Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №515/1397/25 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1397/25

Провадження № 2/515/148/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Луцюка В.О.,

секретар судового засідання Комерзан Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2025 року позивач через свого представника звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Приморське Білгород-Дністровського району Одеської області померла матір позивача ОСОБА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина на будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги. Інші спадкоємці відсутні.

За життя спадкодавиця не встигла зареєструвати за собою право власності на вказаний будинок, у зв`язку з чим, за відсутності правовстановлюючого документу на нерухоме майно, нотаріус відмовив позивачці у посвідченні спадкових прав.

Факт того, що житловий будинок належав спадкодавиці підтверджується Випискою з облікової карти об`єкта погосподарського обліку.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати за ним право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2025 року, справу передано у провадження судді Луцюка В.О.

Відповідно до ухвали судді від 15 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву; витребувано у приватного нотаріуса Монастирліу О.П. копію спадкової справи № 77/2022 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

16 вересня 2025 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від приватного нотаріуса Монастирліу О.П. надійшла копія спадкової справи № 77/2022 (вх. №4797/26-Вх 16.09.2026).

Згідно з ухвалою суду від 04 листопада 2025 року, за клопотанням представника позивача витребувано: у Лиманській сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області копії (витяги) з погосподарських книг щодо обліку домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 з дня постановлення будинку на облік та до 15 грудня 2021 року (зокрема і 1991-1996 роки), із зазначенням голови домогосподарства та членів його сім`ї; інформацію щодо права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

19 лютого 2026 року на виконання ухвали суду надійшла витребувана інформація (вх.№ 1362/26-Вх 19.02.2026).

Відповідно до ухвали суду від 26 лютого 2026 року витребувано у приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у колишньому Арцизькому районі Одеської області.

11 березня 2026 року надійшла інформація на виконання ухвали про витребування доказів (вх. № 1929/26-Вх 11.03.2026).

Згідно з ухвалою суду від 23 березня 2026 року, закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Від представника позивачки – адвоката Давиденка К.В. надійшла заява про слухання справи у його та позивача відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягав (вх. №3854/26-Вх 28.05.2026).

Представник відповідача Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Резніченко В.І. надав суду заяву, в якій просив про розгляд справи у його відсутність, у вирішенні спору послався на розсуд суду (вх. № 2616/26-Вх 07.04.2026).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.3 ст.211, ч.1 ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі сторони, повідомленої про дату, місце та час розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Арцизі Арцизького району Одеської області помер ОСОБА_3 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Арцизького районного управління юстиції в Одеській області вчинено актовий запис № 61 від 01 квітня 1996 року, на підтвердження чого надано копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повторно 06 березня 2026 року.

Після його смерті відкрилася спадщина на частку житлового будинку садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала йому на підставі Виписки з облікової карти об`єкта погосподарського обліку.

Спадкоємцями за законом після його смерті є дружина ОСОБА_2 , як така, що була зареєстрована разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини. Згідно з Інформаційною довідкою № 84431059 від 09 березня 2026 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Приморське Татарбунарського району Одеської області померла матір позивача – ОСОБА_2 , про що Татарбунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі актового запису № 542 видано 21 грудня 2021 року свідоцтво серії НОМЕР_2 (а.с. 8).

Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,9298 га, кадастровий номер: 5125083900:01:001:2578 в межах території Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Як вбачається з копії спадкової справи № 77/2022, заведеної приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , з заявою про прийняття спадщини за законом звернувся її син ОСОБА_1 (позивач у справі) – а.с. 26-39. Донька спадкодавиці та спадкоємиця за законом першої черги – ОСОБА_4 відмовилася від прийняття спадщини (а.с. 28). Інші спадкоємці відсутні.

На підтвердження факту родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, як між матір`ю та сином, позивачем надано копію актового запису про народження № 30 від 11 листопада 1983 року, вчиненого Виконавчим комітетом Вишнівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області; відомості про батьків: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (а.с. 7) та копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 03 березня 2026 року на підставі актового запису № 30 від 11 листопада 1983 року, вчиненого Виконавчим комітетом Вишнівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом - ст. 1217 ЦК України.

В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини, за нормою ст. 1221 ЦК України, є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини - ст. 1222 ЦК України.

Згідно з ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

По положенню ст. ст. 1258, 1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

03 вересня 2025 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок, який підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно (а.с. 9).

За п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. За ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права, що виникли до набрання чинності вказаним Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав - ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення будівництва.

За даними технічного паспорту, виготовленого 26 серпня 2025 року, будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 складається з: житлової будівлі - А, загальною площею 71,1 кв.м, житловою площею 44,0 кв.м, площею основи забудови 94,9 кв.м; веранди – а, площею основи забудови 11,9 кв.м; навісу – а1, площею основи забудови 12,7 кв.м; літньої кухні - Б, площею основи забудови 29,9 кв.м; веранди - б, площею основи забудови 16,4 кв.м; сараю – В, площею основи забудови 30,2 кв.м; сараю - Г, площею основи забудови 14,6 кв.м; навісу - Д, площею основи забудови 15,7 кв.м; гаражу - Е, площею основи забудови 27,8 кв.м; сараю - Ж, площею основи забудови 17,8 кв.м; душу/вбиральні - З, площею основи забудови 3,9 кв.м; воріт – 1, площею основи забудови 7,2 кв.м; огорожі -2, площею основи забудови 28,6 кв.м; басейну – 3; огорожі – 4, площею основи забудови 31,2 кв.м, рік будівництва 1960-1988 роки (а.с. 15-17).

Питання набуття права власності на той час регулювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі ст. 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пунктом 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог вказаного законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 175/2254/15.

Крім того, по приватних житлових будинках, що збудовані до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення в експлуатацію при оформленні права власності. Таким чином, за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи (п. 3.2 Листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Згідно з п. 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (далі - Інструкція), яка втратила чинність 19 січня 1996 року, передбачалася реєстрація будинків і домоволодінь на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року (втратила чинність 07 липня 1994 року) підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Згідно з Витягами з погосподарських книг Лиманської сільської ради Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за адресою: вул. Перемоги, буд. 56, с. Приморське, Білгород-Дністровський район, Одеська область

за період 1983-1985, 1986-1990, 1991-1995 роки головою домогосподарства значиться ОСОБА_3 , 1948 року народження, члени домогосподарства: донька ОСОБА_5 , 1977 року народження; син ОСОБА_1 , 1983 року народження; дружина ОСОБА_2 , 1957 року народження;

за період з 2001-2005 року головою домогосподарства значиться ОСОБА_2 , 1957 року народження, члени домогосподарства: син ОСОБА_1 , 1983 року народження;

за період з 2011-2015, 2016-2020, 2021-2025 роки головою домогосподарства значиться ОСОБА_2 , 1957 року народження, члени домогосподарства: син ОСОБА_1 , 1983 року народження; невістка ОСОБА_6 , 1989 року народження; онук ОСОБА_7 , 2007 року народження; онук ОСОБА_8 , 2014 року народження, земельна ділянка знаходиться в особистому користуванні об`єкта (а.с. 57-63).

За інформацією ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» вих. №2041, згідно з архівними даними БТІ станом на 31 грудня 2012 року право власності на будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстроване. При проведенні поточної інвентаризації самочинного будівництва не виявлено (а.с. 12).

Ринкова вартість житлового будинку з будівлями та спорудами станом на 28 серпня 2025 року становить 105 059,84 грн, що підтверджено про оціночну вартість об`єкта нерухомості (а.с. 18-19).

З вищенаведеного випливає, що іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає та останній правильно у розумінні ст.16 ЦК України обрав спосіб захисту порушеного права.

Остільки, позивач довів наявність спадкового майна, підстави до його успадкування, неможливість реалізації спадкових прав у інший спосіб, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та ухвалює про їх задоволення.

На прохання позивача суд не стягує з відповідача судовий збір.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем с. Вишневе Татарбунарського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями за адресою: АДРЕСА_1 зі складовими: житлової будівлі - А, загальною площею 71,1 кв.м, житловою площею 44,0 кв.м, допоміжною площею 27,1 кв.м, площею основи забудови 94,9 кв.м; веранди – а, площею основи забудови 11,9 кв.м; навісу – а1, площею основи забудови 12,7 кв.м; літньої кухні - Б, площею основи забудови 29,9 кв.м; веранди - б, площею основи забудови 16,4 кв.м; сараю – В, площею основи забудови 30,2 кв.м; сараю - Г, площею основи забудови 14,6 кв.м; навісу - Д, площею основи забудови 15,7 кв.м; гаражу - Е, площею основи забудови 27,8 кв.м; сараю - Ж, площею основи забудови 17,8 кв.м; душу/вбиральні - З, площею основи забудови 3,9 кв.м; воріт – 1, площею основи забудови 7,2 кв.м; огорожі -2, площею основи забудови 28,6 кв.м; басейну – 3; огорожі – 4, площею основи забудови 31,2 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 28.05.2026 р.

Суддя В.О. Луцюк