванням того, що військовослужбовцям грошове забезпечення виплачується за минулий місяць у поточному, та, ураховуючи виключно постійні складові грошового забезпечення).

Березень 2018 року:

посадовий оклад – 1 310,00 грн.;

оклад за військовим званням – 130,00 грн.;

надбавка за вислугу років – 576,00 грн.;

таємність – 196,50 грн.;

премія – 5 371,00 грн.;

винагорода за АТО – 4 500,00 грн.

надбавка за особливості проходження служби (10 %) 1 008,00 грн.;

щомісячна додаткова винагорода (60 %) 5 154,90 грн.

Разом – 18 246,4 грн.

Квітень 2018 року:

посадовий оклад – 6 770,00 грн.;

оклад за військовим званням – 1410,00 грн.;

надбавка за вислугу років – 4090,00 грн.;

таємність – 1015,50 грн.;

премія – 677,00 грн.;

винагорода за АТО – 4 500,00 грн.

надбавка за особливості проходження служби (10 %) 1 227,00 грн.

Разом – 19 689,50 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/7693/24 було вирішено: позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078 у розмірі 175 162 (сто сімдесят п`ять тисяч сто шістдесят дві) грн. 90 коп.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду по справі №200/7693/24 від 13 лютого 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 200/7693/24 повернути апелянту.

Відповідно до приписів ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вищевказаного рішення суду, відповідачем 30.09.2025 перераховано на картковий рахунок позивача сума індексації грошового забезпечення в сумі 166 354,76 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи скрін копією з виписки по картковому рахунку позивача та довідкою наданою відповідачем від 30.12.2025 №09/02/1791.

Судом встановлено, що представником позивача на адресу відповідача було зінійційовано адвокатський запит стосовно нарахування та виплати компенсації втрат частини доходів.

Відповідачем було надано відповідь наступного змісту: - «Відповідно до п. 2 Закону України від 11.02.2003 року № 2050-ІІІ «Про компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (в редакції до 26.02.2021 року) (далі - Закон 2050-ІП) компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: Пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Закон 2050-ІП в редакції до 26.02.2021 року не містив таких виплачених доходів, як індексація грошових доходів громадян. Роз`ясненням Міністерства соціальної політики України від 24.07.2013 р. № 774/13/84-13 «Щодо поширення Кодексу законів про працю України на військовослужбовців» визначено, а саме. Відповідно до Закону України від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці - це громадяни України, які проходять військову службу у складі Збройних Сил України та інших військових формувань. При цьому згідно зі статтею 2 вищезазначеного Закону України військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Стаття 3 Кодексу законів про працю України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність. Виходячи з наведеного повідомляється, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється. Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» та колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15 норми, що передбачені законодавством про працю її оплати і порядок вирішення спорів не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ). Громадянину ОСОБА_1 компенсація втрат доходів за час затримки у зв`язку з порушенням термінів виплати по справі від 27.11.2024 року №200/7693/24 не має. Стосовно нарахування та виплату середнього заробітку у зв`язку з порушенням строків нарахування та виплати за рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі від 27.11.2024 року №200/7693/24 громадянину ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) повідомляє наступне. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» та колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15 норми, що передбачені законодавством про працю її оплати і порядок вирішення спорів не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ). З вище зазначеного не має законних підстав нарахувати та виплатити Вам середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені. Рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі від 27.11.2024 року №200/7693/24 стосовно громадянина ОСОБА_1 було виконано в повному обсязі.».

Не погоджуючись із вищезазначеним, позивач завернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрат доходів за період з 01.03.2018 по 30.09.2025 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів за період з 01.03.2018 по 30.09.2025 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, в розмірі 100 627,95 грн.;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 компенсації судових витрат, а саме витрати на правову допомогу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

За ч.ч. 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідачем не заперечується, що остаточний розрахунок не був проведений з позивачем у день його звільнення. Остаточний розрахунок при звільненні, на виконання рішення суду, здійснений з позивачем 30.09.2025 року.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ).

Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ закріплено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту наведених норм слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2,3 Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 року № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку № 159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Згідно з пунктами 5, 7 Порядку № 159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Таким чином, кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив у постанові від 29.04.2020 року (справа № 420/2093/16-а).

Таким чином, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Судом встановлено, що остаточна виплата позивачу доходу у вигляді індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно грошового забезпечення у сумі 166 354,76 грн., відбулась лише 30.09.2025 року.

За наведених обставин, відповідач у зв`язку із порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення, право позивача на яку було встановлено судом під час розгляду справи №200/7693/24, повинен був здійснити нарахування та виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів у порядку, передбаченому Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159.

Отже, матеріалами справи підтверджено несвоєчасну виплату позивачу індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 року.

Таким чином, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь компенсацію втрат доходів за період з 01.03.2018 по 30.09.2025 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, в розмірі 100 627,95 грн., суд зауважує, що це питання відноситься до дискреційних повноважень відповідача.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє позивачу у задоволенні цієї позовної вимоги.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідним визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 30.09.2025 року включно за весь час затримки виплати, та як похідна вимога, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день фактичної виплати 30.09.2025 року індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

У пункті 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд зазначає, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат в частині судового збору відсутні.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Питання стягнення судових витрат за правничу допомогу в даному рішенні не вирішувалось за відсутністю в матеріалах справи відповідних доказів, але відповідно до приписів ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України це питання може бути вирішено шляхом подання заяви учасником справи та розглядом додаткового рішення виключно з цього питання.

Отже, в цій вимозі позивача слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 30.09.2025 року включно за весь час затримки виплати.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день фактичної виплати 30.09.2025 року індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 травня 2026 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець