Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №160/34587/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 рокуСправа №160/34587/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невчинення дій з виключення з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі ОСОБА_1 ;

- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку у зв?язку з досягненням граничного віку перебування у запасі та зняти з розшуку ТЦК;

- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів та бази даних «Оберіг» про виключення мене, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 07.01.2014 позивач досяг граничного віку перебування у запасі та військовому резерві, а тому втратив статус військовозобов?язаного відповідно до Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин до 01.04.2014). Позивач зазначає, що він був виключений з військового обліку, а 19.07.2021 був поставлений на облік без його відома. Отже, згідно ч. 2 ст. 28 та ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» (у редакції станом на 01.04.2014 року) позивач повинен був бути автоматично виключений з військового обліку за віком, відповідальними посадовими особами військового комісаріату, та відповідно не може бути порушником правил військового обліку. Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив виключити його з військового обліку у зв?язку з досягненням граничного віку перебування у запасі; внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів та бази даних «Оберіг». Проте, відповіді на заяву не отримав. Вважає бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні дій щодо виключення з військового обліку у зв?язку з досягненням граничного віку перебування у запасі на підставі норм законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, протиправною та такою, що порушує законні права, свободи на інтереси позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи приначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно із ч. 2 ст. 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 2014 рік) військовозобов?язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядово сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перш розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантськи старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани – до 50 років. При цьому, ч. 4 ст. 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 2014 рік) передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним вік перебування в запасі та у військовому резерві. Водночас, за приписами пункту 4 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII (в редакції чинній станом на 2014 рік) виключенню з військового обліку у районних міськ військових комісаріатах підлягають громадяни України, зокрема, які досяг граничного віку перебування в запасі. У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 №110-VII внесено зміни до ст. 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування у запасі другого розряду по 50 poків, та Законом України «Про внесення змін до статті 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу»» від 22.07.2014 №1604- VII - до 60 років. В свою чергу, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали. Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-ХІ позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов?язаних другого розряду (60-річного віку).

Від ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, де вказано, що з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов?язаних другого розряду (60-річного віку), таким чином позивач не підлягає виключенню з військового обліку. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому він наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата взяття на облік 19.07.2021.

Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив виключити його з військового обліку у зв?язку з досягненням граничного віку перебування у запасі; внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів та бази даних «Оберіг».

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_3 не було виключено позивача у зв?язку з досягненням граничного віку перебування у запасі, чим допущено на думку позивача, протиправну бездіяльність.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з статтею 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час розгляду даної справи триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

За змістом частин 1, 2 та 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Частиною 8 статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Згідно з частиною 14 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 1, 5 статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-XI взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема, які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву.

Частиною 6 статті 37 Закону №2232-XI визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;

6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини 5 статті 26 цього Закону.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Згідно з пунктом 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Відповідно до положень частин 1, 2 та 4 статті 28 Закону №2232-XI (в редакції від 05.12.2012, чинної на час внесення до військового квитка позивача запису про виключення з військового обліку) запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.

Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд - до 35 років;

2) другий розряд:

рядовий склад - до 40 років;

сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років;

прапорщики і мічмани - до 50 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Водночас, положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, зазнавало змін.

Так, Законом України від 27.03.2014 №1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України від 22.07.2014 №1604-VII - до 60 років.

При цьому, положення Закону про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та військовому резерві, змін не зазнали. Тобто, з набранням чинності змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, що не досягла передбаченого Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Таким чином, у зв`язку із продовженням граничного віку перебування в запасі позивача було автоматично поновлено в запасі, незалежно від того, чи перебував він на військовому обліку, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, тобто повинен згідно з чинним законодавством перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

Отже, дії відповідача-1 щодо поновлення позивача на військовому обліку військовозобов`язаних є правомірними, а підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання таких дій протиправними відсутні.

Щодо приписів частини 1 статті 58 Конституції України, на необхідність застосування яких посилається позивач, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Таким чином, дія вказаного Закону у новій редакції поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Відтак, доводи позивача в частині порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі, суд вважає необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі №814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі №820/3113/17.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач помилково вважає, що часом виникнення спірних правовідносин є досягнення ним 45-річного віку і саме станом на цей час слід застосовувати норми Закону №2232-ХІІ для вирішення питання досягнення ним граничного віку перебування в запасі, позаяк станом на час досягнення ним 45-річного віку спору між сторонами щодо наявності у позивача на той час права на виключення з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі не існувало.

Оскільки позивач на цей час не має права на виключення з військового обліку у зв`язку з недосягненням граничного віку перебування у запасі, отже відсутні підстави для виключення його із військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, позовні вимоги щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку у зв?язку з досягненням граничного віку перебування у запасі та зняти з розшуку ТЦК та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів та бази даних «Оберіг» є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Інші доводи сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволення позовної заяви слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні, отже розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов??язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська