Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №160/3679/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокуСправа №160/3679/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Воловець), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

17.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Воловець), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідачі), в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК №2025-0827-1547-0840-3 від 27.08.2025, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов`язані з направленням до військової частини ОСОБА_1 без належного медичного огляду;

- зобов`язати ВЛК провести повторний медичний огляд з урахуванням усіх наявних медичних документів;

- зняти зі статусу СЗЧ.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.08.2025 року позивача було доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення військово-облікових даних. Того самого дня під час проходження військово-лікарської комісії у нього виявлено тяжкі ортопедичні захворювання, проте позаштатна ВЛК у порушення вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402, в день огляду ухвалила довідку № 2025-0827-1547-0840-3 про його придатність до військової служби, на підставі чого позивача було направлено до військової частини. Позивач наголошує, що у спірному висновку ВЛК взагалі відсутні відомості про наявні у нього захворювання, хоча факт їх виявлення під час медичного огляду та вплив на ступінь придатності підтверджено офіційною відповіддю Військової служби правопорядку від 13.11.2025 року. На думку позивача, прийняття оскаржуваної постанови за неповно з`ясованих обставин та з грубим порушенням процедури військово-лікарської експертизи згідно з усталеною судовою практикою є самостійною підставою для визнання її протиправною та скасування незалежно від подальшої оцінки ступеня тяжкості захворювань.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 20.03.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

09.03.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. Особу було супроводжено до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівниками Національної поліції. Затримання та доставку громадян до територіального центру комплектування та соціальної підтримки посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_4 не здійснюють. Пiсля уточнення військово-облікових даних, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває у вiльних залишках та правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. 27.08.2025 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 проходив медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 . Від проходження медичного огляду позивач не відмовлявся, з відповідною заявою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не звертався, проходив медичний огляд належним чином, про що свідчать відмітки лікарів, зазначено результати огляду. За результатами проходження медичного огляду, згідно довідки ф4 № 2025-0827- 1547-0840-3 від 27.08.2025 р., підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Разом з тим, довідка ВЛК ф4 № 2025-0827-1547-0840-3 від 27.08.2025 р. містить встановлені діагнози щодо стану здоров`я ОСОБА_1 та висновок щодо обмеження військових частин для проходження позивачем військової служби. Також, представник зазначає, що оскарження позивачем рішення військово-лікарської комісії не зупиняє дії рішення військово-лікарської комісії та зауважує, що у разі непогодження із постановами штатних (позаштатних) ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.

10.03.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якій заначено, що доводи відповідача є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Обґрунтовуючи заперечення проти відзиву, позивач вказує на те, що військово-лікарська комісія (далі — ВЛК) не забезпечила повного й всебічного дослідження стану його здоров`я та в порушення вимог пункту 3.11 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 (далі — Положення № 402), не направила його на обов`язкове амбулаторне або стаціонарне медичне обстеження, попри складність остаточного визначення діагнозу. Крім того, позивач зауважує, що працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі — ТЦК та СП) фактично позбавили його можливості належним чином врегулювати поточні господарські зобов`язання як директора ТОВ «Сучасний Дім АВ», що свідчить про поспішність та виключно формальний характер мобілізаційних заходів.

Позивач наголошує на ігноруванні комісією медичних показників та вимог Розкладу хвороб. Зокрема, під час медичного огляду 27.08.2025 ВЛК не врахувала та не відобразила у підсумковому висновку результати рентгенологічного дослідження від 27.05.2025, проведеного лікарем ОСОБА_2 , яким у позивача було діагностовано коксартроз правого кульшового суглоба III ступеня, лівого кульшового суглоба II ступеня, деформацію головок стегнових кісток, субхондральний склероз та ознаки асептичного остеонекрозу. Також поза увагою комісії залишилися наявні у позивача хвороби органів травлення, а саме підозри на виразкову хворобу, хронічний панкреатит та гострий холецистит. Прийняття рішення про ступінь придатності у той самий день (27.08.2025) без оцінки функціональних порушень опорно-рухового апарату (больового синдрому, обмеження рухів) додатково підтверджує формальний характер експертизи. При цьому зазначене рентгенологічне дослідження проводилося в межах процедури військово-лікарської експертизи, відтак документ був отриманий самим відповідачам, проте його результати безпідставно проігноровано.

У відповіді на відзив також звернуто увагу на формальність перевірки, проведеної ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі — ВСП). Незважаючи на повідомлення ВСП про направлення матеріалів перевірки до 16-ї регіональної ВЛК, остання в телефонному режимі поінформувала позивача про відсутність будь-яких матеріалів стосовно нього чи фактів оскарження довідки ВЛК при ТЦК та СП, що зафіксовано відповідним аудіозаписом. Позивач зазначає, що ним було вжито всіх можливих заходів для досудового оскарження рішення комісії, що підтверджується письмовими запитами та скріншотами телефонних дзвінків. Водночас, посилаючись на сталу практику Верховного Суду, позивач вказує, що право на судове оскарження висновку ВЛК не ставиться у залежність від попереднього звернення до комісії вищого рівня.

Позивач вважає безпідставними доводи відповідача щодо неправильного тлумачення судової практики та невиконання тягаря доказування. На думку позивача, відповідач помилково трактує висновки Верховного Суду, оскільки адміністративний суд, не підміняючи органи ВЛК, наділений повноваженнями перевіряти дотримання встановленої процедури та повноту медичного огляду. Натомість ТЦК та СП не надав належних і допустимих доказів об`єктивності проведення експертизи та необґрунтовано заперечує спроможність рентгенологічного висновку. Позиція відповідача є суперечливою, оскільки він одночасно заявляє про виключну компетенцію ВЛК щодо оцінки стану здоров`я і водночас у тексті відзиву самостійно надає медичну оцінку документам позивача. З огляду на те, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивач просить суд надати належну правову оцінку виявленим письмовим суперечностям між медичними документами та висновком комісії.

Окремо у відповіді на відзив спростовуються твердження відповідача щодо самовільного залишення позивачем місця служби (СЗЧ). Позивач зазначає, що залишення ним місця перебування у день вибуття було зумовлене об`єктивною необхідністю отримання невідкладної медичної допомоги та екстреною госпіталізацією до лікувального закладу через різке погіршення стану здоров`я. Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого, у позивача діагностовано комплекс важких патологій, зокрема: вертеброгенну люмбалгію з вираженим больовим синдромом, дегенеративно-дистрофічні зміни поперекового відділу хребта, протрузії та випинання міжхребцевих дисків, остеоартроз крижово-клубових зчленувань II ступеня, двобічний диспластичний коксартроз III ступеня, асептичний некроз головки правої стегової кістки та деформацію цибулини дванадцятипалої кишки. З посиланням на правову позицію Верховного Суду позивач наголошує, що дії особи, спрямовані на збереження життя та здоров`я за наявності реальної загрози, не можуть розцінюватися як протиправна поведінка.

Крім того, позивач вказує на відсутність самого факту проходження ним служби у конкретній військовій частині. Долучений відповідачем наказ ІНФОРМАЦІЯ_6 від 27.08.2025 № 2721 підтверджує лише призов за мобілізацією та направлення до військової частини, тобто перебування особи у процесі слідування. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази прибуття позивача до місця призначення, призначення на посаду та зарахування до списків особового складу наказом командира військової частини. За відсутності такого зарахування, у розумінні статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статті 407 Кримінального кодексу України, статус військовослужбовця конкретної частини не набувається, а отже, факт самовільного залишення місця служби об`єктивно не міг мати місця.

З огляду на викладене, позивач просить суд врахувати доводи, викладені у відповіді на відзив, відхилити заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач також викладає клопотання, у якому просить суд розглянути питання про призначення повторного медичного огляду ВЛК вищого рівня або призначити судово-медичну експертизу для визначення реального ступеня його придатності до військової служби.

Розглянувши викладене у відповіді на відзив клопотання позивача про призначення судово-медичної експертизи та/або зобов`язання провести повторний медичний огляд ВЛК вищого рівня, суд зазначає, що вказані вимоги за своєю правовою природою та суттю фактично збігаються із заявленими позовними вимогами і спрямовані на вирішення спору по суті. Оскільки встановлення обставин щодо правомірності дій та рішень відповідачів, а також визначення належного способу захисту порушеного права позивача (зокрема, шляхом зобов`язання вчинити певні дії) здійснюється судом виключно під час ухвалення остаточного рішення у справі за результатами дослідження всіх доказів, процесуальні підстави для задоволення вказаного клопотання як окремої процесуальної дії відсутні, у зв`язку з чим суд відмовляє у його задоволенні.

19.03.2026 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду через пропуск місячного строку звернення до суду та відсутність клопотання про його поновлення. Обґрунтовуючи позицію щодо суті спору, представник зазначає, що позивачем не доведено підстав позову та складності визначення діагнозу для застосування п. 3.11 Положення № 402, а його свідомий намір ухилитися від служби підтверджується доповіддю про втечу № 1092/3649 від 02.09.2025. Твердження позивача про ігнорування його хвороб спростовуються карткою обстеження (форма 13) та довідкою ВЛК від 27.08.2025, у яких відображено як результати рентгену кульшових суглобів, так і наявні патології органів травлення, при тому, що скарг на здоров`я позивач не заявляв, додаткових доказів (МРТ тощо) не надав, а рішення ВЛК у досудовому порядку не оскаржував. Також у запереченнях зауважено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не володіє інформацією ВСП про направлення матеріалів позивача до 16-ї регіональної ВЛК, а посилання самого позивача на обізнаність відповідача з його діагнозами фактично підтверджує повноту проведеного медичного огляду.

Що стосується посилань відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження у даній справі є постанова ВЛК № 2025-0827-1547-0840-3 від 27.08.2025 та пов`язані з її прийняттям подальші дії ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, передбаченого для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Суд відхиляє зазначені доводи відповідача, оскільки правовідносини, які виникають у зв`язку з призовом військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації та проходженням ними медичного огляду ВЛК, за своєю правовою природою не є спорами щодо проходження публічної служби, позаяк на час складання оскаржуваної довідки ВЛК позивач ще не набув статусу, пов`язаного з проходженням такої служби.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зважаючи на те, що оскаржувані дії та рішення відповідачів датовані 27.08.2025, шестимісячний строк звернення до суду спливає 27.02.2026. Оскільки позивач звернувся з даним позовом 17.02.2026, суд вважає, що позов подано в межах строку, встановленого процесуальним законом.

За таких обставин, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.08.2025 ОСОБА_1 , який перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 (Воловець), доставлено працівниками поліції до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Після уточнення військово-облікових даних позивача, посадовими особами районного ТЦК та СП через Єдиний електронний реєстр військовозобов`язаних « ІНФОРМАЦІЯ_8 » встановлено, що ОСОБА_1 перебуваєте у вільних залишках та правом на відстрочку не користується.

27.08.2025 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 проведено медичний огляд ОСОБА_1 , під час якого складено картку обстеження та медичного огляду з метою визначення ступені придатності до військової служби під час мобілізації. Проведено загальний, біохімічний та серологічний аналіз крові, визначено групу крові та резус-фактор, здійснено загальний аналіз сечі, флюорографію органів грудної клітки, ЕКГ. За результатами медичного обстеження офтальмологом, ЛОРом, дерматовенерологом, психіатром ОСОБА_1 визнано здоровим, також наявні відмітки: терапевта – ст. 53 «б» Положення №402, діагноз K25.7, хірурга - ст. 61 «б», 64 «в» Положення №402, діагноз М.16, М.47, невропатолога - ст. 23 «в» Положення №402, діагноз M54.8.

У вищевказані картці зазначено, що ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Внаслідок проведеного медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 (Воловець) від 27.08.2025, складено довідку військово-лікарської комісії № 2025-0827-1547-0840-3 від 27.08.2025 року із заначенням діагнозів:

«К25.7 Виразка шлунка, хронічна без кровотечі або перфорації

М16 Коксартроз [артроз кульшового суглоба]

М54.8 Інша дорсалгія

К22.6 Шлунково-стравохідний розривно-геморагічний синдром

Опис діагнозу: Виразкова хвороба, важкий перебій (ушивання перфоративної виразки). Рубнева деформация ГЕРХ цибулини. Синдром Мелорі-Вейса від 01.03.24. Коксартроз двобічний П (другого) ступенно. Помірне порушення функції ходи. Остеохондроз поперекового відділу хребта з дорсалією. Незначне порушення функції.»

Так, на підставі статті 61«б», 53«б» графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ, ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Як вбачається з матеріалів справи, довідко військово-лікарської комісії № 2025-0827-1547-0840-3 від 27.08.2025 року до ВЛК вищого рівня не оскаржувалася та є чинною.

Позивачем не надано підтверджуючих документів, інших підстав для надання відстрочки від призову на військову службу, що не заперечується сторонами.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) №2721 від 27.08.2025 ОСОБА_1 був включений до складу команди згідно поіменного списку №19331 від 27.08.2025 для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом начальника вищевказаного ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29.08.2025 №2752 скасовано призов ОСОБА_1 на військову службу від 27.08.2025 №2721.

Наказом від 29.08.2025 №2756 ОСОБА_1 включено до складу команди згідно поіменного списку №19445 від 29.08.2025 для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .

Скасовано призов ОСОБА_1 на військову службу від 29.08.2025 №2756 наказом начальника вищевказаного ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29.08.2025 №2769.

Згідно витягу з наказу від 30.08.2025 №2785 ОСОБА_1 включено до складу команди згідно поіменного списку №19537 від 30.08.2025 для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30.08.2025 №2792 скасовано призов ОСОБА_1 на військову службу від 30.08.2025 №2785.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 31.08.2025 №2811 ОСОБА_1 був включений до складу команди згідно поіменного списку №19672 від 31.08.2025 для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .

Згідно доповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 про факт втечі з команди солдата ОСОБА_1 , 01.09.2025 близько 22.50 годин під час стоянки автобусу на автомобільній заправці, неподалік військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 , солдат ОСОБА_1 відлучився до вбиральні та втік в невідомому напрямку. Розшукові заходи проведені, позитивний результат відсутній. Збитків, загибелі людей немає. На момент складання довідки командуванням ІНФОРМАЦІЯ_4 службове розслідування не призначалось.

29.10.2025 зареєстровано кримінальне провадження № 62025140160001570 за ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України (самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці).

Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 й Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів, шляхом скасування постанови військово-лікарської комісії № 2025-0827-1547-0840-3 від 27.08.2025, зобов`язання комісії провести повторний медичний огляд, а також зняти з нього статус самовільного залишення частини (СЗЧ).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначав Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ).

Процедуру проведення військово-лікарської експертизи, станом на момент виникнення спірних правовідносин визначало Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402).

За приписами п.1.2 гл.1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 установлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі здійснюється із застосуванням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Пунктом 2.3 розділу І Положення №402 врегульоване питання діяльності Центральної військово-лікарської комісії, за пп. 2.3.1 якого ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Відповідно до пп. 2.3.4 розділу І Положення №402 ЦВЛК має, зокрема, право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

За положеннями пп. 2.3.5 розділу І Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Пункт 2.4 розділу І Положення №402 визначає питання діяльності ВЛК регіону, відповідно до пп. 2.4.3 якого за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону, незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи, покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК та прийняття, скасування, перегляд постанов про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби.

За приписами пп. 2.4.4 розділу І Положення №402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема: організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності;

контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення, поповнення, що прибуває для комплектування Збройних Сил України, з метою правильного розподілу його за родами військ, військовими частинами (кораблями), підрозділами та військовими спеціальностями, а також кандидатів на навчання за військовими спеціальностями з урахуванням стану здоров`я та фізичного розвитку;

розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

Підпунктом 2.4.5 розділу І Положення №402 установлено, що ВЛК регіону має, зокрема, право:

оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;

перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи;

приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК;

приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (пп. 2.4.6 розділу І Положення №402).

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (пп. 2.4.10 розділу І Положення №402).

Згідно з підпунктом 2.5.1 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Відповідно до підпункту 2.5.3 розділу І цього Положення до складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК (підпункт 2.5.4 розділу І Положення №402).

Підпунктом 2.8.1 розділу І Положення №402 передбачено, що ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення (підпункт 2.8.2 розділу І Положення №402)

Відповідно до пп. 2.8.3 розділу І Положення №402 ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до п. 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян (підпункт розділу І 2.8.4 Положення №402).

У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до п. 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК (пп. 2.8.5 розділу І Положення №402).

Порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК регулюється главою 3 розділу І Положення № 402.

Вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року №735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за №94/29962 (пункт 3.1).

Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян» (пункт 3.2).

Згідно з пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення.

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Відповідно до пункту 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України Про звернення громадян.

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.

У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

Отже, для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення №402, з метою визначення придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців та установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.

До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Відповідно до Положенням № 402 ВЛК ТЦК та СП не наділені повноваженнями змінювати своє рішенні.

Проте, як визначено у пп. 2.4.6 п. 2.4 розділу І Положення №402, рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Згідно Положення №402 у разі незгоди із рішеннями ВЛК ТЦК та СП як позаштатних ВЛК особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду.

Судом установлено, що позивачем не оскаржено рішення позаштатної ВЛК (ВЛК ТЦК та СП) до регіональної ВЛК, як й не оскаржено рішення до ЦВЛК, доказів протилежного позивачем не надано.

Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2025 року у справі №600/3273/22-а сформулював правову позицію, за якою перевірка рішення госпітальної (гарнізонної) ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювань, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

Враховуючи наведений висновок Верховного Суду суд зазначає, що перевірка рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_11 на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військовозобов`язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

Таким чином, дискреційні повноваження ВЛК щодо визначення придатності особи до служби у відповідних підрозділах не можуть бути підмінені судовим рішенням, а спірні питання щодо діагнозів мають вирішуватися в порядку підпорядкованості у ВЛК вищого рівня.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 провести повторний медичний огляд позивача з урахуванням усіх наявних медичних документів, суд зазначає, що за своєю правовою природою вона є похідною від первісної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови ВЛК № 2025-0827-1547-0840-3 від 27.08.2025.

Відповідно до положень статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки у задоволенні основної позовної вимоги про визнання протиправною та скасування зазначеної постанови ВЛК судом відмовлено у зв`язку з недотриманням позивачем визначеної Положенням № 402 процедури досудового оскарження результатів медичного огляду, то й похідна вимога про зобов`язання відповідача провести повторний медичний огляд також не підлягає задоволенню.

Щодо правомірності направлення позивача до військової частини, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За приписами частини шостої статті 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).

Відповідно до статей 20, 22 Закону №2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).

Так, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII), який визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

За приписами частини другої, восьмої ст. 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався та діє і дотепер.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, відповідно до пункту 1 Положення "Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно абз. 2, 3 п.1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, здійснюють взяття громадян України на військовий облік призовників; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону №3543-XII.

Згідно приписів частини першої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, серед іншого, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Пунктом 56 Порядку №560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Так, згідно п. 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Судом не встановлено обставин, що свідчили б про наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, обґрунтовуючи правомірність призову, ІНФОРМАЦІЯ_12 зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач перебував у статусі військовозобов`язаного та не мав оформленої відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочки. Крім того, на момент видання наказу про призов позивач пройшов медичний огляд, за результатами якого був визнаний придатним до служби у частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Суд зазначає, що встановлення ступеня придатності до військової служби є виключною компетенцією військово-лікарської комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_13 було враховано стан здоров`я позивача, про що свідчить детальний опис діагнозів у довідці № 2025-0827-1547-0840-3 від 27.08.2025 (К25.7 Виразка шлунка, хронічна без кровотечі або перфорації; М16 Коксартроз [артроз кульшового суглоба]; М54.8 Інша дорсалгія; К22.6 Шлунково-стравохідний розривно-геморагічний синдром; опис діагнозу: Виразкова хвороба, важкий перебій (ушивання перфоративної виразки). Рубнева деформация ГЕРХ цибулини. Синдром Мелорі-Вейса від 01.03.24. Коксартроз двобічний П (другого) ступенно. Помірне порушення функції ходи. Остеохондроз поперекового відділу хребта з дорсалією. Незначне порушення функції).

На підставі статей 61«б», 53«б» графи ІІ Розкладу хвороб позивачу було встановлено категорію придатності до служби у військових частинах забезпечення, що спростовує твердження позивача про ігнорування його захворювань.

При цьому суд наголошує, що станом на день розгляду справи рішення ВЛК від 27.08.2025 позивачем у встановленому законом порядку (до ВЛК вищого рівня) не оскаржувалось, є чинним та обов`язковим до виконання. Оскільки на момент призову позивач вважався придатним до служби та не мав документально підтверджених підстав для відстрочки, у ІНФОРМАЦІЯ_4 були відсутні правові перешкоди для його призову на військову службу.

Щодо позовної вимоги про «зняття зі статусу СЗЧ», суд зазначає наступне.

Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період, і наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.08.2025 № 2811 позивача було включено до складу команди згідно з поіменним списком № 19672 від 31.08.2025 для направлення до військової частини НОМЕР_3 .

У військово-обліковому документі « ІНФОРМАЦІЯ_14 +», сформованому 01.09.2025, зазначено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 стоїть на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 (Воловець) та згідно постанови ВЛК від 27.08.2025 придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони.

Згідно доповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 , 01.09.2025 під час переміщення до військової частини НОМЕР_3 (під час зупинки автобуса на автомобільній заправці) позивач залишив розташування команди та відбув у невідомому напрямку. У доповіді також зазначено, що вжиті розшукові заходи позитивних результатів не дали, збитків чи загибелі людей не зафіксовано, а службове розслідування на момент складання доповіді командуванням ТЦК та СП не призначалося.

За відомостями граф 20, 37 облікової картки № 280520241425310600005 до військового квитка (тимчасового посвідчення), яка міститься у картотеці знятих з військового обліку, підкартотеки призваних чи прийнятих на військову службу, 02.09.2025 ОСОБА_1 знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_15 та з 02.09.2025 проходить військову службу за мобілізацією у складі військової частини НОМЕР_3 .

Таким чином, оскільки позивач самовільно відбув у невідомому напрямку під час його переміщення до місця дислокації військової частини НОМЕР_3 , до якої був направлений наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.08.2025 № 2811, та не з`явився вчасно на службу без поважних причин (неприбуття за місцем призначення), вчинених в умовах воєнного стану, у зв`язку із наявністю ознак кримінальної відповідальності за частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України, 29.10.2025 за цим фактом було зареєстровано кримінальне провадження №62025140160001570 стосовно ОСОБА_1 .

Докази закриття вказаного кримінального провадження матеріали справи не містять, сторонами не доведено, судом не встановлено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у цій частині, суд керується наступним.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі – Статут внутрішньої служби).

Відповідно до статті 2 Статуту внутрішньої служби захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Згідно статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

За нормами статті 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України (стаття 8 Статуту внутрішньої служби).

Згідно статті 19 Статуту внутрішньої служби держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (стаття 31 Статуту внутрішньої служби).

Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі – Дисциплінарний статут) визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Згідно статті 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство.

Статтею 83 Дисциплінарного статуту встановлено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

За приписами статті 85 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

В свою чергу, пунктом 2 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ визначено, що початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Згідно частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається), зокрема, у разі захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу.

Отже, системний аналіз вказаних положень законодавства дозволяє зробити висновок, що для з`ясування причин і умов відсутності військовослужбовця за місцем служби (самовільне залишення військової частини чи захоплення в полон) має проводитись службове розслідування.

Зіставлення та системний аналіз наведених положень законодавства дозволяє суду дійти висновку, що процедура перевірки причин відсутності військовослужбовця (зокрема, поважності причин неявки) та фіксація статусу «СЗЧ», внесення повідомлень правоохоронним органам і подальший рух військовослужбовця по службі (або призупинення виплат і забезпечення) за своєю правовою природою є виключними дискреційними повноваженнями військової частини (у цьому випадку — військової частини НОМЕР_3 ), до списків якої позивач зарахований з 02.09.2025.

Суд зазначає, що позивачем у межах цієї справи не висунуто жодних позовних вимог до військової частини НОМЕР_3 , а визначені ним відповідачі ( ІНФОРМАЦІЯ_12 та його ВЛК) не наділені розпорядчими, командними чи технічними повноваженнями втручатися у внутрішній облік та кадрові рішення іншої військової структури після моменту зняття позивача з обліку ТЦК у зв`язку із призовом.

Крім того, порушене позивачем питання щодо зняття статусу СЗЧ безпосередньо пов`язане з оцінкою фактів, які вже є предметом розслідування у відкритому кримінальному провадженні за частиною п`ятою статті 407 КК України. З`ясування поважності причин неявки позивача до місця дислокації команди, встановлення наявності чи відсутності в його діях складу кримінального правопорушення мають здійснюватися уповноваженими органами досудового розслідування та судом загальної юрисдикції виключно в межах кримінального процесу за правилами Кримінального процесуального кодексу України.

Адміністративний суд не наділений процесуальними повноваженнями встановлювати факти, що мають юридичне значення для кримінального провадження, давати правову оцінку діям сторін у межах кримінального переслідування чи підміняти собою органи досудового розслідування. Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає механізмів втручання адміністративного суду у кримінальний процес, як і не наділяє його повноваженнями скасовувати процесуальні чи облікові статуси, пов`язані із відкритими кримінальними провадженнями.

Зважаючи на встановлену судом неналежність відповідачів за цією вимогою, а також обрання позивачем неналежного способу захисту прав, який прямо суперечить визначеному законом порядку вирішення військово-облікових та кримінально-процесуальних питань, позовна вимога про "зняття зі статусу СЗЧ" задоволенню не підлягає як така, що в цій частині не пов`язана із захистом прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку визначених у справі відповідачів.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Воловець), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець