Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №160/33070/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 рокуСправа №160/33070/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

19 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 №77 від 27.02.2023 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини» в частині, що стосуються ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 № 370 від 24.07.2023 «Про внесення змін до наказів про результати службових розслідувань за фактом самовільного залишення частини» в частині, що стосуються ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 повернути стягнуті кошти на виконання наказу № 370 від 24.07.2023 «Про внесення змін до наказів про результати службових розслідувань за фактом самовільного залишення частини» з Позивача - ОСОБА_1 , на користь Позивача;

- зобов`язати Відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за період з 11.10.2022 по 01.08.2025, як перебувуючого на безперервному лікуванні, без врахування правових наслідків наказу № 370 від 24.07.2023 «Про внесення змін до наказів про результати службових розслідувань за фактом самовільного залишення частини» та наказу № 77 від 27.02.2023 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу лавах ЗСУ з 28.06.2022 року по теперішній час. В період з 11.10.2022 по 18.05.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні. З 19.05.2023 по 17.06.2023 позивач перебував у відпустці за станом здоров`я. В період з 16.06.2023 по 02.08.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах та у відпустках за станом здоров`я. З 02.08.2025 року позивач продовжив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 . При отриманні грошового забезпечення позивач звернув увагу, що грошове забезпееяння виплачується йому не в повному обсязі у зв`язку з чим він звернувся з рапортами від 08.09.2025 та від 03.10.2025 до відповідача про надання йому інформації та копій документів, на підставі яких здійснюється утримання з нього грошових коштів. 24.10.2025 позивач отримав відповідь, що утримання у розмірі 20% з грошового забезпечення здійснюється згідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_3 №370 від 24.07.2023 «Про внесення змін до наказів про результати службових наказів». Про проведення відносно позивача будь якого службового розслідування він не знав, йому не повідомляли. З наказом про проведення службового розслідування та наказом внесення змін до наказу про проведення службового розслідування, позивача не ознайомлювали. Про існування наказів про службові розслідування відносно позивача, останньому стало відомо зі змісту наданої відповіді на його рапорти щодо утримання грошового забезпечення. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 24 листопада 2025 року суд відкрив провадження у справі №160/33070/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

10 грудня 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів від відповідача по справі № 160/33070/25.

Клопотання обґрунтоване тим, що станом на 10.12.2025 відзив на позовну заяву та докази (у письмовому та електронному вигляді) відповідачем не надані.

Ухвалою від 22 грудня 2025 року суд клопотання ОСОБА_1 про витреебування доказів задовольнв; витребував від відповідача докази.

16 січня 2026 року представник відповідача надіслав до суду клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, яке обґрунтоване тим, що потреба в наданні додаткового строку викликана постійними перебоями в електропостачанні, знаходженням документів за різними локаціями та надмірною кількістю судових справ в провадженні відповідального представника відповідача.

Ухвалою від 22 січня 2026 року суд клопотання представника відповідача про продовження процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву - задовільнив. Продовжив представнику відповідача процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву у справі № 160/33070/25 на 15 днів.

Витребувані документи до суду не надходили.

Ухвалою від 17 березня 2026 року суд повторно витребував від відповідача докази.

14.04.2026 року до суду надійшло Клопотання про долучення доказів від ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким долучено докази та додатково повідомлено суд, що копія Директиви, яеою була розформована військова частина НОМЕР_3 , буде надана безпосередньо до суду я к документ з грифом ДСК.

10.04.2026 року до суду надійшло Клопотання про долучення доказів від ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання ухвали суду від 17 березня 2026 року.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов.

Відповідно до ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, особистий номер НОМЕР_1 , що підтверджується посвідченням офіцера НОМЕР_4 видане 29 вересня 2025 року.

ОСОБА_1 призвано до лав ЗСУ за мобілізацією з 24.06.2022 року; 28.06.2022 зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_3 ; 02.08.2025 зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 , особовий номер НОМЕР_1 .

У період з 11.10.2022 по 18.05.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у наступних медичних закладах:

- період з 10.10.2022 по 24.10.2022 у МЛК-21 Дніпро, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 1854 від 24.10.2022;

- період з 24.10.2022 по 11.11.2022 в обласному СРЦ «Солоний лиман» с.Новотроїцьке, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 3231 від 11.11.2022;

- період з 11.11.2022 по 04.02.2023 у шпиталі в/ч НОМЕР_6 АДРЕСА_3 , що підтверджується виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого № 1106 від 18.05.2023.

18.05.2023 року ВЛК №1743 надала довідку ОСОБА_1 в тому, що він потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

На підставі вказаної довідки ВЛК №1743 від 18.05.2023 ОСОБА_1 військова частина НОМЕР_3 надала відпустку за станом здоров`я на 30 днів з 19.05.2023 оп 17.06.2023 та було видано відпускний квиток № 2689 від 19.05.2023.

У період з 16.06.2023 по 02.08.2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у наступних медичних закладах:

- період з 16.06.2023 по 28.06.2023 у стаціонарі КП Дніпропетровського обласного госпіталю ВВ ДОР, карта стаціонарного хворого № 2313;

- період з 28.06.2023 по 12.07.2023 у стаціонарі ДУ Український ДНДІ МСПІ МОЗ України медична картка стаціонарного хворого №3829;

- період з 12.07.2023 по 05.08.2024 у стаціонарі ІНФОРМАЦІЯ_5 (в/ч НОМЕР_6 ), що підтверджується довідкою про госпіталізацію від 31.08.2023 та випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 4735;

- період з 05.08.2024 по 26.08.2024 у стаціонарі КП ДОСРЦ «Солоний лиман», медична картка стаціонарного хворого №2649/515;

- період з 26.08.2024 по 16.09.2024 у стаціонарі ДУ УНДІ МСПІ МОЗ України, медична карта стаціонарного хворого №5079;

- період з 16.09.2024 по 14.01.2025 у стаціонарі ІНФОРМАЦІЯ_5 (в/ч НОМЕР_6 ), медична карта стаціонарного хворого № 6438;

- період з 15.01.2025 по 31.01.2025 у стаціонарі КП ДОСРЦ «Солоний лиман», медична карта стаціонарного хворого №191/53;

- в період з 07.03.2025 по 22.05.2025 у стаціонарі ІНФОРМАЦІЯ_5 (в/ч НОМЕР_6 ), медична карта стаціонарного хворого №1844;

- в період з 23.05.2025 по 09.06.2025 у стаціонарі КП ДОСРЦ «Солоний лиман», медична карта стаціонарного хворого №1907/411;

- в період з 11.06.2025 по 09.07.2025 у стаціонарі ІНФОРМАЦІЯ_5 (в/ч НОМЕР_6 ), медична карта стаціонарного хворого №4124

31.01.2025 року ВЛК №1225 надала довідку ОСОБА_1 в тому, що він потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

Згідно довідки ВЛК № 2025-0709-1439-3956-0 від 09.07.2025 ОСОБА_1 було проведено седичний огляд ВЛК : госпітальна ВЛК військова частина НОМЕР_6 09 липня 2025.

При отриманні грошового забезпечення позивач звернув увагу, що грошове забезпечення виплачується йому не в повному обсязі у зв`язку з чим він звернувся з рапортами від 08.09.2025 та від 03.10.2025 до відповідача про надання йому інформації та копій документів, на підставі яких здійснюється утримання з нього грошових коштів.

24 жовтня 2025 року відповідач надав відповідь № 6/3/1927 в якій зазначив, що утримання в розмірі 20% згрошового забезпечення ОСОБА_1 здійснюється згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 №370 від 24.07.2025 р. «Про внесення змін до наказів про результати службових розслудвань за фактом самовільного залишення частини».

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 24.07.2023 № 370 «Про внесення змін до наказів про результати службових розслудвань за фактом самовільного залишення частини», з метою виправлення помилки у наказах за фактом самовільного залишення частини за період з 24.10.2022 по 20.05.2023 року, наказано пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 27.02.2023 № 77 викласти в редакції яка передбачає: утримати з лейтенанта ОСОБА_1 грошове забезпечення та одноразову грошову винагороду на загальну суму 183 252,47 грн. Наказано помічнику командираз фінансово-економічної роботи – начальнику служби клопотати в ІНФОРМАЦІЯ_6 про внесення до книги обліку нестач ІНФОРМАЦІЯ_4 вказану суму. Також пунктом 26 даного Наказу наказано: Наказ довести до особового складу в частині, що його стосується.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 14.08.2023 №173 п.5 Лейтенанта ОСОБА_1 , командира розвідувального взводу військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_3 , який перебуває на тривалому лікуванні у зв1язку з отриманим пораненням, наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (по особовому складу) від 12 серпня 2023 року № 360 зараховано у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 з 31 липня 2023 року зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) від 07.08.2025 № 190 лейтенанта ОСОБА_1 призначено наказом командира військової частини НОМЕР_7 (по особовому складу) від 02 черпня 2025 року № 417 на посаду офіцера відділення ЦВС ІНФОРМАЦІЯ_8 , 07 серпня 2025 року зарахований до списків особового складу.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 04.08.2025 №165 лейтенанта ОСОБА_1 з 04 серпня 2025 року виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У клопотанні про долучення доказів поданих 10.04.2026 відповідач повідомив суд, що матеріали службового розслідування за фактом самовільного залишення частини позивачем та оскаржувані накази військової частини НОМЕР_3 повинні бути в архіві фінансової служби ІНФОРМАЦІЯ_4 . Але з огляду на зміни його розташування (на даний момент відбувається черговий переїзд) наразі немає можливості відшукати необхідні документи та надати їх копії.

Накази військової частини стосовно Позивача щодо зарахування його на військову службу до особового складу військової частини, а також накази про направлення його на лікування, повернення з лікування, накази про відпустку у зв`язку з лікуванням в ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутні. 22 грудня 2023 року документи військової частини НОМЕР_3 за 2022-2023 були передані до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (відповідна довідка додається).

Відповідно до Директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 04.05.2023 № Д-29/ДСК 31 липня 2023 року військова частина НОМЕР_3 була розформована, її правонаступником визначено ІНФОРМАЦІЯ_6 . Витяг з ліквідаційного акту від 04.12.2023 року №38/788дск відповідач додав до клопотання про доручення доказів від 10.04.2026.

Відповідач відзиву по суті заявлених позовних вимог не надав.

Позивач вважає протиправними та просить суд скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 №77 від 27.02.2023 та № 370 від 24.07.2023 в частині, що стосується ОСОБА_1 ; зобов`язати Відповідача повернути стягнуті кошти на виконання наказу № 370 від 24.07.2023 з ОСОБА_1 , на користь Позивача; зобов`язати Відповідача провести перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за період з 11.10.2022 по 01.08.2025, як перебувуючого на безперервному лікуванні, без врахування правових наслідків наказу № 370 від 24.07.2023 «Про внесення змін до наказів про результати службових розслідувань за фактом самовільного залишення частини» та наказу № 77 від 27.02.2023 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини», у зв`язку зчим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV.

Відповідно до ст. 3 Статуту № 548-XIV військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 9 Статуту № 548-XIV військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 9 Статуту № 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Положеннями ст. ст. 26, 27 Статуту № 548-XIV передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від інших видів відповідальності за ці правопорушення.

Відповідно до ст. 49 Статуту № 548-XIV військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Спеціальним нормативним актом в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Відповідно до вимог ст. 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Відповідно до вимог статей 83-85 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно зі ст. 83-85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.

Пунктом 1 розділу II Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування.

Передбачено також, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Відповідно до п. 1 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

Згідно з п. 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до п. 5 розділу V Порядку № 608 акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Пунктом 6 розділу V Порядку № 608 встановлено, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VI Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Відповідно до ст. 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Частиною 3 ст. 85 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Отже, службове розслідування у будь-якому випадку не може тривати більш ніж 2 місяці.

Згідно з абз. 2 п. 3 розділу ІІІ Порядку № 608 днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акту службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Також і згідно приписів пункту 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженогоУказом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №1153/2008), передбачено, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 144-2 Положення №1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що у разі самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, військова служба для такого військовослужбовця призупиняється, а відповідно, на час такого призупинення приписи законодавства про проходження військової служби на таку особу не поширюються.

Судом встановлено, що підставою для утримання із грошового забезпечення позивача 20 % грошового забезпечення відповідачем визначено наказ командира військової частини НОМЕР_3 №370 від 24.07.2023 «Про внесення змін до наказів про результати службових розслідувань за фактом самовільного залишення частини», яким внесено зміни до наказу №77 від 27.02.2023 та визначено про утримання з лейтенанта ОСОБА_1 грошового забезпечення та одноразової грошової винагороди на загальну суму 183252,47 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2025 року та повторно ухвалою від 17.03.2026 року у відповідача витребувано докази, які стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів. Водночас відповідач належних доказів не надав, зазначивши про відсутність можливості їх відшукати у зв`язку із переміщенням документів та переданням документів військової частини НОМЕР_3 до архіву.

Факт відсутності у відповідача документів або неможливості їх віднайти не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку доведення правомірності прийнятого рішення, оскільки негативні наслідки неналежного зберігання чи ненадання доказів не можуть бути покладені на особу, щодо якої таке рішення породжує негативні правові наслідки.

Так, п. 3 розділу IV Порядку № 608 передбачено права військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

З метою забезпечення вказаних прав військовослужбовця п. 2 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зокрема, наділені правом: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача із оскаржуваними наказами, та враховує, що спірні накази мають характер індивідуальних актів, безпосередньо впливають на обсяг майнових прав позивача та стали підставою для тривалого утримання частини його грошового забезпечення.

Водночас на підтвердження обставин проходження лікування позивачем надано належні та допустимі докази, а саме: виписки із медичних карт стаціонарного хворого, виписні епікризи, довідки військово-лікарських комісій, документи про надання відпустки за станом здоров`я, які узгоджуються між собою, є послідовними та відповідають хронології подій.

Судом встановлено, що період, визначений відповідачем у наказі №370 від 24.07.2023 як період самовільного залишення військової частини ОСОБА_2 , а саме з 24.10.2022 по 20.05.2023, фактично співпадає із періодом перебування позивача на стаціонарному лікуванні у медичних закладах та проходження військово-лікарської комісії, а також із періодом наданої відпустки за станом здоров`я.

Жодних доказів, які б спростовували факт лікування позивача або підтверджували його самовільне вибуття з військової частини без поважних причин, відповідачем суду не надано.

Суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.06.2024 у справі №420/9472/23, проведення службового розслідування саме по собі не є обов`язковою передумовою для вирішення питання про відповідальність військовослужбовця, однак рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на належних та достатніх доказах установленого порушення та бути обґрунтованим.

Отже, відсутність матеріалів службового розслідування сама по собі не є безумовною підставою для скасування оскаржуваних наказів, однак у спірних правовідносинах відповідачем не доведено ані самого факту самовільного залишення позивачем військової частини, ані фактичних обставин, які покладені в основу оскаржуваних наказів, ані правомірності визначення сум утримання.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано покладений на нього процесуальний обов`язок доказування правомірності спірних рішень, а тому наказ командира військової частини НОМЕР_3 №77 від 27.02.2023 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини» та наказ №370 від 24.07.2023 «Про внесення змін до наказів про результати службових розслідувань за фактом самовільного залишення частини» в частині, що стосуються ОСОБА_1 , є необґрунтованими, прийнятими без належного фактичного підґрунтя, а відтак протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути стягнуті кошти на виконання наказу №370 від 24.07.2023 суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи законні інтереси, та просити про їх захист шляхом, визначеним законом.

Згідно із частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, однак при вирішенні спору суд зобов`язаний застосувати такий спосіб захисту, який є ефективним і забезпечує реальне поновлення порушеного права особи.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, а також про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що спосіб судового захисту має бути таким, який безпосередньо усуває порушення права, забезпечує його повне відновлення та виключає необхідність повторного звернення особи до суду.

Судом встановлено, що утримання із грошового забезпечення позивача здійснювалось саме на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_3 №370 від 24.07.2023 «Про внесення змін до наказів про результати службових розслідувань за фактом самовільного залишення частини», яким внесено зміни до наказу №77 від 27.02.2023 та визначено суму грошового забезпечення, що підлягає утриманню із позивача.

Разом з тим, у межах розгляду даної справи суд дійшов висновку про протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_3 №77 від 27.02.2023 та наказу №370 від 24.07.2023 у частині, що стосується ОСОБА_1 , у зв`язку із недоведеністю відповідачем обставин, покладених в основу їх прийняття, відсутністю належних та допустимих доказів самовільного залишення позивачем військової частини, а також невиконанням відповідачем обов`язку доказування правомірності прийнятих рішень, визначеного частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, після визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, які слугували правовою підставою для здійснення утримань із грошового забезпечення позивача, правові наслідки таких актів підлягають усуненню, а грошове забезпечення позивача має бути визначене без урахування відповідних незаконних утримань.

Суд враховує, що грошове забезпечення військовослужбовця є складним видом періодичної виплати, розмір якого залежить від низки складових, зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавок, доплат, премій, винагород, періодів лікування, фактично здійснених виплат та проведених утримань, а тому визначення остаточного розміру належних до виплати коштів належить до компетенції відповідного фінансового органу військового управління.

Матеріали справи не містять повного та належного розрахунку сум, фактично утриманих із позивача, відомостей про усі проведені нарахування та виплати, а також первинних фінансових документів, необхідних для визначення остаточного розміру коштів, що підлягають поверненню.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що адміністративний суд не повинен перебирати на себе дискреційні чи розрахункові повноваження суб`єкта владних повноважень, якщо законом саме такий орган уповноважений здійснювати відповідні обчислення. Належним способом судового захисту у такому випадку є покладення на відповідний орган обов`язку провести перерахунок із урахуванням правової оцінки, наданої судом. Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №825/694/17, від 24.12.2019 у справі №823/59/17, від 30.11.2020 у справі №480/3105/19.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі №380/12913/22 зазначив, що у спорах щодо грошового забезпечення належним способом захисту є саме зобов`язання провести відповідний перерахунок та здійснити виплату належних сум, а не стягнення невизначеної суми без здійснення уповноваженим органом відповідних розрахунків.

З огляду на те, що утримання із грошового забезпечення позивача здійснювалось саме на виконання наказу №370 від 24.07.2023, правові наслідки якого судом визнано протиправними, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 11.10.2022 по 01.08.2025 без урахування правових наслідків наказу №77 від 27.02.2023 та наказу №370 від 24.07.2023 із виплатою недоотриманого грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

За таких обставин позовна вимога про окреме повернення стягнутих коштів задоволенню не підлягає, оскільки фактично охоплюється способом відновлення порушеного права шляхом проведення відповідного перерахунку грошового забезпечення, а її окреме задоволення призведе до подвійного способу захисту одного й того ж порушеного права.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно та пропорційно.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що особливістю адміністративного судочинства є покладення саме на суб`єкта владних повноважень обов`язку доведення правомірності прийнятого рішення, а у разі ненадання належних та достатніх доказів суд виходить із недоведеності правомірності такого рішення. Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №711/1837/18.

З урахуванням встановлених обставин, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд робить висновок про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак сплачений позивачем відповідно до квитанції про сплату № LM42-QY7M-27YE від 18.11.2025 судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 139, 241-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 №77 від 27.02.2023 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини» в частині, що стосуються ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 № 370 від 24.07.2023 «Про внесення змін до наказів про результати службових розслідувань за фактом самовільного залишення частини» в частині, що стосуються ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 11.10.2022 по 01.08.2025 без урахування правових наслідків наказу командира військової частини НОМЕР_3 №77 від 27.02.2023 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини» та наказу командира військової частини НОМЕР_3 №370 від 24.07.2023 «Про внесення змін до наказів про результати службових розслідувань за фактом самовільного залишення частини», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук