Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №504/1472/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/1472/26

Номер провадження 2/504/3051/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Якиміва А.В.,

з участю секретаря судових засідань Ємельяненко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Доброслав Одеської області, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін позовну заяву подану адвокатом Нестерчук Анастасії Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

до Доброславського районного суду Одеської області надійшла позовна заява подана адвокатом Нестерчук Анастасії Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 29575,21 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.12.2023 року Комінтернівським районним судом Одеської області видано судовий наказ про стягнення з відповідача на корить позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.08.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний наказ було пред`явлено до примусового виконання. Відповідач неналежно виконує зобов`язання зі сплати аліментів, внаслідок чого має місце відповідне прострочення їх сплати, що в свою чергу зумовлює виникнення у позивача права на стягнення неустойки. Так, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня, розмір котрої обмежується 100 відсотками заборгованості (за кожний період, за який стягується пеня), тобто 29575,21 гривень, яку позивач просить стягнути, а також просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати, які позивач понесла у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову було передано в провадження судді Якиміву А.В.

Ухвалою суду від 08.04.2026 року провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позивача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом надіслання ухвали до її електронного кабінету, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного документу від 12.04.2026 року.

Відповідача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом направлення ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви та додатками до неї за зареєстрованим місцем проживання відповідача, які не вручені останньому з незалежних від суду причин та повернуті до суду 30.04.2026 року. Відзиву на позовну заяву від відповідача, у визначений судом п`ятнадцятиденний строк, до суду не надійшло. У зв`язку з чим та після закінчення тридцяти денного строку з дня відкриття провадження у справі, передбаченого ч.2 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 сторони є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.12.2023 року Комінтернівським районним судом Одеської області видано судовий наказ про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на корить позивача ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.08.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідності до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів сформованим державним виконавцем Доброславського ВДВС в Одеському районі Одеської області ОМУ МЮУ станом на 09.03.2026 року у ОСОБА_1 за період з серпня 2023 року по березень 2026 року наявна заборгованість у розмірі 29575,21 грн.

Відповідно до розрахунку пені у виконавчому провадженні, наданому представником позивача, пеня становить 225000,78 гривень.

Правові норми, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах та висновки суду.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до першого абзацу ч.1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. Відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Звертаючись з даним, позовом позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів за період з 30.08.2023 року по 09.03.2026 року у розмірі 29575,21 грн.

Враховуючи положення ст. ст. 12, 81, 84 ЦПК України, на позивача покладено обов`язок, щодо доведення розміру заборгованості зі сплати аліментів, який охоплений відповідним періодом.

З розрахунку заборгованості по аліментам що складений державним виконавцем за період з серпня 2023 року по березень 2026 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 29575,21 грн.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №648/1102/19 зазначено, що "розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.

Розрахунок заборгованості, що наданий суду є чинним, доказів скасування такого до матеріалів справи не долучено. Спір, щодо розміру заборгованості із сплати аліментів сторонами не ініційовано.

За таких обставин, суд приймає вищезазначений розрахунок заборгованості як належний доказ наявності такої у відповідача, з усіма вихідними даними, що в ньому зазначені.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов`язання зі сплати аліментів на утримання дитини, на користь позивача, відповідачем в повному обсязі не виконувалися, відповідач не довів підстав для звільнення його від сплати цих зобов`язань.

При обрахуванні розміру пені за заборгованістю зі сплати аліментів суд враховує викладену Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21 (провадження № 61-18434св21) правову позицію, щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди, а також щодо формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», що міститься у частині першій статті 196 СК України.

Так, Верховний Суд зазначив, що «при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць.

Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується».

Визначаючи розмір пені за порушення строків сплати аліментів, представником позивача проведено розрахунок розміру пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з 30.08.2023 року по 09.03.2026 року включно, відповідно до якого розмір пені становить 225000,78 грн.

Обчислюючи розмір неустойки, суд виходить із розміру заборгованості, який визначений державним виконавцем у розрахунку та існував на час звернення до суду з цим позовом – 29575,21 грн.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 183/1433/17 (провадження № 61-24218св18) та від 18 листопада 2020 року у справі № 337/3135/17 (провадження № 61-36292св18).

Отже з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пеню в розмірі 29575,21 грн, що не перевищує сукупного розміру заборгованості відповідача зі сплати аліментів.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат.

Ураховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви даної категорії на підставі пункту 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, то суд за результатом розгляду даної справи вважає необхідним, на виконання вимог ст. 141 ЦПК України та ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн за позовною вимогою майнового характеру про стягнення пені за прострочення аліментів.

Стосовно витрат позивача, пов`язаних з розглядом справи, а саме на професійну правничу допомогу, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги, укладеному 20.03.2026 року між позивачем ОСОБА_3 та адвокатом Зубань О.О., квитанції до прибуткового касового ордера № 3 від 20.03.2026 року, вартість наданих юридичних послуг становить 8000,00 грн.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно абзаців 1 і 2 ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення нею витрат.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Такі висновки застосовані у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20 (провадження № 61-7641св21).

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ураховуючи зазначене вище, складність справи, яка є справою незначної складності, значення справи для сторін, обсягу виконаних адвокатом робіт, який неможливо встановити достовірно, з підстав відсутності сталої величини однієї години роботи адвоката, зважаючи на те, що адвокат участі у судовому засіданні не брав, з врахуванням співрозмірності цих витрат до предмета спору, та принципу розумності, з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81, 82, 141, 265, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 29575,21 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) гривень (двадцять одна) копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня (двадцять) копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2026.

Суддя : Якимів А. В.