Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №826/1396/17 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 рокуСправа №826/1396/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 до Деснянської районної в м. Києві державна адміністрація, треті особи у справі на стороні позивача - Державна міграційна служба України в м.Києві в особі Деснянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві, Орган опіки та піклування Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

23.01.2017 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 до Деснянської районної в м. Києві державна адміністрація, треті особи у справі на стороні позивача - Державна міграційна служба України в м.Києві в особі Деснянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві, Орган опіки та піклування Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації з вимогами:

- визнати протиправними дії Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, вчинені посадовими особами відділу з питань реєстрації місця проживання про відмову в реєстрації ОСОБА_2 1962 року народження за адресою: квартира АДРЕСА_1 , за заявою ОСОБА_1 , як опікуна, від 05.01.217 року на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 21.12.2016 року (справа № 754/5664/15-ц), яким визнано право ОСОБА_2 на користування квартирою АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відділ з питань реєстрації місця проживання Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації вчинити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 1962 року за адресою: квартира АДРЕСА_1 на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 21.12.2016 року (справа № 754/5664/15-ц), яким підтверджує право ОСОБА_2 на проживання в житлі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Апеляційним судом м. Києва від 21.12.2016 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26.08.2016 року (справа № 754/5664/15-ц) скасовано та постановлено нове рішення, яким визнано право ОСОБА_2 на користування квартирою АДРЕСА_1 . Опікун ОСОБА_1 05.01.2017 року звернулась до відповідача (Відділ з питань реєстрації місця проживання Деснянської РДА в м. Києві із заявою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 . Проте, відповідач відмовив у реєстрації ОСОБА_2 у вказаній квартирі Позивач вказує, що ОСОБА_2 на підставі рішення суду має право на користування квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для її реєстрації за зазначеною адресою і в даному випадку згода інших осіб, зокрема державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових і службових осіб для реєстрації місця проживання ОСОБА_3 не потрібна. Відповідач був зобов`язаний здійснити реєстрацію ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 , з одночасним зняттям з реєстрації за попереднього місця проживання, оскільки не має жодних законних перешкод для вчинення такої дії. Таким чином, з метою захисту порушеного права позивач звернулась до суду з даним позовом.

15.05.2017 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі.

12.10.2017 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва зупинено провадження у справі №826/1396/17 до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі №754/5664/15-ц.

Відповідно до абз.1, 4 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду” установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276,статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

10.02.2025 зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на супровідному листі, та за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями остання передана для розгляду судді Рищенку А.Ю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №826/1396/17. Поновлено провадження та продовжено судовий розгляд справи №8261396/17. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

12.03.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти вимог, викладених у позові та зазначив, що розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 427 від 24 липня 2015 року квартиру АДРЕСА_1 виключено з числа службових жилих приміщень Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві та вказано переоформити договір найму з ОСОБА_4 . Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва, у спірній квартирі мали зареєстроване місце проживання: ОСОБА_4 , 1971 року народження, ОСОБА_5 , 1998 року народження, ОСОБА_6 , 1994 року народження, ОСОБА_7 , 2014 року народження. Отже, на час звернення Позивача 05.01.2017 квартира АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку була включена до числа службових житлових приміщень, надана в користування родині ОСОБА_4 відповідно до ордеру № 011799 від 26.12.2014. Вказані розпорядження та ордер на момент звернення позивача до суду з позовом в судовому порядку не оскаржувались та були чинними. Отже, відмовляючи ОСОБА_1 в реєстрації ОСОБА_2 , 1962 р.н., за адресою: квартира АДРЕСА_1 , за заявою ОСОБА_1 , як опікуна, від 05.01.2017, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація діяла в межах і у спосіб, визначених чинним на момент звернення Позивача до суду законодавством України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 до 05.12.2007 року була мешканцем і користувачем неприватизованої квартири АДРЕСА_1 .

05.12.2007 року здійснено реєстрацію місця проживання у вказаній квартирі ОСОБА_8 , яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 .

30.01.2008 року ОСОБА_2 було знято з реєстрації у вищевказаної квартири за її заявою.

Розпорядженням відділу приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 25 лютого 2008 року за № 324 приватизовано квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_8 .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.02.2010 року у справі № 2-о-8/1/2010 визнано недієздатною ОСОБА_2 , 1962 року народження та призначено її опікуном ОСОБА_1 1957 poку народження.

23.12.2010 року ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на вищевказану квартиру уклала договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_9 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2012 року, у справі № 2-59/12 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , до ОСОБА_8 , Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Деснянське РУ ГУ МВС України в м. Києві, про скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, позов задоволено:

- скасовано розпорядження відділу приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 25 лютого 2008 року за № 324 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_8 та визнано недійсним свідоцтво про право власності на вказану квартиру, видане на ім`я ОСОБА_8 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року, у справі № 2603/13848/12 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , до ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Назарчук О. М., Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Деснянське РУ ГУ МВС України в м. Києві, про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири та вселення - позов задоволено частково:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 23 грудня 2010 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також вирішено: кожній із сторін за цим договором повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину;

- у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , ОСОБА_8 про вселення ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 відмовлено.

Розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.08.2014 року №419 спірну квартиру АДРЕСА_1 включено до числа службових жилих приміщень

Та, на підставі розпоряджень Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №715 від 19.12.2014 року про надання службової житлової площі 26.12.2014 року працівнику міліції ОСОБА_4 видано ордер №011799 на спірну квартиру.

У квітні 2015 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Дніпровської РДА в м. Києві, Орган опіки та піклування Деснянської РДА в м. Києві, про визнання права користування квартирою та зобов`язання видати правовстановлюючий документ про право користування квартирою.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року у справі № 754/5664/15-ц у задоволені позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у справі № 754/5664/15-ц рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким визнано право ОСОБА_2 на користування квартирою АДРЕСА_1 . В іншій частині у позові відмовлено.

Після винесення вищевказаного рішення Апеляційного суду м. Києва від 21.12.2016 року у справі № 754/5664/15-ц, опікун ОСОБА_1 05.01.2017 року звернулась до Відділу з питань реєстрації місця проживання Деснянської РДА в м. Києва із заявою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 .

Відділом з питань реєстрації місця проживання Деснянської РДА в м. Києва було відмовлено у реєстрації ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 з посиланням на відсутність документу, що підтверджує право на проживання в житлі згідно ст. 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”.

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо відмови в реєстрації ОСОБА_2 1962 року народження за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

При наданні оцінки щодо неправомірності діям Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, суд виходить з наступного.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

За змістом статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно з статтею 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Статтею 107 ЖК України передбачено, що наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Відповідно до п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 р. № 207 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);

право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються:

документ, що посвідчує особу представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Згідно із п. 19 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 р. № 207 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання (або документа, до якого вносяться відомості про місце перебування, - у разі реєстрації місця перебування), особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання/перебування (у разі потреби надає допомогу особі в заповненні бланка заяви) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання/перебування, про що ним вчиняється відповідний запис у цій заяві.

Пунктом 23 вищевказаних Правил реєстрації місця проживання передбачено, що працівник органу реєстрації в день звернення особи або її представника чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку, органів державної реєстрації актів цивільного стану або даних від органу соціального захисту населення: приймає рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації місця проживання особи.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Згідно із статтею 6 вищевказаного Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

письмову заяву;

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання.

Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

квитанцію про сплату адміністративного збору;

документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подання заяви представником особи додатково подаються:

документ, що посвідчує особу представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Особа може доручити в установленому законодавством порядку подати заяву про реєстрацію місця проживання відповідній посадовій особі виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку за місцем її проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 310 Цивільного кодексу України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 319 Цивільного кодексу України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначалося судом вище, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2017 зупинено провадження у справі №826/1396/17 до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі №754/5664/15-ц.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року у справі № 754/5664/15-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Аваєвою Наталією Валеріївною, залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року залишено без змін.

Вказаною постановою встановлено, що відповідно до акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 806 від 02 серпня 2011 року, в період з листопада 2007 року по лютий 2008 року ОСОБА_2 страждала психічним розладом у формі органічного ураження головного мозку, поєднаного травматичного, інтоксикаційного, судинного) ґенезу з психоорганічним синдромом на фоні хронічного алкоголізму з деградацією особистості, при цьому порушення психічної діяльності, що у неї спостерігалися, були такі, що істотно впливали на її здатність у вказаний період часу усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто в період з листопада 2007 року по лютий 2008 року ОСОБА_2 за своїм психічним станом не здатна була в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Проте, верховним судом під час розгляду справи 754/5664/15-ц зазначено, що даний висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 806 від 02 серпня 2011 року не підтверджує абсолютну неспроможність ОСОБА_2 у момент написання заяви від 30 січня 2008 року про зняття з реєстрації розуміти значення своїх дій та керувати ними.

З огляду на те, що із 2008 року ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживала та не була в ній зареєстрована, права на користування та приватизацію цієї квартири у неї відсутні.

Розпорядженням Деснянської РДА в м. Києві № 419 від 05 серпня 2014 року квартиру АДРЕСА_1 включено до числа службових приміщень.

Розпорядженням Деснянської РДА в м. Києві № 715 від 19 грудня 2014 року затверджено спільне рішення комісії з житлово-побутових питань Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві про надання службової житлової площі (двокімнатної квартири) працівнику міліції ОСОБА_4 , у складі сім`ї якого: він, дочка - ОСОБА_6 , 1994 року народження, дочка - ОСОБА_10 , 1998 року народження.

На підставі вказаних розпоряджень 26 грудня 2014 року ОСОБА_4 видано ордер № 011799 на квартиру АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Деснянської РДА в м. Києві № 427 від 24 липня 2015 року квартиру АДРЕСА_1 виключено з числа службових жилих приміщень Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві та вказано переоформити договір найму з ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва, у спірній квартирі мають зареєстроване місце проживання: ОСОБА_4 , 1971 року народження, ОСОБА_10 , 1998 року народження, ОСОБА_6 , 1994 року народження, ОСОБА_11 , 2014 року народження.

Суди встановили, що іншого житла, окрім спірної квартири, ОСОБА_4 не має.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03 грудня 2020 року у справі № 264/7450/19, від 21 лютого 2024 року у справі № 752/15306/21, за змістом статті 65 ЖК України за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні

Як було зазначено судом вище, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року, у справі № 2603/13848/12 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , до ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Назарчук О. М., Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Деснянське РУ ГУ МВС України в м. Києві, про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири та вселення - позов задоволено частково:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 23 грудня 2010 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також вирішено: кожній із сторін за цим договором повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину;

- у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , ОСОБА_8 про вселення ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 відмовлено.

Тобто квартира АДРЕСА_1 втратила відповідний статус в контексті ст. 4 Житлового кодексу Української РСР (в редакції, що діяла ні час звернення позивача до суду з позовом).

На час звернення позивача 05.01.2017 року спірна квартира була включена до числа службових житлових приміщень та надана в користування родині ОСОБА_4 відповідно розпорядження Деснянської РДА в м. Києві від 19.12.2014 №715 та ордеру №011799 від 26.12.2014 року.

Вказані розпорядження та ордер на момент звернення позивача до суду були чинними та у судовому порядку не оскаржувались.

Враховуючи вищенаведені обставини та норми законодавства, а також висновки, що наведені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року у справі № 754/5664/15-ц, суд приходить до висновку, що дії відповідача стосовно відмови в реєстрації ОСОБА_2 1962 року народження за адресою: АДРЕСА_2 за заявою ОСОБА_1 , як опікуна, від 05.01.217 року на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 21.12.2016 року у справі № 754/5664/15-ц, яким визнано право ОСОБА_2 на користування вищевказаною квартирою, є правомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.03.2025 року у справі №280/3782/24.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 242- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 до Деснянської районної в м. Києві державна адміністрація, треті особи у справі на стороні позивача - Державна міграційна служба України в м.Києві в особі Деснянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві, Орган опіки та піклування Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко