Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №160/29796/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 рокуСправа №160/29796/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2025р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем;

- зобов`язати відповідача привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно позивача, шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ним правил військового обліку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_2 , 27.08.2025р. із застосунку «Резерв+», а також із відповіді на адвокатський запит, отриманої 13.09.2025р., йому стало відомо, що він перебуває у розшуку з 26.08.2025р. з причин не проходження (відмова від проходження) ВЛК, у зв`язку із чим його було оголошено в розшук за зверненням відповідача за №Е3413624. Позивач вважає, що підстава для оголошення його у розшук є незаконною, оскільки відносно нього не існує жодного судового рішення щодо оголошення його у розшук, у адміністративному законодавстві такої процедури як оголошення в розшук з метою притягнення до адміністративної відповідальності не існує, при оголошенні його у розшук жодних доказів вручення йому виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом направлення або вручення йому повістки безпосередньо для проходження ВЛК не було. Також позивач вказав у позові про те, що згідно до вимог ст.ст.5,7, 20-1 закону №1951-УІІІ до відповідного Реєстру вносяться дані про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку, а оскільки такого факту притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.210, 210-1 КУпАП не було та відповідачем не доведено, вказане свідчить про порушення відповідачем порядку проведення призову його на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та, як наслідок, безпідставність направлення до органу поліції звернення від 26.08.2025р. з інформацією про порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. За викладеного та враховуючи те, що повістка на адресу позивача не направлялась, у мобільному застосунку «Резерв+» наявне підтвердження від 15.03.2025р., що дані ним оновлені вчасно, тому позивач вважає, що внесення даних про перебування позивача в розшуку з 26.08.2025р. є безпідставним. На переконання позивача, у нього наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інформаційної підсистеми «Єдиний облік» правильно відображали фактичні дані щодо відсутності обставин порушення позивачем правил військового обліку.

Ухвалою суду від 05.11.2025р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, та запропоновано, зокрема, відповідачеві – протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали суду надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази в обґрунтування правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах, дотримання процедури виклику позивача за повісткою, встановленої Порядками №1487 та №560, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, вказаною ухвалою суду у порядку ст.80 КАС України були витребувані копії документів, а саме: копію електронного звернення №Е34/3624 від 26.08.2025р., оформленого відповідачем із застосуванням КЕП у Відповідності до вимог п.56 та Додатку 20 Порядку №1487; копію повістки, сформованої у встановленої законодавством порядку на адресу позивача у відповідності до вимог п.27 - 30-3, 41 Порядку №560; докази, що свідчать про вручення позивачеві повістки або відмови у її отриманні згідно до вимог п.41 Порядку №560; докази притягнення позивача до адміністративної відповідальності та набрання такої постанови законної сили.

Зазначена ухвала суду разом із адміністративним позовом була отримана, зокрема, відповідачем у його електронному кабінеті 15.10.2025р. (адміністративний позов з додатками), 08.11.2025р. (ухвалу суду), що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.

01.05.2025р. та 08.05.2026р. на виконання вимог зазначеної ухвали суду, відповідачем було надано лист від 24.04.2025р. за №928/юр про направлення до суду копій документів, до якого було долучено додатки, роздруківки з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме: копія повістки №2078642; копія заяви позивача про визнання правопорушення, подана через застосунок «Резерв+» від 01.02.2026р.; копія постанови R330139 по справі про адміністративне правопорушення від 03.02.2026р.; інформація з відповідного Реєстру щодо позивача.

Окрім того, 18.05.2026р. представником відповідача через систему «Електронний суд» були подані додаткові пояснення в яких останній просив у задоволенні позовної заяви позивачеві відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що позивач перебуває на військовому обліку у відповідача, у зв`язку із не проходженням позивачем (відмовою від проходження) ВЛК (п.2 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист») відносно позивача в Єдиний державний реєстр військовозобов`язаних було подано звернення про порушення ними правил військового обліку, а також і подано звернення до органів поліції №Е3413624 від 26.08.2025р. Також представник відповідача зазначив, що позивач 01.02.2026р. особисто подав заяву про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку через електронний кабінет, у якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, тобто, позивач визнав факт вчинення ним правопорушення. За результатами розгляду його заяви 03.02.2026р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 була винесена постанова № R330139 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП та на позивача накладено штраф, станом на дату надання пояснень штраф не сплачено. Окрім того, представник відповідача зазначив, що з 03.02.2026р. у відповідному Реєстрі відсутня інформація щодо порушення позивачем правил військового обліку, оскільки після підписання адміністративної справи 03.02.2026р. позивачем інформацію щодо порушення ним правил військового обліку, яка подається до органів національної поліції України було автоматично скасовано.

Разом з тим, станом на момент розгляду даної справи на вимогу ухвали суду відзиву на позов відповідачем без поважних причин не надано.

Частиною 6 ст.162 та ч.2 ст.175 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду даної справи, строки розгляду справи, встановлені ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності відзиву на позов за наявними у справі матеріалами, виходячи з вищенаведених вимог ч.6 ст.162, ч.2 ст.175 наведеного Кодексу.

22.05.2026р. представником позивача через систему «Електронний суд» було подано заяву про розгляд справи без участі, в якій представник позивача просив розглянути справу без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Розглянувши вищенаведену заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що у зв`язку із тим, що дана справа є незначної складності, її розгляд було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами згідно до ч.2, п.10 ч.6 ст.12, ч.3 ст.257 КАС України на підставі ухвали суду від 05.11.2025р., що свідчить про те, що дана справа і так розглядається без участі позивача та його представника, за наявними у справі матеріалами, відтак, суд приходить до висновку, що подана представником позивача заява про розгляд справи без його участі є необґрунтованою та безпідставною, оскільки була подана без урахування змісту вищенаведеної ухвали суду, тому у задоволенні згаданої заяви представнику позивача слід відмовити.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 25.05.2026р. через велику завантаженість суду адміністративними справами військовозобов`язаних та військовослужбовців, перебування судді Конєвої С.О. у щорічних чергових відпустках, що об`єктивно унеможливлювало здійснення адміністративного судочинства у даний період, розгляд даної справи було продовжено відповідно до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 25.05.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 25.05.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до приписів ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується змістом копії паспорту позивача серії НОМЕР_1 виданий Баглійським РО Дзержинського ГУ МВД України в Дніпропетровській від 17.01.2008р., наявної у справі.

Згідно інформації із еВОД позивача, сформованого 27.08.2025р. у застосунку «Резерв+», встановлено, що у ньому наявні графи із позначками: « Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку», причини розшуку: «Не проходження (відмова проходження) ВЛК», дата початку розшуку: «26.08.2025», про що свідчить зміст копії еВОД позивача.

У відповідь на адвокатський запит, відповідач листом від 13.09.2025р. №4/7285 повідомив про те, що позивач згідно інформації в АІТС «ОБЕРІГ» перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та є порушником військового обліку 26.08.2025 року. Причина: не проходження (відмова від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»). Дата звернення: з 26.08.2025р. Номер звернення: Е3413624 та для з`ясування обставин не проходження ВЛК та вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності чи закриття адміністративної справи позивачу рекомендовано у найкоротший строк з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як зазначив позивач у позові, жодна повістка на його адресу не надходила, а, відповідно, він правил військового обліку не порушував, тому вважає, що в електронному реєстрі «Оберіг» містяться недостовірні відомості щодо порушення ним правил військового обліку.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, яка полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронного реєстру «Оберіг») даних про порушення правил військового обліку позивачем, звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Преамбулою Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-XII призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно із частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ст.33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3).

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5).

За правилами ч.1 ст.34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 15 Порядку № 1487 визначено, що за умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»:

- взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- відомості про декларування/зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надіслані органом реєстрації через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є підставою для взяття особи на військовий облік або зняття з військового обліку районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, органом СБУ, підрозділом Служби зовнішньої розвідки.

У разі звернення призовника, військовозобов`язаного або резервіста до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за новим задекларованим місцем проживання в його військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки про взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

Пунктом 79 Порядку №1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Відповідно до ст.5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 6 Закону № 1951-VIII передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону № 1951-VIII в редакції з урахуванням змін, внесених Законом №3549-IX від 16.01.2024, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: п. 17-1 - відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (ч.3 ст.14 Закону №1951-VIII).

Таким чином, із аналізу вищенаведених приписів слідує, що законодавцем встановлена відповідна процедура, яка передує внесенню змін до відповідного Реєстру у разі наявності/відсутності чи виправлення недостовірних відомостей, які містяться у згаданому Реєстрі, а саме: особа, виявивши щодо себе недостовірні відомості у Реєстрі, має спочатку звернувся у згаданому вище порядку до органу ведення Реєстру (у даному випадку до відповідача) з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру, що, в свою чергу, пов`язано з обов`язком органу ведення Реєстру (яким в даному випадку є відповідач) розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним і привести відомостей Реєстру у відповідність з персональними даними такої особи.

Як встановлено судом із матеріалів даної справи, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ., номер в реєстрі Оберіг: 091020211425037600110, звання: солдат, ВОС 956647, відомості про відстрочку відсутні, постанова ВЛК – Не придатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, дата ВЛК:11.02.2009, що підтверджується змістом копії еВОД позивача, наявної у справі.

Також зі змісту вказаного еВОД позивача встановлено, що у ньому наявні відомості станом на 27.08.2025р. про порушення позивачем правил військового обліку, причини: «Не проходження (відмова проходження) ВЛК, дата початку розшуку «26.08.2025».

Як зазначив позивач у позові, жодна повістка на його адресу не надходила, а, відповідно, правил військового обліку він не порушував, тому вважає, що в електронному реєстрі «Оберіг» відомості щодо порушення ним правил військового обліку, є недостовірними.

Наведені обставини були викладені позивачем у позові, який було подано до суду у жовні 2025р. (вх. №84336/25 від 15.10.2025р.).

Разом з тим, вважаючи відомості про порушення правил військового обліку, які були внесені відповідачем 26.08.2025р. до відповідного Реєстру, недостовірними та протиправними, позивач із мотивованою заявою про виправлення таких відомостей до відповідача, як органу ведення цього Реєстру, не звертався (такі докази до позову не додані).

Між тим, у ході судового розгляду даної справи із наданих відповідачем копій документів судом було встановлено, що через свій електронний кабінет «Резерв+» позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_3 01.02.2026р. о 18:13 год. було подано заяву, у якій позивач зазначив, що допущене ним порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов (відмовився проходити) ВЛК, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 КУпАП. Факт вчинення ним цього адміністративного правопорушення позивач визнав та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, що підтверджується змістом копії наведеної заяви позивача, наявної у справі.

Також судом встановлено, що за результатами розгляду згаданої заяви позивача начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 03.02.2026р. було прийнято постанову №R330139 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) за змістом якої було встановлено, що позивач не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення правил військового обліку за ч.3 ст.210-1 КУпАП на позивача накладено штраф у сумі 17000.00 грн., про що свідчить зміст копії наведеної постанови.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що, по-перше, у разі, виявлення у еВОД даних про порушення ним правил військового обліку, які позивач вважає недостовірними, такі відомості мають бути виправлені за мотивованою заявою позивача, поданою до органу ведення Реєстру (у даному випадку до відповідача) у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ (матеріали справи такої заяви не містять); по-друге, враховуючи те, що позивач визнав факт порушення ним правил військового обліку за його заявою, поданою 01.02.2026р., а саме: не проходження (відмова від проходження) ВЛК, який мав місце 26.08.2025р., що є предметом спору у даній справі, а відтак, будь-які обґрунтовані правові підстави для визнання дій відповідача, які полягають у внесенні до відповідного Реєстру даних про порушення правил військового обліку позивачем, у адміністративного суду відсутні.

У зв`язку із наведеними вище встановленими обставинами та аналізом приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи – ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Разом з тим, з урахуванням встановлених судом обставин з приводу того, що позивачем мотивована заява про виправлення недостовірних даних стосовно позивача, які містяться у Реєстрі у відповідності до п.1 ч.2 ст.9 Закону №1951-УІІІ, до відповідача не подавалась, факт визнання позивачем порушення правил військового обліку, який мав місце 26.08.2025р., що є предметом цього спору, що підтверджено змістом поданої позивачем до відповідача заяви про визнання факту вчиненого ним адміністративного правопорушення від 01.02.2026р., а саме: не проходження (відмова від проходження) ВЛК, а відповідно, протиправність дій відповідача у спірних правовідносинах жодними належними, достатніми та допустимими доказами позивачем не доведена.

Судом критично надається оцінка доводам позивача та його представника про те, що ним не вчинялось адміністративне правопорушення, а саме: він не отримував повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження ВЛК та не вчиняв порушення правил військового обліку (не проходження (відмова від проходження) ВЛК), оскільки вказані обставини спростовуються змістом копії заяви самого позивача від 01.02.2026р. про визнання ним факту цього порушення правил військового обліку, який мав місце 26.08.2025р., тому наведені вище доводи позивача та його представника судом відхиляються як неспроможні.

Окрім того, є безпідставними та необґрунтованими і посилання представника позивача у його заяві від 22.05.2026р., поданої через систему «Електронний суд», про те, що позивач і його представник підтримують позовні вимоги у повному обсязі, з огляду на наявність факту визнання позивачем порушення ним правил військового обліку, який мав місце 26.08.2025р. та є предметом цього спору, що підтверджено копією заяви позивача від 01.02.2026р., поданою ним особисто через електронний кабінет 01.02.2026р. о 18:13 год., при цьому, обставини подання згаданої заяви позивачем та його представником жодними будь-якими іншими доказами не спростовано.

Інші аргументи позивача та його представника, уважно вивчені судом, однак не заслуговують на увагу суду, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність дій відповідача у даних спірних правовідносинах за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що позивач не звертався до відповідача із мотивованою заявою про виправлення недостовірних відомостей щодо нього до моменту подання даного позову до суду, виявленого судом факту визнання позивачем порушення ним правил військового обліку, який мав місце 26.08.2025р. (є предметом спору у даній справі), згідно заяви позивача від 01.02.2026р., тому у суду не має правових підстав робити висновок про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв не межах повноважень та у не спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами, порушення відповідачем прав та інтересів позивача у даних правовідносинах, оскільки позивач із мотивованою заявою до відповідача у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ не звертався, визнав факт порушення правил військового обліку, який мав місце 26.08.2025р. згідно його заяви від 01.02.2026р., що є предметом цього спору, а тому обґрунтовані правові підстави для визнання дій відповідача протиправними у спірних правовідносинах у цій справі, у адміністративного суду відсутні.

За таких обставин, з урахуванням того, що суд не знайшов обґрунтованих правових підстав для задоволення основної позовної вимоги (визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до електронного реєстру «Оберіг» даних про порушення правил військового обліку позивачем), тому і у задоволенні позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, які носять похідний характер від основної вимоги, позивачеві також слід відмовити.

Окрім того, судом враховується і правова позиція ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Приймаючи до уваги все вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, тому у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. сплаченого згідно квитанції №1535528221 від 08.10.2025р. не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача – суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 138, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва