Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №200/9040/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року Справа№200/9040/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_4 в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду в розмірі 100 000 гривень пропорційно за місяць виконання бойових (спеціальних) завдань, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 з 24.02.2022 по 26.04.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , під час якої набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі — Постанова № 168).

Однак, відповідачем збільшена додаткова винагорода позивачу не нараховувалась у зв`язку з відсутністю, за твердженням відповідача, підстав здійснення такої виплати. Позивач вважає цю бездіяльність протиправною та такою, що порушує його право на отримання належних виплат.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).

19.01.2026 року представником відповідача надано відзив по справі, зміст якого зводиться до того, що посади, які обіймав позивач у спірний період, не передбачають участі в бойових діях, а відтак позов є безпідставним.

Також представником заявлено клопотання про залишення позову без розгляду через пропуск строку звернення до суду.

Ухвалою від 02.03.2026 року у тому числі розгляд адміністративної справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 27.04.2026 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу до розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в військової частині НОМЕР_2 у період з 19.11.2020 по 26.04.2025.

Відповідно до витягів з наказів про призначення Позивача на посади за період служби у військової частині НОМЕР_2 , ОСОБА_1 займав посади:

20.11.2020 - призначено на посаду командира відділення регламенту та ремонту електроспецобладнання взводу регламенту та ремонту ремонтної роти бронетанкового озброєння і техніки ремонтно-відновлювального батальйону;

12.04.2022 - на посаду командира відділення-командира машини технічної розвідки взводу технічної розвідки ремонтно-відновлювального батальйону;

23.10.2022 - на посаду електрозварника відділення зварювальних робіт взводу спеціальних робіт ремонтної роти бронетанкового озброєння і техніки ремонтно- відновлювального батальйону;

18.04.2023 - на посаду водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 1 стрілецького батальйону;

26.06.2023 - на посаду майстра відділення слюсарно-механічних робіт взводу спеціальних робіт ремонтної роти бронетанкового озброєння і техніки ремонтно- відновлювального батальйону;

25.09.2024 - посаду стрільця-санітара 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону;

26.04.2025 – вибув до нового місця служби;

Згідно Довідки ВЧ НОМЕР_2 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 14.03.2025 року № 2329, ОСОБА_1 , стрілець-санітар 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону, в період з 14.09.2021 по 13.07.2022, з 13.07.2022 по 15.09.2023, з 02.10.2023 по 25.03.2024, з 26.03.2024 по 15.08.2024, з 11.09.2024 по 11.10.2024, з 13.12.2024 по 20.01.2025, з 10.03.2025 по теперішній час брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Луганській областях.

Підстава: копії Наказів від 24.09.2021 № 254, від 25.07.2022 № 35; від 22.07.2022 № 40/дск, від 13.11.2023 № 322/дск, від 04.12.2023 № 343/дск, від 22.03.2024 №86/дск, від 26.03.2024 № 313/1908/628, від 14.08.2024 № 231, від 12.09.2024 № 260, від 10.11.2024 № 291, від 12.10.2024 № 292, від 09.12.2023 № 350, від 14.12.2024 № 355, від 19.01.2025 № 19.

З приводу строку звернення суд зазначає наступне.

Згідно військового квитка НОМЕР_6 , ОСОБА_1 з 26.04.2025 року виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 та з 28.04.2025 року зарахований до особового складу ВЧ НОМЕР_7 . Інформації про звільнення позивача зі служби військовий квиток не містить.

Також як вбачається зі змісту Витягу з Наказу ВЧ НОМЕР_2 від 26.04.2025 року № 116 позивач вибув до нового місця проходження служби.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, починаючи з 19 липня 2022 року обмежено строк звернення до суду з позовами про вирішення трудових спорів щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби. Такий строк з 19 липня 2022 року становить три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 у справі № 1-7/2024(337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Частина перша статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Оскільки позивач з позовними вимогами звернувся до суду під час проходження військової служби, позивачем не пропущений строк звернення до суду з позовною заявою.

З приводу суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах встановлені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII)

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1-1 постанови КМУ від 24.02.2022 № 168 на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил установлено виплату додаткової винагороди:

розміром до 100 тис грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань у разі прийняття безпосередньої участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора,

розміром до 30 тис грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань у разі здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України,

Як встановлено пунктом 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Пункт 2 Розділу XXXIV Порядку №260 встановлює залежність розміру додаткової винагороди розміром до 100 тис. грн та розміром 30 тис. грн. від специфіки бойових (спеціальних) завдань, що виконуються під час здійснення військовослужбовцями заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України те території, на якій такі завдання виконуються.

При цьому, згідно пунктом 4 Розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження участі військовослужбовця у бойових діях або заходах у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

На підтвердження наявності підстав для виплати додаткової винагороди розміром до 100 тис грн позивачем надано довідку від 14.03.2025 року № 2329, за формою додатку № 6 постанови КМУ № 887. У довідці визначено, що в період з 14.09.2021 по 13.07.2022, з 13.07.2022 по 15.09.2023, з 02.10.2023 по 25.03.2024, з 26.03.2024 по 15.08.2024, з 11.09.2024 по 11.10.2024, з 13.12.2024 по 20.01.2025, з 10.03.2025 по теперішній час позивач приймав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та зазначено про те, що така довідка є підставою для надання особі статусу учасник бойових дій.

Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413.

Пунктом 2 цієї Постанови встановлено, що статус учасника бойових дій надається, у тому числі, військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил […], які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Тобто, отримання статусу учасника бойових дій не залежить від специфіки бойових завдань, що виконуються військовослужбовцем під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Отже, довідка від 14.03.2025 року № 2329, за формою додатку № 6 постанови КМУ № 887 підтверджує наявність підстав для підтвердження статусу учасника бойових дій, проте не є належним доказом підтвердження набуття позивачем права на отримання додаткової винагороди розміром до 100 000,00 тис. грн відповідно до постанови №168 від 28.02.2022, оскільки не визначає переліку завдань, які виконувалися позивачем під час здійснення заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, що є визначальним для визначення розміру додаткової винагороди розміром до 100 тис. грн згідно з Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 та Порядку № 260 від 07.06.2018.

При цьому суд враховує, що позиція відповідача щодо посади ОСОБА_1 , яка не передбачала виконання бойових завдань та яка підтверджується послужним списком, йде в розріз з тією обставиною, що позивачу під час перебування на такій посаді частково сплачувалась додаткова винагорода розміром до 100 тис грн пропорційно за періоди: червень-вересень, листопад 2022 року, травень 2023 року, лютий-квітень, серпень та листопад 2024 року.

Проте зіставити періоди сплати відповідно картки особового рахунку по відношенню до довідки від 14.03.2025 року № 2329 не вбачається можливим так як картка особового рахунку містить інформацію за місяць цілісно.

Відтак, спираючись на те, що матеріали справи не містять доказів підтвердження участі ОСОБА_1 у бойових діях або заходах у період здійснення зазначених дій або заходів, а саме: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до приписів частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак в задоволенні позову належить відмовити.

На підставі положень Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Стойка