Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №297/2788/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 297/2788/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 травня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,

за участі секретаря – Плешинець З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скляр Артур Ласлович, на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року (суддя Михайлишин В.М.) у справі № 297/2788/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 14.02.2013 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Берегівського районного суду від 21.12.2023 у справі № 297/4103/23.

Вказувала, що за час шлюбу сторони набули у спільну сумісну власність наступне майно:

10.04.2013 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбано за 24 938,00 грн земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0717 га, кадастровий номер 2110200000:01:027:0116, право власності на яку зареєстровано 10.04.2013 за ОСОБА_2 ;

15.04.2013на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбано за 22 503,00 грн земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0647 га, кадастровий номер 2110200000:01:027:0118, право власності на яку зареєстровано 15.04.2013 за ОСОБА_2 ;

04.02.2015 за позивачкою ОСОБА_4 зареєстровано автомобіль Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

24.10.2018 за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль Mercedes Benz Sprinter 319 CDI, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

У заяві про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 зазначала, що автомобілі знаходяться у володінні й користуванні відповідача, доступу вона до них не має, тому нею вказано вартість аналогічних автомобілів за даними сервісу продажу вживаних авто (веб-сайту auto-ria.com) - середня вартість автомобіля Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, становить 19 866,66 доларів США, а середня вартість автомобіля Mercedes Benz Sprinter 319 CDI, 2011 року випуску, становить 30 983, 00 долари США (а.с. 103-108 т. 1).

Вказувала, що автомобіль Mercedes Benz Sprinter 319 відповідач використовує для здійснення підприємницької діяльності, тому вважала доцільним залишити його у власності відповідача та присудити позивачці половину його вартості, як компенсацію вартості її частки.

Також у цій заяві зазначала, що відповідач відчужив інший автомобіль Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, без відома та згоди позивачки, тому з відповідача підлягає стягненню половина вартості такого авто.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не бажає поділити спільне майно, уточнивши позовні вимоги (а.с. 103-108 т. 1), позивачка остаточно просила:

1) визнати право спільної часткової власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0717 га, кадастровий номер 2110200000:01:027:0116, у розмірі 1/2 частки за ОСОБА_1 та 1/2 частки за ОСОБА_2 , припинивши право спільної сумісної власності на цю ділянку;

2) визнати право спільної часткової власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0647 га, кадастровий номер 2110200000:01:027:0118 у розмірі 1/2 частки за ОСОБА_1 та 1/2 частки за ОСОБА_2 ,припинивши право спільної сумісної власності на цю ділянку;

3) у порядку поділу спільного майна подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 вартості автомобіля Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , яка становить 9933,33 дол. США, що за курсом НБУ станом на 18.09.2024 складає 411 339,00 грн;

4) виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль вантажний спеціалізований фургон Mercedes Benz Sprinter 319 CDI, 2011 року випуску, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 вартості цього автомобіля, яка становить 15 491,5 дол. США, що за курсом НБУ станом на 18.09.2024 складає 641 503,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів щодо придбання земельних ділянок та транспортних засобів за спільні кошти подружжя, незважаючи на перебування сторін у шлюбі, що спростовує правовий статус сумісної власності подружжя на зазначене майно.

Суд зазначив, що земельні ділянки відповідачем ОСОБА_2 придбано через два місяці після реєстрації шлюбу, а позивачка не підтвердила наявність заощаджень, які б вона могла вкласти у придбання земельних ділянок, зокрема не надала копій договорів про працевлаштування, довідки про доходи за період до реєстрації шлюбу із відповідачем.

Суд послався на те, що представник позивачки в судовому засіданні зазначив, що на спірних земельних ділянках розташований фундамент, частини якого знаходяться на кожній із земельних ділянок, що унеможливлює вирішення питання розподілу цих земельних ділянок, оскільки такі не є вільними від забудови.

Стосовно поділу автомобілів та стягнення половини їх вартості на користь позивачки, суд зазначив, що позивачкою та її представником не надано належних та допустимих доказів вартості вказаних транспортних засобів, що впливає на суть рішення у частині компенсації вартості транспортних засобів. При розгляді справи в суді не було заявлено клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи. Наведене свідчить про недоведеність цієї частини позовних вимог. При цьому транспортний засіб Volkswagen Touareg, що був зареєстрований за позивачкою ОСОБА_4 , продано за договором купівлі-продажу від 21.10.2023 під час перебування сторін у шлюбі, та доказів продажу транспортного засобу без згоди позивачки не надано.

Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги

На це рішення суду подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скляр А.Л.

Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що місцевим судом не враховано, що за положеннями сімейного законодавства діє презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована іншим з подружжя, який може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Проте відповідачем у справі не надано доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя, ОСОБА_2 не доведено, що майно набуте за його особисті кошти.

Суд упереджено дійшов висновку, що позивачкою не доведено наявність заощаджень для придбання земельних ділянок, однак прийняв до уваги бездоказові голослівні твердження відповідача про придбання ділянок за його особисті кошти.

Просить врахувати нові докази подані до апеляційного суду про доходи позивачки, посилаючись на те, що такі в суді першої інстанції не запитувалися та не досліджувалися, відповідні обставини не з`ясовувалися, але такими обставинами місцевий суд мотивував своє рішення.

Вказує, що місцевим судом залишено поза увагою ту обставину, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка, позивачка деякий час здійснювала догляд за нею, після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з нею та перебуває на утриманні матері. До декретної відпустки та після неї відповідачка була працевлаштована, мала відповідний дохід, а також була зареєстрована як фізична особа-підприємець, проводила разом з відповідачем діяльність у сфері торгівлі.

Стосовно поділу земельних ділянок вказує, що відповідач у суді першої інстанції визнав ту обставину, що будинку сторони не збудували, не існує окремого об`єкту забудови, який би унеможливлював поділ спірних земельних ділянок. Самовільне будівництво на земельних ділянках не є тим об`єктом, який би підлягав окремому поділу, не перешкоджає поділу земельних ділянок.

З`ясування наявності згоди іншого з подружжя на продаж автомобіля Volkswagen Touareg є важливою обставиною для правильного розгляду справи, однак місцевий суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме договору купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Touareg, з метою з`ясування сторін цього договору, вартості продажу, а також письмової згоди іншого з подружжя.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 438/1311/18, вказує, що автомобіль є цінною річчю, а тому його продаж може здійснюватись лише за письмової згоди другого з подружжя. Якщо один із подружжя здійснив відчуження авто чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна, в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

Відповідальність за відчуження спільного майна без згоди іншого співвласники встановлена цивільним законодавством у вигляді права на отримання іншим із подружжя компенсації вартості своєї частки, яке не пов`язане з необхідністю звернення з цього приводу до поліції.

Вказує, що у заяві про уточнення позовних вимог від 20.09.2024, позивачка звертала увагу на те, що не має можливості зробити експертну оцінку вартості транспортних засобів, оскільки такі знаходяться у володінні й користуванні відповідача, доступу до них вона не має, тому наводила ринкову вартість аналогічних автомобілів, наявних у продажу на сайті auto-ria.com. При цьому відповідач в суді першої інстанції не оспорював вартість транспортних засобів, яка вказувалася позивачкою.

Вважає, що за відсутності можливості з`ясування вартості транспортних засобів можливо здійснити їх поділ, шляхом визнання за кожним з подружжя по 1/2 частці у праві власності на них.

Місцевий суд не сприяв позивачу в реалізації його прав, передбачених ЦПК України, не роз`яснив позивачу право заявити клопотання про проведення експертизи для визначення вартості транспортних засобів, не роз`яснив наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України). Отже, вартість майна, що підлягає поділу, потрібно визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим – неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Таку позицію сформульовано у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі 127/7029/15-ц, а також вона міститься у постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 481/635/20, від 31.10.2023 у справі № 202/4972/20, від 27.10.2021 у справі № 522/8598/17.

Зазначає, що згідно звіту про оцінку № 2025-01-20-01 від 20.01.2025, долученого до апеляційної скарги, середня ринкова ціна автомобіля легкового Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2012 року виготовлення, становить – 863 160,00 грн.

Згідно звіту про оцінку №2025-01-20-02 від 20.01.2025, долученого до апеляційної скарги, середня ринкова ціна автомобіля вантажопасажирського Mercedes-Benz Sprinter 319 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , 2011 року виготовлення, становить 1 061 954,00 грн.

Таким чином вартість 1/2 частки автомобіля Volkswagen Touareg становить 431 580 грн (при цьому згідно уточнених позовних вимог було заявлено вимогу про стягнення – 411 339,00 грн), вартість 1/2 частки автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 319 CDI – 530 977 грн (згідно уточнених вимог було заявлено позовну вимогу про стягнення – 641 503,00 грн).

Вказує, що звіти про оцінку транспортних засобів є новими доказами, які подаються на стадії апеляційного оскарження, оскільки відповідач визначену позивачем вартість транспортних засобів – у суді першої інстанції не заперечував, однак місцевий суд обґрунтував судове рішення відсутністю оцінки.

Оскільки ухвала місцевого суду від 25.11.2024 про відмову у витребуванні доказів окремому оскарженню не підлягала, заперечення на таку ухвалу скаржником включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суд необґрунтовано відмовив у задоволенні вказаного клопотання, мотивуючи це відсутністю доказів особистого звернення позивачки з відповідним запитом, та відсутністю обґрунтування неможливості безпосереднього звернення позивачки до вказаних установ з метою отримання вказаної інформації та документів.

Проте суд не врахував, що представником позивачки було направлено адвокатський запит до ТСЦ 2141 з проханням повідомити за чиїм зверненням було здійснено перереєстрацію автомобіля; на підставі якого документу було встановлено особу (представника особи), яка подавала та підписувала заяву про зняття вищезазначеного автомобіля з обліку; чи була надана згода іншого співвласника автомобіля Volkswagen Touareg, а також документи на підтвердження цих обставин.

У відповідь на направлений запит ТСЦ 2141 листом від 21.08.2024 повідомив, що автомобіль Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, він-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , був перереєстрований за договором купівлі-продажу (СГ) № 7566/23/1/009408 від 21.10.2023 року, у товаристві «ДОК-АВТО-ПРОФІ», ЄДРПОУ 41551251.

Тобто, з наданої відповіді слідує, що ТСЦ 2141 не надало у повному обсязі запитувану інформацію без пояснення причин її ненадання.

Також адвокатом було направлено адвокатський запит на адресу товариства «ДОК-АВТО-ПРОФІ», який повернуся без вручення.

Таким чином, самостійно стороні позивача зібрати вказані докази виявилось неможливим, у зв`язку з чим і було подано до місцевого суду клопотання про витребування доказів.

У зв`язку з наведеним просить скасувати ухвалу від 25.11.2024 про відмову у витребуванні доказів, а також витребувати від Територіального сервісного центру № 2144 МВС України (90400, м. Хуст, вул. Окружна, 34, ел.адреса - tsc2144@zkp.hsc.gov.ua), інформацію щодо таких обставин:

- за чиїм зверненням (прізвище, ім`я особи, місце, дата та час звернення), у жовтні 2023 року було знято з обліку належний ОСОБА_1 автомобіль Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, він-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 ?

- на підставі якого документу (назва, на ім`я кого виданий, серія, номер, дата видачі) було встановлено особу, яка подавала та підписувала заяву про зняття вищезазначеного автомобіля з обліку?

- який документ було надано для підтвердження повноважень представника та за яким документом встановлювалася особа представника, у випадку якщо звернення відбувалося через представника?

- чи був наданий особою, яка зняла з обліку автомобіль, документ про згоду іншого співвласника (подружжя) на розпорядження (відчуження та зняття з обліку) від імені власника автомобіля Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, він-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 ?

- належним чином завірені копії наявних документів, які надавалися особою, за зверненням якої автомобіль було знято з обліку (заява на зняття автомобіля з обліку; документ, що посвідчує особу, документ, що підтверджує повноваження представника у разі звернення через уповноваженого представника, документ що підтверджує згоду власника/іншого співвласника, договір купівлі продажу, автомобіля Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, він-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зокрема вказує, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що ОСОБА_1 була обізнана, що спірні земельні ділянки придбані за особисті кошти відповідача, оскільки сторони за один місяць шлюбу не могли набути спільні кошти для купівлі у квітні 2013 року двох земельних ділянок вартістю 24938 грн та 22503 грн. При цьому, на обох земельних ділянках знаходиться фундамент, тому враховуючи принцип єдності юридичної долі об`єкта нерухомості та земельної ділянки, на якій він знаходиться, неможливо здійснити поділ земельних ділянок без вирішення долі фундаменту. Однак позивачка не заявляла позовних вимог про визнання права власності на самочинно збудоване майно, чи вимог про його узаконення та поділ, тому вважає вимоги про поділ земельних ділянок передчасними.

Щодо автомобіля Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, який відчужено у шлюбі, зазначає, що позивачкою не надано доказів його продажу без її згоди, при цьому вважає, що місцевий суд правильно відмовив у клопотанні сторони позивача про витребування доказів, оскільки позивачем не були вжиті заходи для отримання цих доказів самостійно, не зазначено причин неможливості самостійного отримання цих доказів.

Стосовно поданих до апеляційного суду нових доказів – звітів про оцінку двох спірних автомобілів, зазначає, що факт їх надання в суді апеляційної інстанції підтверджує відсутність перешкод та можливість їх подання до суду першої інстанції, свідчить про відсутність поважних причин неможливості їх подання до місцевого суду.

Зауважує, що відповідач у суді першої інстанції заперечував проти позовних вимог повністю, не погоджувався із наданими до місцевого суду позивачем доказами вартості обох спірних автомобілів.

Межі розгляду справи, явка учасників справи, позиція суду

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2 ст. 367 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, позиції представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див. висновки Верховного Суду у постанові від 04.07.2023 у справі № 438/1311/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина друга статті 71 СК України).

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 14.02.2013 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Берегівського районного суду від 21.12.2023 у справі № 297/4103/23, що набрало законної сили 23.01.2024 (а.с. 11 т. 1).

У шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час шлюбу сторони набули у спільну сумісну власність наступне майно:

10.04.2013 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 придбано за 24 938,00 грн земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0717 га, кадастровий номер 2110200000:01:027:0116, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (а.с. 13 т. 1); право власності на цю земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_2 10.04.2013, що стверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме мано від 10.04.2013 № 2253092 (а.с. 14 т. 1);

15.04.2013 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 придбано за 22 503,00 грн земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0647 га, кадастровий номер 2110200000:01:027:0118, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (а.с. 15 т. 1); право власності на цю земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_2 15.04.2013, що стверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме мано від 15.04.2013 № 2443578 (а.с. 16 т. 1);

04.02.2015 за позивачкою ОСОБА_4 зареєстровано автомобіль Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 (а.с. 18 т. 1);

24.10.2018 за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 319 CDI, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_7 (а.с. 77 т. 1)

У даній справі встановлено, що дві спірні земельні ділянки придбано відповідачем 10.04.2013 та 15.04.2013, тобто у період перебування у шлюбі з позивачкою. Відповідач ОСОБА_2 не надав доказів, які б підтверджували факт придбання цих земельних ділянок за його особисті кошти, хоча саме на нього у даному випадку покладено тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя.

Оскільки ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільності майна подружжя щодо цих земельних ділянок, тому вказане майно є спільною сумісною власністю сторін, а відтак підлягає поділу між сторонами.

У зв`язку з наведеним суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що позивачка не підтвердила придбання земельних ділянок за спільні кошти подружжя, не довела своєї участі у їх придбанні через два місяці після реєстрації шлюбу, наявність заощаджень для купівлі земельних ділянок та доходів позивачки до реєстрації шлюбу.

Такі висновки місцевого суду зроблені без урахування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, без урахування тієї обставини, на кого саме покладається тягар доказування для спростування цієї презумпції та суперечать висновкам щодо застосування відповідних норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 438/1311/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19.

Крім того, за відсутності у справі належних доказів, дозвільних документів щодо проведеного будівництва, твердження про наявність на земельних ділянках самочинно збудованого фундаменту, не перешкоджає поділу земельних ділянок, оскільки самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, при цьому за змістом ст. 331 ЦК України до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає. Особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). До того ж ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільності майна подружжя стосовно таких будівельних матеріалів.

Отже, позовні вимоги в частині поділу двох земельних ділянок, шляхом визнання за кожним з подружжя по 1/2 частці є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ земельних ділянок слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності - по 1/2 частці за кожним на земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0717 га, кадастровий номер 2110200000:01:027:0116, припинивши право спільної сумісної власності на цю ділянку; а також визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності по 1/2 частці за кожним на земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0647 га, кадастровий номер 2110200000:01:027:0118, припинивши право спільної сумісної власності на цю ділянку.

Щодо позовних вимог про поділ автомобілів

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Автомобіль є цінною річчю, а тому його продаж може здійснюватись за письмової згоди другого з подружжя.

Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Оскільки норми СК України передбачають надання згоди іншого з подружжя на відчуження цінної речі, якою є автомобіль, у письмовому вигляді, тому наявність такої згоди може бути доведена лише письмовими доказами.

Так, у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 158/2229/16-ц зазначено, що норми ч. 3 ст. 65 СК України передбачають надання згоди іншого з подружжя на відчуження цінної речі у письмовому вигляді, тому наявність такої згоди може бути доведене лише письмовими доказами.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15-ц зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим – неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 158/2229/16-ц зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

Аналогічні висновки зазначено у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 438/1311/18, на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі.

У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі 299/2587/15 зазначено, що за системним тлумаченням частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Диспозитивність – один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина перша, третя статті 12, частина перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Позивачка ОСОБА_4 пред`явила позовні вимоги про стягнення компенсації половини вартості двох транспортних засобів, набутих під час шлюбу: придбаного 04.02.2015 автомобіля Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та придбаного 24.10.2018 автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 319 CDI, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Відповідач ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільності майна подружжя щодо цих автомобілів, тому такі транспортні засоби належали до спільної сумісної власності сторін.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначав, що транспортний засіб Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , було продано ОСОБА_4 , та між сторонами досягнуто домовленості, що інший автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 319 CDI, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 – залишається відповідачеві. До цього відзиву відповідачем було додано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_8 , згідно якого 21.10.2023 автомобіль Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_9 , зареєстровано за ОСОБА_6 (а.с. 68-74 т. 1).

Ухвалою суду першої інстанції від 25.11.2024 було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів стосовно перереєстрації та відчуження цього автомобіля Volkswagen Touareg (а.с. 134-143, 156-158 т.1).

З урахуванням тієї обставини, що самостійно стороні позивача зібрати відповідні докази у суді першої інстанції виявилось неможливим, а місцевий суд необґрунтовано відмовив у витребуванні доказів, коли їх подання суду для сторони позивача становило труднощі, з метою встановлення фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, задля повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10.06.2025 було витребувано від Територіального сервісного центру МВС № 2144 (90400, м. Хуст, вул. Окружна, 34, ел.адреса - tsc2144@zkp.hsc.gov.ua) інформацію про наступне:

- за чиїм зверненням (прізвище, ім`я особи, місце, дата та час звернення), у жовтні 2023 року було знято з обліку належний ОСОБА_1 автомобіль Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, він-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 ?

- на підставі якого документу (назва, на ім`я кого виданий, серія, номер, дата видачі) було встановлено особу, яка подавала та підписувала заяву про зняття вищезазначеного автомобіля з обліку?

- який документ було надано для підтвердження повноважень представника та за яким документом встановлювалася особа представника, у випадку якщо звернення відбувалося через представника?

- чи був наданий особою, яка зняла з обліку автомобіль, документ про згоду іншого співвласника (подружжя) на розпорядження (відчуження та зняття з обліку) від імені власника автомобіля Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, він-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 ?

- належним чином завірені копії наявних документів, які надавалися особою, за зверненням якої автомобіль було знято з обліку (заява на зняття автомобіля з обліку; документ, що посвідчує особу, документ, що підтверджує повноваження представника у разі звернення через уповноваженого представника, документ що підтверджує згоду власника/іншого співвласника, договір купівлі продажу, автомобіля Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, він-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 .

На виконання цієї ухвали Територіальним сервісним центром МВС № 2144 повідомлено інформацію та, зокрема, надано завірені копії документів, які надавалися особою, за зверненням якої перереєстровано автомобіль Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, він-код НОМЕР_1 , в тому числі договір комісії № 7566/23/1/009408 від 20.10.2023 та акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 7566/23/1/009408 від 20.10.2023, у яких комітентом вказано ОСОБА_1 (а.с. 38, 39 т. 2).

Заперечуючи підписання вказаних документів, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скляр А.Л., 22.09.2025 подала до Закарпатського апеляційного суду клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просила поставити наступне питання: Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у договорі комісії № 7566/23/1/009408 від 20 жовтня 2023 року та акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 7566/23/1/009408 від 20 жовтня 2023 року ОСОБА_7 , чи іншою особою?

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 30.10.2025 клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скляр Артур Ласлович – задоволено. Призначено у цивільній справі № 297/2788/24 судову почеркознавчу експертизу. На вирішення експертизи судом поставлено наступне питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у договорі комісії № 7566/23/1/009408 від 20 жовтня 2023 року (а.с. 38 т. 2) та акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 7566/23/1/009408 від 20 жовтня 2023 року (а.с. 39 т. 2) ОСОБА_7 , чи іншою особою?

Згідно висновку експерта від 20.02.2026 №СЕ-19/107-26/1598-ПЧ підписи від імені ОСОБА_1 у договорі комісії № 7566/23/1/009408 від 20 жовтня 2023 року та акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 7566/23/1/009408 від 20 жовтня 2023 року виконані – не ОСОБА_7 , а іншою особою (а.с. 153-163 т. 1).

Отже, договір комісії № 7566/23/1/009408 від 20 жовтня 2023 року, сторонами якого зазначено комітента ОСОБА_1 та комісіонера ТОВ «Док-Авто» – не був укладеним із ОСОБА_1 .

При цьому договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7566/23/1/009408 від 21.10.2023 було укладено між продавцем ТОВ «Док-Авто» та покупцем ОСОБА_6 (а.с. 37 т. 2).

Оскільки у справі не доведено ті обставини, що саме іншим із подружжя (відповідачем) укладено договір купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, він-код НОМЕР_1 , тобто що відповідачем відчужено таке майно (чи в інший спосіб використано на свій розсуд проти волі позивачки), та що саме чоловіком отримано кошти від такого продажу, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації половини вартості такого автомобіля Volkswagen Touareg, 2012 року випуску.

Судова колегія зауважує, що за таких обставин справи, належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 може бути: витребування майна (спірного автомобіля Volkswagen Touareg), який вибув з її власності поза її волею (без вільного волевиявлення), незаконно, без відповідної правової підстави – від особи, котра заволоділа ним (кінцевого набувача) за правилами ст. 387, 388 ЦК України, або ж визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7566/23/1/009408 від 21.10.2023 із застосуванням реституції (у разі якщо автомобіль не було відчужено надалі третім особам).

У даному випадку відсутня можливість застосування протилежного підходу (щодо стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації половини вартості автомобіля/автомобілів), оскільки крім такої компенсації ОСОБА_1 матиме водночас можливість для повернення у свою власність автомобіля Volkswagen Touareg, який вибув з її власності поза її волею.

Питання встановлення обставин незаконного продажу автомобіля, з`ясування кола осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності за незаконний продаж транспортного засобу, установлення особи яка, передавала автомобіль, отримала кошти від такого продажу, належать до компетенції правоохоронних органів та в подальшому суду – у рамках ініціювання кримінального провадження.

Судова колегія зауважує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не позбавлені можливості у добровільному позасудовому порядку вирішити питання виплати компенсації іншому з подружжя половини вартості автомобілів, котрі за обставинами даної справи належали до спільної сумісної власності подружжя та врегулювати у такий спосіб майнові претензії щодо цієї частини майна з урахуванням його ринкової вартості.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що у суді першої інстанції на обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення половини вартості спірних автомобілів, ОСОБА_1 надала три оголошення із веб-сайту веб-сайту auto-ria.com щодо вартості подібних автомобілів Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, та шість оголошень із цього сайту щодо вартості подібних автомобілів Mercedes-Benz Sprinter 319 CDI, 2011 року випуску.

Судова колегія зазначає, що роздруківки з онлайн-платформ, таких як auto-ria.com, не мають статусу офіційного документа і не є належними й допустимими доказами вартості спірних автомобілів, оскільки відображають лише бажану ціну інших продавців подібних товарів, яка не враховує реального технічного стану транспортних засобів, пробігу, зносу та не є результатом професійної оцінки суб`єкта оціночної діяльності чи експерта. Отже, ОСОБА_1 не було надано належних, достатніх і допустимих доказів вартості спірних автомобілів у суді першої інстанції.

До апеляційного суду ОСОБА_1 подано звіт про оцінку №2025-01-20-02 від 20.01.2025 автомобіля Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також звіт про оцінку №2025-01-20-02 від 20.01.2025 автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 319 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_4 , котрі виконані ФОП ОСОБА_8 , що є новими доказами та не були подані до суду першої інстанції (а.с. 205 -217 т. 1).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, такими:

докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування;

докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (незалежних від нього) не міг надати їх до суду;

суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи;

суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо);

наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі N 646/857/18 (провадження N 61-5330св24).

У даній справі відсутній винятковий випадок та поважні причини неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача, а тому відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд не приймає вказані нові докази – звіти про оцінку №2025-01-20-02 від 20.01.2025 та №2025-01-20-02 від 20.01.2025.

Наведені обставини наразі позбавляють суд можливості вирішити питання поділу між сторонами спірних автомобілів, що є неподільним майном, визначити одному з подружжя різницю компенсації вартості між спірними автомобілями, або присудити позивачці компенсацію половини вартості обох автомобілів.

За таких обставин, із висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь з відповідача половини вартості спірних автомобілів – слід погодитися.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

При ухваленні рішення судом першої інстанції не було враховано презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу та висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 438/1311/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19; залишено поза увагою ту обставину, на кого саме покладається тягар доказування для спростування цієї презумпції, у зв`язку з чим судове рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ земельних ділянок слід скасувати з тпідстав, передбачених п.п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частку за кожним на спірні земельні ділянки з припиненням права спільної сумісної власності на ці ділянки.

При цьому, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь з відповідача половини вартості спірних автомобілів. У цій частині рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення в цій частині слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, п.п. 3, 4 ст. 376, ст.ст. 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скляр Артур Ласлович – задовольнити частково.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову про поділ земельних ділянок – скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення.

У порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_7 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частку за кожним на земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0717 га, кадастровий номер 2110200000:01:027:0116, припинивши право спільної сумісної власності на цю ділянку.

У порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за визнати за ОСОБА_7 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частку за кожним на земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0647 га, кадастровий номер 2110200000:01:027:0118,припинивши право спільної сумісної власності на цю ділянку.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 травня 2026 року.

Головуюча:

Судді