Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №160/3714/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 рокуСправа №160/3714/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідачі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 грудня 2025 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку по досягненню граничного віку перебування військовозобов`язаних в запасі;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити його з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 19 квітня 2013 року виключений з військового обліку по досягненню граничного віку перебування військовозобов`язаних в запасі. Разом з тим, позивач був постановлений на облік у районному ТЦК та СП, призваний до військової служби під час мобілізації та направлений до військової частини для проходження військової служби в особливий період.

Разом із позовною заявою 17.02.2026 представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою від 18.02.2026 було відмовлено, оскільки наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом лише під час розгляду справи по суті на підставі повного з`ясування обставин та оцінки доказів у їх сукупності. Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично призвело б до вирішення спору по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 20.03.2026, відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також надано 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі: відповідачу – для подання письмового відзиву на позовну заяву, а третій особі – для подання письмових пояснень.

06.03.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи заперечення, відповідач зазначає, що позивач не надав жодних підтверджень свого виключення з військового обліку за досягненням граничного віку. На думку відповідача, оскільки позивача було саме знято з військового обліку, а не виключено з нього, останній на підставі абзацу 7 пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних як знятий з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України чи розвідувальних органів України за рішенням відповідного відомства.

11.03.2026 від Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник в частині позовних вимог, що стосуються військової частини НОМЕР_1 вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця; Зазначений перелік являється виключним, військова частина НОМЕР_1 не має повноважень здійснювати перевірку законності видачі іменного списку органами ТЦК та СП, а також не може відмовити у виданні наказу про зарахування особового складу до списків військової частини при наявності відповідних документів зазначених у п. 14 Наказу МОУ № 280 від 15.09.2022. Таким чином зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивача, відбулось на законних підставах та у відповідності до вимог чинного законодавства. Також представник зауважує, що згідно правової позиції Верховного Суду у справі №160/25592/23, процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 22.11.2005 Дзержинським МВУМВС України в Донецькій області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На сторінці 16 військового квитка позивача серії НОМЕР_3 наявні записи від 05.04.1991 та від 30.12.1997 про те, що ОСОБА_1 непридатний у мирний час, придатний до нестройової служби у воєнний час.

За відомостями про службу в запасі на сторінці 11 військового квитка, позивач має категорію обліку – 2, група обліку – НПО (закреслено «СА»), склад – рядовий (закреслено «солдат»).

На сторінці 33 військового квитка позивача серії НОМЕР_3 є запис №34 про виключення з військового обліку 19.04.2013 у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

Станом на 19.04.2013 ОСОБА_1 виповнилося 40 повних років.

Відповідно до військово-облікового документу «Резерв+» станом на 05.12.2025 ОСОБА_1 перебував на обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 .

18.12.2025 позивач пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що складено довідку ВЛК № 2025-1218-2139-2289-3. Позивачу встановлено діагноз: Н53. АДРЕСА_1 (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності, Н25.0 Початкова стареча катаракта, та на підставі статті 30в, 398, 556 графи П розкладу хвороб, графи Тдв, визнано придатним до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 19.12.2025 №3266, відповідно до поіменного списку № 256/12640 від 19.12.2025, ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.12.2025 №363, рядового ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення з 21.12.2025.

Вважаючи, призов на військову службу під час мобілізації протиправним, позивач звернувся до суду зі захистом своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

За приписами ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частин 1- 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII, зокрема, громадяни, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Частиною 8 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Частиною 2 статті 28 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на 19.04.2013) було встановлено, що вйськовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

При цьому ч. 4 ст. 28 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на 19.04.2013) передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Водночас, за приписами п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на 19.04.2013) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які: 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав звання рядового складу «солдат» та на дату досягнення 40 років (05 вересня 2012 року) мав право на виключення з військового обліку за досягненням граничного віку перебування в запасі та військовому резерві.

При цьому суд зауважує, що військовий квиток ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 містить відмітку на сторінці 33 (запис № 34) про виключення з військового обліку 19.04.2013 у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі. Станом на 19.04.2013 ОСОБА_1 виповнилося 40 повних років.

Разом з цим, положення Закону № 2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, в подальшому зазнавало змін.

Так, Законами України від 27.03.2014 № 1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» (далі – Закон № 1169-VII) та від 22.07.2014 № 1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 1604-VII) до ст. 28 Закону № 2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27.03.2014 граничний вік військовозобов`язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 та станом на теперішній час з 50 років до 60 років.

При цьому, положення ч. 4 ст. 28 Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, станом на теперішній час змін не зазнало.

Тобто, з набранням чинності змінами до ч. 2 ст. 28 Закону № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов`язаним, як особа, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку (60 років) перебування в запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Отже, суд вважає, що у зв`язку із продовженням граничного віку перебування у запасі, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, повинен згідно з чинним законодавством України перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

Крім того, суд зауважує, що стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У спірних правовідносинах юридичним фактом за вольовим критерієм є подія, настання якої не залежить від волі та свідомості людини, - недосягнення позивачем граничного віку перебування у запасі.

Вік особи як юридичний факт-стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки, а в спірних правовідносинах такими наслідками є застосування до позивача положень зазначених Законів № 1169-VII та № 1604-VII.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі.

З огляду на зазначене, суд не вбачає порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі № 814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17.

Отже, законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави. У зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку. З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону № 2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних.

Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивач мав право бути виключеним з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, передбаченого ч. 2 ч. 4 ст. 28 Закону № 2232 (в редакції станом на час виключення позивача з військового обліку). Нова редакція цієї статті від 18.05.2024 встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18.05.2024. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такий облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.

Відтак, оскільки за чинними нормами Закону №2232-XII позивач є старшим 25 років, перебуває на військовому обліку та є військовозобов`язаним, суд не вбачає протиправної дії/бездіяльності відповідача в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Оскільки судом не встановлено порушень процедури призову позивача на військову службу, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 і командира військової частини НОМЕР_1 є необґрунтованими. Вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_9 виключити позивача з військового обліку, а також про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу та звільнити з військової служби є похідними від основних вимог. Зважаючи на відсутність підстав для скасування зазначених актів індивідуальної дії, що стали наслідком правомірного мобілізаційного процесу, похідні позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що доводи позовної заяви не знайшли свого документального та нормативного підтвердження та спростовуються висновками суду, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи, що позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Відповідно до частини четвертої ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець