Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №160/656/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 рокуСправа №160/656/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

12.01.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпочинку у дні донації крові або її компонентів та додаткові дні після здавання крові або компонентів крові, як безоплатному донору крові та компонентів крові за 2024 рік у кількості 18 календарних днів відповідно до статті 20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» та статті 6 Закону України «Про відпустки», обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпочинку у дні донації крові або її компонентів та додаткові дні після здавання крові або компонентів крові, як безоплатному донору крові та компонентів крові за 2024 рік у кількості 18 календарних днів , відповідно до статті 20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» та статті 6 Закону України «Про відпустки», обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Позивач вказав, що під час здійснення розрахунку при звільненні йому не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні відпочинку у дні донації крові або її компонентів та додаткові дні після здавання крові або компонентів крові, як безоплатному донору крові та компонентів крові за 2024 рік. Також, позивач вказує, що нарахування та випалата зазначеної компенсації слід провести із врахуванням виплат, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

16.01.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

30.01.2026 року Військова частина НОМЕР_2 надала до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзиви на позовну заяву.

В обґрунтування відзивів представник відповідача зазначив, що позивачем порушено строки звернення до адміністративного суду.

Також, представник відповідача вказував, що відповідно до Закону України ”Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, Постанови Кабінету міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», Законом «Про відпустки» - не передбачено нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпочинку у дні донації крові або її компонентів та додаткові дні після здавання крові або компонентів крові, як безоплатному донору крові та компонентів крові з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у зв`язку з чим, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

11.02.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Міністерства оборони України, зокрема, із зверненням в якому просив: виплати йому компенсацію за невикористані дні (дні донації крові та додаткові дні після здійснення донації) за 2022-2024 роки.

В матеріалах справи також міститься відповідь Міністерства оборони України, згідно якої відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР, грошова компенсація виплачується лише за невикористані дні щорічної відпустки (основної та додаткової), а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Грошова компенсація за невикористані «донорські» дні при звільненні законодавством не передбачена.

Втім, позивач вважає, що відповідач повинен здійснити нарахування та виплату компенсації за невикористані дні відпусток («донорські» дні), із врахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо компенсації за невикористані дні відпусток («донорські» дні), суд зазначає про таке.

Закон України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові», встановлює певний порядок дій працівника-донора та роботодавця, де працює донор.

Положення чинного законодавства України встановлюють певні пільги працівникам, які є донорами крові. Ці пільги встановлено наведеним вище Законом України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» та кореспондуються зі ст. 124 КЗпП України.

Згідно ст.124КЗпП України, у дні медичного обстеження та донації крові та/або компонентів крові особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності, із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів роботодавця відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу. Такій особі безпосередньо після кожного дня здійснення донації крові та/або компонентів крові надається день відпочинку із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів роботодавця відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу. За бажанням такої особи цей день приєднується до щорічної відпустки.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 закону, у день донації особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Здобувачі вищої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти у зазначені дні звільняються від занять, а військовослужбовці строкової служби та курсанти закладів військової освіти - від несення нарядів, вахт та інших форм служби.

Такій особі безпосередньо після кожного дня здійснення донації крові та/або компонентів крові надається день відпочинку із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу. За бажанням такої особи цей день приєднується до щорічної відпустки.

У разі якщо за погодженням із керівництвом підприємства, установи, організації, командуванням військової частини в день безоплатної донації крові та/або компонентів крові донор був залучений до роботи або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із збереженням середнього заробітку. У разі донації крові та/або компонентів крові у період щорічної відпустки така відпустка продовжується на один день.

Підставою для звільнення від роботи, навчання або служби відповідно до цієї статті є довідка, видана донору за місцем медичного обстеження чи донації крові та/або компонентів крові за формою та в порядку, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Отже, працівникам-донорам крові надаються такі пільги/гарантії, якщо вони вчинять відповідні для того дії:

1) Звільнення від роботи безпосередньо в день донації із збереженням середнього заробітку (адже донацію крові також можливо здійснити у вихідний день чи позаробочий час);

2) Звільнення від роботи на наступний день, що йде за донацією із збереженням середнього заробітку (за бажання донора);

3) За бажанням донора наступний день відпочинку, що слідує за днем донації може бути приєднано до щорічної відпустки.

Наведені вище пільги є правами позивача, які виникли у нього у зв`язку з донацією крові/плазми. При цьому позивач користується наданими йому чинним законодавством пільгами/гарантіями на власний розсуд і відповідач не може його змусити до цього. У випадку, якщо особа бажає скористатися своїм правом, така особа вчиняє відповідну дію (або утримується від неї), в залежності від того права, яким хоче скористатись така особа.

Суд зауважує, що відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

Види щорічних та додаткових відпусток перелічені у ст. 4 Закону України «Про відпустки».

Суд вказує, що серед переліку щорічних та додаткових відпусток відсутні дні відпочинку, передбачені Законом України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові".

Таким чином, суд доходить висновку, що у позивача відсутнє право на одержання компенсації при звільненні за дні відпочинку за дні донації крові та/або компонентів крові.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський