Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №120/15308/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 травня 2026 р. Справа № 120/15308/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що пройшов медичний огляд лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатами якого 26.06.2000 року був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що було внесено відповідні записи до його військово-облікового документу. Позивач зазначає, що під час отримання відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ним було встановлено, що у Реєстрі відсутні відомості щодо виключення його з військового обліку. Позивач зазначає, що він звернувся до відповідача з проханням внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме відомості про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку. Позивач зазначає, що відповідачем не було внесено відповідні зміни до реєстру, чим порушено його права та законні інтереси.

Ухвалою судді Вінницького окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, сторонам встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що у ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутні підтверджуючі документи щодо проходження медичного огляду позивачем. Вказано, що тимчасове посвідчення позивача містить відмітку про те, що позивач був 21.06.2006 знятий з військового обліку на підставі абзацу четвертого пункту 2 частини п`ятої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”. Відповідно до вказаної норми Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (у редакції, яка діяла станом на 21.06.2006), зняттю з військового обліку призовників та військовозобов`язаних у військових комісаріатах підлягають громадяни України, підлягають військовозобов`язані, в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України. При цьому, виключенню з військового обліку підлягали військовозобов`язані, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідно до частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”. Отже, станом на 2006 рік законодавством було чітко відмежоване зняття з військового обліку (як тимчасовий захід у межах ведення персонально- якісного військового обліку) та виключення з військового обліку (як остаточне набуття особою статусу не військовозобов`язаного). Відмітки у тимчасовому посвідчення військовозобов`язаного свідчать, що він був знятий з військового обліку, а не виключений з нього, як він стверджує у позовній заяві. Відповідач вказує на те, що зняття з військового обліку та виключення із військового обліку є різними правовими термінами та категоріями, а оскільки позивач знятий із військового обліку, то його поновлення на обліку на час воєнного стану не є порушенням чинного законодавства. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та має статус військовозобов`язаного.

У зв`язку з тим, що позивач має статус військовозобов`язаного він звернувся до відповідача 2 з заявою, в якій просив внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку.

Листом від 12.05.2025 року відповідач 2 повідомив, що позивач значиться у нього на обліку та пропонує йому з`явитись для уточнення своїх персональних даних.

08.10.2025 представника позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з аналогічною заявою.

Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідачів щодо не виключення з військового обліку, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що є загальновідомим та не потребує доказуванню, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні запроваджено загальну мобілізацію та правовий режим воєнного стану, у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно ч.5 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Суд зазначає, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач в обґрунтування наявності підстав для виключення його з військового обліку вказував на те, що він пройшов медичний огляд лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатами якого 26.06.2000 року був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що було внесено відповідні записи до його військово-облікового документу.

Відповідно до відомостей з тимчасового посвідчення позивача № НОМЕР_1 , що видане 26.06.2000, судом також встановлено, що позивач був взятий на військовий облік 26.06.2000 у ІНФОРМАЦІЯ_6 . У послідуючому, 15.08.2000 ОСОБА_1 знятий з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач був взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 31.10.2000.

Відповідно до запису у ВОД позивач був знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_8 21.06.2006 на підставі абзацу четвертого пункту 2 частини п`ятої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (у редакції, що діяла на момент існування відповідних правовідносин).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач у 2006 році був знятий з військового обліку, а не виключений з військового обліку.

Суд зазначає, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку, Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.

Так, згідно з абзацом 7 п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України.

Отже, в силу приписів Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач підлягав взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, як такий, що раніше був знятий з військового обліку.

Також, суд зазначає, що на момент звернення позивача до відповідача з заявою про його виключення з військового обліку, частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять висновку ВЛК про повну непридатність позивача до військової служби за станом здоров`я в умовах воєнного стану.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України: з військового обліку військовозобов`язаних:

які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;

які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

які зараховані до військового оперативного резерву;

в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

За таких обставин, чинне законодавства України не передбачає такої підстави для зняття з військового обліку, як визнання військовозобов`язаного обмежено придатним до військової служби.

Суд зазначає, що позивач не був виключений з військового обліку, а був знятий з нього, про що у ВОД позивача проставлена відмітка про зняття з військового обліку. Разом з тим, 15.01.2015 наказом Міністерства оборони України внесені зміни до Постанови з військового обліку в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №35 від 22.01.2002 щодо відміни положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час.

При цьому, суд зазначає, що у разі якщо позивач вважає, що він за станом здоров`я є непридатним до військової служби, то відповідно не позбавлений права на отримання у ТЦК та СП направлення на медичний огляд для визначення ступеню придатності до військової служби. І саме за наслідками проходження позивачем військово-лікарської комісії у відповідача може виникнути обов`язок про виключення позивача з військового обліку, у разі встановлення за висновком ВЛК непридатності позивача до військової служби.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідачів відсутній обов`язок щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про непридатність до військової служби ОСОБА_1 та виключення його з військового обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати на користь позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович