Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №200/4998/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Справа№200/4998/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

07.07.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не розгляду моєї заяви-розрахунку №1910219445-2025-4 від 30.04.2025 року по лікарняному листку непрацездатності серії АДУ № 122556 (дублікат листка непрацездатності серії АДТ № 886459); зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву-розрахунок № 1910219445-2025-4 від 30.04.2025 року по лікарняному листку непрацездатності серії АДУ № 122556 (дублікат листка непрацездатності серії АДТ № 886459), з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у вересні 2021 року вона направила до Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області заяву розрахунок на отримання грошових коштів по лікарняному листку непрацездатності серії АДТ № 886459 на найманого працівника ( ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ). До теперішнього часу відповідні грошові кошти на її рахунок, для подальшого перерахування грошових коштів на рахунок найманого працівника, так і не надходили. ОСОБА_2 неодноразово зверталася на адресу позивача щодо не виплати нею відповідного листка непрацездатності. Позивач зазначила, що 29.04.2025 року на її адресу з письмовою заявою звернулася ОСОБА_2 в якій просила повторно направити на адресу Пенсійного фонду України заяву-розрахунок на отримання грошових коштів по лікарняному листку непрацездатності серії АДУ № 122556 (дублікат листка непрацездатності серії АДТ № 886459), так як згідно відповіді Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області, для отримання відповідних грошових коштів згідно вищезазначеного листка непрацездатності, необхідно подати нову заяву-розрахунок. Позивач зауважила, що 30.04.2025 року, нею через електронний кабінет була подана електрона заява- розрахунок № 1910219445-2025-4 від 30.04.2025 року на фінансування витрат допомоги по вагітності та пологах громадянки ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 09.07.2021 року по 11.11.2021 рік. Дана заява-розрахунок, згідно автоматичного електронного розподілу, була направлена для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі відповідач). Згідно письмової відповіді відповідача, у виплаті грошових коштів згідно вищезазначеної заяви-розрахунку мені було відмовлено, так як нібито порушений строк звернення з відповідною заявою. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не виплати їй грошових коштів згідно її електронної заяви-розрахунку № 1910219445-2025-4 від 30.04.2025 року по лікарняному листку непрацездатності серії АДУ № 122556 (дублікат листка непрацездатності серії АДТ № 886459).

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому було зазначено, що відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону № 1105-XIV (в редакції до 01.01.2023), матеріальне забезпечення, передбачене цим Законом, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім`ї, який перебував на її утриманні. Разом з тим, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала у відпустці по вагітності та пологах з 09.07.2021 по 11.11.2021, а отже мала право на отримання допомоги у разі звернення за нею в період до 30.11.2022 (включно), а листок непрацездатності серія АДУ № 122556 виданий 06.11.2024. Тобто, оскільки пропущено строк звернення за відповідним матеріальним забезпеченням, відмова у його наданні є повністю обґрунтованою, на що і було звернуто увагу позивачу у листі 0700-0314-8/32351 від 30.05.2025. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

09.10.2025 ухвалою Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу №200/4998/25 передано на розгляд до Волинського окружного адміністративного суду за правилами територіальної підсудності.

Вказана адміністративна справа надійшла на адресу Волинського окружного адміністративного суду 28.10.2025 (вх. № 52943/25).

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 справу №200/4998/25 передано для розгляду судді Мачульському В.В.

03 листопада 2025 року ухвалою Волинського окружного адміністративного суду адміністративну справу №200/4998/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Справа надійшла на адресу Донецького окружного адміністративного суду та відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Голошивцю І.О.

Відповідно до приписів статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено: спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються; адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана; справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Приписами ч.2 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2025 прийнято до свого провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалено розгляд адміністративної справи № 200/4998/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Розгляд справи розпочати спочатку. Встановлений позивачу та відповідачу строк для надання на адресу суду заперечень, клопотань.

Позивач та відповідач про прийняття справи до свого провадження були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність реєстрації у них кабінету електронного суду де в графі «доставлено» та графі «дата встановлення статусу» зазначено – 08.12.2025.

Слід зауважити, що після отримання учасниками справи процесуального документу щодо прийняття до свого провадження цієї справи, від них не було надано жодної заяви, клопотання, тощо.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку розглянути цю справу за наявними в ній доказами наданими учасниками справи на підтвердження своєї позиції/заперечення.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних позовних вимог ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 було складено заяву-розрахунок від 30.04.2025 року № 1910219445-2025-4 у відповідності до Додатку №1 до Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України та надіслано через електронний кабінет на фінансування витрат допомоги по вагітності та пологах громадянки ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 09.07.2021 року по 11.11.2021 рік на суму – 365 518,44 грн., що не заперечується учасниками справи та підтверджується відповідними доказами в матеріалах справи.

Дана заява-розрахунок, згідно автоматичного електронного розподілу, була направлена для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою в свою чергу було надано відповідь від 30.05.2025 року наступного змісту: - «Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області розглянуто Ваш лист від 01.05.2025 № ВЕБ-07001-Ф-С-25-078888 щодо причин незадоволення Вашої заяви — розрахунку № 1910219445-2025-4 від 30.04.2025 на фінансування витрат допомоги по вагітності та пологах гр. ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) за період з 09.07.2021 по 11.11.2021. За результатами розгляду повідомляємо наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (в редакції до 01.01.2023) (далі Закон № 1105), матеріальне забезпечення, передбачене цим Законом, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім`ї, який перебував на її утриманні. Громадянка ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) перебувала у відпустці по вагітності та пологах з 09.07.2021 по 11.11.2021, а отже мала право на отримання допомоги у разі звернення за нею в період до 30.11.2022 (включно), а листок непрацездатності серія АДУ № 122556 виданий 06.11.2024. На підставі вищенаведеного громадянка ОСОБА_3 не має права на отримання допомоги по вагітності у зв`язку з порушенням строків звернення.».

Також відповідачем в якості доказів були надані додаткові пояснення по справі: - «Згідно з ч. 5 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (в редакції до 01.01.2023) (далі Закон № 1105), Страхові виплати, передбачені цим Законом, здійснюються у разі, якщо звернення за їх призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, з дня смерті застрахованої особи або члена її сім`ї. Згідно даних системи Електронний реєстр листків непрацездатності ФОП ОСОБА_1 (1910219445, місце реєстрації здійснення діяльності - АДРЕСА_3 ) 30 квітня 2025 року звернулась до Пенсійного фонду України через Портал електронних послуг із заявою — розрахунком на фінансування коштів для надання матеріального забезпечення застрахованим особам. До заяви — розрахунку включено л/н АДУ № 122556 ОСОБА_2 (3769606066) за період з 09.07.2021 по 11.11.2021 на загальну суму — 365518,44 грн. Оскільки строки звернення за допомогою минули, заява — розрахунок була повернута без задоволення. Також, в ході розгляду даного питання встановлено, що згідно переданого від Фонду соціального страхування України реєстру заяв — розрахунків профінансованих в період до 31.12.2022 дані про звернення фізичної особи — підприємця до Фонду соціального страхування України за фінансуванням допомоги по вагітності та пологах громадянці ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) по л/н НОМЕР_3 відсутні.».

Слід зазначити, що заперечень з боку позивача стосовно вищенаведених додаткових пояснень відповідача на адресу суду надано не було.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З 01.01.2023 набрав чинності Закон України №2620-IX «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2620-IX), який відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я.

Відповідно до пункту 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2620-IX припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Згідно з пунктом 5 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2620-IX, Фонду соціального страхування України доручено забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється (пункт 6 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2620-IX).

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я врегульовані Законом України №1105 від 23.09.1999 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №1105).

Законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів (частина 1 статті 2 Закону №1105).

Згідно статті 1 Закону №1105, загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

За приписами частини 1 статті 4 Закону №1105 уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Згідно із статтею 13 Закону №1105 за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види страхових виплат:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною;

2) допомога по вагітності та пологах;

3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві).

Спірним в межах даної справ є право на отримання фінансування на такий вид страхових виплат як допомога по вагітності та пологах.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1105, допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох і більше дітей - 70) календарних днів після пологів. За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнених пологів).

Розмір допомоги по вагітності та пологах обчислюється сумарно за всі дні відпустки по вагітності та пологах та надається в повному обсязі застрахованій особі незалежно від кількості використаних днів відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами до пологів.

За приписами статті 19 Закону №1105, допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, у розмірі заробітної плати (доходу) такої особи, з якого фактично сплачено страхові внески, незалежно від страхового стажу. Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Відповідно до статті 26 Закону №1105, фінансування страхувальників для надання страхових виплат за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою непрацездатності застрахованим особам здійснюється територіальними органами уповноваженого органу управління в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України. Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами уповноваженого органу управління є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами.

На момент звернення позивача до Пенсійного фонду України із заявою-розрахунком від 30.04.2025 на фінансування допомоги по вагітності та пологах найманого працівника діяла Постанова правління Пенсійного фонду України від 22.12.2022 №28-3 «Деякі питання фінансування для здійснення виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 1 вказаної постанови визначено, що Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №12, діє до прийняття правлінням Пенсійного фонду України нового механізму фінансування страхувальників для надання страхових виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і застосовується з урахуванням наступного:

фінансування для здійснення страхових виплат, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», здійснюється централізовано Пенсійним фондом України на підставі заяв-розрахунків, що містять інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами;

заява-розрахунок та повідомлення про виплату коштів застрахованим особам подаються страхувальниками через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, а також можуть подаватися у паперовій формі разом з електронною формою на електронному носії інформації головним управлінням Пенсійного фонду України в областях та м. Києві за основним місцем обліку страхувальників;

головні управління Пенсійного фонду України в областях та м. Києві здійснюють зв`язок зі страхувальниками та обмін інформацією, а у разі відсутності повідомлення про виплату коштів застрахованим особам здійснюють перевірку використання страхувальником страхових коштів;

Відповідно до пункту 8 Порядку №12, робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення у разі потреби має право здійснювати обмін інформацією зі страхувальником шляхом направлення запиту щодо уточнення інформації, наведеної у заяві-розрахунку.

У разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення.

Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1105, документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розглядаються не пізніше десяти робочих днів з дня їх надходження, а для призначення допомоги по вагітності та пологах - не пізніше трьох робочих днів з дня їх надходження.

Страхові виплати, передбачені цим Законом, здійснюються у разі, якщо звернення за їх призначенням надійшло не пізніше шести календарних місяців з дня відновлення працездатності, закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, з дня смерті застрахованої особи або члена її сім`ї (частина 5 статті 24 Закону №1105).

Судом встановлено, що 30.04.2025 позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою-розрахунком №1910219445-2025-4 на фінансування допомоги по вагітності та пологах найманого працівника ОСОБА_2 по листку непрацездатності серії АДУ № 122556 на загальну суму 365 518,44 грн.

Відповідно до змісту вказаного листка непрацездатності серії АДУ №122556, як період непрацездатності ОСОБА_2 у зв`язку із вагітністю та пологами зазначено: з 09.07.2021 по 11.11.2021, що становить 126 календарних днів та відповідає загальному терміну такого роду відпустки відповідно до положень частини 1 статті 18 Закону №1105.

Таким чином, закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами ОСОБА_2 припадає на 12.11.2021. Як зазначено у листку непрацездатності серії АДУ №122556 12.11.2021 ОСОБА_2 слід стати до роботи.

В свою чергу, із заявою-розрахунком на фінансування допомоги по вагітності та пологах найманого працівника ОСОБА_2 за період з 09.07.2021 по 11.11.2021, позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України лише 30.04.2025, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення, що передбачений частиною 5 статті 24 Закону №1105.

Суд зауважує, що норми жодного нормативно-правового акту, в тому числі і спеціального Закону №1105, не містять положень про те, що вказаний шестимісячний строк на подання заявки на виплату страхової виплати у зв`язку із вагітністю та пологами може бути поновлений, визначений додатково або може відраховуватися з іншої дати, ніж дата закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами.

Таким чином, вказаний строк є преклюзивним та поновленню не підлягає.

У разі невчинення відповідної дії з приводу звернення до пенсійного органу протягом 6 місяців після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами зацікавлена особа не набуває права на одержання допомоги по вагітності та пологах.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається існування незалежних від позивача обставин, які б перешкоджали їй вчасно звернутися до органів Пенсійного фонду з відповідною заявою з метою отримання фінансування спірної суми допомоги.

Листом ГУ ПФУ в Харківській області від 30.05.2025 позивача повідомлено, що: - «Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (в редакції до 01.01.2023) (далі Закон № 1105), матеріальне забезпечення, передбачене цим Законом, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім`ї, який перебував на її утриманні. Громадянка ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) перебувала у відпустці по вагітності та пологах з 09.07.2021 по 11.11.2021, а отже мала право на отримання допомоги у разі звернення за нею в період до 30.11.2022 (включно), а листок непрацездатності серія АДУ № 122556 виданий 06.11.2024. На підставі вищенаведеного громадянка ОСОБА_3 не має права на отримання допомоги по вагітності у зв`язку з порушенням строків звернення.».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не розгляду її заяви-розрахунку № 1910219445-2025-4 від 30.04.2025 року по лікарняному листку непрацездатності серії АДУ № 122556 (дублікат листка непрацездатності серії АДТ № 886459).

З урахуванням наведеного, похідна позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву-розрахунок № 1910219445-2025-4 від 30.04.2025 року по лікарняному листку непрацездатності серії АДУ № 122556 (дублікат листка непрацездатності серії АДТ № 886459), з урахуванням висновків суду задоволенню теж не підлягає.

З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна, сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд уважає такі вимоги недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

З урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог позивача підстави для його розподілу відсутні.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 травня 2025 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець