Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №522/3792/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа 522/3792/26

Провадження 3-зв/522/20/26

ПОСТАНОВА

28.05.2026 суддя Приморського районного суду м. Одеси Іоніді К.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді від розгляду справи №522/3792/26 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Гаєвої Людмили Вадимівни від розгляду справи №522/3792/26 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що суддею було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення опитування малолітньої дитини за участю психолога, а також зазначає про нібито упередженість судді, неповне з`ясування обставин справи та порушення принципів змагальності сторін і права на справедливий суд.

Заявник вважає, що такі дії судді свідчать про її необ`єктивність та викликають сумнів у безсторонності під час розгляду справи.

Суддя, якій заявлено відвід, повідомлені у встановленому порядку про дату час і місце розгляду заяви, у судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення розгляду не надходило.

Від захисника ОСОБА_2 – адвоката Тертицького В.О. до суду надійшла заява із проханням про розгляд заяви про відвід судді за відсутності ОСОБА_2 та клопотанням відмовити у задоволенні зазначеної заяви.

Дослідивши доводи заяви, матеріали справи та перевіривши наведені обставини, суд доходить до наступного висновку.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутні норми, які б передбачали можливість відводу (самовідводу) судді, Разом з тим, відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи незалежним та безстороннім судом.

Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України мають статті, які регулюють питання відводів, отже при розгляді даної заяви слід застосувати аналогію закону. Найбільш наближеним до КУпАП є КПК України, тому норми останнього підлягають застосуванню.

Статтею 75 КПК України визначено перелік обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.

Так, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

При вирішенні питання про наявність підстав для відводу суд виходить із необхідності забезпечення як суб`єктивного, так і об`єктивного критеріїв безсторонності суду, сформованих у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до практики ЄСПЛ у справах «Piersack v. Belgium», «De Cubber v. Belgium», «Білуха проти України» особиста безсторонність судді презюмується доти, доки не доведено інше, а сумніви у неупередженості мають бути об`єктивно обґрунтованими та підтверджуватись належними даними.

При цьому сам по собі факт ухвалення суддею процесуальних рішень, з якими не погоджується учасник провадження, не свідчить про упередженість судді та не може бути підставою для його відводу.

Із поданої заяви вбачається, що фактично її доводи зводяться до незгоди заявника з процесуальними діями та рішеннями судді під час судового розгляду, зокрема щодо відмови у задоволенні клопотання про проведення опитування малолітньої дитини за участю психолога.

Однак оцінка доцільності, належності та допустимості доказів, а також вирішення клопотань сторін належать до процесуальних повноважень судді при розгляді справи та не можуть самі по собі свідчити про його упередженість.

Крім того, наведені у заяві доводи фактично стосуються оцінки повноти судового розгляду та правильності процесуальних дій судді, що може бути предметом перевірки лише під час апеляційного перегляду остаточного судового рішення у справі, але не в межах розгляду заяви про відвід.

Суд звертає увагу, що інститут відводу не може використовуватись як спосіб впливу на суд або засіб реагування на небажані для сторони процесуальні рішення, оскільки це суперечило б принципу незалежності суддів та завданням судового провадження.

Заява не містить жодних об`єктивних відомостей, які б свідчили про зацікавленість або упередженості судді під час розгляду провадження.

За таких обставин приходжу до висновку про відсутність передбачених законом підставі для задоволення заяви про відвід судді Гаєвої Л.В. від розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 7, 9, 283, 284 КУпАП України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Гаєвої Людмили Вадимівни від розгляду справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП — відмовити.

Постанову окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на постанову суду, ухвалену за результатами розгляду справи.

Суддя К.В. Іоніді